Минуло 20 років: українців нарешті порахують

Упродовж майже 20 років в Україні не проводили перепису населення. Вперше і востаннє це здійснили 2001 року. Більше переписів не проводили – відкладали нібито через нестачу фінансування. При цьому варто зазначити, що ООН радить проводити перепис населення кожні десять років.

На початку листопада в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV очільник Кабміну Олексій Гончарук підтвердив, що перепис відбудеться 2020 року, наголосивши при цьому, уряд шукає можливість зробити це з використанням онлайнінструментів.

«Ми подивилися на різну практику в світі, як робиться перепис. І зараз шукаємо можливість зробити його максимально з урахуванням онлайнінструментів. Тобто стимулювати людей самостійно заповнювати інформацію про себе», – заявив прем’єр.

А нещодавно, 28 листопада, Дмитро Дубілет, міністр Кабінету міністрів, повідомив, що новий уряд вирішив провести електронний перепис населення вже до кінця цього року, і запропонував дослідити інформацію про те, скільки людей проживає в населених пунктах, їхні стать і вік за допомоги даних мобільних операторів та державних реєстрів. З його слів, наразі це найважливіша інформація, яка потрібна для функціонування більшості міністерств у 2020 році.

Уряд відкладав перепис населення з 2011-го: його перенесли на 2012-ий, потім на 2013-ий, 2014-ий, після чого на 2016-ий. У грудні 2015-го уряд переніс проведення перепису на 2020 рік

«Зараз уряд розробляє генеральний план інфраструктури країни (дороги, опорні школи, лікарні). В більшості міністерств пояснили, що не можуть чекати кінця наступного року», – сказав міністр Кабінету міністрів.

Та, на жаль, другорядними залишились інші, не менш важливі дані: про склад сім’ї, житло, етнонаціональність. Не маючи їх, неможливо одержати різнобічну інформацію про населення, а значить і належну якість управління країною. Та й узагалі виникає багато питань: як бути з населеними пунктами, де немає мобільного зв’язку? Чи на часі така вартісна процедура з огляду на те, що частина українських територій окупована? Чи вигідно державі здійснювати перепис населення, який може бути неточним?

Отож «Львівська Пошта» поспілкувалася із соціологами та політологами, щоб знайти відповіді на ці запитання, а також спитала львів’ян, як вони ставляться до ідеї проведення електронного перепису населення.

Похибка буде неминуча

Перш ніж проводити повномасштабний електронний перепис населення, уряд вирішив зробити підготовчий етап, локальний: провести пробний перепис у Оболонському районі Києва та в одній із ОТГ Київщини. Розпочався він першого грудня і триватиме до 23-го. На основі отриманих даних проаналізують ефективність і точність такого підрахунку кількості громадян.

Зазначимо, що, зі слів Дмитра Дубілета, проведення повномасштабного перепису за такою схемою (збір анонімної інформації про користувачів мобільного зв’язку і даних з держреєстрів, закріплений соціологічними опитуваннями з подальшим підбиттям підсумків завдяки математичній моделі) дозволить знизити затрати з 3,4 мільярда гривень до 1,4 мільярда.

«Якщо все піде так, як заплановано, думаю, потім ми зможемо заощадити ще близько мільярда гривень. Заощаджені гроші пішли б на медицину та інші важливі програми!» – наголошує Дмитро Дубілет.

Крім цього, на його думку, зібрані за допомогою так званого електронного перепису дані можуть бути більш точними, аніж дані традиційного перепису. Оскільки, як показує досвід останнього перепису, не всі українці відчиняють двері опитувачам.

Перепис дасть змогу зрозуміти, скажімо, на скількох людей уряд розраховує субсидії, де саме варто будувати дороги

Натомість Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, висловила обурення щодо такої заяви Дубілета. З її слів, побачивши пост міністра у фейсбуці, вона була «близька до істерики», бо електронний перепис населення, запропонований урядом, буде неефективним і неточним.

«Навіть якщо припустити, що все населення нашої країни, кожна людина від 0 до 100 років має хоча б один мобільний телефон (а ймовірність цього дорівнює нулю), все одно є території, не охоплені «вишками». Це сільська місцевість. 30 кілометрів убік від серйозної траси – і зв’язок уже проблематичний, навіть у Боярці. Тож маю великі сумніви щодо того, що таким чином можна охопити все населення», – пояснила Елла Лібанова у інтерв’ю DT.UA.

На думку Руслана Савчинського, соціолога агенції Fama, те, що нам пропонують, не є переписом, а лише оцінкою основних даних – дослідженням кількості людей, їхньої статі та віку. Похибка в електронному переписі так чи інакше буде, тим паче що ризики цієї похибки дійсно великі з огляду на ту ж ситуацію із мобільним зв’язком.

«Похибка неминуча, тож говорити про точність складно. Є ризик, що мета перепису реально не буде досягнута. Тоді питання: чи є сенс водити вилами по воді?» – запитує Руслан Савчинський.

Чи на часі перепис

«Я не зовсім розумію, що взагалі відбувається. В країні війна, а влада пропонує проводити перепис… Чи потрібно це, якщо наші території під загрозою загарбання? Не знаю», – ділиться думками військовий пенсіонер Євген.

Натомість студент-львів’янин Андрій обома руками підтримує ініціативу проведення електронного перепису населення. Каже, що, імовірно, через відсутність актуального перепису, він не зміг проголосувати на своїх перших виборах: хлопця не було в реєстрі. Натомість пам’ятає, що цього року з’являлося багато новин про те, що запрошення на вибори прийшли людям, які вже давно по цій землі не ходять.

«За 18 років інформація застаріла. Тому електронний перепис допоможе бодай приблизно зрозуміти, яка ситуація із населенням України сьогодні», – додає хлопець.

Український уряд відкладав перепис населення з 2011 року: спочатку його перенесли на 2012-ий, потім на 2013-ий, 2014-ий, після чого на 2016-ий. У грудні 2015 року уряд уже в п’ятий раз переніс проведення Всеукраїнського перепису населення на 2020 рік. Однією з версій постійного відкладання перепису експерти називають нелегку політичну ситуацію. Втім і тепер вона далеко не проста.

«Ситуація з переписом на сході України складна. Так, ми не можемо цього зробити там сьогодні. Виникає питання: чи варто тоді взагалі проводити таку вартісну процедуру? Але перепис потрібен! Інформація, яка є, реально дуже застаріла. І планувати на її основі розподіл коштів недобре. Тому розуміння бодай приблизних цифр матиме переваги. А якщо вже говорити про подальші дії після повернення окупованих територій, то, думаю, там уже можна буде провести й цю електронну спробу оцінки ситуації!» – наголошує Руслан Савчинський.

Якщо знову повернутися до одвічного питання «бути чи не бути» в контексті перепису населення України, то думки соціологів і політологів тут збігаються: перепис потрібний, але не в такому варіанті, який нам пропонує уряд! Спершу, вважає Руслан Савчинський, варто провести традиційний перепис, навіть якщо він не охопить усю територію України. А електронний перепис може бути тільки продовженням системного проведення переписів.

Оксана Дащаківська, політологиня:

– Перепис населення – це інструмент пізнання громадян своєї держави. Він потрібен для того, щоб розуміти, чи є втрати від трудової міграції і які вони? Чи є сенс дбати про будівництво дитячих садочків? Чи варто очікувати демографічного вибуху? Чи є сім’ї, готові народжувати? Якщо держава передбачає певні послуги для громадян, то на яку кількість людей вони розраховані? Звісно, проводити перепис населення доволі дорого, адже для цього потрібні спеціально підготовлені люди, витрати людино-годин на відвідування помешкань, витрати на комунікацію з мешканцями, аби ті розуміли, для чого це все... Тривала відсутність перепису пов’язана передовсім із дорожнечею та політичними кризами. Утім не відкидаю думки щодо спроби маніпуляції з кількістю виборців. Адже перепис громадян міг би суттєво змінити ситуацію. Можливо, він просто був невигідний, але це не означає, що він непотрібний. Сьогодні ситуація в країні також не з найкращих, але в переписі населення таки є потреба, навіть якщо він буде проведений не на всій території України. Існує твердження, що держава – це сервіс, а сервіс – це послуга, яка має певну ціну. Маємо розуміти, на основі чого ця послуга базується. І перепис населення є інструментом цієї оцінки. Він дасть змогу зрозуміти, наприклад, на скількох людей ми розраховуємо субсидії, де саме варто будувати дороги. Так, сьогодні ми не можемо провести перепис на всій території України. Але нам так само не відомо, скільки ще триватиме конфлікт на сході. Ба більше, існує варіант його замороження, яке може тривати десятиліттями. Тоді що, нам увесь цей час не організовувати перепису, стояти на місці? Можливо, тому і з’явилася ідея провести електронний перепис, який допоможе сформувати бодай приблизну картину. Є ризик, що ця математична вибірка, яку пропонує нам провести уряд, може бути неточна. Рівень нашого доступу до електронних ресурсів поки що на неналежному рівні. Є села, у яких навіть мобільний зв’язок «не тягне»… Тому питання це – двояке, і дати точну відповідь, добре це чи погано, складно. Але факт того, що перепис Україні сьогодні потрібен, неймовірно точний.

Андрій Сухарина, політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучерева:

– Традиційний перепис населення можна по-іншому назвати – «поголовний», бо здійснюється підрахунок усіх громадян України. Що таке електронний перепис, мабуть, досі не знає ніхто, хоча це цікаво. З того, що відомо зараз, це спроба опрацювання кількох реєстрів, зокрема мобільних операторів. Утім незрозуміло, як це працюватиме, а головне, наскільки цінним буде такий підрахунок. Як мені відомо, світової практики повномасштабного електронного перепису поки що не було. З огляду на 18-річну паузу (востаннє традиційний перепис проводили ще в 2001 році), нам таки варто було б провести повноцінний традиційний підрахунок громадян! За 20 років усі дані застаріли, і з них держава не може зрозуміти та скласти повну картину тих самих етнічних чи мовних груп, а отже, не може забезпечити добробут. Люди, які сьогодні ініціюють електронний перепис, є ентузіастами своєї справи. Бачимо, що вони хочуть зробити це щонайдешевше. Але я не вважаю, що такий перепис буде особливо корисний. Звісно, ми отримаємо певні дані, але чи вони дійсно збігатимуться зі структурою населення, сказати важко. Оптимальним варіантом було б зробити традиційний перепис, а вже згодом продовжувати його в електронному переобліку. Лише тоді можна говорити про якість. Зараз перед людьми постала дилема – проводити його чи ні, бо ж, мовляв, класичний перепис – це дорого, до того ж він може не окупитися. Та, як на мене, такі побоювання безпідставні. Згадайте, що дурень платить двічі. Якісно зроблена робота спочатку дозволить економити в майбутньому – правильно розподіляти державні кошти, спираючись на актуальні дані. А значить буде більш продумана і раціональна політика. І повірте, у разі правильного та якісного підрахунку витрачені кошти окупляться в дуже короткий термін. Інакше є ризик, що проведення електронного перепису не досягне своїх цілей: рано чи пізно доведеться знову повертатися до традиційного підрахунку, бо всі бази даних, імовірно, ще більше заплутають.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти