Львівський транспорт: два світи, дві реалії
Підвищуючи тариф на проїзд у львівських маршрутках до семи гривень, чиновники та перевізники обіцяли покращення. Натомість маршрутки далі їздять брудні, не за графіком, а про решту треба нагадати
фото: Олег Огородник
У лютому, коли підвищили вартість проїзду в громадському транспорті, перевізники заявляли: дайте нам два місяці, щоб навести лад у роботі. Тепер кажуть: почекайте ще до кінця року… Чи буде кінець транспортному хаосу у Львові? Принаймні більш-менш за графіком і з чистими сидіннями, поручнями, щоб, притулившись в переповненому автобусі до вікна, ще можна було йти далі, а не думати, що робити з одягом. Тариф на проїзд підняли більше трьох місяців тому. Достатньо, щоби змінити хоча б щось одне, елементарне…
Пасажирів ставлять перед фактом, що тариф зросте. Натомість ніхто їм не гарантує, що вони можуть вчасно добратись на роботу чи додому, зайти в чистий автобус і безпечно доїхати у потрібне місце. Чиновники і перевізники кажуть, що покращення є, однак пасажири щодня стикаються з безліччю транспортних проблем, за якими ці покращення не помітні.
Чекати чи не чекати?
«Львівська Пошта» взялася з’ясувати, чи є зміни на краще у транспорті, який курсує у різні частини Львова, де нема електротранспорту, зокрема район вулиці Джорджа Вашингтона, Новий Львів і Рясне. Жителі цих мікрорайонів запевняють: якщо покращення і є, то вони його не надто відчули. А от з проблемами доводиться стикатися чи не щодня…
«Буквально недавно, на День міста, із двома дітьми під дощем близько сьомої години вечора очікую маршрутку №42, майже півгодини, в онлайн-додатку її на маршруті нема. Телефоную на гарячу лінію міста, а у відповідь кажуть, що не мають інформації і теж не відслідковують її онлайн… Питання: для чого тоді виділяли значні кошти на GPS-навігацію, коли вона не працює? Інший випадок: очікую після роботи 53-ій автобус, а на маршруті не показує жодної машини. Тільки пройду кілька метрів, а маршрутка виїжджає з-за рогу, однак мобільний додаток її не бачить. Коли перевізники вимагають підвищений тариф, а місто погоджує, то пасажири очікують змін на краще. А маршрутки як були брудні, так і є, їздять нерегулярно, особливо ввечері, водії грубіянять і безкінечно розмовляють по телефону (нерідко ввечері можна почути, як домовляються, з кого «досить» і пора з’їжджати, тож не дивно, що GPS не працює). Решту треба іноді випрошувати. А 27 маршрутка у вихідні взагалі не їздить», – обурюється львів’янка Ольга.
Львів’яни, які проживають у районі вулиці Джорджа Вашингтона, нарікають, що до їхніх домівок немає нормального транспортного сполучення роками.
«Коли ми заселилися, це був новий район, де було кілька будинків. Відповідно мережа громадського транспорту не була сформована. Трамвай №2 до кінця Личаківської та тролейбус вулицею Зеленою – це все, що було. Обіцяли також продовжити трамвайну колію Пасічною та прокласти тролейбусну лінію із Зеленої вулицею Джорджа Вашингтона. Та, на жаль, все це залишилось тільки у планах. З того часу виріс вже цілий мікрорайон, а ми досі повністю залежні від приватних перевізників з усіма наслідками. Доїзду, як такого, на Батальну через вулицю Зелену нема. А на Личаківській постійні затори. 50 маршрут днями зняли, але пасажиропотік залишився великим. У 47-ий автобус годі влізти», – каже львів’янка Марія.
Також, з її слів, ні письмового, ні голосового сповіщення про маршрут руху в наших автобусах майже немає, а зовнішні вивіски нечитабельні, нерідко навіть номер маршруту важко прочитати, наприклад, замість 131 читається 13, замість 261, видно 26. Грошей ніхто не поверне, якщо сядеш не на той автобус.
Щодо транспортного сполучення Рясного з центром, то Дзвенислава, яка щоранку добирається сюди на навчання, зауважує: «Якщо оцінювати загалом, то комфортним проїзд назвати важко. На комунальних маршрутах автобуси нові та, звісно, зручніші, аніж жовті «Еталони». Але ж вони постійно переповнені... Маршрутки приватних перевізників в жахливому стані, зокрема №131. Вони просто розвалюються під час руху і не відслідковуються в додатку онлайн. Після 21.00 громадський транспорт в Рясне майже не їздить. Водії ставляться по-різному, та все ж грубіянів стало менше ніж було ще кілька років тому».
То що ж змінилось
Одразу нагадаємо, що у місті на ринку перевезень працює чотири приватні перевізники: АТП-14630, «Міра і К», «Успіх БМ», «Фіакр-Львів» та комунальне підприємство АТП-1. Торік на початку листопада міська рада з ними підписала нові угоди на перевезення ще на п’ять років. Угоди передбачають штрафи за невиконання рейсів, неприбраний автобус чи порушення ПДР, передбачене і оновлення рухомого складу.
У лютому, щойно тільки підвищили тариф за проїзд, приватні перевізники заявляли «Львівській Пошті» у матеріалі «Покращення» за сім гривень» (№11 (2126) за 8 лютого 2019 рік):
«Думаю, що до двох місяців ситуація з приватними перевезеннями буде кардинально іншою. Зараз готуємо графік, де розпишемо наше бачення, як забезпечити роботу приватних маршруток відповідно до договорів і щоб значно змінити їхній естетичний стан. Його подамо в мерію і поступово виконуватимемо прописане», – запевнив тоді Іван Велійка, керівник підприємства «Міра і К», голова Асоціації перевізників Львівщини.
Два місяці вже минуло, триває четвертий…То ж що змінилось?
«Якщо не помиляюсь, то я говорив, що перші півроку підприємства працюватимуть над тим, щоб привести до ладу транспорт, який є в автопарках, віддаватимуть кредити. А в другій половині року не виключаю того, що підприємства почнуть закуповувати нові автобуси.
Знаю, що приватні АТП працюють із лізинговими компаніями щодо закупівлі нових автобусів. В той час підприємства відновлюють транспортні засоби, капітально їх ремонтують. Знаю, що «Фіакр-Львів» за два місяці капітально відновив шість-сім автобусів, АТП-14630 таку ж кількість, «Міра і К» – чотири машини. Щоб розуміти, капітальний ремонт однієї машини обходиться більше ніж у 150 тисяч гривень. Робота триває, але, на жаль, водночас зростає дефіцит кадрів», – зазначає тепер Іван Велійка. Як це не дивно чути від голови Асоціації перевізників, однак він заявив, що сьогодні «за кермом люди, які, можливо, і не мали б морального права перевозити пасажирів», але їх не можуть звільнити, «бо завтра не буде кому кермувати маршруткою».
Громадський транспорт в Нідерландах: інформаційне табло, термінали для оплати проїзду
фото: Марія Щепанська
Як у Європі не буде
У міській раді чиновники теж запевняють, що покращення бачать. «Не суттєво, але якість перевезення громадським транспортом у Львові покращилося, зокрема зовнішній стан автобусів, їх капітально ремонтують, зросла кількість автобусів на маршрутах. Зараз оцінюю роботу громадського транспорту як задовільну. Меншає й скарг від пасажирів», – наголосив Ігор Собенко, заступник керівника управління транспорту міськради.
Водночас запевняє: нові договори, які укладали з приватними перевізниками, чітко виконуються і контролюються. Зокрема, з його слів, впродовж чотирьох місяців вже виписано понад 90 актів на перевізників за порушення, зокрема за порушення графіку, ненормовану кількість автобусів на маршрутах.
А у відповідь на конкретні випадки, коли маршрутки з’їжджають з рейсів та інші порушення, про які мовилося вище, співрозмовники мають гарну відмовку: тариф на проїзд у європейських маршрутках нашим значно вищий, тому й не просто досягти змін. Складається враження, що нас готують до чергового підвищення ціни.
«Щоб транспорт їздив за графіком, як у Європі, мають бути європейські умови і щодо обслуговування, і щодо оплати. Наші люди сьогодні не зможуть оплачувати за проїзд стільки ж, як там. Тому у Львові треба якнайшвидше впроваджувати е-квиток, переводити усе в безготівкову форму і замовник (місто) має оплачувати перевізнику за виконану роботу, тобто кілометраж. Тоді все стане на свої місця: автобуси їздитимуть за графіком і водію буде все одно, чи в автобусі їде один пасажир, чи більше сорока. Але, на жаль, місто гальмує цей процес»,– веде далі Іван Велійка. Звичайно, кожен тягне ковдру на себе, а пасажири і далі є заручниками цієї тяганини. Однак чистота в автобусах не вимагає аж такої великої затрати коштів, як і справність вікон, аби вони відчинялися і зачинялися нормально, та люків, щоб на голову під час дощу не крапало.
«GPS-навігатори водії на маршрутках не знімають, бо не мають доступу до них. Є окремі автобуси, де ці навігатори можуть бути несправними. Тому онлайн його може і не бути на маршруті, але на лінії курсують»,– пояснює Ігор Собенко. Однак, чомусь вдень навігатори справні, а ввечері зазвичай ні. Дивно…
Щодо 27 маршруту, про який мовилося вище, і який обслуговує підприємство «Міра і К», Іван Велійка, керівник компанії, яка його обслуговує, каже: «У вихідні дні, згідно графіка, на цьому рейсі їздить лише три автобуси. Тому що пасажиропотік на маршруті практично відсутній. Цей графік погоджений з міською радою». Як не дивно, навігатори чогось у ці дні також несправні, а маршрутки дочекатися годі.
На питання, за скільки часу можливо покращити у Львові ситуацію із громадським транспортом, він висловив сподівання, «якщо зберігатиметься хоч якась стабільність в державі, то, ймовірно, до кінця року».
Та зараз це лише самі обіцянки. Тож львів’янам варто запастись терпінням і ставши свідком будь-якого порушення, не мовчати, не нарікати, а реагувати на це зверненнями у відповідні інстанції: можна телефонувати на гарячу лінію міста за номерами: 1580, 297-59-11 (або писати на їхню Facebook-сторінку) чи в управління транспорту та зв’язку міськради – 261-55-66. Під час звернення чітко повідомляйте місце порушення, час, номер маршруту та номерний знак автобуса.
Андрій Білий, заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради:
– Відколи з перевізниками уклали нові договори, на маршрути виїжджає більше 80% усього громадського транспорту. Ще рік тому було вдвічі менше. З приватними перевізниками раніше опрацьовано план капітального ремонту автобусів, які не ремонтували роками. Наразі такі ремонти проводять, і кожен з перевізник звітує за зроблену роботу. Перевізники зобов’язались поповнювати свій парк й новими автобусами. В договорах прописано, що до кінця року мають оновити до 35% рухомого складу.
Та треба зазначити: щомісяця на дорогах міста зростає кількість транспорту і почастішали затори, де маршрутки часто затримуються. Тому плануємо збільшити кількість окремих смуг для безперешкодного курсування громадського транспорту, щоб рухався швидше, аніж приватний транспорт. Вже півроку на комісію з безпеки дорожнього руху ставлять такі питання і ухвалюють відповідні рішення щодо облаштування тих чи інших окремих смуг для руху громадського транспорту. Зокрема, плануємо облаштовувати такі смуги на площі Франка, де постійно є затримки, а також на вулиці Свєнціцького у напрямку Сихова, для трамваїв відокремити смугу. Думаю, за місяць-два це вдасться зробити.
Зараз можу сказати, що нам є ще куди розвиватись. Звісно, очікування мешканців набагато вищі ніж пропозиція. Та треба розуміти, що проїзд в Європі коштує від одного євро, а в нас уп’ятеро-усемеро дешевше. Бував днями в Мюнхені з навчальною поїздкою, то там проїзд коштує майже три євро – це більше 90 гривень. Треба дещо зважати і на можливості міста та бюджету. Можна транспорт повністю дотувати, але ми вже це прораховували і, на жаль, бюджет міста не дозволяє нам це зробити. Тож зараз маємо або дещо миритися з тою якістю, яку можемо купити за сім гривень, або доведеться платити більше.
Якщо ж мешканці мають зауваження, коли не приїжджає маршрутка або вам грубіянять – одразу звертайтесь зі скаргою. Управління транспорту просто зобов’язане кожну скаргу опрацювати, після чого й міський голова Львова Андрій Садовий перевіряє їх.
Роман Іванців, депутат Львівської міської ради, член комісії інженерного господарства, транспорту, зв’язку та житлової політики:
– Сьогодні не ідеалізую роботу громадського транспорту у місті, але зміни певні є. Можу сказати за північний район, зокрема вулицю Щурата, де транспортне сполучення покращилося. Є окремі приватні перевізники, які десь не до кінця виконують свої зобов’язання. Наприклад, особисто був свідком, коли у дощову погоду дитина зупиняла маршрутку, а водій не зупинився. Підвіз дитину, наздогнав автобус і передав інформацію про порушення. Доволі часто у нас буває, коли водії ігнорують пенсіонерів, дітей, які не оплачують за проїзд. З цим фактором нам треба боротися. Але зробити це можна лише шляхом заохочення водіїв.
У нас є дефіцит водіїв, і автобуси простоюють в парках. І потрібно їх заохочувати до роботи підвищенням заробітної плати. Конкуруємо зараз за працівників із Польщею, де пропонують вищі зарплати. Тому на цьому потрібно акцентувати.
Зазначу, що одна із причин, чому так погіршувалась ситуація з громадським транспортом останніми роками – бо ніхто не хотів ухвалювати відповідальних рішень щодо планового підвищення оплати за проїзд. Не може перевізник працювати збитково, докладати власні гроші. На підтвердження скажу, коли був конкурс перевізників, на велику кількість маршрутів жоден із перевізників не подався. Тому йшлося про те, щоб загалом зберегти громадський транспорт як такий, а не про покращення. Зараз транспортний парк створюємо з нуля фактично, закуповуючи автобуси. Щоб надалі приватні перевізники не змогли шантажувати місто в разі чого.
Але треба брати до уваги й те, яку ціну пасажири платять за проїзд за кордоном. Громадський транспорт у світі збитковий, там свідомо доплачують перевізникам. Тож виникає полеміка, чи готові платити суттєві гроші перевізникам нині у нас.
Адже є інші інфраструктурні речі, які потребують нагальних вкладень. На комісії умовно підраховували, що на повноцінне обслуговування громадського транспорту потрібно на рік близько 2 мільярдів гривень. Тож виникає питання: чи надалі пасажир платитиме більше за проїзд, чи з бюджету виділятимуть ще більші кошти на перевезення. Або все-таки просто платитимемо менше і сподіватимемося на хорошу якість? Завдання – знайти баланс.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
