Центр реабілітації «Фенікс»: відродитись із попелу
Після пожежі у Центрі для військових «Фенікс» з’являється більше питань, ніж відповідей. Чи реальна версія підпалу? Що вціліло і чи допоможе місто й область відновити втрачене?
Цього року Страсна п’ятниця запам’яталась усім львів’янам вражаючою новиною – на Кульпарківській сталась пожежа у реабілітаційному центрі, який був другим домом для українських військових.
У п’ятницю, 17 квітня, близько 15.00, горіло приміщення ГО Львівський центр «Фенікс» допомоги ветеранам АТО, що розташований на території Львівської обласної психіатричної лікарні на вул. Кульпарківська, 95.
«Фенікс» працював у Львові близько шести років поспіль. Його основою стали небайдужі львів’яни, волонтери, митці. Волонтери надавали соціальну та матеріальну допомогу військовим-переселенцям. Художники разом із відомими людьми проводили благодійні аукціони, щоб потім закупити потрібне та дороге обладнання. За період функціонування допомогу у центрі отримало близько двох тисяч ветеранів та членів їхніх сімей. Усю цю працю перекреслив один день.Та, як зауважують практично всі, кого зачепила ця новина, фенікс є птахом, який відроджується з попелу. І кожне його переродження є значно могутнішим та потужнішим, ніж попереднє. Тому «Львівська Пошта» поспілкувалась із керівником центру, поліцією та військовими, дізналась докладно про подію від тих, хто стрімголов мчав до центру, коли дізнався про пожежу. На якому етапі з’ясування обставин та як планують відновлювати центр – дізнайтесь разом із нами.
Що вдалось врятувати
Служба порятунку «101» отримала повідомлення про пожежу о 14.37. На момент прибуття вогнеборців частина даху «Феніксу» вже була охоплена вогнем. Його гасили 27 рятувальників. Тому о 15.20 пожежу повністю ліквідували. На щастя, ніхто з людей не постраждав. Чого не можна сказати про їхню працю.
«Того дня згорів весь дах і практично все, що було всередині, зокрема повністю обгоріли кілька кімнат. На щастя, кімната, в якій ми зберігали досить дорогі спортивні тренажери, вціліла. Та все оснащення просто залите водою: офісне обладнання, меблі та ті ж тренажери. Побачимо, чи будуть вони справні. Наразі ми потребуємо цілковитого відновлення», – розповідає «Львівській Пошті» Андрій Посікіра, керівник центру «Фенікс».Допомагали виносити все, що вціліло, самі бійці, які відвідували центр. Власне, сьогодні вони найбільше допомагають оклигати від ситуації, яка склалась. Зі слів Андрія Посікіри, близько 50 хлопців допомагають прибирати, проводять толоки та відсортовують придатні речі. Своєрідна інвентаризація, після якої все, що вдалось врятувати, перемістять у котельне приміщення.
«Ще нам тимчасово дали сусіднє приміщення у 31 відділенні для подальшої роботи. Можливо, за кілька днів після карантину ми пошукаємо більш функціональне приміщення, де зможемо надавати не лише психологічну, а й фізичну реабілітацію. Тому пожежа для нас – це не кінець. Ми продовжуємо працювати», – зазначає керівник центру.
Винуватцю «світить» близько 10 років
Співрозмовник каже, що за весь час роботи центру трапилось близько шести випадків вандалізму, проникнення в центр. Приблизно рік тому хтось зрізав решітку з вікна, проник усередину центру та виніс усі ноутбуки та акустичний центр. Втім, перед пожежею не отримували ніяких погроз чи попереджень.
«Зараз проводять роботу з документацією. Ми отримали висновок від служби ДСНС про те, що, найімовірніше, це був підпал. Взагалі є кілька версій, та наразі я не хочу їх озвучувати, оскільки немає жодних доказів. Втім на території центру були камери відеонагляду. Тому ми чекаємо на висновки слідства», – продовжує Андрій Посікіра.Світлана Добровольська, речниця Головного управління Нацполіції Львівщини, пояснює, що за цією справою відкрили провадження. Зараз проводять експертизу, після якої встановлять обставини злочину. Ця справа за ст. 194 ч.2 Кримінального кодексу України «Умисне знищення або пошкодження майна». Максимальне покарання за злочин, вчинений за цією статтею – позбавлення волі строком до 10 років.
«Зараз все відбувається трохи повільніше, ніж я думав. На це частково впливає карантин, мінімум кадрів поліції, які працюють у нашій справі. Нещодавно я дізнався, що тільки один працівник працює над експертизою. Та Василь Віконський (Керівник Головного управління Нацполіції Львівщини. – «Львівська Пошта») сказав, що намагатиметься пришвидшити рух цієї досить резонансної справи», – веде далі Андрій Посікіра.
Місто та область, допоможете?
Як зазначив співрозмовник, далі відповідні експерти проведуть аварійну роботу, а також проведуть комісію. Після їхніх висновків місто й область мають виділити кошти з резервного фонду на відновлення центру.Мер Львова Андрій Садовий у своєму телеграмі прокоментував пожежу, яка виникла «Феніксі». Зокрема, висловив припущення, що йдеться про підпал та сказав, що міськрада готова фінансово долучитись до відновлення приміщення центру.
«Переговорив із керівником ДСНС у Львівській області Юрієм Кагітіним. Так виглядає, що Центр реабілітації учасників АТО «Фенікс» на вул. Кульпарківська підпалили. Керівник лікарні разом із керівником Центру реабілітації «Фенікс» готують документи на виділення коштів через обласну комісію з питань ТЕБ і НС для ліквідації наслідків пожежі. Львів також готовий долучитись фінансово, щоб якнайшвидше приміщення повернулось до робочого стану», – зазначив мер.
У розмові з «Львівською Поштою» Тарас Грень, заступник голови Львівської ОДА, також зазначив, що обласна влада стежитиме за ситуацією у «Феніксі» та у разі потреби долучиться.
У волонтерах – сила
А поки експертизи та комісії ще проводять, «Феніксу» вже допомагають небайдужі люди. Нещодавно Андрій Посікіра поділився думками на своїй фейсбук-сторінці стосовно теперішньої ситуації та порівняв її з Революцією Гідності, коли всі українці об’єднувались заради майбутнього: «Сьогодні пережив дежавю 
Майдану: запах горілого, чітка самоорганізація волонтерів і ветеранів, які демонтували пошкоджений вогнем дах, сміття складали у контейнер від міськради, вишку дало ТОВ «ФХ Сервіс», юшка від ГО «Патріот», канапки робили дівчата з «Кухні Барикад», бійці Нацкорпусу, «Правого Сектору», Медичного корпусу Львівщини, волонтери і волонтерки... Цей дух братерства надихає!».
Майдану: запах горілого, чітка самоорганізація волонтерів і ветеранів, які демонтували пошкоджений вогнем дах, сміття складали у контейнер від міськради, вишку дало ТОВ «ФХ Сервіс», юшка від ГО «Патріот», канапки робили дівчата з «Кухні Барикад», бійці Нацкорпусу, «Правого Сектору», Медичного корпусу Львівщини, волонтери і волонтерки... Цей дух братерства надихає!».Окрім цього, люди долучаються фінансово та просять робити це інших. Зокрема, Рух Ветеранів України на своїй сторінці у фейсбуці наголосив, що «вважає такі дії злочинними та такими що спрямовані проти учасників російсько-української війни».
«Особливого цинізму цій ситуації додає те, що такі дії здійснені у період кризи, пов’язаної із поширенням коронавірусної інфекції. Не маючи сміливості, честі чи гідності воювати напряму з учасниками бойових дій, антиукраїнські елементи цинічно і далі воюють із пам’ятними дошками, могилами та волонтерськими центрами. У зв’язку із цим закликаємо Міністерство внутрішніх справ та Службу безпеки України взяти на особливий контроль розслідування цієї справи та знайти винних у підпалі, – йдеться на фейсбук-сторінці Руху Ветеранів України. – Водночас звертаємось до Міністерства у справах ветеранів, Львівської ОДА та Львівської міськради, щоб надали всебічну допомогу у відновленні Центру реабілітації ветеранів АТО «Фенікс».Андрій Посікіра резюмує: зараз усі працівники Центру і він сам на стадії прийняття і розуміє, що зараз варто зосередитись лише на відновленні «Феніксу». А ще додає, що найбільше вражений постійною підтримкою людей. На його фейсбук-сторінці майже щодня з’являються нові звіти про отриману допомогу. Люди допомагають, чим можуть: хтось переказує на картковий рахунок 20 грн, а хтось допомагає тисячами. Зі світу по нитці!
Допомогти «Феніксу» відродитись можна, надіславши кошти на волонтерський рахунок: 4149 6293 8078 6707.
Відстежувати актуальну інформацію про діяльність центру можна на його сторінці у фейсбуці www.facebook.com/kulparkiv/ або на сторінці Андрія Посікіри www.facebook.com/posikira
Марія Петришин, голова Першого українського жіночого ветеранського простору Re:hub:
– Хоч Re:hub більше не є сусідом «Феніксу», ми ніколи не припиняли підтримувати та переживати один за одного. Тому мені дійсно прикро за те, що трапилось. «Фенікс» – це титанічна праця волонтерів, бійців та меценатів. Над створенням центру працювало чимало людей, це було об’єднання заради майбутнього. Хто пам’ятає початок розбудови центру, добре знає, що то була просто руїна, абсолютно не пристосована до роботи. Люди творили його з нуля.
Ми з Re:hub також внесли свою лепту: брали участь у чудовому проєкті «Ангели надії» (У його межах відомі українки разом із художником-іконописцем Левком Скопом малювали на ґонтах ангеликів. До ініціативи долучилась навіть тодішня перша леді України Марина Порошенко. – «Львівська Пошта»). Виручені з подальшого аукціону гроші ми, власне, передали «Феніксу». За них купили тренажери, які потрібні бійцям під час реабілітації.
Те, що трапилось, наводить на різні думки. Чимало людей схиляються до думки, що то був підпал. Чому саме Страсна п’ятниця? Чи означає щось те, що підпалили центр, коли там не було ні душі? Відповідей на ці питання немає.
Це все складно: велика втрата, тривале відновлення. Сподіваюсь, що міська та обласна влада допоможуть «Феніксу». Адже наразі ми втратили єдиний центр для бійців, де вони могли і отримати психологічну та фізичну реабілітацію, і посидіти та поспілкуватись у колі побратимів. Я навіть не можу уявити, куди зараз підуть бійці, щоб просто вилити душу, розповісти про наболіле. Бо тепер і «Фенікс» є для нас великою раною, на загоєння якої всі дуже чекають.
Юрій (позивний «Лисий»), учасник бойових дій на сході України:
– Про пожежу мені повідомив товариш. Після його дзвінка я, як ошпарений, побіг до «Феніксу». Коли прийшов, то ще працювали рятівники. Тому нас не пускали всередину. Після того, як зійшла вода, ми оглядали територію, знайшли своєрідні «тубуси» від вибухової суміші. Їх було кілька: один був у кабінеті, а другий під дахом. Як на мене, «Фенікс» згорів через своє розташування. Це ласий шматочок землі для нової забудови. Тим паче, що навколо нього вже є кілька будинків.
У «Феніксі» ми жили, як у маленькій сім’ї. Медики, бійці, психологи – всі мені рідні. Я приходив туди досить часто і через стан здоров’я, і просто зустрітись із друзями. Коли бували такі дні, що я не міг прийти, то дуже сумував. Мені ніби чогось не вистачало. Не знаю, як то буде тепер. Чесно кажучи, зараз я наче в якомусь трансі, не розумію, що тепер робити.
Це великий шок для багатьох. У п’ятницю, після пожежі, я бачив, як хлопчина навіть довго не зміг дивитись на руїни «Феніксу». Він просто не міг повірити. Я пробував списуватись із ним, питав, як справи та розумів, що для нього це надвелика втрата.
Реально дуже багато людської праці, часу та фінансів просто згоріли за лічені хвилини. Бо цей реабілітаційний центр свого часу просто збирали по ниточці. Зараз потрібно робити те саме, бо «Фенікс» самотужки не зможе швидко піднятись на ноги. Тому дуже прошу всіх долучитись до його відродження.
По тому, що я бачив, зараз потрібно повністю валити перекриття центру. По суті, залишаться тільки стіни. На основі їх й потрібно буде будувати нову будову. І це лише початок. Крім того, треба буде наново зробити ремонт, купити нові двері, вікна та меблі. На це все потрібно немало грошей.
Ігор Костів, учасник бойових дій на сході України:
– Я дотримуюсь думки, що у п’ятницю таки був підпал. У «Феніксі» не було ризиків для виникнення пожежі: проводка вся нова, під час карантину на неї взагалі не було навантаження. Тим паче, наскільки мені відомо, того вечора розбили вікно. Спрацювала сигналізація. Ймовірно, через вікно закинули вибухівку. Вона потрапила на пінопласт, все спалахнуло моментально.
Ми з побратимами дуже тяжко переживаємо таку втрату, бо самі доклали чимало старань, щоб у Львові таки був реабілітаційний центр. Нехай невеличкий, але найголовніше, що він був. Маю надію, що якомога швидше складуть стратегію його відновлення, бо тепер військовим просто немає куди прийти по допомогу.
У складних ситуаціях я шукав віддушину у «Феніксі». Приблизно з 2014 року. Для мене він, як другий дім. Та й не лише для мене. Фактично всі побратими підтримали би мене у цьому висловлюванні. Ми всі мріємо про відновлення цього нашого дому. Тим паче, що мер Львова пообіцяв, що допоможе втілити цю мрію. Сподіваємось, стримає слово.
А наразі ми, як і колись, стараємось робити все своїми силами. Скажімо, в п’ятницю, після пожежі, разом із кількома добровольцями допомагали рятувати те, що не згоріло дотла: виносили тренажерні установки, техніку, меблі. Щоправда, після вогню їх залило водою. Все замокло. Не знаю, буде воно справним далі чи ні.
Нещодавно ми також прибирали. Згодом накриємо все брезентом, щоб уникнути подальшої руйнації. Попереду на нас чекає тривала робота. Та віримо у те, що все буде добре.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
