За останні пів року відбулося покращення емоційного стану внутрішньо переміщених жінок і збільшення частки переселенок, які бажають залишитися в громаді на тривалий час. Проте проблему з працевлаштуванням вирішила в середньому тільки третина опитаних. Такими є результати дослідження «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у західних областях України». Соціологічне дослідження організоване ГО «Жіночі перспективи» на замовлення Структури ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки). Опитали 2 426 жінок ВПО західних областей України та місцевих мешканок вразливих категорій. Дослідження провели у 19 громадах чотирьох областей Західної України – Львівській (зокрема Мурованській, Рудківській, Бібрській та Моршинській територіальних громадах), Тернопільській, Рівненській і Хмельницькій областях.

Щодо Львівщини, то аналізуючи зміни жінок, які відбулися за останні пів року, найвищий відсоток серед опитаних в області, які планують залишитися надовго, є у Моршинській та Рудківській територіальних громадах (ТГ). Найменший відсоток жінок, які підтримували цей варіант відповіді, є у Бібрській ТГ – 25%. Кожна п’ята опитана жінка Рудківської ТГ планує повернутися додому. Найвищий відсоток респондентів, які зазначили, що планують поїхати за кордон, є у Бібрській ТГ – 5,19%.

Зі слів соціологів, Львівщина демонструє позитивну динаміку, порівнюючи з іншими аналізованими областями, у змінах проблеми працевлаштування у внутрішньо переміщених жінок за останні пів року. Серед опитаних 36,84% жінок, які відповіли, що їхня проблема з працевлаштуванням зменшилася, є у Рудківській ТГ. Найменший відсоток жінок, які підтримали цей варіант відповіді, є у Мурованській ТГ – 6,06%.

4,46% серед усіх опитаних жінок аналізованих громад Львівщини відповіли, що вже відкрили власну справу. Це жінки Моршинської ТГ. Також у Рудківській ТГ найбільше жінок, які працюють над відкриттям власної справи – 21,05%. Найнижчий відсоток є серед жінок Бібрської ТГ, які підтримали цей варіант відповіді – 11,69%.

На Львівщині відбувся форум «Адвокація + партнерство: як зробити громади сильнішими», де об’єднали представників громад західних областей, активних жінок-переселенок, органи місцевого самоврядування, громадський сектор. «Три дні інтенсивної роботи, спілкування, обміну досвідом; понад 100 учасниць; експерт/ки у напрямах розвитку громад, адвокації, фінансів, побудови партнерства, гендерної рівності, побудови власної справи, психологічного розвантаження та інші – це про форум «Адвокація + партнерство: як зробити громади сильнішими». Цей захід став підсумком двох проєктів адвокації потреб внутрішньо переміщених жінок у західних областях України. Метою проєктів було дослідження потреб ВПО, а також посилення видимості цих потреб й адвокація задля пошуку шляхів вирішення, включення жінок у процеси ухвалення рішень, – каже «Львівській Пошті керівниця ГО «Центр «Жіночі перспективи» Любов Максимович. – У кожній громаді провели дослідження, що засвідчило, які є потреби, скажімо, щодо психологічної підтримки, житла, чи хочуть жінки залишатися в громаді, чи хочуть повертатися додому. Громади зазвичай мають дуже схожі потреби та проблеми. Виклики, з якими зіштовхуються жінки – ВПО та місцеві мешканки, – також є подібними. Форум став майданчиком, де обмінювалися кращими досвідами вирішення цих проблем та викликів. Наше завдання – аби жінки об’єднувалися і далі спільно працювали задля розвитку громад».

– Громада буде сильнішою тоді, коли буде більше активних людей, зокрема жінок. Попри війну, багато жінок з активною громадською позицією залишилися в Україні та з початком повномасштабного вторгнення нікуди не поїхали. І це свідчить також і про те, що жінки здатні на свої плечі брати велику відповідальність. 

Загалом сьогодні є потужний потенціал жінок, які небайдужі до розвитку громад. Тішить, що є багато активних жінок, які прагнуть змінити те, що в їхніх силах. Багато років поспіль ГО «Центр «Жіночі перспективи» займається допомогою, підтримкою і навчанням жінок.

Вже 25 років поспіль працюю в цій тематиці. Паралельно сама постійно вчуся, маю закордонні візити та зустрічі, вивчаю досвід участі та роль жінок в суспільстві в інших країнах. Економічний добробут країни прямо залежить від паритетної участі жінок на рівні ухвалення рішень. Там, де ухвалюють стратегічні рішення, повинні бути жінки та чоловіки.

– У Львівській області що нижчий рівень управління, то більше є жінок. Як на мене, на Львівщині ще немає того паритету, який би мав бути. Поза тим, у часі війни виникне потреба в освоєнні жінками робочих фахів. Чому? Бо бракуватиме робочих рук, і жінки освоюватимуть ті спеціальності, в яких раніше працювали чоловіки. 

– Форум «Адвокація + партнерство: як зробити громади сильнішими» став підсумком двох проєктів з адвокаційної підтримки внутрішньо переміщених жінок та місцевих мешканок. Одним з них є проєкт «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у західних областях України», які реалізовує ГО «Центр «Жіночі перспективи» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). 

Мета цього проєкту – дослідження потреб жінок ВПО, а також посилення видимості цих потреб та їх адвокація задля пошуку шляхів вирішення, включення жінок у процеси ухвалення рішень. Проєкт «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у західних областях України» реалізовується у громадах чотирьох областей: Львівській (Мурованська, Рудківська, Бібрська та Моршинська територіальні громади), Рівненській, Тернопільській і Хмельницькій.

Проєкт підтримує активну участь жінок у гуманітарному плануванні та реагуванні, забезпеченні належного відображення їхніх потреб та проблем. Для цього проводили опитування, консультації, тренінги, щоб жінки активніше відстоювали свої інтереси та впливали на рішення у громадах. 

Серед результатів проєкту є підписання меморандумів про співпрацю з органами місцевого самоврядування, внесення змін до місцевих програм інтеграції ВПО, створення жіночих організацій та ініціативних груп, створення рад ВПО та підготовка до створення рад ВПО, підвищення рівня обізнаності у сфері адвокації, здобуття досвіду написання проєктів, бізнес-планів, здобуття навичок соціальної згуртованості та емоційної допомоги собі та іншим, нові можливості для навчання та підтримки власних справ. 

У всіх громадах створені механізми для спілкування та взаємодії між владою, громадськими організаціями та внутрішньо переміщеними жінками. Це дає шанс жінкам бути почутими, відстоювати свої інтереси та впливати на рішення у громадах.

– За час реалізації проєкту на Львівщині у громадах підписані Меморандуми про співпрацю. Так місцева влада висловила своє позитивне ставлення до проведення усіх заходів проєкту та надала різнопланову підтримку – сприяння в організації шляхом надання приміщення для проведення заходів, готовність вести діалог щодо потреб жінок. 

У Мурованській, Рудківській та Бібрській територіальних громадах є підтримка керівництва щодо надання приміщень бібліотеки для облаштування креативних просторів. У Рудківській територіальній громаді уже працює артпростір для дітей, який організувала та проводить тут заходи ініціативна група жінок ВПО. Загалом підготовлено сім проєктів з облаштування та діяльності просторів, арт та спортивних гуртків. Подано на конкурс чотири проєкти, один вже отримав підтримку у Бібрській територіальній громаді. Залучено до співпраці три громадські організації.

Під час реалізації проєкту понад 1500 жінок ВПО та місцевих мешканок вразливих груп підвищили рівень знань у сфері адвокації, здобули навички соціальної згуртованості, навчилися писати проєкти. Усього проведено 12 тренінгів. 13 жінок Моршинської територіальної громади пройшли навчання з написання бізнес-планів та подали їх на конкурс на фінансування.

Проєкт «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок в західних областях України» реалізований за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансуванням Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого і оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Під час форуму також підбивали підсумки проєкту «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у Львівській області». Він реалізований в межах проєкту ООН Жінки в Україні «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується урядом Швеції та реалізується в співпраці з Офісом віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

– Загалом є громади, де є пасивна позиція, в інших – активна позиція жінок. Отож, по-перше, є певні громади, де внутрішньо переміщені жінки та місцеві мешканки є доволі пасивними, тобто вони не шукають роботу. Чому? Насамперед тому, що вони перебувають у стресовій ситуації, а також вважають, що вони невдовзі повернуться додому. Вони чекають. Водночас питання чекання немає визначеного періоду. Ба більше, 50% з них у перші пів року не зверталися до психологів. 

– Так, це погано. Жінки думали, що їхній стан покращиться і вони самі зможуть дати раду. Згодом дослідження засвідчило, що згодом більше жінок почали звертатися до психологів. Жінки усвідомили, що без підтримки психологів вони не обійдуться. 

По-друге, в певних громадах навпаки є активні жінки, які мають потенціал, і вони хочуть шукати роботу. Загалом все залежить від того, наскільки активною є сама громада, яким є ставлення людей в громаді. Також багато чого залежить від того, наскільки громада хоче залучати внутрішньо переміщених жінок до життя громади. Важливою є і позиція самих місцевих жителів. Важливою є комунікація між громадою і ВПО. Якщо ж немає підтримки ВПО, вони бачать, що є непотрібними, тож люди не будуть себе проявляти.

По-третє, згідно з проведеною соціологією, бачимо, що частина з ВПО хоче залишатися тут. Один із аргументів – немає куди повертатися. Другий аргумент – люди, тобто сторона, що приймає. Отож людям ту комфортно. Це хороша ознака ставлення місцевих мешканців до внутрішньо переміщених осіб. 

– Відзначу Бібрську ОТГ, де внутрішньо переміщені жінки є доволі активними. І, що найголовніше, громада все це підтримує. Це дуже добре. Активними є і Рудківська, Моршинська, Мурованська громади.

– Сто відсотків так. Центр «Жіночі перспективи» працював задля цього, зокрема проводили тренінги з питань адвокації, з вміння захищати свої інтереси. Ці навчання ми проводили для місцевих мешканців і для ВПО разом. Мовиться про їхню співпрацю, можливість їхнього адаптування в громаді. 

– Саме так. Жінки, які переїхали, хочуть перенавчатися. Серед них є ті, що працювали на великих підприємствах на сході України, які зараз знищені. Сьогодні вони шукають можливості перекваліфікації. Головне завдання – щоб ця перекваліфікація була короткотермінова, але якісна. Важливо їм допомогти знайти себе. 

– Адже багато хто з них досі на роздоріжжі. І мовиться не лише про те, де жити, але й на роздоріжжі, як продовжити своє життя, чим займатися, що робити. Скажімо, одна з внутрішньо переміщених жінок була власницею ресторанів і готелів. Через війну у неї нічого не залишилося, бо окупанти все розбомбили. Жінка приїхала на Львівщину і постало питання, чим їй тут займатися. Вона розповіла, що багато років тому свій бізнес розпочала з чебуреків.

– Ми їй порадили розпочати на Львівщині бізнес з чебуреків. Ба більше, ще й навчити наших мешканок це правильно робити. Резюме: почати з того, що вмієш і що любиш! Завжди, коли говоримо з внутрішньо переміщеними жінками щодо можливості працевлаштування чи започаткування бізнесу, акцентуємо: треба починати робити те, що любиш, що знаєш або чого будеш вчитися зі задоволенням. Завжди також наголошуємо: подумайте і проаналізуйте, для чого вам саме ця робота. І ось тут ми допомагаємо жінкам розкрити їхні можливості. Ми даємо їм інструмент думати. 

Звісно, не кожна людина може розпочати свою справу. Можна її розпочати в 20, а можна і в 50 років. Головне – це бажання. Звісно, не всі можуть це робити. Адже не здатні ризикувати, їм треба мати свою суботу і неділю. Бізнес – це не є вільний час, зокрема і для себе. 

– Працюємо вже 25 років поспіль. Це діяльність задля допомоги, підтримки і навчанням жінок. Наша команда завжди дуже відповідально ставилася до роботи. А в часі війни наша відповідальність є важливою в рази. Серед наших завдань зараз – об’єднати ресурс жінок, місцевих мешканок і внутрішньо переміщених осіб, навчити їх працювати разом і знайти жінок-лідерок.

– Так, вдається. І завжди всім нашим донорам кажу: програми мають бути спільні для місцевих мешканок і внутрішньо переміщених осіб.

– Знаю свою місію у житті, свою роль у суспільстві. Що більше я віддаю людям, то більше я отримую. Це так важливо, що ти знаєш, що свого часу Центр «Жіночі перспективи» допоміг тій чи іншій жінці, зокрема навчанням, підтримкою, порадою. Я мала багато запрошень за кордон, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. 

– Війна мене застала у Києві на вокзалі, коли поверталася додому. Я вже бачила жінок, які були зі мною у потязі. Вони їхали з дітьми за кордон у перший день повномасштабного вторгнення. У перший день війни мій телефон розривався з одним проханням: «Любо, допоможи і прихисти». Жінки просили прихистити їх з дітьми на ніч-дві. На другий день повномасштабного вторгнення ми створили притулок задля прихистку жінок з дітьми.