Парламентарі ініціюватимуть надання меморіалу "Тюрма на Лонцького" статусу національного

...Нині вона прийшли сюди зі сестрою, яка приїхала до Львова з Херсона, вже як у музей, а у жовтні 1948-го - сюди її привезли "воронком".

- Забрали мене серед ночі й привезли у тюрму на Лонцького. Тоді я була студенткою IV курсу медінституту. На Різдво мене вже у "Бригідки" перевели, де була місяць. А навесні, на Великдень, повезли на північ - у Комі РСР. Заарештували мене за зв'язок із УПА. Була на медсестринських курсах доктора Юрія Липи, а потім ми надавали першу допомогу повстанцям - ходили вночі перев'язувати поранених. Я знала, на що йду, - розповіла "Пошті" Дарія Полюга (по-дівочому - Масюк).

На Лонцького у камері разом із нею було ще понад 30 заарештованих жінок. Усі сиділи на цементі. "Тоді ми були молоді, завзяті, енергійні, бойові і нічого не боялися, нам нічого не було страшно... Але тут у тюрмі творилося жахливе... Зрештою, вірили, що таки здобудемо незалежну Україну! Ідея була велика!" - емоційно каже пані Дарія. Зараз тюрма й табір їй часто сняться. "У таборі в Комі нас було 4 тисячі дівчат. Провела там вісім років свого життя. Вранці о 6.00 грають "Союз нерушимий", а нас уже конвой на роботу приймає..." - згадує співрозмовниця. Розповідає, що коли сюди, вже як у музей, прийшла вперше, було страшно і її всю трясло. "Дуже добре, що тут відкрили музей. Передусім молодь має знати, що ми пройшли, свою історію. Тоді нас виховували на ідеї, а зараз, на жаль, мова лише про гроші", - каже Дарія Полюга.

Цього ж дня оглянути експозицію меморіалу "Тюрма на Лонцького" прийшов і народний депутат України від Партії регіонів Юрій Мірошниченко. Ідея ж привести сюди колегу належить львівському парламентареві Петрові Писарчуку.

Народний обранець зауважив "Пошті", що усіх колег із фракції, які приїжджатимуть до Львова, обов'язково водитиме до цього музею.

- Маємо в Україні проблему між Сходом і Заходом. І ця проблема від того, що мало знаємо історію та мало маємо інформації. Дуже добре, що Юрій Мірошниченко погодився і знайшов час оглянути музей. Певен: зі Львова він поїде іншим чоловіком і краще розумітиме львів'ян, розповідатиме це у фракції та на сході. І лише таким чином, пізнаючи правду, робитимемо кроки назустріч один одному, і в Україні буде порозуміння. Мусимо боронити нашу свободу, незалежність та єдність України, бо дорогу ціну заплатили люди за нашу свободу і нелюдські муки довелося їм терпіти, - наголосив "Пошті" Петро Писарчук.

Оглядаючи експозицію музею, Юрій Мірошничено почув від екскурсовода та побачив на власні очі, через які жахіття проходили тодішні заарештовані - маленькі камери, де десятками сиділи ув'язнені, зокрема камеру смертника, кабінет слідчого, пройшовся коридором, яким водили заарештованих. По завершенні подякував людям, які зініціювали створення музею і докладають зусиль задля збереження пам'яті.

- Уклін Львову за те, що маєте такий музей. Цей досвід та ініціативу варто поширювати й надалі. У тисячах в'язниць в Україні творили схожий жахливий терор, тому варто відновлювати пам'ять у всіх місцях, не забуваючи за своїми сьогоднішніми проблемами те, що робить нас нацією, народом, що дає нам сили дивитися у майбутнє, - а це наше знання історії, - акцентував "Пошті" пан Мірошниченко.

Експозиція музею справила на політика сильне емоційне враження.

- Можна сказати, жах, сум, шок... Нині багато міфів, якими оперуємо у своїх дискусіях. І у побутових, і в політичних, і у геополітичних... Вважаю, що великою втратою для нас, політиків, є те, що мало відвідуємо місця, де зберігається автентична пам'ять, яка дозволяє на чуттєвому рівні торкнутися історії. Якби всі депутати ВРУ чи депутати парламентів інших країн приїхали й подивилися, то такі відвідини зняли б багато емоційних дискусій. Пам'ять - це те, що маємо зберегти! Обов'язок - донести правду, - каже Юрій Мірошниченко.

Він розповів, що 1944 року, коли прийшли радянські війська, бабцю його дружини по маминій лінії заарештували й привезли її до Львова.

- Це була єдина її подорож за межі села. Її звинувачували в тому, що вона начебто допомагала воякам ОУН-УПА. Знаю точно, що була у Львові, але чи саме у тюрмі на Лонцького, не впевнений. Відтак для себе зроблю дослідження, де це місце, і запитаю у неї. Вона ще, на щастя, жива. Певною мірою це буде й поповнення нашої родинної історії, - додає депутат.

Юрій Мірошниченко звернувся до працівників музею й надалі записувати свідчення очевидців тих страшних подій, на очах яких відбувалося масове знищення людей.

- Ці люди мають подати нам цей досвід, щоб ми ніколи, навіть подумки, не жадали трохи крові задля вирішення своїх політичних питань або реалізації своїх політичних амбіцій, - акцентував він.

У Львові пан Мірошниченко заявив про готовність із колегами парламентарями зареєструвати у ВРУ проект постанови про надання меморіалу "Тюрма на Лонцького" статусу національного.