– Думаю, бренд “Слуги народу” і “Голосу” дещо посилив результати мажоритарників, які перемогли у округах Львівщини. Варто зазначити, що багато програм не мали чітких посилів до виборця, однак виборці самостійно намагались трактувати ці посили. Як наслідок не маємо чітких аргументів, пропозицій, розуміння того, що ж буде далі… А тому виборці завжди знайдуть, чим бути невдоволеними. Другий момент, який потрібно зазначити про мажоритарну складову, то тут кандидати-мажоритарники на Львівщині змогли продемонструвати свій тісний зв’язок із виборцями та завдання, які виконуватимуть у парламенті, підсилившись брендом. Коли говоримо про кандидата Тараса Батенка чи Ярослава Дубневича, то це ті кандидати, які працювали зі своїми округами постійно. Відкриття пам’ятників не відбувалось без участі цих депутатів. Тож зберігся між кандидатами та виборцями дуже чіткий, прямий, персональний зв’язок. Щодо Миколи Княжицького, то мені здається, тут теж спрацював бренд партії “ЄС”. Михайло Бондар, який не є олігархом і не мав достатньо фінансового ресурсу, проте персонально працював зі своїм округом, переміг, і бренд партії тут теж спрацював. Та результати власне в області у округах за партійною складовою показують перевагу “Слуги народу”. Це демонструє те, що Львівщина, простіше кажучи, у своїх вподобаннях стає такою, як і решта України. Втрачаючи особливу позицію, як це було ще на президентських виборах. Це може бути пов’язано зі втомою населення від галасливих кампаній і з взаємопоборюванням тих політичних партій, які працювали з нашим електоратом в області. Мовиться і про “Батьківщину”, “Голос”, “ЄС”. Вони розраховували на значну підтримку, а боротьба між собою призвела до втоми виборців. Також доволі чітко спрацював телевізор, який змістив реальність і віртуальність. У попередньому парламенті був непоганий досвід, коли існувала депутатська група Львівщини. Вони задали непогану планку. Думаю, очільник області, який захоче мати зв’язок із парламентом та представники облради (якщо будуть зміни в системі місцевого самоврядування), вдаватимуться до такого досвіду, аби акумулювати ресурси. Від “Слуги народу” в парламенті будуть депутати з Львівщини і це, ймовірно, дасть їм можливість впливати на певні рішення, зокрема щодо розподілу коштів із держбюджету.

– На 12 мажоритарних округах Львівщини чимало чинних народних депутатів переобрались. Це важливо з погляду того, що відбувся струс політичного ландшафту. Інші народні обранці, які були достатньо ефективними, не зуміли тут переобратися. І на це є кілька пояснень, одне з них – загальний тренд президентської кампанії щодо запиту на нові обличчя. На п’яти мажоритарних округах виграли представники нових сил, які з’явились буквально три місяці тому – від “Голосу” та “Слуги народу”. Щодо їхньої можливості впливати на роботу парламенту, то, ймовірно, вони переважно будуть в опозиції. Оскільки більшість буде сформована на основі партії “Слуги народу”. Проте у Раді від Львівщини принаймні будуть три депутати з партійного списку від “Слуги народу” та два по мажоритарних округах. Це п’ять депутатів, які потенційно будуть у майбутній більшості. Якщо говоримо про партійну складову, то у Львівській області на 8 із 12 округів проголосували за партію “Слуга народу”. Це всі округи поза містом Львів. Львівщина, яка протистояла тренду під час президентських виборів, значною мірою піддалася цій загальноукраїнській тенденції. Ті політичні сили, за які зазвичай голосували жителі області, втратили підтримку. Зараз тільки місто Львів є такою помаранчевою плямою на карті. Тут на трьох округах перша позиція у партії “Голос”.

– Варто звернути увагу на те, якою була явка виборців на дільницях під час позачергових парламентських виборів. Вона була значно нижчою, ніж на недавніх президентських виборах, це вплинуло на результати. Більш мобілізованим виявився виборець партії “Слуга народу”, менш мобілізований – партії “ЄС”, і це теж безпосередньо вплинуло на результати голосування, зокрема на Львівщині. З чим це пов’язано? Не хочу це пов’язувати із періодом літніх відпусток. Мовиться радше про розчарування і не хотілося б, щоб підтвердилась думка, коли люди думають, що не впливають на політику в країні. На щастя, ми ще говоримо про волевиявлення виборців та їхній вплив на політику. Та потрібно звернути увагу на момент відповідальності не лише виборців, із яких багато голосували за Володимира Зеленського і його команду, довго були аполітичними. А й на людей, які працюють у штабах, командах кандидатів, що теж несуть відповідальність за методи, які застосовують під час виборчої кампанії. Бо цю кампанію не оминув чорний піар, технічні кандидати, замовна соціологія. І це теж впливає на явку людей, на їхнє ставлення до виборів. Зрештою, вибори минули чесно. Львівське представництво в парламенті могло б бути значно вагомішим. Та сподіваємось на краще. Багато депутатів, які не пройшли, поставили під час своєї діяльності високу планку. Новообраним доведеться багато чому вчитися. На тлі тотальної більшості президентської партії у парламенті депутати з Львівщини будуть в обставинах, коли змушені домовлятися, аби їх почули. Буде справжня політика, коли йтиметься про результат. Наскільки буде ефективною ця Верховна Рада сказати складно, бо планка попри усі недоліки та переваги є дуже високою. Та попри надію на нові обличчя, які заходять в Раду, ми маємо чітко розуміти, що помилки цих нових людей коштуватимуть дорого.