Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР про літні ремонти - клаптикове фарбування фасадів та пластикові вікна на пам'ятках архітектуриї

З початком літа у Львові починається сезон активних ремонтів. При цьому в такі моменти часто люди "забувають", що живуть у пам'ятках архітектури і не можуть робити те, що їм заманеться. Нещодавно кореспонденти "Пошти" стали свідками чергової модернізації пам'ятки національного значення - на пл. Кафедральній, 5, міняли старе дерев'яне вікно на модне пластикове. При цьому, звісно, не маючи жодних дозволів. Тож "Пошта" вирішила поцікавитися, яка нині ситуація у Львові з самовільними ремонтами пам'яток та замінами вікон та дверей.

- Нам вдалося добитися виконання рішення виконкому, щоб власник клаптика першого поверху фарбував цілий поверх від муру до муру. Ми не приймаємо в експлуатацію приміщення, якщо цю вимогу не дотримано. Але проблему це комплексно не вирішує. Адже йдеться про фарбування лише першого поверху. А зобов'язати інвестора малювати весь будинок неможливо. Зрештою, вони платять інвестиційний внесок і за ці гроші мали б робити комплексний ремонт та реставрацію споруд. Можливо, місто мало би співфінансувати ці роботи. Часто в будинках потрібно не лише малювати фасад, але і ремонтувати дах, і висушувати підвали. На жаль, у Львові клаптикових фасадів ще достатньо. По­перше, залишилися ті, які помалювали раніше, до рішення виконкому. Є і такі власники, що малюють фасади самовільно, інколи ми помічаємо це вже постфактум.

- Паспорти фасадів опрацьовують майже всі, хто робить якісь роботи на будинку. Але часто, опрацювавши паспорт, власники не дотримуються проекту і технології ведення робіт. Найбільша проблема з інвесторами на першому поверсі, які хочуть зробити приміщення і здати його в оренду. Їм байдуже до зовнішнього вигляду будівлі. Зазвичай відсутній авторський нагляд над веденням робіт, який зобов'язаний оплатити інвестор. Автор проекту також відповідає за його реалізацію, як і інвестор. І тільки він може вчасно зупинити неякісне виконання робіт чи відхилення від проекту.

- На жаль, ні. Тільки можна сказати, що більше людей почали звертатися до нас перед тим, як міняти вікна. Тому частину вдається переконати не ставити типовий пластик, а робити дерев'яні вікна зі збереженням членування. Насправді все залежить від свідомості львів'ян. Часто люди, які приватизовують квартири в пам'ятках, не хочуть підписувати охоронні договори, оскільки ми забороняємо їм міняти вікна на пластик. Якщо ми знаємо про самовільну заміну вікон, складаємо протоколи про адміністративне правопорушення. Але є цікава деталь - цей протокол має підписати власник приміщення, з чим часто виникають проблеми. Тоді доводиться писати про відмову і мати свідка, який це засвідчить. Але при цьому дуже рідко вдається змусити людей замінити вікна на такі, які повинні бути. Якщо ж будинок не пам'ятка, ми взагалі не можемо застосувати штрафні санкції, що передбачені ЗУ "Про охорону культурної спадщини".

- На жаль, дотепер не прийняли ні ухвали сесії, ні рішення виконкому про зовнішній вигляд реклами та вивісок. Це дуже ускладнює нам життя. Повинні бути чіткі правила, а не суб'єктивна думка чиновників щодо естетики вивісок та реклами. Але варто відзначити, що трохи вдалося змінити погляди та смаки проектантів вивісок. Ми роздаємо всім диски із зображеннями вивісок з європейських міст. Деякі львівські магазини таки замінили яскравий пластик на акуратні вивіски. Але у нас ще достатньо агресивних вивісок. Всі вони самовільні. Особливо важко говорити з банками, які мають свої, часто доволі крикливі, логотипи і нічого не хочуть слухати.

- На жаль, у нас досі немає підзаконного акта, який передбачає процедуру покарання за порушення пам'яткоохоронного законодавства. Ми притягаємо до відповідальності лише за адмінпорушення в галузі охорони історичного середовища. А за такі порушення повинні бути дуже великі штрафи.