– Вважаю, що відвідати будь-яку історичну локацію, чи то Унівський монастир, чи то Звенигород, можна і потрібно не лише цілеспрямовано, а й коли проїжджаєте поблизу цих локацій. Це незабутня велич, яка варта нашої уваги. Зараз дуже часто говорять про активний туризм: подорожі Карпатами, оздоровлення на курортах чи спортивний туризм. Десь за кулісами лишаються пам’ятки архітектури. Хоча ці напрямки відпочинку можна легко поєднувати. Майже у кожному місті чи селі Львівщини є якісь культурні чи архітектурні пам’ятки. Що більшою буде зацікавленість туристів чи гостей до архітектурних пам’яток, то більше уваги звертатиме керівництво держави і на відновлення цих об’єктів. Навіть якщо замок чи палац зачинений – не потрібно забувати про нього. Він все одно має ту незабутню атмосферу подорожі епохами. Подорожуйте до них! Фотографуйтесь біля них! Діліться цими фотографіями у соцмережах! Таким чином ви звертатимете увагу більшої кількості людей на проблему руйнації пам’яток. І якщо на це звертатиме увагу суспільство – реагуватиме влада. Яскравим прикладом стали Поморянський і Тартаківський замки. Дуже довго над їхньою популяризацією працювали громадські активісти. Сьогодні виділили гроші на їх відновлення. А це означає, що вони зможуть «прожити» довше, і не лише наші діти, а й майбутні покоління, зможуть помилуватись їхньою красою. Але хочу попросити, щоб туристи, що подорожують до замків чи палаців, які є в аварійному стані, були максимально обережними. Не потрібно забувати про небезпеку, яка криється у цих красивих руїнах. Бережіть себе та популяризуйте своє!

– Замки – це романтика, простір для фантазії. Коли вирушаю у таку подорож, то знаю, що вона неодмінно стане пізнавальною. Цікаво навіть повертатися до однієї локації через деякий час, можна помітити, як вона змінюється. Деякі удосконалюють люди, деякі просто руйнуються. Шкода, що чимало замків Львівщини, та й України загалом, поступово йдуть у забуття. Нещодавно я вкотре відвідала Старосільський і Свірзький замки. Вкотре вразили обидва. Вони величні та красиві, мають цікаве розташування і водночас їхній стан плачевний. Територія першого замку здається неосяжною. Стіни й ліпнина, яка збереглася на них, вражають. Можна лише уявити, яким він був раніше. Бо сьогодні це радше руїна, яка лише пам’ятає давню велич. А от Свірзький замок ніби з казки. Розташований у живописному місці, до головного входу веде величезний міст. Якщо ходити територією, то можна знайти вхід до підземелля. Натомість зайти всередину мені не вдалося, замок був зачинений. Але я розглядала неймовірно красиве подвір’я замку через віконце у брамі. Свірзький замок, мабуть, мій улюблений. Думаю, що замки – це естетика. Незалежно від того, відчинені вони чи ні. Це навіть цікаво, бо можеш сам дофантазувати, яким є той замок! Власне, ця цікавість часто й спонукає мене до таких подорожей. Багато моїх знайомих обирають для мандрівок саме замки. І навіть сім’ї з дітьми. Люди цікавляться історією і хочуть бачити, як виглядає минуле не лише у фільмах. Якщо говорити про добирання, то з досвіду знаю, що краще обирати власний транспорт. Зазвичай замки розташовані у селах, до яких не так легко доїхати. Наприклад, до Підгорецького замку від автобусної зупинки потрібно йти ще щонайменше годину селом. Звісно, тікати від гусей – це романтично і навіть авантюрно (Сміється), але, на мою думку, краще витратити цей час на прогулянку замком і фотосесію. Хотілося би, щоб більше туристів приїжджали до замків. Але їх потрібно зацікавити. Бо з цікавості й починається подорож! Зробити це просто. Гадаю, якби зачинені замки відчиняли на свята і проводили там екскурсії, люди би цікавились більше. Можливо, навіть залишали добровільні внески на реставрацію цих замків. Крім того, можна організовувати культурні або розважальні заходи у таких місцях. Вони би точно привернули увагу.

– Свого часу, близько десяти років тому, я мала щастя побувати на усіх історичних локаціях та бачила всі архітектурні пам’ятки Львівщини та України. Сьогодні дивлюся на ситуацію з подібним туризмом і розумію: бракує добре продуманої інфраструктури. Якщо хочеш вирушити у мандри до замків, то усе потрібно брати зі собою: їжу, каремат, щоб мати де сісти та перепочити. Скажімо, біля Свірзького замку є дуже гарне озеро. Так і хочеться провести біля нього трохи часу, випити кави та погомоніти з друзями. Але ні кафе, ні лавок біля озера, на жаль, немає. Крім того, кожному мандрівнику хочеться зазирнути всередину замку. Але найчастіше замки просто зачинені. Пів року тому, наприклад, ми з групою туристів знову ж таки організували виїзд до Свіржа, але замок був зачинений. Тоді нам сказали, що найчастіше на вихідних увійти у замок немає можливості. Хоча це нелогічно. Адже люди вирушають у такі одноденні мандрівки саме у суботу чи неділю.

– Я люблю подорожувати, почасти й тому, що фотографую. Коли є весільні зйомки, то часто їжджу до Свірзького замку. Можна сказати, що знаю його як облупленого: бачив і з висоти пташиного польоту, коли літав на повітряній кулі, і як звичайний турист оглядав його зблизька. Свірж – дуже цікаве місце. Його часто обирають для польоту на кулях, практично 90 відсотків випадків. Це не дивно, адже краєвиди там дуже різноманітні – і пагорби, і озеро, і замок. Тим паче, літаючи на повітряній кулі, можна зазирнути всередину замку, адже для пішого туриста двір Свірзького замку часто зачинений. Звісно, якщо вам дуже пощастить і ви зустрінете охоронця, то з ним можна домовитися, аби відчинив замок і можна було погуляти його дворами. З особистого досвіду знаю, що попит на відвідування замків є. Як вже казав, люди і фотографуються там, щоб зафіксувати щасливі моменти свого життя, і освідчуються у польотах на повітряній кулі на тлі гарних краєвидів, і просто їздять, щоб познайомитись зі своєю історією. Гадаю, якби навіть у вихідні дні відчиняли замок і встановили якусь символічну плату за його відвідини, то люди приїжджали, так можна було би збирати кошти, скажімо, на його реставрацію.