"Альпіне" заплатили за проект львівського стадіону на 20 млн грн дорожче, ніж дозволяє законодавство?

Права на проект львівського стадіону до Євро­2012 відтепер належать Львову. Будівельна компанія "Азовінтекс", яка споруджує львівську футбольну арену, викупила його в австрійської компанії "Альпіне". За інформацією голови Львівської ОДА Миколи Кмітя, "Альпіне" за проект заплатили 3 млн 310 тис. євро, тобто майже 36 млн грн. Ці гроші "Азовінтексу" найближчим часом мають компенсувати з міського бюджету.

- Вирішення цієї проблеми є великим позитивом для реалізації проекту. Окрім того, напередодні чергового візиту експертів УЄФА це може ще більше знизити ризики будівництва стадіону і цілком реально, що експерти можуть перевести проект із помірної "жовтої" у низьку "зелену" зону ризику, - прокоментував директор департаменту Євро­2012 Львівської міської ради Олег Засадний.

За інформацією пресслужби Львівської міської ради, Львів отримав погодження ціни від Міністерства економіки України. Окрім цього, 12 травня 2009 року ДП "Держзовнішінформ" провело експертний аналіз та видало акт цінової експертизи про те, що погоджені сторонами фінансові умови відповідають загальноприйнятим правилам торгової практики, тобто кон'юнктурі цін на ринку.

Щоправда, чи стане це крапкою, чи лише комою в історії з купівлею проекту стадіону, поки що не відомо. Як уже писала "Пошта", згідно з висновками працівників СБУ, за українським законодавством, вартість проекту стадіону, який будується за бюджетні кошти, не може перевищувати 2,48% від загальної вартості спорудження об'єкта, тобто
12 млн 733 тис. грн. Це передбачено останніми поправками до Державних будівельних норм (Д.1.172000).

Цікаво, що досі достеменно не відомо, яку вартість проекту заклали у договорі міськради з компанією "Альпіне" у березні 2008 року і чи взагалі там була визначена якась конкретна цифра бодай у відсотковому значенні. Спочатку чиновники говорили про близько 40 млн грн, які міськрада нібито планувала заплатити за проект, пізніше самі ж її спростовували, запевняючи, що остаточно ціни ще немає.

- У цій угоді визначено, що проект стадіону коштуватиме не більш як 5 млн євро. В угоді не зазначено жодної конкретної суми, і жодних доповнень до угоди не існує. Зараз тривають переговори щодо ціни проекту, - запевняв "Пошту" Олег Засадний, директор департаменту Євро­2012, у квітні цього року.

Натомість, тоді ж у квітні на одному з засідань оперативної групи СБУ було озвучено, що ціна проекту стадіону, закладена в договорі, становить 39 млн 859 тис. грн. Складалося враження, ніби СБУ та Львівська міська рада мали різні варіанти одного й того ж документа. Проте жодна зі сторін надати договір журналістам, щоб усунути спекуляції з цього приводу, не погодилася.

Згідно з проектом австрійської компанії "Альпіне", до 2012 року у Львові мають спорудити сучасний стадіон на 33 тисячі місць, який відповідатиме усім вимогам УЄФА. Львівська футбольна арена буде схожа на стадіон, який побудували для проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2008 року в Клягенфурті.

Сума у майже 36 млн грн є законною, стверджують у міській раді. Що ж до обмежень ДБН, то в Ратуші мають пояснення своєї правоти: чиновники заперечують сам факт існування ДБН, який передбачає обмеження вартості проекту відповідно до вартості будівництва. За словами Олега Засадного, сьогодні не існує державних будівельних норм щодо будівництва чи проектування стадіонів (!). За словами посадовця, потрібно взяти до уваги, що чимало вимог, які УЄФА ставить до стадіонів, не передбачені українським законодавством, а важливим чинником ціноутворення вартості проекту стадіону стало авторське право архітектора Альберта Віммера, яке чітко охороняє європейське законодавство - близько мільйона євро затраченої суми становлять витрати на авторське право.

Справою про завищену вартість проекту стадіону навіть цікавилося Головне управління боротьби з оргзлочинністю МВС України, проте результати цієї цікавості заблукали у коридорах прокуратури...

Пан Засадний переконаний, що Україна не має права ігнорувати ратифіковані нею ж нормативноправові акти, які передбачають захист авторського права громадян країн ЄС. Та чи мають при цьому право посадовці ігнорувати норми українського законодавства?