Не руйнувати, зберігати, розвивати

Цей інцидент набув гучного розголосу по всій Україні й загострив увагу на безвідповідальному руйнуванні культурної спадщини. Мовиться про знищення у липні мозаїки “Море і риби”, що оздоблювала магазин “Океан” у Львові. Компанія-забудовник “Ріел-Естейт-Груп” обіцяла під час будівництва зберегти мозаїку львівського художника Володимира Патика, створену у 1982 році. Але…. Зараз уже вересень, то чого ж навчила ганебна ситуація з руйнуванням, які висновки зроблено, як покарано забудовника і що ж далі – про це говорили у Першій львівській медіатеці під час громадського обговорення “Що навчила ситуація з “Океаном”?”.

Компанія-забудовник “Ріел-Естейт-Груп” публічно визнала свою провину у руйнуванні мозаїки. Тепер має сплатити штраф у розмірі 91 тис. грн і профінансувати повне відновлення мозаїки. Щоб забезпечити ще й просвітницьку роботу, озвучили ідею створення дитячого мистецького простору, площею близько 1 тис. кв. м на базі школи Олекси Новаківського. Ймовірно, там має бути дитяча картинна галерея, окрема секція дослідження і роботи з мозаїкою. Інвестувати у створення такого простору готова компанія-забудовник.

“Розпочинаємо попередні роботи з відновлення мозаїки, і це має стати прецедентом. Хочемо, щоби кожен зробив правильний висновок з цього”, – каже Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку.

Під час громадського обговорення прозвучала ідея, щоб 2020 рік визначили роком культурної спадщини. Ба більше, з вересня у Львові розпочинають публічні обговорення щодо юридичного вирішення та просвітницьких заходів задля унеможливлення руйнування й пошкодження культурної та історичної спадщини. У четвер, 5 вересня, о 19.00 в управлінні охорони історичного середовища міськради відбудеться обговорення переліку історичних мозаїк і логістику їхнього збереження – перед затвердженням на міськвиконкомі.

фото: Олег Огородник

Зруйнували? Відновлюйте!

Компанія-забудовник “Ріел-Естейт-Груп” роботи з відновлення мозаїки розпочала у вівторок, 3 вересня. Представник компанії зазначив, що вони залучатимуть фахівців, аби “відтворити мозаїку максимально автентично”. До слова, відновлюватимуть мозаїку за присутності Остапа Патика, сина автора мозаїки, заслуженого діяча мистецтв України.

Андрій Москаленко наголошує: відновлення “Моря і риб” може стати першим подібним випадком в Україні, адже раніше ніхто не пробував відновити знищені мозаїки. Позиція міста чітка: мозаїку необхідно відновити, а в майбутньому посилити відповідальність за подібні дії.

Остап Патик розповів “Львівській Пошті”, що мозаїку вдасться відновити, адже близько 70% цінних елементів зі зруйнованої мозаїки збережені (на складі у забудовника) і вони є в основі відновлення. Він зазначив, що автентичність мозаїки намагаються зберегти і за його прогнозами це вдасться на понад 90%.

“Процес відновлення пішов, і він є незворотнім. Незважаючи на всі вкрай неприємні ситуації з моментом руйнації, сьогодні є добра воля забудовника, воля міста і дуже багатьох небайдужих людей, завдяки яким цей прецедент виник – бо раніше не відновлювали, а плакали і платили штрафи. А сьогодні є вже тверда воля відновити це. Технічно – це можливо: мозаїка дуже мало відрізнятиметься від автентичної, бо є достатньо спеціалістів, матеріалів, 3D-сканів – тобто є абсолютно всі підстави, щоб відновити. Також на третьому поверсі цієї будівлі має бути художня або музична школа, є попередні думки, щоби там зробити умови для того, щоб діти вивчали монументальне мистецтво. Також я пропонував би зробити невелику меморіальну кімнату батька – Володимира Патика, тому що це народний художник, і місто мало б знати про своїх людей”, – каже Остап Патик.

З його слів, колись спочатку робився ескіз, потім з глини робили рельєф, його відливали у гіпсі, і тоді з цього об’ємного ескізу робили сам рельєф, на якому клали мозаїку. Сьогодні ж, завдяки скануванню, можна просто зробити зменшену модель, і тоді її використати. Маючи таку річ, на 90% спрощується сам процес реконструкції, адже скан дає стовідсоткову висоту рельєфу.

“Те, що зараз збережено, захищається. А матеріал, з якого робитиметься реконструкція, – ті самі камінці – елементи смальти, є витягнуті, їх будуть чистити, шліфувати, і саме їх використовуватимуть для відновлення цього рельєфу з мозаїки. Якщо забракне – то є ще радянська мозаїка, яку можна буде використати, щоб вона була такої ж якості і товщини. Елементи мозаїки зберігаються на майданчику у забудовника – я бачив це. Все йде позитивно, і вірю, що за 2-3 місяці це буде відновлено – старатимемося все зробити до холодів. Адже людина культурна мусить бути в оточенні гарних речей”, — додав Остап Патик.

Планують роботи відповідально. Так для відновлення мозаїки буде встановлено спеціальний саркофаг для балансу температури під час виконання робіт, аби елементи мозаїки зберігалися у належному стані, а роботи проводились навіть у холодну пору року. Зі слів Андрія Москаленка, першочергові роботи з відновлення “Моря і риб” триватимуть 2-3 місяці. Та остаточного дедлайну немає через непередбачувані погодні умови.

“Зараз ми робимо коригування проекту, з метою відновлення та реставрації мозаїки. Дійсно, власник об’єкта оприлюднив листа, де взяв на себе факт відхилення від проекту, визнав свою провину, і готовий повністю фінансувати відновлення цієї мозаїки в тому вигляді, в якому вона була до демонтажу, і на цьому ж місці. Розпочинається будівництво саркофагу, щоб дати можливість спеціалістам працювати над цією мозаїкою. Компанія також готова інвестувати у дитячий мистецький простір. Мова йшла за тисячу квадратних метрів для облаштування дитячого простору або школи такого типу. Тому зараз коригується проект, щоб це передбачити, бо в нас об’єкт був торговим центром, і не мав у собі функції мистецького простору”, – повідомив Сергій Іванов-Костецький, архітектор, представник проектної організації, яка займалась проектуванням цього об’єкта на вул. Володимира Великого, 26а.

Перехожі на вул. Володимира Великого однозначно коментують руйнування мозаїки. Львів’янин Ігор розповів, що забудовник порушив умову і зруйнував мозаїку, що була прикрасою його рідної вулиці, але згодом та ж компанія продовжить будівництво. Це засмутило чоловіка.

А ось львів’янка Надія проти будівництва на території зруйнованого “Океану”. “Нова будівля збільшить кількість машин на вулиці, а ще закриватиме від денного світла сусідні будинки. У мешканців не питали, чи не проти вони великого будівництва по сусідству. Та, гадаю, люди буди б проти. А тепер маємо наслідки: недобросовісного забудовника і знищення мозаїки з рибами”, – каже пані Надія.

До слова, забудовник “Ріел-Естейт-Груп” таки збудує на місці магазину “Океан” заплановану будівлю, але дещо пізніше. Третій поверх будівлі забудовник передасть місту для створення культурного центру: можливо, художньої школи і кімнати-музею Володимира Патика, заслуженого художника України, автора, за чиїм панно була створена мозаїка “Море і риби”.

Чого нас навчив випадок із “Океаном”?

Руйнують мозаїку у Львові не вперше. Внаслідок реконструкцій, утеплень фасадів і забудов наше місто втратило вже чимало мозаїк. Скандал навколо мозаїки “Море і риби” привернув увагу львів’ян і влади міста до цієї проблеми. Тому, щоб унеможливити подібні ситуації, у ЛМР пропонують, окрім відновлення зруйнованої мозаїки, проводити систематичну і якісну просвітницьку роботу, зокрема обговорення, лекції тощо.

Тепер місто вболіває за збереження мозаїчних творів, розміщених на території Львова, а також намагається врегулювати поводження забудовників і мешканців міста з мозаїками у Львові. Так днями вдалось врятувати частину ще одної мозаїки, яка прикрашала огорожу колишнього заводу “Кінескоп” (вул. Героїв УПА), й передати її в музей “Територія Терору”.

Та побутує у суспільстві й інша думка: навіщо зберігати радянську спадщину й займатися її порятунком? Проте в такі моменти люди не враховують того, що далеко не всі мозаїки мають радянське ідеологічне навантаження, а ще є творами знакових українських митців того часу. Містяни і забудовники зазвичай не підозрюють, яку мистецьку цінність мають деякі мозаїки.

Нагадаємо, 2 серпня виконавчий комітет ЛМР прийняв рішення “Про збереження історичних мозаїчних творів на території м. Львова”. На його виконання управління охорони історичного середовища Львівської міськради узагальнить інформацію та складе перелік мозаїчних творів, який буде розміщено на Порталі відкритих даних. Замовники будівництва і відповідні структури міської ради мають враховувати цю інформацію при видачі дозвільних документів на ремонтні роботи.

Також управління охорони історичного середовища має подати пропозиції до міського бюджету Львова та виступити замовником проведення ремонтних робіт мозаїчних творів, які перебувають у незадовільному стані.

Остап Патик, заслужений діяч мистецтв України, син Володимира Патика, автора мозаїки “Море і риби”:

– Після всього, що сталося, хочу, аби забудовник дотримав слова, а також сподіваюсь створити меморіальну кімнату свого батька на частині території, яку надасть забудовник. Для мене це буде найкраща моральна компенсація. Хочеться, аби в пам’яті львів’ян залишилась згадка про митця Володимира Патика. До того ж, чудово було б створити біля меморіальної кімнати, на вищезгаданій території, і художню школу, де б навчали різних видів мистецтва, зокрема не дуже поширеного монументального. Діти мають не лише вчитись малювати, а й отримувати загальний культурний розвиток у такому закладі, дізнаватись про мистецтво більше. Нам потрібно більше просвітництва, щоб люди виховувались у певному культурному середовищі в оточенні гарних речей. Тому й боротьба за нашу спадщину така важлива.

Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку:

– У радянські часи ледь не усі витвори мистецтва несли певне ідеологічне навантаження. Зокрема це стосувалося і мозаїк, які сьогодні масово руйнують в Україні. Та ближче до розпаду Радянського Союзу вони втрачали свою ідеологічну цінність і ставали просто окрасами для будівель. Аби запобігти руйнуванню спадщини, мозаїки у Львові виявляємо і ставимо на облік. Зараз маємо 80 таких об’єктів, але перелік неодмінно збільшуватиметься. Згодом містобудівні умови у Львові будуть видаватися з огляду на цінність мозаїки, статуї, барельєфу тощо, а забудовник буде зобов’язаний зберегти об’єкт. Що ж стосується мозаїки “Море і риби”, то місто сприяє, аби її відновили і зробили це максимально автентично, використовуючи наявні візуалізації, документи і креслення. Хочемо зараз з негативного прецеденту, мовиться про мозаїку на “Океані”, зробити корисний урок для міста, для львів’ян: урок розуміння й освіти. Тому сьогодні кожен забудовник має розуміти, що він працює зі спадщиною, яка є цінна і руйнувати її неможна. А кожен дослідник і науковець у цій сфері має відчути свій вплив на суспільну думку щодо цінності культурної спадщини.

Ольга Гончар, директор Меморіального музею “Територія Терору”:

– В Україні у наш час мозаїки масово знищують, і це проблема, адже ніхто не цікавиться, куди вони зникають. Такі випадки вже були у Києві, Дніпрі та ще інших містах. Натомість, працюючи у Львові, я рада брати участь у порятунку мозаїк. Та є кілька складних моментів у збереженні мозаїк. Перший – юридичний, адже мозаїки документально – це просто стіни. Ніде не зазначена їхня цінність. Отже, закон не на боці мозаїк, але, якщо втручається місто і відповідні інституції й починають комунікацію зі забудовниками, то зберегти цей елемент культурної спадщини можливо. Інша складність – це збереження і облік цих елементів у музеї. Так місцеві фахівці відмовляються робити експертизу і оцінювати культурну цінність радянського українського мистецтва. Поки що лише колеги з київських інституцій погоджуються робити потрібні офіційні експертизи. Також постає проблема з архівами щодо створення багатьох мозаїк чи скульптур радянського часу. Навіть родичі митців не хочуть говорити на цю тему. Гадаю, що неправильно боятись досліджувати українське мистецтво другої половини двадцятого століття через те, що воно радянське. Викликів надзвичайно багато, але, якщо місто і музейники будуть бездіяльними, то культурна спадщина просто зникне. А українського радянського мистецтва цуратись не варто, адже насправді цікаво, хто творив ту чи іншу скульптуру або мозаїку, де вона стояла, яке ідеологічне навантаження мала. Самі ж творці у свої твори намагались вкласти якусь провокацію, національні мотиви, зберегти локальну ідентичність – це все дуже цікаво і варто знати, а не просто бездумно нищити. Дослідження, збереження і переосмислення культурної спадщини збагачує нас.

Павло Гудімов, арт-менеджер:

– Сьогодні твори української радянської культури руйнують через хаотично запущений нерегламентований процес декомунізації. Проте люди забувають, що декомунізація – перш за все, процес ментальний, а в нас його замінили на процес популістський. Як наслідок, було хаотично знищено чимало скульптур, мозаїк і рельєфів, які мали в тому чи іншому ступені якесь ідеологічне забарвлення. Та руйнують й ідеологічно незабарвлені об’єкти – автобусні зупинки, які мають естетичну і культурну цінність та національні мотиви. Зараз виникає питання, куди пішов матеріал зруйнованих об’єктів? А відповіді ніхто не дає, хоча вартість скульптур чи мозаїк і матеріалу, з якого вони зроблені, досить висока. Мав настати переломний момент цього процесу, і сподіваюся, що саме випадок з руйнуванням мозаїки “Море і риби” дасть нам зрозуміти, що Україна існувала в різні часи, і що спадщина, яку зараз руйнують, є українською. І зараз необхідно робити все для того, щоб зберегти не радянськість, а культурну цінність українського мистецтва того часу. Акценти потрібно розставляти правильно. Щоб змінити ситуацію з руйнуванням культурної спадщини на Львівщині, пропоную проводити роботу з виявлення і обліку подібних пам’яток у публічних і промислових просторах. Також Львів і область має бути осередком поширення інформації про пам’ятки і поводження з ними. Тому наступний рік у Львові та на Львівщині пропоную оголосити роком спадщини. Покарання за руйнування мистецтва має бути суворим: штраф – максимальний, а вибачення – публічне. Тисячу квадратних метрів, які передасть забудовник місту, мають стати місцем для розвитку і виховання дітей у культурному дусі.

Наталія Бунда, директорка департаменту розвитку, в. о. начальника управління культури у Львівській міськраді:

– Питання мозаїки зараз дуже болюче, проте маємо з цього негативу зробити висновки і отримати потужний стимул щодо охорони і збереження культурної спадщини. Зокрема, випадок iз “Морем і рибами” спонукає до масштабнішої просвітницької роботи у питаннях культури. Тому тисячу метрів квадратних, які місту надасть компанія-забудовник, хочемо пов’язати з культурою, а перш за все – з освітою. Щоб надалі культурну спадщину не руйнували, маємо виховувати культуру ставлення до мистецтва у людях, особливо в дітях! Серед 14 музичних і художніх шкіл є Львівської дитячої художньої школи імені Олекси Новаківського, яка навчає і розвиває понад 350 діток. Ця школа дуже популярна й вона потребує розширення, адже зараз конкурс серед дітей дуже великий – три людини на одне навчальне місце. Також цікаво не просто збільшити кількість місць у художній школі, а й відкрити у ній нові відділи, зокрема відділ мозаїки. Отже, маємо засвоїти урок щодо культурної спадщини: не руйнувати, зберігати, розвивати! Часто з негативних випадків народжуються креативні рішення і правильні висновки. Нехай так буде і у випадку з мозаїкою “Море і риби”.

Роман Зьомко, директор Львівської дитячої художньої школи ім. Олекси Новаківського:

– Наша школа існує понад 70 років і за весь час існування вона була і є на високому рівні. У нас працювали львівські корифеї мистецтва. І сьогодні художня школа імені Олекси Новаківського дуже популярна, а ще є базовою художньою школою на Львівщині. З одного боку – це добре, але й погано також. А все тому, що ми мусимо травмувати дітей, які хочуть спробувати себе в образотворчому мистецтві. Люди інколи скаржаться, що вступити до нас неможливо. Натомість, кожна охоча дитина має мати можливість спробувати малювати і зрозуміти, чи їй це подобається. Сьогодні у школі є напрямки рисунок, малярство, композиція, скульптура і графічний дизайн. Припускаю, що у нашій школі можна створити й напрям імітації мозаїки. Імітацією вона буде тому, що створювати мозаїку дуже складно фізично і дітям це може бути не під силу. Вчити дітей азів мозаїки можна, тим паче у нас є викладачі, які спеціалізуються у цьому напрямі. Створювати такий курс потрібно фахово: спершу провести практику, потім написати навчальні програми. Школа має розвиватися і надалі, а також займатися активною виставковою діяльністю. Та виставкового залу в нас немає і місця для його створення також. Маю навіть думку про створення дитячої картинної галереї, у якій можна буде проводити міжнародні виставки-конкурси дитячих робіт. Ідей для розвитку чимало, а створювати культурні простори у Львові таки варто. Це потрібний внесок у майбутнє.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти