– Перед тим, як відкрили Будинок воїна, ми як військові долучались до документаційних процесів, судових засідань, аби виселили звідти російський культурний центр. Будинок поспішали відкрити до Дня захисника України, 14 жовтня, і поки надалі працюємо над його наповненням. Заздалегідь його готували насамперед як майданчик, де можна буде зустрітись, поспілкуватись із побратимами. Сьогодні нам бракує таких місць. Зазвичай, де зустрілись хлопці, там і діляться останніми новинами. Хоча у нас на Львівщині багато військових організацій, і в принципі усі гуртуються самі по собі. Але саме такі проекти, як Будинок воїна, спрямовані на об’єднання! Цікаво буде оглянути там речі військових, які в різний період долучались до захисту нашої держави. Крім того, назбиралось чимало речей із теперішньої війни. Наприклад, нам передали прапор зі Стрийщини, який піднімали на найвищій точці Луганської області. Пригадую, були якось на похоронах вдома одного з наших хлопців і бачили, як мама пильно тримає особисті його речі. Думаю, такі речі можна буде експонувати у Будинку воїна.

– Будинок воїна – масштабний проект. Хоча зараз основну будівельну роботу у приміщенні, де раніше розташовувався російський культурний центр, виконали та залишається інше не менш серйозне завдання – попрацювати над його наповненням. Загалом розумію, що основна місія цього Будинку мала б бути у тому, аби показати вплив Львівщини, наших військових на процес незалежності України через війну. Тут точно має витати патріотичний настрій. За час війни ми надто багато людей втратили і, щонайгірше, вона продовжується. Думаю, варто було б організовувати тут і тематичні фотовиставки. Зокрема показувати, як бійці проходять процес реабілітації. Можливо, демонструвати й фільми українського виробництва, які перед тим були у прокаті в кінотеатрах. Наприклад, про оборону аеропортів. Такі фільми завжди матимуть свого глядача. Чи можна було б організовувати зустрічі з авторами книг або художниками, скульптурами. Що важливо, Будинок може стати місцем зустрічі військових, які мають свої традиції, звичаї і дещо відмінні погляди на життя. Люди, недотичні до армії, мало що можуть у цьому розуміти. Але вони потребують таких зібрань. Крім того, на Короленка можна буде поводити круглі столи, наприклад, iз питань національної безпеки. Думаю, цей Будинок стане однією з візитівок Львова. Та поки багато що залежатиме від того, хто очолить його і як він підтримуватиме контакти з відповідним середовищем. На моє переконання, це не обов’язково має бути особа військова. До слова, у місті є товариство волонтерів, які знають, як досягати тої чи тої мети, або як спілкуватися з чиновниками. У час війни вони добре себе показали. Можливо, це міг бути хтось із них.

– Бачу Будинок воїна осередком, домом власне для воїнів, волонтерів. Вони могли б сюди навідуватись просто так у будь-який час. Щодо заходів, то, думаю, варто було б організовувати і музичні, і літературні вечори, а також різдвяні зустрічі (вертепи). Чому б і ні?! Думаю, ніхто не заперечуватиме цьому. Була там на відкритті і особисто мені там сподобалося. Добре буде, коли у нашому місті повноцінно запрацює спеціалізоване місце зустрічі військових, волонтерів. Аби щось спільними зусиллями організовувати – що зближуватиме нас усіх. До цього такі заходи проводили в Домі Франка, або у реабілітаційному центрі “Фенікс”, який уже працює від початку війни. Спочатку волонтери з бійцями своїми руками відновлювали закинутий будинок, а зараз це один із найбільших осередків, куди сходяться усі військові. Хочеться, аби таких центрів було більше! Знаєте, коли у “Фенікс” приходять хлопці без запрошення, щоб попити кави, поспілкуватися, це означає, що ця установа насправді живе. Плануємо його далі розвивати. І звісно, вірю, що Дім воїна теж стане установою з такою ж атмосферою.

– Оскільки я брала участь у всіх дискусіях щодо створення Будинку воїна, то скажу, що ми планували спочатку його як спільний громадський простір для військовослужбовців, військових ветеранів, волонтерів. Щоби там можна було у будь-який момент зустрітися, зокрема за творчими зустрічами. Також обов’язково він мав би бути простором для проведення різноманітних проектів. Тобто завчасно подавши заявку, можна було б спокійно провести тренінг, конференцію чи нараду. Я ж дуже не хочу, аби цей Будинок передавали у власність якійсь конкретній громадській організації. Думаю, він мав би бути комунальним підприємством Львівської облради і це убезпечить його від того, що одні керуватимуть ним, а інших не допускатимуть. У будь-якому випадку таке місце є надзвичайно важливим. Дещо таку функцію виконує Львівський будинок офіцерів. Але він призначений більше для ЗСУ. А в нас за останні роки з’явилось чимало добровольців, інших підрозділів захисників, волонтерів. Відтак Будинок воїна мав би стати об’єднуючим і творчим простором, де всі ті люди зможуть реалізувати себе. Це має бути місцем душевного спокою та відпочинку, а не місцем, де вирішуватимуть якісь проблеми. Це можна зробити в Центрі надання послуг учасникам бойових дій. Я б дуже хтіла, щоб було саме так. Побачимо, як втілюватимуть ті і ті задуми. Нам не байдужа його подальша доля. Тому у разі чого втручатимемось. Найближчим часом, скажімо так, усі наші активні спільноти зберуться і думатимемо над подальшим планом заходів. Думаю, до Дня Збройних сил України щось-таки там уже відбудеться. А поки у приміщенні дороблятимуть певні роботи. Багато ще нюансів залишились невирішеними: на чиєму балансі залишати Будинок, питання опалення, сигналізації – більше технічних запитань. Та це дрібниці, порівняно з тим, що було на початках.