Цієї осені Верховна Рада ухвалила закон 4416-1, який частково змінює діяльність індустріальних парків в Україні. Фактично, народні депутати підтримали розвиток індустріальних парків, бо той закон, який ухвалили 8 років тому, лише дозволяв їх створення. Тепер у законі прописано детальні умови, необхідні для їх реалізації.

Голова комісії підприємництва, інвестицій, цифрової трансформації та спадщини у Львівській міській раді від політичної партії Об'єднання “Самопоміч” Оксана Динік, що водночас є директоркою ТзОВ «Львівська Ізоляторна Компанія», розповідає, що ці зміни означають на практиці і чи потрібні індустріальні парки Львову взагалі. 

– Це велика територія, яку спеціально виділили для створення та розвитку багато підприємств в одному місці: від ІТ-компаній та суб'єктів науково-технічної діяльності до підприємств переробної промисловості чи виробництва транспортних засобів. На цій території держави інших країн ( і відтепер уже й наша) надають бізнесменам та інвесторам пільги, завдяки яким їм простіше і вигідніше вкладати гроші у виробництво. Пільги у вигляді підведення комунікацій в індустріальні парки за державний кошт чи компенсація витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж. Світовий приклад найуспішнішого індустріального парку є, наприклад, Кремнієва долина у США.

– Розмови, де вони мають бути – у місті чи на околицях, тривають досі. Чого вартують дискусії про індустріальний парк на Рясне-2. Але я особисто виступаю за промислові зони і у місті також. По перше, це робочі місця для містян! Мало хто про це відкрито говорить, але якщо ми виходимо із промисловістю за межі міста і територіальної громади, наше ж місто недоотримає податків. При всій повазі, але такі сплати підуть на область, а не на місто. Відповідно ми зменшуємо бюджет міста. Розумію, що Львівщина потребує розвитку та податків, але, як то кажуть, своя сорочка ближча до тіла. Львів має заробляти, аби мати за що будувати школи, ремонтувати дороги та лікарні.

По друге, якщо велика промислова зона буде сконцентрована в одному місці, навколо неї утворюватиметься щоденний транспортний колапс. Адже виїзд великої кількості людей за місто на роботу – і в’їзд після неї - це гарантовані трафіки на ділянках, для яких затори - не типове явище.

По третє, якщо промислова зона буде розташована на краю світу, це вплине на якість життя працівника. Адже він не зможеш відпроситися на перерву, аби зробити побутові чи житейські речі – наприклад, потрапити до школи, садка, чи сходити в поліклініку, здати аналізи… Це кардинально змінить якість життя людини і міста. Водночас щонайменше три години на добу витрачатиме на дорогу. А цей час можна було би використати, наприклад, для спорту чи на спілкування, якого нам постійно бракує.

Окрім цього маємо врахувати минулорічний досвід з карантином.

Уявіть собі: садимо в автобус кілька десятків людей, аби завезти їх на роботу – це автоматично збільшує ризик заразитися хворобою, навіть для здорової людини. Це також і більше фінансове навантаження на виробників: адже їм фактично треба привезти своїх людей на промислові площі, аби не зупиняти виробництво. Це дуже великі витрати, які не кожне підприємство може собі дозволити. 

– Вони уже починають з'являтися у нашому місті. Попри сніги у місті триває будівництво індустріального парку на Сигнівці – замість хащів у Львові тут в майбутньому буде 10 тисяч робочих місць. Цією промзоною вже зацікавились 10 іноземних компаній. Тож перші промислові площі власники “Спарроу Парк Львів” планують здавати вже з наступного року.

Маємо розуміти, що індустріальний парк – це можливість і її не варто боятися. Досвід зарубіжних країн, наприклад Туреччини чи Польщі, показує, що індустріальні парки сприяють збільшенню ВВП, розвитку сучасної інфраструктури, підвищують рівень зайнятості населення і ефективно впливають на економіку міста, в якому знаходяться. Схема взаємовигідна.

офіційно