– Львівщина черговий раз подала Україні приклад відповідального і зрілого голосування. Жителі нашої області вчинили, як справжні громадяни демократичної країни. Жоден із кандидатів, представлених у другому турі, не був вихідцем з Галичини та ідеалом майбутнього президента, проте львів’яни виходили з того, що Україна потребує конкретного руху в певному напрямку, який свого часу забезпечував Петро Порошенко. Чому ж важко було говорити про Володимира Зеленського в ролі президента? Тому що від нього не було жодних заяв стосовно вектора майбутньої діяльності. Навколо його постаті точилося багато різних дискусій, заяв його помічників, потім їх спростування тощо. Отже, цілісної картинки від кандидата ми не мали. Мешканці Львівщини проголосували саме так, бо не були готові стрибати в невідоме, натомість подали приклад виваженого та обдуманого вибору. Гадаю, громадяни, які віддали свої голоси за різних кандидатів, мають спільне бачення майбутнього: бажають жити в успішній країні, не хочуть , щоб у їхній країні процвітала корупція. Тут справа полягає в іншому, а саме у прагматизмі та реальності, які пропонували обидва кандидати в президенти. Це й спонукало львів’ян і жителів Львівщини віддати свій голос відповідально і показати такий результат. Переконаний, що все у нашому житті залежить від особистої позиції та готовності діяти. Досвід революцій дав нам розуміння, що не можна бездумно віддавати країну в руки президентові чи парламенту, і зацікавленість долею своєї країни. Якщо будемо надалі цікавитися, стежити за життям країни, то влада цікавитиметься нашими побажаннями щодо вектора руху держави та баченням її майбутнього! Нам потрібно об’єднуватися, шукати однодумців і готуватися до парламентських виборів, адже парламент має більше державотворчих функцій, аніж президент. Щоб не змінити сьогоднішній вектор руху, маємо забезпечити гідне представництво в парламенті.

– Народ заслуговує на те, що заслуговує. Напевно, ще мало горя прийшло в українські сім’ї останнім часом. Якби війна зачепила кожного, тоді почали б цінувати те, що було зроблене! За весь час нашої незалежності жителі Львівщини в голосуванні завжди відрізнялися від інших, їхні голоси були звернені на демократію. Мені здається, що в нас почасти забагато демократії, бо народ не розуміє ризиків, коли робить вибір. А наслідки дуже скоро можуть відчути ті, що робили цей вибір, чи їхні діти. Історія повторюється, а ми не вчимо уроків історії! Думаю, зараз країна зробила крок назад… Дуже здивований результатами голосування: все-таки надто велика відсоткова різниця між двома кандидатами. Я був на початках на передовій і можу порівняти зроблене. Президентові є за що подякувати. У той же час “паркетні” генерали, офіцери почали піднімати голови, а нормальних бойових офіцерів заганяють у паперову роботу. Здивувало, як голосувала молодь, старше покоління, навіть військові. Сьогодні я не визнаю новообраного Головнокомандувача. Не хочу, щоб він мною командував як військовим, бо ж він навіть не має військового звання. І питання, чому досі не прийняли правки, аби ті, що не пройшли службу в ЗСУ, не мали права займати посаду в державних органах. Це недопрацювання, і вже маємо результат. Готовий просити пробачення за ці слова, якщо помиляюся. Впродовж трьох місяців побачимо, який курс розвитку обере нова команда Президента. Нині потрібен щонайбільший контроль кожного кроку новообраного глави держави. І дай боже, щоб обійшлося без Майдану і крові. Повірте, в людей на руках дуже багато легальної та нелегальної зброї. І політикам, які нас зрадять, народ вже так скоро не повірить, як це було під час Революції Гідності. Попереду ще парламентські вибори, і загадка, хто туди пройде. Бо вже старі обличчя у політиці починають піднімати голови. Наша думка з побратимами не змінилася: зберігаємо спокій і чистимо кулемети, а порох тримаємо сухим! Настрої серед моїх знайомих військових дуже різні: один каже, риємо криївки, другий хоч зараз готовий їхати на схід. Тож не панікуємо і не розслабляємось.

– Недарма проукраїнська частина суспільства, інтелігенція в найважчі моменти підтримала Петра Порошенка. Звісно, пишаюся тим, як голосували на Львівщині. Водночас розчарована загальним результатом голосування у другому турі. Що нам зараз робити? Тим 25 відсоткам людей потрібно згуртуватися і працювати далі! Певна, що вони зробили найбільше для України в ці неймовірно важкі п’ять останніх років, і результат очевидний. Надалі нам не можна втрачати пильність, в будь-якому випадку треба контролювати і Верховну Раду, і новообраного Президента та його дії для того, щоби не втратити здобуті досягнення! Покладено так багато людських життів, зусиль не для того, щоб ми зрадили всіх тих, що загинули за ідеали Майдану в російсько-українській війні. Не можна зневірятися в Україні, опускати рук, розчаруватися. А навпаки, з подвійною силою братися до роботи – є незавершені реформи – і попри брехню та спротив рухатися в напрямку Європи і цивілізовано світу. Напевно, нам простіше, бо ми маємо зосередження патріотів, які знають добре українську історію, пам’ятають, як комуністична влада винищувала нашу інтелігенцію. Бачимо очевидні речі і без сумніву та дискомфорту розуміємо, що треба рухатися в проєвропейському векторі, подалі від Москви. Це ще говорили наші представники “Розстріляного Відродження”. Але, на жаль, багатьом досі це незрозуміло… Тому ми не маємо права бути песимістами, бо в іншому випадку можемо втратити дуже багато. Якщо хочемо жили в європейській Україні, наше покоління повинне докласти всіх зусиль, щоб не допустити реваншу проросійських сил.

– Буде доволі складно здійснювати якийсь громадський контроль за новообраним главою держави, оскільки мусимо визнати, що, будучи кандидатом у президенти, Володимир Зеленський волів відмовчуватись протягом усієї виборчої кампанії. Ті ж публічні обіцянки, які він все ж давав, є настільки розмитими й нечіткими, що проконтролювати чи якимось чином оцінити їх буде неможливо. Є ще одна складність: якщо на Президента Петра Порошенка можна було впливати через наших земляків – депутатів Блоку Петра Порошенка у Верховній Раді та місцевих рад, то у Володимира Зеленського наразі немає “своїх” депутатів. Тож достукатись до нього з якимось вимогами буде важко. Тому шлях простий та звичний – через політичні інструменти впливу: вибори до Верховної Ради, які відбудуться через півроку. Львів’яни мають обирати таких представників, які мали б можливість впливати на рішення, які визначають курс розвитку держави. Зважаючи на те, що Україна – парламентсько-президентська республіка, варто очікувати, що при президентові Зеленському центр прийняття рішень буде сконцентрований все ж у стінах ВРУ. Тому якісне і потужне представництво Львівщини серед депутатського корпусу стане запорукою того, що ті цінності, які обрали львів’яни, зокрема під час президентських виборів, не будуть проігноровані новою владою.

– Львівщина вже зробила свій вибір на користь Петра Порошенка, але опинилася в домінувальній меншості, яка підтримала цього кандидата. Вже очевидно, що наступним президентом України стане Володимир Зеленський. І хоч ми майже нічого не знаємо про новообраного главу держави, маємо розуміти: вектор розвитку нашого суспільства змінитися вже не може, але рух його в тому чи тому напрямку може прискоритися або сповільнитися. Зараз не потрібно розчаровуватися, опускати рук, бо все ж Україна – парламентсько-президентська республіка. Проте від президента теж залежить чимало. Майбутній президент – це людина, яка не давала жодних компетентних обіцянок, а навпаки – обіцяла те, чого не могла б зробити. Володимир Зеленський є тим віртуальним образом, в який кожен його прихильник вкладає якийсь свій зміст. Тобто українці вибирали такого собі “месію”, а не реальну людину з реальними компетенціями. Через це маємо бути пильними, щоб не допустити зміни вектора новим главою держави. Завдяки децентралізації зараз нам легше дотримуватися своєї позиції тут, на місцях. Сьогодні ми в невизначеності, але вихід є: робити свою справу, і робити її добре. Розумію, що за понад 20 років, попри всі ситуації, є Україна, є українська ідея, є Львів і львів’яни. Моє оточення – друзі-однодумці, і я займалася своєю справою, незважаючи на те, хто був при владі. Біля кожного з нас пролягає лінія фронту: в когось у сфері культури, в когось у військовій, а в когось у політичній сфері. Тож зараз на цих фронтах маємо зберегти і розвинути те, що вже здобуте.

– У всіх виборчих кампаніях Львівщина давала показовий результат, який відрізнявся. Цим демонструвалася не просто особлива, а продержавницька позиція. У нас завжди був великий відсоток людей, які мають чітко сформовані патріотичні переконання. Зараз, після президентських виборів, важливо, щоб такі люди не занурювалися з головою в побут, а й надалі тримали ситуацію в країні на пульсі, залишалися активними громадянами! Маємо розуміти, що нині соціальні мережі дозволяють нам у будь-який зручний час і в будь-якому місці поширювати свою позицію, почуття і настрої всією країною, а отже, бути активними. Проблема президентських виборів, на мою думку, полягала у тому, що більшість українців були інформаційно віддалені від політики. Вони активізувалися вже напередодні виборів, між першим і другим туром. Проте цього часу було надто мало для того, щоб громадяни могли все проаналізувати і прийняти виважене рішення, бо для цього просто не було підґрунтя. Тому рішення приймали емоційно, а не раціонально. Майбутній Президент для мене – непрогнозована особистість. Важко зрозуміти, чого від нього чекати. На парламентських виборах маємо бути також активними, цікавитися політикою. Тут уже не пройде відмовка, що хтось поза політикою. Як би ти не ставився до політики, вона цікавитиметься тобою! Весь наш побут залежить напряму від того, як ми контролюємо чи не контролюємо політичну ситуацію.

– Завжди треба залишатися самим собою, що й продемонстрували виборці на Львівщині. Самобутність полягає у тому, що ми розуміємо ціну державності. Ми ніколи нікого не обожнювали до такої міри, щоб потім поливати брудом. Позиція львів’ян та жителів області була дуже зваженою. На тлі тих протиріч, скандалів і негативу на чинного тоді і тепер ще Президента ми все-таки змогли побачити важливі для України речі, які він реалізовував. Мовиться про мову, культуру, армію, релігію, історію. Це ті стовпи, які не проміняємо на жодну обгортку! Натомість політики, які претендують бути лідерами в суспільстві, мали б говорити з людьми, ставити інтереси спільноти вище за інтереси своїх політичних домовленостей чи міркувань. Тому думка Андрія Садового, який вважає, що Володимир Зеленський, ймовірно, матиме у Львові підтримку та розуміння, як на мене, м’яко кажучи, несерйозна. Зараз країна стоїть на роздоріжжі: продовжуємо рух до ЄС чи повертаємось в бік Малоросії? Тому для України Галичина і Львів залишаються дороговказом на шляху в ЄС і НАТО, в збереженні християнських цінностей. Ми вкотре демонструємо всій Україні, як не торгувати ідеалами і переконаннями, а йти за правдою, якою б складною вона не була. Проблема ще й у тому, що в нас низький рівень освіти населення і нульові пізнання в історії. В історії всі ці речі вже відбувалися. Востаннє була дещо схожа ситуація, коли державою керував гетьман Скоропадський. Частині суспільства не подобалося його правління – скинули з поста і в підсумку втратили державу. При цьому при владі він був лише сім місяців. Це називається “нетерпляча національність”. Хочемо в Європу вже і зараз. Так не буває, ми повинні для себе її збудувати! Саме суспільство не росте в своїй свідомості, як би того хотілося, але вимагає моментальних змін “нагорі”. Зміни треба починати зі себе! Тому президенти можуть змінюватися навіть щороку, але якщо суспільство не зрозуміє своєї ролі в цих процесах, то так і залишиться “насєлєнієм”, а не народом. Далі тим 25 відсоткам людей треба об’єднуватися. По-перше, треба зафіксувати все те, що вже зроблено доброго, і щодня в міру своїх можливостей активно моніторити кожен крок нової влади. Не сподівайтеся, що хтось щось зробить замість нас! Запасайтеся терпінням, працьовитістю, солідарністю, читайте книги. Відтак зможемо надалі будувати державу в буквальному сенсі слова, а не жити телевізором.