Парламентарі підготували проект "Про внесення змін до Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей". Ухвалити його планують у вересні. Чи стане закон панацеєю для напівживого львівського антикварного ринку?

Про зміни до законодавства антиквари мріють давно, чинний закон про 40відсоткове мито за ввезення старих цінностей до країни одразу затягнув зашморг на перспективах цього ринку. Із року в рік антикварні крамниці живилися обмеженою кількістю державної старовини. Коштовності іноді потрапляли й з­за кордону, проте вкрай рідко, адже для того, аби власникові перетнути кордон із картиною Пікассо, йому доводилося сплачувати ледь не половину її вартості, до того ж набути тавро підозрілої особи. Зрештою, це неминуче спричинило вихолощення галузі. Якщо минулого року львівські антиквари ще могли похизуватися ексклюзивними речами на полицях, то нині вони воліють мовчати про стан місцевого ринку.

- Я навіть не хочу коментувати нинішню ситуацію, - розчаровано зауважує "Пошті" пані Наталя, власниця однієї з антикварних крамничок Львова. - Усі чинники проти нас, але найбільша проблема - це, звичайно, кордон. Багато клієнтів залишалися ні з чим, коли дізнавалися, скільки коштуватиме товар після ввезення. Було й таке, що предмет із незбагненних причин залишався на митниці...

Тієї ж думки дотримується й пан Богдан, власник ще однієї львівської крамниці антикваріату, оскільки до нього вже давно ніхто не приносив вартісної речі. Львівський антикварний ринок опинився на загумінках, нині крамниці рясніють старими меблями у стилі бідермаєр, ампір та готики, найпопулярнішою річчю й досі залишаються австрійські стільці, які, власне, не мають великої цінності. На додачу антиквари кажуть, що закон - це добре, проте побоюються, аби він сам не став антикварним.

Така законодавча обмеженість спровокувала тіньовий ринок раритетів. За підсумками експертів, три чверті ринку розвивається поза буквою закону. Підігріває процес і суспільне невдоволення тими, хто ладен витрачати шалені суми за яйця Фаберже чи російські ікони ХV століття. Варто зауважити, що наші східні сусіди мали аналогічний закон і в себе, проте вдало позбулися його ще п'ять років тому, спровокувавши справжній антикварний бум. Увозити в країну твори мистецтва вони можуть вільно, і все, що потрапляє в Росію, одразу набуває статусу національної цінності. У нас це й досі воліють називати... контрабандою.

Щоправда значний поступ у справі відзначають у Києві, де минулого року створили Гільдію антикварів України, яка має на меті об'єднати усіх зацікавлених. Зараз гільдія власними силами організовує низку виставок, але, як розповів "Пошті" Віктор Собіянський, прессекретар ГАУ, серед близько трьох десятків членів організації є представники з різних куточків країни, та... жодного львів'янина.

Серед гамузу клопотів є ще один, який суттєво підкошує реноме цілої країни. Під час перетину кордону шедевр мав би оцінювати мистецтвознавець, який і визначає коливання мита від 25% до 40%. Уся Львівська область на кордоні має аж... двох таких фахівців. Пунктів пропуску, до речі, п'ять, а окрім цього, ще 18 підрозділів митного оформлення. Убогість кадрів часто стає причиною плачевних казусів. У територіальній службі контролю Державної служби контролю та переміщення культурних цінностей через державний кордон України назбиралася ціла колекція картин та сувенірів, які митники не згодилися випустити за кордон.

- Ось подивіться уважно на картину, - просить Галина Шумська, мистецтвознавець, начальник територіальної служби контролю установи, піднімаючи репродукцію картини Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану", загорнену в поліетилен. Оригінал, до слова, зберігають у Третьяковській галереї. - Неозброєним оком видно, що картина намальована недавно. Митники повернули її нам на експертизу, аби, бува, полотно такого ґатунку не вирушило за кордон... Звісно, вони мають право на сумніви, адже це їхня робота.

Полотно придбав якийсь француз на львівському вернісажі, проте забрати його на батьківщину не зміг. Таких випадків безліч, у кімнаті стоять і кілька ікон, які здалеку нагадують старовину, проте зблизька, стверджують експерти, чітко видно контури наклейки, яку акуратно залакували, - жодної історичної цінності вони не становлять. Пані Шумська розповідає, що їхня установа сконцентрована на видачі свідоцтв, які дають змогу художній цінності перетнути кордон, предмети антикваріату їм до рук потрапляють вкрай рідко, раніше й справді антикваріату було більше, нині - радше виняток. Проте це не зменшує підозр митниці до речей подорожніх, ще недавно на їхній стіл чи не щодня ставили набір матрьошок, які ще пахли фарбою, але через митницю без свідоцтва їх не випускали. Якось на зборах митників фахівці поскаржилися на зайву скрупульозність, після того проблем стало менше. Щоправда, кімната установи й досі заповнена різними сувенірами, левову частку яких куплено на вернісажі. Фахівці переконані: якщо не забезпечити митниці кваліфікованими мистецтвознавцями, то годі собі уявити масове розчарування фанів під час Євро­2012.

Варто сказати, що туристів чекає й ще одна "приємна" несподіванка. Вони можуть придбати коштовну річ як антикваріат, доклавши зусиль, перевезти її через кордон... Та в іншій країні їм доведеться чекати ще 20 років, аби куплена річ набула статусу раритету. Адже в Україні досі чинним є закон про набуття статусу антикваріату після 30 років. В інших країнах антикварною річ стає тільки після півстолітнього (!) "життя". Експерти запевняють, що іноземців такі процедури шокують, відбиваючи бажання щось купувати чи привозити. Адже ніде у світі немає такої практики. Щоправда, пригадують, що за часів СРСР було й гірше, тоді митець мав право вивезти за кордон щонайбільше... п'ять власних картин.

Можна пересилати предмети посилками, проте на суму не більше ніж 200 євро. Тому, якщо захочете відправити за кордон картину, вартість якої більша за зазначену суму, то бажано її пошматувати і розкласти у кілька пакунків

Як пояснила "Пошті" Людмила Клочан, член правління Гільдії антикварів України, зміни до законодавства вкрай необхідні у ринкових умовах. Метою гільдії є не реформування закону, а створення на його базі такого, який би відповідав сучасним умовам міжнародної практики.

- Новий закон не лише регулює ввезення та вивезення, але й визначає нові інститути, які вирішуватимуть, яку цінність має для країни антикваріат і чи варто його, до прикладу, вивозити за межі країни, - розповідає "Пошті" пані Шумська. - Мають бути прийняті ліберальні норми, адже ми прямуємо до європейської спільноти і повинні створювати єдиний культурний простір. Не можна сказати, що закон нині допрацьований, він вимагає ще багато змін. Однозначно, що потрібне вільне ввезення, але також і виважені умови вивозу, які б забезпечували збереження культурних цінностей...

Львівські вінтажомани зауважують, що новий закон повинен ознаменувати розвиток антикварного бізнесу. Проте не варто чекати, що це спричинить значний розвій. Надто багато речей потрапили за кордон та у приватні колекції, власники яких не мають жодного бажання демонструвати свої шедеври.