Другий дім для бійців

У Львові на Короленка, 1-а розташований Будинок воїна – відкритий простір для спілкування військових. Зараз там закінчують господарські роботи та запрошують на масштабний захід до Дня добровольця – 14 березня

Наталка Попадинець, Марія Терендій № 20 (2237), середа, 11 березня 2020

фото: Олег Огородник, Наталя Попадинець

На шостий рік війни бійці з області мають майданчик для зустрічей, спілкування, навчання. У жовтні 2018-го у Львові урочисто відкрили перший Будинок воїна в Україні. Він розташований на вул. Короленка, 1-а, де раніше понад 27 років базувався російський культурний центр. А ще раніше там був польський кінотеатр. Після реконструкції цього приміщення гостро постало питання, як ефективно можна використовувати майданчик. Тоді військові та волонтери побоювались того, щоб це не був типовий музей у Львові. І острахи не справдились, адже вже 14 березня, у День добровольця, Будинок воїна організовує масштабний захід, на який запрошують усіх охочих!

До слова, за статистикою, у місті близько 5 тисяч хлопців, які воювали. Тоді як на Львівщині їх є більше ніж 25 тисяч. І якщо бійці зі Львова мали змогу звертатися з різними питаннями до Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій (вул. Пекарська, 41), то для хлопців з області такого майданчика не було.

Олег Височанський, новообраний директор Будинку воїна, провів екскурсію «Львівській Пошті», під час якої розповів, як нині розвивається ця установа, чим там можуть допомогти бійцеві. З його слів, нині це відкритий простір для тих, хто воював чи досі воює, для їхніх рідних, волонтерів, громадських організацій, які працюють в цьому напрямку. Відвідувачі будинку характеризують обраного керівника як господаря, основний принцип якого – рівний рівному.

фото: пресслужба ЛОДА

До Великодня доведуть усе до ладу

Будинок воїна – це двоповерхова будівля. Всередині приміщення відремонтували: замінили всі комунікації, підлогу, сходи, вікна та двері. Зробили перепланування, добудували балкон, встановили ліфт для осіб із інвалідністю. І зовнішні, і внутрішні стіни будівлі пофарбували у світлі кольори. Загалом на реконструкцію з обласного бюджету витратили 6,2 млн грн.

Після офіційного відкриття Будинку воїна у приміщення ще провели воду, газ, світло, пожежну сигналізацію. Зараз облаштовують гардероб та встановлюють систему відеонагляду. Отже, невдовзі усі заходи, що відбуватимуться тут, кожен зможе переглянути онлайн. До Великодня усі господарські питання повинні вирішити повністю, каже Олег Височанський. Після чого більше акцентуватимуть свою роботу на подіях та заходах, які можна буде проводити в Будинку воїна.

За планом, на першому поверсі є великий хол, куди боєць може зайти, зробити собі чай, подивитись телевізор. «Наприклад, військовий, якому треба кілька годин десь перечекати, бо він

проїздом у Львові, може зайти до нас, випити чаю та кілька годин перепочити», – пояснює Олег Височанський під час невеликої екскурсії Будинком воїна.

Також у будинку є дитячий куточок, де діти можуть побавитись чи помалювати. Далі розташована центральна і найбільша зала. Зараз там є виставка унікальних фотографій захисників ДАП «Ти вистояв. Не вистояв бетон», які були зроблені в останні дні захисту аеропорту бійцем 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Віталієм П’ясецьким.

«Докупили в цю залу пульти, мікрофони, мікшер, проєктор. У перспективі купимо професійний дорогий лазерний проєктор і екран. Плануємо організовувати перегляд, презентацію тематичних документальних та художніх фільмів. Наприклад, таких, як «Кіборги» чи «Червоний». Це можуть бути й зустрічі з режисерами та акторам у нас, які матимуть відповідну публіку», – веде далі співрозмовник.

Окрім того, нині в Будинку воїна в окремому приміщенні розміщується й Перший жіночий ветеранський простір ReHub. Там у невимушеній атмосфері часто працюють психологи з бійцями та

їхніми родинами. Дівчата з ветеранського хабу повністю займаються питаннями, що стосуються психології.

Сам Олег Височанський розповідає, що левову частку уваги скеровують на роботу з молоддю. Якщо ж маєте ідеї, які стосуються патріотичного виховання нашої молоді – можна долучатись. Наприклад, є ініціатива одного священника навчати дітей написанню ікон, також організовувати тенісні турніри для них.

У планах – розширення будинку

На другому поверсі Будинку воїна розмістили кабінет керівника цієї установи та бухгалтера. Також там є офісне приміщення з невеликою кухнею, де проводять наради. В окремому куточку цього приміщення хочуть облаштувати бібліотеку. На другому поверсі розташовуються й виставковий зал та балкон.

«Тут представили деякі речі бійців, які були з ними в аеропорту. Ці речі вони самі приносять до нас. Є й мої речі, з якими я перебував на диспетчерській вишці: карта місцевості та особиста сумка, компас, прапор. До Дня добровольця таку колекцію доповнимо», – каже директор КЗ «Будинок воїна».

На другому поверсі представлена й виставка живопису Олега Дробоцького за мотивами фото Сергія Лойка «Аеропорт».

У планах – розширення приміщення Будинку воїна. Кажуть, те, що мають, будуть освоювати. Зокрема, в оновленому приміщенні є горище з окремим входом. А навколо будівлі облаштують стоянку.

Робочий колектив у Будинку воїна вже повністю сформований. Всі працівники там – це ті, хто воював чи близькі військових. Наприклад, бухгалтер –

це дружина учасника АТО. Також там працюють інженер-енергетик, спеціаліст із піару, юрист та психолог.

Будинок воїна насамперед є простором для українських військових. Тому «Львівська Пошта» попросила кількох його відвідувачів, аби вони поділились своїми враженнями про роботу Будинку воїна. Всі як один зазначили, що такий майданчик давно був потрібен ветеранам. Про інші враження читайте далі в окремих коментарях співрозмовників.

Фото: Наталя Попадинець,
facebook.com/boodunok.voina

«Хочу зробити простір, який насамперед потрібен мені, як ветерану, та тисячам хлопців»

Олег Височанський, директор Комунального закладу Львівської обласної ради «Будинок воїна», – про роботу першого в Україні Будинку воїна, його розвиток та плани, а також яку допомогу там можуть отримати бійці

Цього року у лютому на сесії облради керівником Будинку воїна у Львові обрали Олега Височанського – учасника АТО, захисника Донецького аеропорту. З ним уклали контакт на п’ять років. До війни він працював у Екологічному коледжі Львівського національного аграрного університету, де викладав та займався господарськими справами.

У серпні 2014 року був мобілізований до Збройних сил України. Проходив службу у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, обіймав посаду заступника командира роти інструктора з парашутно-десантної підготовки. Понад пів року виконував обов’язки командира 9 роти 3 батальйону 80-ої окремої ДШБ. Понад рік проходив службу в ЗСУ: брав участь у Антитерористичній операції у селищі Піски, у Донецькому аеропорту, де отримав важке поранення в голову. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

46-річний Олег Височанський родом зі Сокаля, нині мешкає у Львові. Закінчив географічний факультет ЛДУ імені Івана Франка. Після війни проходив реабілітацію за кордоном. А через деякий час йому запропонували взятись за розвиток першого в Україні Будинку воїна.

Нині співрозмовник не приховує, що було непросто на початках, адже подібної установи, де можна було би запозичити певний досвід, в інших областях не було (на момент відкриття). Зізнається, складнощів додавало й те, що він був непублічною особою, тобто не надто відомим. Попри це, каже, нині Будинок воїна вже успішно працює. А попереду – амбітні плани.

– Дещо поспіхом Будинок воїна відкрили понад рік тому. На момент його відкриття ще не було напрацьовано внутрішню концепцію розвитку установи, тому багато хто не розумів, що там буде. Скажіть, будь ласка, нині її вже сформовано?

– Після офіційного відкриття у приміщенні не було нічого, окрім десятка стільців. Не було газу, електрики та водопостачання та затвердженої концепції його роботи. Була позиція Володимира Правосудова (Сотник 19-ої сотні Самооборони Майдану, боєць 2-ої афганської роти 24 ОШБ «Айдар» (позивний «Штурм»), колекціонер зброї, одностроїв, тематичної літератури. – «Львівська Пошта»), що це має бути музей. Інші ж говорили, що у Львові маємо достатньо музеїв. Але реально в області не було місця, де могли би зібратись учасники бойових дій чи військові ветерани. А їх, до речі, на Львівщині близько 25 тисяч. У Львові таких хлопців близько п’яти тисяч, для них працює Центр надання послуг учасника бойових дій на вулиці Пекарська.

Тож залишалось відкритим питання, де цим військовим із області можна збиратись, щоб проводити свої заходи. Будинок має гарну локацію. До речі, у минулому тут розташовувався польський кінотеатр, є хол. Тож є можливість у цьому приміщенні організовувати будь-які заходи, зокрема тематичні вечори, перегляд художніх та документальних фільмів. Важливо, що приміщення може вміщати до 250 осіб!

Я проходив конкурс на посаду директора Будинку воїна. Вже тоді мав напрацьовану чітку програму його розвитку на п’ять років, врахувавши усі деталі приміщення. Після відкриття Будинку воїна концепцію обговорювали кілька місяців, орієнтовно до літа, з волонтерами, військовими, чиновниками. Всі сторони концепцію погодили, а на її основі було написано Статут.

– Про що мовиться у концепції?

– Основна мета – створення умов для соціально-психологічної адаптації ветеранів та ветеранок, чинних військовослужбовців та представників сектору безпеки та оборони на етапі переходу до цивільного життя. А також їхніх родин, родин загиблих. Тобто основний принцип діяльності Будинку воїна – ветеран для ветерана або рівний рівному. Тож нині ця установа працює як майданчик для комунікацій усіх цих людей. Є святкові, поминальні та пам’ятні дні – це вже причина зустрітись та поговорити. Все, що має стосунок до того, що допоможе військовій людині швидше адаптовуватись, повертатись до цивільного життя чи освоювати новий фах – ми усе підтримуємо.

– Якщо до вас звертається боєць, яку допомогу в Будинку воїна йому можуть надати?

– Юридичну консультацію. Маємо фахову юристку Христину Ковцун, можна з нею навіть у онлайн-режимі зв’язатись та отримати допомогу. Наприклад, після війни особа з інвалідністю не знає, який пакет документів потрібно зібрати, щоб отримувати матеріальну допомогу від держави. Також у хлопців виникають питання щодо отримання статусу УБД, якщо ти був в добровольчому батальйоні, чи чому під час звільнення не виплачують компенсації. Ми щодо цих питань консультуємо.

Інший напрямок допомоги – психологічний. Ми не медична установа, але маємо своїх фахівців, які готові допомогти в неформальній обстановці бійцю. Це можуть бути індивідуальні заняття, групові тренінги, робота з родинами, арттерапія.

Далі маємо на меті розвивати ще один напрямок допомоги – набуття нових компетенцій. Бюджет наш обмежений, але є чимало організацій, які працюють у цьому напрямку. Їм лише потрібно надати майданчик. Працюємо з понеділка по п’ятницю із 10.00 до 18.00. Але на вихідних тут теж постійно хтось є. Тож чекаємо тих, хто потребує нашої допомоги.

– Чи можна сказати, що ваш майданчик для комунікації військових уже працює повноцінно?

– Скажімо так, набирає обертів. Бо під час роботи додається ще багато речей, про які ми можемо й не здогадуватись. Наприклад, звернувся до нас священник, який хоче навчати дітей писати ікони, до речі, перевагу надають дітям військових. Чому би ні?

Марія Петришин, волонтерка, розповіла, що не мають де виставити картини львівських митців, які символізують найважливіші моменти, які відбувались в Україні впродовж 2013 – 2018 років. Зображені події символізували стації Хресної дороги. Хочемо виставити ці картини в холі Будинку воїна. Неподалік є мотузковий парк «Лазанка», школа-інтернат для дітей з інвалідністю, на території якої є гарний мініфутбольний стадіон зі штучним покриттям. Ми би теж могли там якісь заходи проводити. Таких ідей ще багато.

– Яке фінансування має Будинок воїна?

– На цей рік виділено 1 мільйон 300 тисяч гривень з обласного бюджету. Прозвітую за рік виконаної роботи. Впевнений, буде про що розповісти. Фактично половина кошторису – це зарплати та комунальні послуги.

– Пригадую, на початках були суперечки, на чий баланс передадуть Будинок воїна: КП «Доля» чи Львівському історичному музею. Нині це питання вирішене?

– Спочатку передали на баланс КП «Доля». Знаєте чому? Бо це вже створена юридична структура, через яку могли одразу виконувати роботи на освоєння виділених з обласного бюджету коштів щодо проведення води чи газу в Будинку воїна. Чому саме КП «Доля»? Бо це була найбільш дотична установа з-поміж усіх інших комунальних закладів до того, що ми робимо. У червні 2019 року створили окремий Комунальний заклад Львівської обласної ради «Будинок воїна». Думаю, це було правильне рішення. Тоді ж довелось починати роботу спочатку: напрацювання Статуту, кошторису, шукали бухгалтера. Фактично з липня до Нового року ми займались господарськими справами. До великодніх свят маємо завершити ці питання, тоді концентруватимемось більше на заходах.

– А взагалі чому вирішили спробувати свої сили на посаді керівника Будинку воїна?

– Після війни довго був у Канаді на реабілітації, бо мав серйозне поранення у голову. Тоді на відстані деколи брав участь у ветеранських справах у Львові. Зі Святославом Шереметою (Директором КП «Доля». – «Львівська Пошта») ми знайомі давно. Це мій добрий університетський товариш, він запропонував мені зайнятись цим питанням, а я погодився. До війни займався організацією будівництва. Цей досвід мені став у пригоді на цій посаді. Я повернувся з-за кордону і поступово втягнувся в цю справу. Чому б ні, адже, як кажуть військові, ніхто, крім нас!

– Що було найважче на початках?

– Тоді я був невідомою людиною у Львові. Найважче було, коли запитували, хто ти такий і звідки прийшов… Запитували, чиї політичні інтереси відстоюю. Коли ж виявилось, що насправді хочу зробити у Будинку воїна простір, який насамперед потрібен мені, як ветерану, та тисячам хлопців, мене почали сприймати серйозно.

– Будинок воїна у Львові перший в Україні. З інших областей приїжджають переймати досвід?

– Так. Консультую хлопців із Рівного, Чернігова, навіть хочуть робити такий заклад у Кам’янці-Бузькій, де мають невелике приміщення. Я всім охоче розповідаю алгоритм дій, щоб якнайшвидше такі приміщення відкривали. Днями мені телефонували хлопці з Рівного, розповідали, що на сесії Рівненської облради мали виділили приміщення і затвердити бюджет. З того треба починати! Знаю, що є в Житомирі щось подібне на наш Будинок, але вони назвали це ветеран-хаб. Я там був, він розташований за містом, однак тут відбувається небагато подій, бо, як на мене, не дуже вдала локація. Також бував у київському ветеран-хабі, але там спонсором є український політик-олігарх. Тому, буває, що інколи залежать від його бачення. Наш спонсор – громада Львівської області, ніхто нам не нав’язує ніякої політики.

– А були такі спроби?

– Були. Та політики і прапорів жодних партій у нашій роботі нема і не буде! Я проти цього. Пригадую, був у одній громадській організації, яка налічувала близько 10 тисяч осіб. На минулорічних президентських виборах частина керівництва вирішила підтримати певну політичну силу. Внаслідок цього організація розпалась.

– Розкажіть, які заходи запланували у Будинку воїна найближчим часом?

– Запрошую усіх до нас на День добровольця, який святкуватимемо 14 березня. Захід розпочнеться об 11.00 зі служби Божої у Гарнізонному храмі святих Петра і Павла. Потім заплановано автопробіг, невеликий мітинг біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Потім продовжимо святкування у Будинку воїна: нагороджуватимемо ветеранів та волонтерів, виступатимуть артисти із тематичними піснями, варитимемо куліш. Початок орієнтовно о 14.00-15.00, до вечора будемо вже тут. Буде дружня атмосфера, тож чекаємо вас.

Також ближче до 20 березня розмістимо у нас унікальні картини відомих львівських художників, на яких зображені події, що символізують стації Хресної дороги. Будь-коли зможете зайти до нас і подивитись на них. Ще після великодніх свят розмістимо більше сорока творів бійця, який був художником. Він загинув на війні. Його батько домалював деякі картини, тепер виставляє їх. Ще із найближчих подій, які запланували – це з’їзд ветеранок України на 1 – 4 травня. Подробиці ще допрацьовуємо. Усі патріотичні заходи, що відбуваються в області – від виховання молоді до ігор та реабілітації – ми готові підтримати. Зауважу, що маємо свою сторінку у фейсбуці «Будинок воїна». Кожного дня там інформацію оновлюємо. Актуальні події можна відслідковувати на цій сторінці.

Розмовляла Марія Терендій

Андрій Ляхович, боєць Військ територіальної оброни (2014 – 2015 роки):

– Нинішній керівник Будинку воїна, це важливо, є захисником Донецького аеропорту, хорошим бойовим командиром. А це означає, що й така керівна посада йому буде під силу. Тим паче, що Олег добрий господар. Я навіть не думаю про те, чи буде він надалі хорошим очільником Будинку воїна. Я вже знаю, що це так. Олег довів це, коли просто виконував обов’язки керівника (До лютого 2020 року. – «Львівська Пошта»). Можу виокремити кілька рис, які допомагатимуть Олегові у роботі. Це наполегливість та любов до України. Він хоче жити у своїй країні та розвивати її. Це найголовніше. Важливо створити простір для військових та їхніх рідних, де проводитимуть різноманітні реабілітаційні заняття. Та й взагалі класно, коли є місце, куди можна прийти і просто провести час із товаришами. Тим паче, що Будинок воїна дуже затишний і гостинний. Приїжджають і місцеві ветерани, і бійці з області – усім раді! Тут допоможуть і з вирішенням юридичних питань, і з психологічною реабілітацією, і, звісно, є арттерапія. Цільовою аудиторією Будинку воїна, на мою думку, мають бути усі категорії українців – від малого до старого. Мовиться не лише про простір для військових. Мовиться про зв’язок поколінь, виховання дітей. Їх також потрібно вчити, що ми маємо свою державу, за яку досить дорого заплатили. Ми повинні цінувати свою історію, любити свою державу та розбудовувати її.

Святослав Шеремета, директор меморіально-пошукового центру «Доля»:

– Я бачу в Олегові Височанському людину, яка дійсно є гарним очільником Будинку воїна. Насамперед тому, що він сам ветеран російсько-української війни: обороняв і східні території нашої країни, і є одним із «кіборгів», які мужньо захищали Донецький аеропорт. Олегові притаманні відповідні якості, які хотілося би бачити у керівника львівського Будинку воїнів – організація, вміння вести справи, виваженість. Будинок воїна має бути майданчиком для зустрічей ветеранів, їхніх родин, молоді та громадських організацій, які проводитимуть різноманітні психологічні тренінги, зустрічі та заходи. Взагалі вважаю, що українські ветерани мають долучатись до організації роботи будинку: розповідати, які заходи вони би хотіли відвідувати, вносити свої пропозиції. Як на мене, зокрема, треба проводити різноманітні вечори пам’яті. Мовиться і про спомини колишніх подій та визвольних змагань, у яких брала участь Україна. Бо без знання історії немає майбутнього. Важливо, щоб цьому вчили молодь, дітей. Безумовно, Будинок воїна мав з’явитись трохи раніше, бо триває шостий рік війни. Проте ми виходимо з того, що у нас є. Донедавна приміщення нинішнього простору для українських військових займали антиукраїнські сили. На щастя, обласна влада допомогла забрати у проросійських працівників можливість працювати не на благо нашого суспільства, скажімо так. Важливо, що сьогодні приміщення у центрі Львова служить українській справі. Тішусь, що склалось саме так!

Віталій Любенко, боєць 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України (2014 – 2016 роки):

– Ми з Олегом Височанським знайомі вже близько п’яти років. А познайомились, коли формували наш батальйон. Олег – прекрасний командир і воїн, добра та щира людина. Якщо згадувати про мої враження після першої зустрічі, то зізнаюсь: подумав, що він «піджак» (Сміється). Так військові називають тих офіцерів, які закінчили лише військову кафедру, а не інститут. А коли ми познайомились ближче, то я зрозумів, що помилявся. Зрозумів, що Олег абсолютно самодостатня людина, яка може керувати цілим підрозділом. Нині він пробує себе у ролі керівника Будинку воїна. Гадаю, що вона йому під силу, бо він багатозадачний, може робити усе. Щодо вирішення організаційних питань, які важливі на такій посаді, чомусь, мені здається, що він буде як риба у воді. Це його, він може владнати будь-які непорозуміння і довести до ладу всі справи. Особисто я неодноразово відвідував Будинок воїна. Приходив і з родиною, і сам, і приводив своїх знайомих бійців. Будинок воїна відкритий для всіх. Там проводять досить цікаві заходи. Останній, на якому я був, приурочили пам’яті загиблих у Донецькому аеропорту бійців. Тоді ми зустрічались зі своїм батальйоном, переглядали документальний фільм. Скажу правду: помічав, що деякі хлопці настільки відкривались під час показу, що плакали. Незважаючи на це, враження в усіх залишились лише позитивні. Будинок воїна відрізняється від звичайних музеїв, де можна просто подивитися на мистецькі виставки чи експонати. Він живе своїм особливим життям: спілкується з українськими бійцями та їхніми родинами, влаштовує цікаві заходи, навчає молодь любити свою країну, свою рідну землю. Останній напрямок роботи особливо важливий, адже це вклад у майбутнє. Тому говорити про потребу такого місця навіть немає сенсу. Будинок воїна безперечно потрібно розвивати. Бо він концентрує у собі такі важливі речі, як реабілітація, підтримка, відпочинок та навчання.

Марія Петришин, волонтерка, керівниця Першого українського жіночого ветеранського простору ReHub:

– «Домівку» ReHub перемістили із реабілітаційного центру для бійців «Фенікс» (вул. Кульпарківська, 95) до Будинку воїна ще напередодні Нового року. Як ми опинились там? Волонтерки жіночого ветеран-хабу знайомі з Олегом Височанським. Тож коли постало питання пошуку нового приміщення для ReHub, Олег із радістю нас прийняв. Ба більше, казав, що наша ініціатива дуже правильна, співпрацювати з нами буде дуже приємно. Можна сказати, що це була зустрічна пропозиція. Нині маємо власну дуже затишну кімнатку. Втім ми її не «окупували» (Сміється). Цим простором користується Центр Митрополита Андрея Шептицького, який співпрацює з матерями військових, а також ініціатива «РаДіти», спрямована на допомогу діткам наших захисників. Я вважаю, що всі ми робимо спільну справу, задля якої варто об’єднуватись і допомагати один одному. По суті, робота ReHub і Будинку воїна дуже подібна. Скажімо так: ми дихаємо одним повітрям, адже обоє працюємо з проблематикою війни. Про Будинок воїна можу сказати одне – там дуже гарна команда. Важливо, що очолює її людина, яка знає про війну не з розповідей. Олег Височанський – «кіборг», військовий командир. Він дуже цілеспрямована і порядна людина. Коли бачиш його, то відчувається його чоловіче «Я»: якщо задумав – усіляко намагатиметься це зробити. Олег мені дуже імпонує, бо горить своєю справою та має багато ідей. Важливо, що він не лише пропонує щось робити, але й долучається до втілення цих задумів. Простий приклад: нам потрібно було скласти дитячий куток. Олег не залишився осторонь. Він став і разом із нами зробив це нарівні. Будинок воїна – це його місце, бо він переживає за нього, як за щось дуже особисте. Щодо розвитку, то знаю, що впродовж цього місяця відбудеться кілька зустрічей. Зокрема, зараз запускають спільний проєкт із простором «РаДіти», який працює з дітьми військовослужбовців, проводять із ними індивідуальні психологічні заняття. Ще 22 березня відбудеться проєкт «Хресна дорога України», мистецьку інтерпретацію канонічної Хресної дороги на полотнах. ReHub, до слова, хоче провести у Будинку воїна Всеукраїнський форум ветеранок. Наразі орієнтуємось на перші числа травня. Планів дуже багато! Таке місце, як Будинок воїна повинне бути у Львові. Про це мовилось вже давно. Це простір для військових, їхніх родин, волонтерів та всіх однодумців. Мистецтво, спілкування, психологія, допомога, пам’ять – усе це про Будинок воїна. Це не просто музей, а живе місце, яке змінюється і удосконалюється. Нині він лише починає свою роботу, та я впевнена, що з кожним днем ми ставатимемо досконалішими і крутішими, наповнюватимемо цей мистецько-соціальний простір новими ідеями, подіями, виставками тощо.

Роман Сегейда, начальник групи цивільно-військової співпраці 80-тої окремої десантно-штурмової бригади:

– Восени 2014 року мене відправили на полігон, щоб допомогти підготувати один батальйон. Тоді ж запропонували бути заступником командира цього батальйону. Я приїхав на полігон у дуже піднесеному настрої: знав, що буду ділитися досвідом із побратимами, мав до цього натхнення. Там й познайомився з Олегом Височанським. Тоді його представили як командира 9-тої роти. Це було у жовтні. З того часу ми крокуємо пліч-о-пліч, підтримуємо тісний зв’язок. Ставлюсь до Олега дуже позитивно. Він трохи старший за мене. Можливо, почасти тому я маю чому повчитись у нього. Зокрема, маю на увазі ставлення до роботи. Олег насамперед є Господарем. Так, саме з великої літери. Він хоче робити все правильно. Зі самого початку, що важливо. Тобто продумувати все до дрібниць, щоб потім не пожинати плоди власних недоробок. Для нас, військових, це дуже важлива риса. На жаль, таких людей небагато. Друге слово, яким можна охарактеризувати Олега – патріот. Це українець, який виховує своїх дітей, прививаючи любов до батьківщини. Впевнений, що своєю роботою у Будинку воїна він зможе внести свою лепту й у виховання цієї любові у суспільства. Всім, хто захоче побачити, він покаже, за що ми боремося з 2014 року, бо бачив це на власні очі. Це важливо! До 2017 року Будинок воїна був Російським культурним центром імені Пушкіна (Центр випускав «Русский вестник», де публікували антиукраїнські матеріали. – «Львівська Пошта»). Лише уявіть: у центрі Львова зовсім спокійно друкували російську пропаганду. Кому розкажеш – не повірять! Я відвідую Будинок воїна з часу його відкриття. Коли вперше зайшов туди, то зрозумів – це місце, де концентрується патріотизм. Робота з ветеранами російсько-української війни та їхніми родинами, підтримка цих людей. Хочу, щоб якомога більше уваги звертали на виховання духу патріотизму в молоді. На мою думку, це надважливо. Нині бачу, що Будинок воїна рухається у цьому напрямку. Так тримати! Вважаю, що сьогодні Будинок воїна у Львові є зразком для наслідування. Від усієї 80-тої окремої десантно-штурмової бригади хочу побажати Олегові Височанському та всій команді Будинку воїна лише наснаги до роботи. Ми готові підтримати їх, брати участь у спільних проєктах та всіляко допомагати.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти