Ярослав Пітко, директор львівського Палацу мистецтв, про призначення, плани і "українське у всеукраїнському масштабі"

Ще й року не минуло з часу глобальних кадрових ротацій у Палаці мистецтв, як позавчора депутати Львівської обласної ради ухвалили рішення про призначення нового керівника однієї із найбільших виставкових площ міста.

Нагадаємо, у грудні 2008 року розпорядження про призначення виконувачем обов'язків директора львівського Палацу мистецтв Юрія Гнатковського підписав голова ЛОДА Микола Кміть. У мистецькому середовищі вольове рішення чільника області викликало тоді неоднозначну реакцію, адже молодий менеджер Юрій Гнатковський, краще знаний за музичними та кінопроектами, а також мерською промокампанією, ніколи адміністративних функцій керівника державного мистецького закладу не виконував.

За час, що минув, особливих змін у діяльності Палацу пересічні відвідувачі не відчули. Хоча можна було зауважити, що тривають певні ремонтні роботи, запрацював кіноклуб просто неба, подейкували, що незабаром відкриється ресторан. Цікаво, яку концепцію розвитку запропонує черговий новий керівник мистецького закладу: уже третій день на цій посаді працює Ярослав Пітко.

Він також краще відомий в адміністративних, аніж у творчих колах міста. Ярослав Пітко, новопризначений директор Палацу мистецтв, певний час був заступником голови Львівської облдерж­адміністрації. З травня цього року очолив НРУ Львівщини. Впродовж останніх років керує ЛОО "Просвіта", за що минулого року був відзначений почесним званням "Заслужений працівник освіти України". Проте в розмові з "Поштою" пан Пітко стверджує, що любить і цінує мистецтво, особисто спілкується з багатьма львівськими художниками (трьох із них навіть назвав).

- Мені вже не перший раз пропонували обійняти цю посаду. Вперше така пропозиція прозвучала минулого року, коли виконувачем обов'язків призначили Юрія Гнатковського. Але тоді мова йшла про звільнення попереднього директора Романа Наконечного, а я був проти цього. Зараз часу на роздуми в мене було небагато. Навіть у день голосування я вагався, адже вважаю, що, коли людина погоджується на якусь нову для себе ділянку роботи, вона повинна добре подумати, зважити свої можливості і проаналізувати умови, в яких буде працювати. Я вважаю, що досвід керівної, організаційної роботи, а також контакти з мистецьким середовищем Львівщини у мене достатні - це і стало причиною прийняття рішення облрадою. У мене й особисті приязні контакти з митцями, я неодноразово був задіяний в організації їх проектів, зокрема, коли будували комплекс пам'яті Січових Стрільців на горі Маківка, встановлювали пам'ятники Чорноволові та Бандері у Львові.

- Концепцію ми вироблятимемо разом із митцями. На мою думку, було би неправильно говорити, що я сам можу розробити концепцію. Я бачу перед собою завдання згуртувати творчих людей для її вироблення і використання цього закладу для пропагування всього українського у всеукраїнському масштабі. Хочу зазначити, що у Львівській області тільки 6% культурної спадщини представлено на огляд, це при тому що середній показник в Україні - 25%. Водночас треба також пропагувати нове мистецтво. Ми маємо показати львів'янам творчі здобутки сучасних митців.

- Розважальними акціями у нас займаються всі. Я думаю, що в центрі цієї концепції буде власне представлення здобутків наших митців і пропагування українського мистецтва як на рівні області, так і у всеукраїнському масштабі, включаючи і європейську інтеграцію.

- Я зможу це сказати через місяцьдва своєї роботи. Треба спершу вивчити можливості установи і згуртувати довкола неї людей. Можу тільки запевнити, що не допущу приватизації цього об'єкта. Я категоричний противник приватизації культурних об'єктів, як і передачі в концесію наших замків. Держава сьогодні повинна утримувати ті установи, які пропагують українську культуру та історію.

- Це питання буде частиною проекту концепції. Є різні форми виставокпродажів: аукціони, продажі приватних колекцій тощо. У Палаці мистецтв відбуватимуться ті виставки та продажі, які пов'язані з культурою. Там не може бути базару. Щодо виставок одягу, то якщо це виставки вишивки, українського строю тощо, це всім цікаво і це є одним з елементів діяльності установи. Якщо ж це продаж взуття, то це з мистецтвом не має нічого спільного. Ми не можемо йти в комерцію і шукати вигоду там, де не можна цього робити.

- Звичайно, що всі державні установи, особливо в галузі культури, сьогодні недостатньо фінансуються. Мені треба добре вивчити фінансово­економічну та фінансово­господарську сторони Палацу мистецтв, всі його можливості і тоді можна говорити про формування бюджету, який, відповідно до статуту, складається з багатьох компонентів: це державна підтримка, гроші з обласного бюджету, спонсорські кошти, реалізація різних спільних проектів. Це все разом має створити умови для роботи Палацу, який повинен працювати для пропагування українського, адже це найголовніше, що зараз треба робити.

- Я не потребую допомоги, якщо взявся за цю справу. Тим паче, попередній директор працював неповний рік. Якщо би я хотів консультації, то, мабуть, говорив би з Романом Наконечним, який працював там довгі роки, і з колективом, з яким працюватиму. Думаю, у Львові є сьогодні дуже багато людей, які відгукнуться на пропозицію організації роботи Палацу мистецтв.

- Для мене не характерно приходити на будьяку посаду зі своєю командою. Я працював в управлінні освіти, заступником голови облради, заступником голови ЛОДА. У мене бачення не команди, а людей, які фахово розуміють суть справи, віддані їй і для яких є пріоритет загального інтересу над особистим. Часто нова команда думає про свій інтерес, а не про інтерес тої справи, яку вона прийшла робити. Передусім я звертатимусь до митців, з якими і для яких працюватиму. Їхні думки і пропозиції для мене найважливіші.