А як переходять дорогу ваші діти?

Часто після того, як трапляються дорожньо-транспортні пригоди, люди починають шукати винних. Втім, порядок на дорозі – відповідальність і водіїв, і пішоходів. На Львівщині цього року зареєстровано 544 пригоди за участю пішоходів, з них 512 із постраждалими. Загинуло 74 людини, зокрема 9 дітей!

Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв’язку Львівської ОДА разом з управлінням Патрульної поліції області за підтримки Консультативної місії Європейського Союзу розпочали ініціативу “Візьми дитину за руку”. Вона має на меті закликати пішоходів, а зокрема батьків, бути більш відповідальними, сконцентрованими, уважнішими та пам’ятали, що їхня безпека у власних руках. “Львівська Пошта” з’ясувала, які є основні причини дорожніх інцидентів за участі дітей, як їх уникнути та чого чекати від ініціативи “Візьми дитину за руку”.

Поганий приклад

Один із головних акцентів, який організатори роблять у межах ініціативи “Візьми дитину за руку”, це ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ. Часто вони через заклопотаність чи перевантаженість не сконцентровані на Правилах дорожнього руху. Навіть коли йдуть із дітьми.

Кожен із нас бачив, коли дорослі, поспішаючи, беруть своїх дітей за руку і біжать через дорогу на червоний сигнал світлофору… І такого на дорогах Львова та області, на жаль, дуже багато щодня!

“Складається враження, що такі батьки вважають, що коли станеться щось недобре, то це трапиться точно не з ними. А коли перебігають на червоне, то впевнені, що автомобіль не рушить. Але вони не задумуються над тим, що завтра чи післязавтра дитина так само перебігатиме дорогу у недозволеному місці. Тільки вже без мами чи тата”, – каже Богдана Лефменко, старша інспекторка відділу зв’язків з громадськістю управління Патрульної поліції у Львівській області.

Не подавайте поганого прикладу! Перш ніж перебігти дорогу з дитиною у недозволеному місці, спитайте себе “а якими будуть наслідки?”

Зі слів співрозмовниці, саме цей момент є найголовнішою причиною дорожніх пригод за участі дітей-пішоходів. Втім, є і низка інших: неправильне маневрування та паркування водіїв, коли ті обганяють інших біля пішохідного переходу чи паркують автівки, закриваючи “зебру”; коли при поганому освітлені одяг дітей темного кольору, через що водії просто не помічають діток. “Нещодавно в Рудному трапилась подібна ситуація. На щастя, обійшлось без складних наслідків, але водій зачепив дитину боковим дзеркалом, бо просто не побачив, що хтось іде”, – розповідає Богдана Лефменко.

З її слів, штраф за перехід у невстановленому місці насправді мізерний – 3 неоподаткованих мінімуми, тобто 51 гривня. Втім, така поведінка чи повнолітніх людей, чи батьків вже вважається адміністративним правопорушенням. Тож є ризик бути притягнутим до відповідальності.

На переході завжди тримайте дитину за руку та уважно дивіться праворуч та ліворуч

Отже, працівниця поліції дає поради для батьків. Перша – не подавайте поганого прикладу! Перш ніж перебігти дорогу з дитиною у недозволеному місці, спитайте себе “а якими будуть наслідки?”. Друга – на переході завжди тримайте дитину за руку та уважно дивіться праворуч та ліворуч. Третя – одягайте дітей у світлі чи яскраві кольори, чи у одяг, який має світловідбивні елементи. Четверта – не дозволяйте дітям користуватись гаджетами під час переходу дороги! П’ята – розповідайте дітям про аварійні ситуації, які трапились, пояснюйте причини та вчіть розуміти наслідки.

Що дасть ініціатива?

Зі слів Романа Кокотайла, т.в.о. директора департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв’язку Львівської ОДА, ініціатива “Візьми дитину за руку” була запланованою в межах Всесвітнього тижня безпеки дорожнього руху. Організатори наносять на асфальт поблизу переходів написи-нагадування “Подивись”, “Візьми дитину за руку”, “Сховай телефон” та “Сховай навушники”.

“Ми розуміємо, що окрім того, що ми розвішуємо соціальну рекламу на автомобільних шляхах чи проводимо навчання для дітей у школах, такі написи теж є гарним методом вберегти чиєсь життя чи здоров’я. Ми хочемо нагадати пішоходам, що і вони, і водії є учасниками дорожнього руху”, – мовить Роман Кокотайло.

Упродовж минулих вихідних організатори вже почали наносити написи-нагадування. Зокрема, п’ять таких вже з’явились на автотрасі Київ – Чоп. Як кажуть ініціатори проєкту, продовжать роботу, коли будуть сприятливі погодні умови. Окрім цього, аналізуватимуть, як реагують люди, чи взагалі звертають увагу на такі нагадування. Втім, вже мають план, де наноситимуть ці знаки надалі. Для цього визначають найбільш критичні та небезпечні зони переходу. Насамперед хочуть нанести такі надписи саме там. “Якщо навіть дитина прочитає цей напис або просто запитає в мами чи тата, що там написано – це вже буде нагадуванням про те, що треба взяти малечу за руку. Тому є надія, що і через дітей можна буде достукатись до дорослих, яких ой як непросто перевиховати. Ще одна перевага ініціативи в тому, що сьогоднішні діти вироблятимуть у собі звичку бути відповідальними на дорозі змалку. А значить колись вони вже і своїх діток навчать правильно переходити дорогу”, – веде далі Роман Кокотайло.

На асфальт поблизу переходів наносять написи-нагадування “Подивись”, “Візьми дитину за руку”, “Сховай телефон” та “Сховай навушники”

Співрозмовник також розповідає, що “зони для пішоходів сьогодні є у належному стані”. Але це не означає, що їх не можна вдосконалювати. Адже нагадування має бути не лише для пішоходів, але й для водіїв. Тому є ще один започаткований проєкт. Біля переходів планують ставити манекени школярів із ранцями, які готуються переходити дорогу. Поки що триває досить бюрократична процедура – беруть на баланс 11 таких манекенів, які надалі розмістять у різних точках Львівської області біля шкіл. До кінця року департамент дорожнього господарства, транспорту та зв’язку Львівської ОДА планує

втілити цей задум в життя. Підтримує їх Консультативна місія Європейського Союзу: за грантові кошти вона закупила манекени, які передадуть Львівщині.

“Межі досконалості немає! Наприклад, на одній з найнебезпечніших та найпопулярніших автотрас Київ – Чоп взагалі не має бути пішохідних переходів. Навіть якщо вони регульовані. Це мають бути надземні чи підземні переходи. Щоб людина взагалі не виходила на проїжджу частину. Тому ми починаємо з малого, але маємо на меті велике!” – резюмує Роман Кокотайло.

Тарас Грень, заступник голови Львівської облдержадміністрації:

– На жаль, як свідчить практика, сьогодні пішоходи та водії не до кінця розуміють свою відповідальність на дорозі. Бо насправді культуру поводження на автошляхах потрібно плекати і виховувати впродовж багатьох років. Ми саме на цьому шляху. Наприклад, десять років тому на червоний сигнал світлофора зі десяти людей йшло вісім. Якщо повторити цей експеримент сьогодні, то все буде з точністю до навпаки: лише двоє пішоходів порушать правила. Але це все одно несе жахливі наслідки. Цей приклад я наводжу завжди, бо, на жаль, постійно спостерігаю за подібною поведінкою людей, коли переходжу дорогу. І, звісно, ситуація постійно змінюється на краще, але лише за тієї умови, якщо про проблему говорять постійно. Ба більше, треба наголошувати на тому, що за безпеку на дорозі відповідають і водії, і пішоходи. Бо ця проблематика є спільною. Не можна казати, що погані тільки пішоходи чи тільки водії. Тому основне наше завдання – знайти цей баланс та розвинути його в потрібному напрямку. “Візьми дитину за руку” матиме оцей потрібний успіх, знову ж таки, якщо не стане разовою акцією, а буде розвиватися постійно. Тоді я переконаний, що після деякого періоду системного функціонування вона дасть свої плоди. Тому потрібно розвивати її комплексно. Нагадувати не лише про те, що потрібно взяти дитину за руку, але й зняти навушники чи подивитись ліворуч та праворуч перш ніж ступити на “зебру”.

Ігор Зінкевич, депутат Львівської міської ради, голова ГО “Варта-1”:

– “Візьми дитину за руку” підтримував із самого початку. Для мене важлива позиція організаторів ініціативи. Чому? Бо я водій і щодня спостерігаю за поведінкою пішоходів. І мовиться не лише про ситуації на переходах, коли люди навіть не роззираються, бо, задумавшись про щось своє, слухають музику через навушники. Мовиться про загальну картину, яка зараз є у Львові. Пішоходи чомусь масово забувають про наявність переходів і йдуть просто посеред проїжджої частини. Знайти бодай один такий приклад “чемного” пішохода нескладно, на будь-якій зі центральних вулиць хтось такий та й знайдеться! І я все думаю: чому вони так роблять? Це відсутність можливості дійти до “зебри”? Чи це поспіх? Але ж ні! Це банальна відсутність бажання зробити правильно. І тут потрібно згадати про відповідальність. Ба більше, порівняти рівні відповідальності таких пішохода та водія. Перший заплатить декілька сотень гривень і може бути спокійним, а другому загрожує кримінальна відповідальність. Звісно, пішохід може поплатитись життям, але чомусь це не зупиняє його, коли він йде проїжджою частиною. Потрібно шукати шляхи, як зарадити таким ситуаціям. Як на мене, найдієвішим є постійне нагадування засобами масової інформації, громадськими організаціями, школами та, звісно, такими ініціативами як “Візьми дитину за руку”. Так може зробити кожен, просто зробивши порушникам зауваження. Також варто збільшити розмір покарання для нечемних пішоходів. Бо вже навіть поліцейські не завжди реагують на подібні випадки, коли, проїжджаючи, стають очевидцями. Це все про брак відчуття відповідальності. “Візьми дитину за руку” буде візуальним нагадуванням, яке насправді притягує увагу. Ми вже маємо подібний успішний досвід: депутати нашої фракції запропонували позначати паркувальні місця для людей з інвалідністю синім кольором. І це працює! Тож і позначки “Візьми дитину за руку” чи “Зніми навушники” дадуть свій результат. Звісно, що він не буде стовідсотковим. Але й не буде нульовим. Найважливіше вчити вже наших дітей поводитись правильно. Одного разу мене втішила ситуація. Я спостерігав, як дитина, яка побачила, що перед нею старший чоловік викинув сміття на землю підбігла, щоб прибрати. Напевно, цього її навчили батьки. І це чудово! Бо кожен із батьків має розуміти, що, виховуючи свою дитину, виховує майбутній приклад для оточення. І є надія, що постійне нагадування про необхідність взяти дитину за руку, стане вихованням для багатьох батьків!

Дана Лабінська, мама чотирьох дітей:

– Одного разу бачила на власні очі, як водій ледве загальмував і майже вилетів із дороги, бо мама п’ятирічного хлопчика йшла і ловила ґав. Дитя між тим рвонуло на проїжджу частину. Якою була реакція матері? Дитина сварена, водій дурний, а вона права! Незважаючи на те, що дитину врятувала вища сила, реакція водія і відсутність інших машин на дорозі. Як на мене, найдієвіший спосіб навчити дітей бути чемними пішоходами – власний приклад. Треба постійно нагадувати та пояснювати, як не варто робити. А головне ніколи не бігти з дитиною на червоне. У такому разі марні всі науки! Батьки мають розуміти свою відповідальність. Вони і є на те, щоб бути поряд, притримати дитину та ще раз гарно пояснити, що треба йти разом із “зеленим хлопчиком”. Але ж не ловити ґав, а потім нарікати, як важко виховувати дітей! У нашій сім’ї все працює саме за такою схемою. Попри усю чемність молодшого сина Олька, я не завжди можу передбачити, коли саме він почне бігти, тому поблизу доріг завжди тримаю його за руку. Втім, він чітко знає, що на світлофорах чи переходах ідемо лише разом із “зеленим хлопчиком” і смужками. Всього потрібно вчити змалку, бо найважче перевиховати дорослих. А деколи це взагалі неможливо! Вони постійно виправдовуються і свято вірять у свою правоту. Хоча насправді просто показують поганий приклад. А взагалі підхід до виховання чемного пішохода має бути комплексним: просвітництво, профілактика і штрафи.

Оксана Гнатко, мама двох дітей:

– Насправді є лише одна причина, чому діти часто неуважні, коли переходять дорогу. Всім відомо, що вони копіюють дії чи вчинки, очевидцями яких були в той чи інший момент. Себто вони або повторюють за батьками, або, як це часто трапляється, відтворюють дії ровесників. Простий приклад: діти компанією повертаються зі школи. Чи багато з них дивляться, чи є машини, перш ніж ступити на “зебру”? Та ж ні! Хтось один пішов, а за ним й усі інші. Власне, з цього виникає інша важлива проблема – низький рівень виховання батьками. Переходячи дорогу з дітьми, потрібно кожного разу нагадувати їм, щоб вони роззиралися. Це золоте правило! І не потрібно лінуватись казати це щоразу, коли гуляєте зі своїми дітками. Бо, як відомо, лише повторюючи можна чогось навчити. Тим паче, коли від цього залежить безпека ваших дітей. Згадую, коли ще моя мама вчила мене: якщо боїшся переходити дорогу сама – попроси про допомогу у старших. Як на мене, виховувати у дітей почуття відповідальності мають і батьки, і вчителі у школах. Коли запускають соціальні проєкти, які стосуються цієї теми, – це взагалі чудово! Адже, як вже й казала, постійним нагадуванням дійсно можна чогось навчити. І, до слова, не лише дітей! Соціальна реклама чи ініціативи, як, наприклад, “Візьми дитину за руку”, на мою думку, стане прекрасним нагадуванням про відповідальність для багатьох дорослих.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти