Реставрація. Економія. Відповідальність

Упродовж п’яти років містом було відремонтовано близько 200 балконів лише на житлових будинках у історичній частині Львова. У середньому за рік вдається довести до ладу близько 30-40 таких балконів. Та якщо раніше кошти на реставрацію виділяли з місцевого бюджету, то з початком 2020 року планують змінити стратегію – започаткувати програму співфінансування, згідно з якою власники аварійних балконів сплачуватимуть меншу частину вартості реставраційних робіт.

Зі слів Лілії Онищенко, начальниці управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, програма співфінансування поширюватиметься лише на головні фасади будинків історичної частини міста, яка є досить великою – близько 2400 гектарів. Ця територія охоплює всі будинки, які збудовані до 1939 року. Будови радянського періоду до уваги не братимуть. «Львівська Пошта» з’ясувала, за яких умов львів’яни можуть долучитися до програми та що для цього потрібно.

10 тисяч гривень за один балкон

У середньому вартість реставрації становить 50 тисяч гривень. Сьогодні місто не відповідає за житлові будинки історичної частини міста. А тому фасади будинків, а також балкони, вважають сумісною власністю мешканців. Донедавна місто займалось реставрацією аварійних балконів коштом міського бюджету.

Вклавши власні кошти у ремонт, мешканці відчуватимуть більшу відповідальність за свою власність та ретельніше доглядатимуть за балконами у своїх домівках

Зі слів Лілії Онищенко, із наступного року такої можливості вже не буде, адже подібні роботи виконуватимуть виключно за умови співфінансування або ж коштом власників балкону. «За подібною моделлю працюють у Німеччині. Там вважають, що фінансування реставрації житлових будинків має відбуватись саме так. Тому ми вирішили, що фінансова частка мешканців становитиме 10 тисяч гривень за один балкон. Ці гроші будуть авансом для майстрів, а інша частина, яку сплатить місто, піде вже на саму роботу», – мовить Лілія Онищенко.

Окрім цього, під час роботи за попередньою схемою, фінансування з місцевого бюджету, виникали певні труднощі. Лілія Онищенко зазначає, що часто львів’яни не погоджуються дати нотаріально завірений дозвіл на роботу або ж просто не підпускають майстрів до своїх балконів. Також траплялись випадки, коли реставраторам не дозволяли користуватись водою чи світлом. А без цього неможливо працювати! «Наприклад, коли відбувались роботи на Дорошенка, 11, майстри були змушені бігати за водою аж до ратуші. Такі випадки засмучують. Звісно, не всі львів’яни реагували так, та все ж складається враження, що люди думають, ніби це потрібно комусь, але тільки не їм», – розповідає Лілія Онищенко.

Що змінить нова програма?

Схема, за якою працює ця програма, така: мешканці, які готові долучитись до реставрації балконів у своєму будинку, пишуть заяву до управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Заяву пишуть від імені усіх мешканців будинку, у чиїх квартирах є балкони. У випадку, якщо хтось не хоче брати участі у співфінансуванні, потрібно написати офіційну відмову. Однак після відмови саме цей мешканець несе відповідальність за стан балкону. І якщо раптом щось трапиться, то місто не братиме участь у реставраційних роботах.

Наразі у Львові ведеться певне обстеження архітектурних пам’яток та фасадів, та воно радше періодичне, ніж системне

«Чому вирішили залучати відразу всіх власників балконів? Будинок може мати і один балкон, і десять.

У другому випадку, щоб підготувати коректну документацію на один балкон, все одно потрібно виробляти паспорт опорядження фасаду цілого будинку. Знову ж таки, якщо ставити риштування, краще ставити на всі балкони будинку. Тому ми просимо, щоб мешканці того чи іншого будинку історичної частини міста гуртувались. Це зручніше і для нас, і для них», – пояснює Лілія Онищенко.

Крім заяви, місто вимагатиме від мешканців нотаріально завірений дозвіл на доступ до електрики та водопостачання для майстрів, які виконуватимуть ремонтні роботи. Після опрацювання заяви місто бере на себе виготовлення проєктно-кошторисної документації, експертизу цієї документації, проведення тендерної закупівлі.

«Хочемо робити все якнайпрозоріше, тому наступним кроком буде укладення тристоронньої угоди між містом, мешканцями та фірмою, яка буде займатись реставрацією. Хочемо знайомити мешканців із майстрами, щоб ті розуміли і бачили, з ким потрібно буде співпрацювати, і щоб вони змогли узгодити терміни виконання робіт», – додає Лілія Онищенко.

Наразі до управління охорони історичного середовища Львівської міської ради надійшли заяви від мешканців чотирьох будинків Львова. Співрозмовниця зазначає, що така програма має піти на користь львів’янам: вклавши власні кошти у ремонт, мешканці відчуватимуть більшу відповідальність за свою власність та ретельніше доглядатимуть за балконами у своїх домівках.

Заяви від мешканців прийматимуть до 15 листопада. Зразок заяви можна знайти в управлінні охорони історичного середовища Львівської міської ради, що на вул. Валова, 20. Контактний номер для довідок: 0322 354 538

Фото: Олег Огородник (2),
Львівська міська рада (3)

Андрій Салюк, громадський діяч, голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури:

– Вважаю, що місто, яке має таку архітектурну спадщину, просто зобов’язане фінансувати всі проєкти реставрації. Тому концепцію програми зі співфінансування вважаю правильною і потрібною. Мешканці історичних частин Львова, на мою думку, повинні брати участь у фінансуванні, бо вони також мають відчувати відповідальність за збереження історичної пам’яті. Поширена думка серед мешканців про те, що хтось їм хтось щось винен є неправильною. Потрібно по можливості допомагати один одному, співпрацювати з містом. Загалом сама програма, яку запускає Львівська міська рада, є доброю, але вона не має бути спрямованою лише на відновлення балконів. Я розумію, що ця частина будинків несе найбільшу загрозу для людей, та варто запустити загальну програму щодо відновлення історичних фасадів, а саме ліпнини, карнизів, віконного обрамлення тощо. Варто підходити до вирішення цих проблем Львова системно. Тим паче, що у нас є майстри, які реально можуть цим зайнятись. Можливо, їх ще замало, та це теж палиця на два кінці… Справа в тому, що багато талановитих та висококваліфікованих майстрів просто виїхали з України на заробітки. Чому вони це зробили? Відповідь проста: не було постійних замовлень на території України, зокрема й у Львові. Тому фінансування реставраційних робіт у Львові варто робити не більшим, а постійним. Це дуже вагома різниця… Не треба, щоб гроші виділяли багато разів на три роки. Потрібно, щоб їх виділяли щороку потрохи. Тоді буде постійна пропозиція від міста до фірм, які займаються реставраційними роботами, тож буде достатня кількість справжніх майстрів своєї справи. А з цього випливає ще один важливий момент: для того, щоб була постійна пропозиція міста, потрібно, щоб була постійна чинна програма відстеження аварійності фасадів і балконів. Тобто необхідно, щоб були експерти, які щодня аналізуватимуть стан будинків історичної частини Львова та передбачатимуть можливі ризики. Тоді ми могли би говорити про реальну картину: на яких локаціях варто насамперед зосередити свою увагу, а які є в менш кризовому стані. Львів’яни не зможуть відстежувати це самотужки. Люди завжди казатимуть, що у них вдома балкон обвалюється більше ніж в сусіда, коли виникне питання, кому першому допомогти. Навіть якщо балкон сусіда у гіршому стані… Тому йдеться про об’єктивну експертну оцінку. Звісно, мешканці можуть робити запити на оглядини експертами їхніх будинків, і це навіть полегшило би роботу самих інспекторів. Поки що у Львові ведеться певне обстеження архітектурних пам’яток та фасадів, та воно радше періодичне, ніж системне.

Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку:

– Сьогодні у Львові є близько трьох тисяч історичних пам’яток архітектури. Щороку місто займається реставрацією близько сімдесяти таких об’єктів. Окрім цього, щороку відбувається реставрація 10-30 балконів, залежно від можливостей. У нас була добра практика, коли ми співпрацювали з німецьким урядом. У межах програми GIZ нам виділяли частину коштів на реставрацію пам’яток архітектури Львова, зокрема брам та вікон. Цей проєкт завершився. Львів вирішив продовжити таку успішну практику, запустивши ініціативу співфінансування мешканцями і містом реставрації балконів. Згідно з програмою, місто планує фінансувати ремонт критичних об’єктів самотужки, а на локаціях, де можна зробити це спільними зусиллями, ми пропонуватимемо взяти участь у програмі. Як відомо, балкони є власністю мешканців тої чи іншої квартири. Якщо дивитися на ситуацію з реставрацією з цього боку, то є певні недоліки… На жаль, не всі люди розуміють важливість такого відновлення історичної частини міста, або ж не всі можуть собі дозволити фінансово провести такі ремонти. Ми пропонуємо людям зекономити, сплатити лише меншу частину вартості реставрації балкону – 10 тисяч гривень. Повна вартість складає 50 тисяч гривень. Як на мене, така стратегія співфінансування допоможе виправити ситуацію зі занедбаними архітектурними пам’ятками, і їх буде вже не три тисячі, а набагато менше! Ба більше, взяти участь у такому проєкті – це не просто важливо, це обов’язок і перед державою, бо законодавством прописані норми догляду за історичними пам’ятками, і перед самими собою, бо це наша пам’ять.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти