– Насправді у Львові з переробкою невикористаних продуктів дуже складна ситуація. Все через те, що наше місто є туристичним осередком. Діяльність готелів чи ресторанів спрямована саме на мандрівників. Точна цифра органічних відходів у Львові поки що невідома. Та з огляду на специфіку міста можна стверджувати, що вона немала. Дискутувати на цю тему важливо. Бо подібних розмов у нашій країні насправді дуже мало порівняно з рештою світу. Це неправильно, бо насамперед люди мають піклуватись про довкілля. Це наше майбутнє та майбутнє наших дітей. Та, окрім майбутнього, теперішнє. Сьогодні в нас дуже багато малозабезпечених людей, зокрема 13 мільйонів українців заробляють менше ніж 3200 гривень на місяць. Їм потрібно допомагати. Тож я задумався. Україна є незалежною вже 28 років. Німецька організація, про яку я вже згадував, існує близько 26 років. Чому за цей час у нас не з’явилось навіть якогось подібного руху? Чому? Я не розумію. Схоже, що українські чиновники турбуються про все, окрім екології.

– Координатор проєкту “Тарілка” безпосередньо звернувся до “Зеленого міста” у Facebook. Після першої зустрічі стало зрозуміло, що проєкт має неймовірний потенціал, місто потребує реалізації подібної ініціативи. Адже, гадаємо, що проєкт матиме лише позитивний вплив на Львів. Насамперед буде відбиратися цінний ресурс – їжа, яка могла б зіпсуватись або вже почала псуватися. У такий спосіб “Тарілка” зменшить не лише кількість відходів, які продукуються у місті, а й порушить актуальну тему – запобігання харчових втрат. Тобто на звалище не поїде те, що можна буде спожити. Зараз “Зелене місто” підтримує “Тарілку” інформаційно: поширюємо ідею проєкту у соціальних мережах, а також консультуємо координатора стосовно налагодження співпраці з потенційними партнерами ініціативи, щоб розвинути її і успішно реалізувати. Небайдужим львів’янам варто долучитися до “Тарілки”, тому що подібні проєкти є корисними й потрібними у сучасному світі. Завдяки цій ініціативі волонтери та партнери “Тарілки” матимуть змогу надати соціальну підтримку людям, які цього потребують, зробити свій внесок у захист довкілля. От, наприклад, згідно з підрахунками ООН, втрати харчових продуктів та відходи у цій галузі становлять близько 4,4 гігатонн викидів парникових газів на рік. Долучаючись до “Тарілки”, ми зберігаємо клімат нашої планети.

– Своєму знайомству з Ростиславом Косюрою завдячую Олесі Яремчук, журналістці та головній редакторці видавництва “Човен”, яку вже давно знаю. Тоді ми домовились про зустріч, на якій мене мали ознайомити з ініціативою “Тарілка”. Відразу погодився, бо звучало це дуже цікаво. Плануємо допомогти у декількох справах: зі логістикою ініціативи, з експертною думкою, а також із пошуком належно обладнаного приміщення. Наразі Ростислав надсилає нам на розгляд можливі варіанти локації майбутнього центру допомоги. Про проблему переробки невикористаної їжі насправді говоримо вже кілька років. Але важливо, що з’явилась людина, яка сказала: “Добре, я готовий за це взятись”. Звісно, коли потрібна буде допомога – ми відгукнемось. Такий проєкт важливий, бо має декілька складових, соціальну та екологічну. Частка органічних відходів складає 40% у теплі пори року та 60% взимку. То чому ж, якщо є можливість скоротити такий показник і цим допомогти потребуючим, не зробити цього? Звісно, важливим етапом у такій роботі є дотримання санітарних норм, організацією яких зараз займається Ростислав. Ми зі свого боку готові допомогти, якщо потрібно. Думаю, що цей задум вдасться реалізувати, оскільки він дійсно потрібен.

– Ростислав Косюра прийшов до нас із проханням обговорити його авторський проєкт “Тарілка”. Спільнота “Емаус-Оселя” – перша львівська організація, яка почала піклуватись про безхатченків. Уже впродовж 16 років готуємо для них їжу, а щочетверга роздаємо її біля Порохової вежі. Й хоча сьогодні у Львові є вже багато подібних ініціатив, та все ж ми були першими. Напевно, тому Ростислав і звернувся насамперед до нас. Зараз ми ведемо переговори, напрацьовуємо певні плани. Зокрема, йдеться й про те, яку роль відіграє “Емаус-Оселя”. Поки що намагаємося всіляко сприяти просуванню цієї справи, бо вважаємо її новим рівнем допомоги. До цього подібна діяльність розвивалась лише у Винниках, в осередку підтримки безпритульних людей. Щоправда, там зосереджувались радше на санітарно-гігієнічних послугах. Завдяки проєкту “Тарілка” малозабезпечені люди приходитимуть до теплого приміщення, де матимуть змогу смачно попоїсти. Вірю, що Ростиславові вдасться реалізувати його задум, адже він дійсно цього хоче. Яскравим прикладом є його попередниця – Олеся Саноцька, засновниця спільноти “Емаус-Оселя”. Як вже згадувалось, 16 років тому вона порушила проблему підтримки безпритульних людей. Тоді це здавалось чимось незначним. Львів’яни або не помічали таких сусідів, або називали їх ледарями, які не здатні змінити своє життя. Всі казали, що справа буде марною. Сьогодні ж існує ціла спільнота! Колишні безхатьки знайшли роботу та допомагають іншим, біднішим за себе. А львів’яни частково змінили свої переконання щодо таких людей. Тому я знаю, що Ростиславові все вдасться. Звісно, підтримка не буде зайвою! Це може бути навіть інформаційна підтримка, нові ідеї від львів’ян чи професійні підказки експертів у цій галузі. Закликаю усіх львів’ян відгукнутись на заклик Ростислава Косюри! Допомагаючи іншим, ми допомагаємо собі. Подавши руку людям, які, можливо, є біднішими, ніж ми, отримуємо дещо цінніше – духовне збагачення. На жаль, у сучасному суспільстві існує велика прірва між людьми з більшими статками та з меншими. Цю прірву насправді потрібно подолати. Тільки тоді ми дійсно віднайдемо щастя. Адже дійсно щасливим можна бути лише серед щасливих людей.

– Львів, із одного боку, це місто, яке пережило найгіршу сміттєву кризу в історії України. З другого боку, це місто, яке історично схильне швидко приймати та адаптувати інновації, найкращі надбання цивілізації. Саме тому в нашому місті постійно збільшується кількість власників бізнесу, які схильні до впровадження різноманітних екологічних та соціальних практик. Як звичайний львів’янин вже кілька років сортую сміття вдома, віднедавна ще й почав зменшувати споживання неперероблюваних відходів. А як ресторанний маркетолог раджу власникам та керівникам ресторанів запроваджувати такі практики у закладах. Залежно від можливостей кожного конкретного закладу, це може відбуватись по-різному. Наприклад, можна відмовитись від пластикових соломинок для напоїв на користь металевих, паперових або бамбукових. Чи відмовитись від пластикового посуду to go. До речі, можна зменшити кількість упаковання при доставці товарів у заклад. Корисним буде й використання безфосфатних мийних засобів. Про проєкт “Тарілка” дізнався минулого тижня. Побачив їхній допис у мережі й одразу почав шукати більше інформації. “Тарілка” зацікавила тим, що вона дозволяє поєднати звичну для закладів, із якими я співпрацюю, практику zero waste із соціальним ефектом: можливістю нагодувати тих, хто особливо цього потребує. Знаю, що така практика стає масовою у Західній Європі, зокрема у Франції. Нам же тут у Львові бракувало того, хто організував би цей процес. Адже пересічному немережевому ресторану переважно просто бракує людей, ресурсів, часу на дослідження й логістику таких процесів. Тож зараз кілька рестораторів вивчають можливості, які дає “Тарілка”, і я сподіваюся, коло учасників проєкту дуже швидко розшириться.