Італійська міграція має жіноче обличчя
Кількість українських мігрантів в Італії продовжує зростати. Дослідники відзначають, що до виїзду людей мотивують не так кошти, як можливість самореалізації за кордоном
фото: emigrant.guru
Низький рівень життя, соціальна незахищеність та відсутність перспектив, зокрема по селах, роками змушують українців задумуватись про заробітки на чужині. З часом думки переростають у дії, і люди їдуть за кордон, аби заробити якусь копійку для сім’ї. Часто вони й самі не підозрюють, що це дорога в один кінець, адже вже за якийсь рік-два й не думають повертатись додому і обмежуються тільки кількатижневими візитами до рідних.
Якщо говорити про міграцію українок, то здебільшого вона асоціюється із Італією, куди виїхали і працюють чимало наших жінок. Дослідники в один голос також говорять, що італійська міграція має здебільшого все-таки жіноче обличчя. Про особливості, причини та перспективи цієї міграції дискутували на Міжнародному симпозіумі “Возз’єднання родини: контекст української міграції в Італії”.
Нелегальне перебування та “чорна” праця
“Сьогодні мусимо акцентувати свою увагу на двох речах. Перше – возз’єднувати сім’ї потрібно не лише на території Італії. Друге – соціальний захист осіб, які працюють за кордоном, особливо в контексті пенсійної реформи, є надзвичайно важливим. Сподіваюсь, що і наші урядовці, і наші дипломати будуть так само думати над вирішенням цих проблем”, – зазначила Олена Малиновська, доктор наук з державного управління, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень.
Що стосується українських мігрантів в Італії, то, на переконання Олени Малиновської, здебільшого це вихідці із західноукраїнського регіону.
“Статистика свідчить, що переважно ці жінки походять із сіл. Більшість має нижчий рівень освіти і більший вік. Здебільшого, це жінки передпенсійного, а той молодшого пенсійного віку. Переважна більшість наших людей в Італії виконують некваліфіковану працю, зокрема працюють у домогосподарстві. Сьогодні італійська міграція інтенсифікувалася. Основна причина цього – низький рівень заробітних плат. І про це говорять всі соціологічні дослідження. Також найбільше українців виїжджало за кордон у 2015-2016 роках”, – повідомила вона.
Водночас, на її переконання, сьогодні українська трудова міграція молодшає. І на це є низка причин. Молодь здебільшого виїжджає за кордон на навчання.
“Важливо наголосити, що за останній час суттєво збільшилась кількість осіб, які працюють за кордоном нелегально. Тобто без належних документів, без контрактів із працедавцем. У 2017 році ситуація щодо легального перебування за кордоном різко погіршилась. Зокрема, в Італії, кожен четвертий мігрант працює, маючи або туристичну візу, або загалом без належних документів. 62% українців за кордоном станом на 2017 рік не мали укладеної трудової угоди. Відповідно вони могли мати укладену цивільно-правову угоду, яка не передбачає соціальних внесків”, – зауважила Олена Малиновська.
Заробітчани за рік передали 9,3 мільйонів доларів
Зі слів Олени Малиновської, у ЄС існує правило довготривалого мігранта, тобто особи, яка отримує всю повноту прав резидента цієї чи іншої країни.
“Особливість сучасної трудової міграції з України є той факт, що тимчасова міграція здебільшого перетворюється на еміграцію для постійного проживання. Торік майже півмільйона українців мали статус постійного мешканця країн ЄС. Нині третина постійних мешканців, родом із України, проживають в Італії. Возз’єднання сімей – це дозволи на проживання на основі сімейних обставин, і це явище також постійно зростає у геометричній прогресії. Тому сьогодні понад третина прикладів возз’єднання сімей зосереджені в Італії. Тому, з одного боку, маємо на порядку денному питання об’єднання сімей, а з іншого – повернення із Італії людей похилого віку”, – наголошує вона.
За даними Нацбанку України, до яких апелює Олена Малиновська, у минулому році заробітчани передали в Україну 9,3 млрд доларів. Однак, тут варто наголосити, що це лише офіційні дані. Частину грошей вони передають додому нелегальним способом.
“З Італії за перший квартал 2018 року в Україну перерахували 122 мільйона доларів. Це колосальні цифри, які передавались на підвищення рівня життя сімей заробітчан”, – акцентує Олена Малиновська.
Українці в Італії – дуже організована спільнота
Кандидат історичних наук, докторант Інституту народознавства НАН України Ігор Марков, який вже не перший рік досліджував питання міграції українців, зміну міграційних пріоритетів і те, як змінюють причини виїзду за кордон, говорить: “Українська міграція до Італії, попри її негативні контексти такі як роз’єднання сімей і соціальна незахищеність заробітчан, є напрочуд організованою спільнотою. Це є спільнота, де великий вплив має церква. Можна сказати, що українська міграція в Італії, в першу чергу, зорганізована довкола душпастирських осередків та центрів греко-католицької церкви. І через те і культурне, і соціальне життя цієї спільноти легко можна простежити і вивчити. Українська міграція до Італії, судячи з усього, у найближчий час буде й надалі зростати”, – повідомив Ігор Марков.
Водночас, з його слів, сьогодні дещо змінились причини міграції українців за кордон.
“Причиною міграції є навіть не так безробіття, яке уже і раніше соціологами відзначалось як досить сумнівний чинник виїзду за кордон, і навіть, можливо, не стільки низький рівень життя в Україні, а, в першу чергу, можливість самореалізації. Саме самореалізація все більше зумовлює і посилює міграцію з України. Зокрема, до Італії. І цей процес буде тривати й надалі”, – переконує він.
На думку науковця, аналізуючи молодіжну міграцію з України, треба мати на увазі, що це явище є не тільки українським.
“Молодіжна міграція сьогодні стає все більш популярною і в Італії. Наприклад, італійські дослідники підкреслюють, що останнім часом міграція молодих людей з їхньої країни, дуже інтенсивно зростає до інших західноєвропейських держав і не тільки. Тому європейська міграційна політика мала би бути досить гнучкою у цьому плані. І мені не раз доводилось чи в Італії, чи в Німеччині на різних форумах говорити, що Європейський Союз недостатньо відповідає на виклики сучасної міграційної політики, зокрема щодо можливостей вільних переміщень людей, які сьогодні формують цивілізовану міграцію по світу”, – говорить Ігор Марков.
Зростає кількість лайфстайл-мігрантів
Зворотний бік масових міграції до ЄС, здебільшого до Італії, є демографічні аспекти, які є в цих країн, наголошує Ігор Марков.
“Отже, затребуваність у мігрантах є характерною рисою ринку праці і ринку розвитку не лише для країн Північної Європи, а й для країн Середземномор’я. І тому вироблення чітких критеріїв для мігрантів на рівні ЄС, а не тільки на рівні окремих держав, й надалі залишається дуже актуальною проблемою”, – зауважує науковець.
Сьогодні відбувається “молодшання” та інтенсифікація української міграції.
“Як на мене, молодіжна міграція сьогодні не спрямована на постійне місце проживання за кордоном. Здебільшого мігранти дуже часто переміщуються з країни до країни у пошуках кращих умов та життя. Тобто кількість лайфстайл-мігрантів, як їх називають у міграційній термінології, зростає, в тому числі це стосується і України”, – каже він.
Якщо донедавна про Західну Україну можна було говорити як про домінантний регіон у міграційному руслі, то тепер ситуація дещо змінилась: “Вихідці із центральних і південних регіонів України активно освоюють міграційні проекти, і їх стає все більше. Останнім часом зростає також транзитна міграція через Україну, і це також створює тиск на кордони і країни ЄС. Міграція й надалі зростатиме. І жити з нею – це великий виклик, який сьогодні стоїть не лише перед українським суспільством, а й перед об’єднаною Європою”.
У наступному номері “Львівської Пошти” читайте
продовження теми. Зокрема, про можливості возз’єднання сімей
мігрантів та про соціальну підтримку українських заробітчан в Італії
продовження теми. Зокрема, про можливості возз’єднання сімей
мігрантів та про соціальну підтримку українських заробітчан в Італії
Катерина Кіт-Садова, мистецтвознавець,
дружина міського голови Львова:
– Питання міграції сьогодні актуальне для моєї подруги Наталії, яка три роки тому виїхала в Італію, залишивши в Україні двох синів та чоловіка, який поволі вже спивається. Це актуально також для моєї сестри Лесі, яка дванадцять років тому виїхала в Італію, і за цей час бачила свою єдину доньку всього дванадцять разів. І я часто думаю, чому українці так рвуться в Європу? Чому там ніби медом намащено, а в нас нічого немає. Ми ж працюємо, якісь і закони приймають в країні і модернізація у всьому потрохи відбувається. Як на мене, то причина проста: все це робиться, але в процесі тієї роботи втрачається сенс, що все це має робитись для однієї людини таких, наприклад, як моя Наталя, задля Тетяни, Василя, Петра, задля Андрійка, який залишився без мами.
Напевно, велика традиція європейської культури в тому, що все робилося для однієї людини. І мені здається, що ми би також мали згадати про це і завжди про це пам’ятати. Часом до мене підбігає мій син Антоній і каже: “Мамо, мамо, я тобі хочу щось розповісти. Я з Йосифом посварився”. Відповідаю, що не зараз, сину, що не маю часу. Адже знаю, що вони скоро помиряться. Через якийсь час син знову мене гукає і просить звернути увагу на те, що його турбує. Я вкотре відмовляю, бо зайнята. І знаєте, я зауважила, що за якийсь час він вже зі своїми клопотами до бабці підходить, вже з нею ділиться наболілим, тішиться і радіє разом з нею, розповідаючи свої секрети. А я стою осторонь. Так відбувається і з нашими людьми, які не відчули своєї потрібності тут, не відчули того захисту, безпеки, можливостей і перспективи для своїх дітей в Україні. Одна заробітчанка, повернувшись із Італії, якось сказала: “Я нарешті за все своє життя відчула себе людиною!”. Тому хіба не важливо, приймаючи закони, впроваджуючи різноманітні реформи, ще раз собі нагадати, що це все має бути на благо однієї людини. Адже, певно, кожен з нас сьогодні може назвати приклад, коли сім’ї із близького оточення розпадались через міграцію, через те, що люди не могли знайти щастя в Україні.
Уляна Дорош, депутат Львівської облради,
начальник управління з питань праці
та сімейної політики департаменту
соціального захисту населення Львівської ОДА:
– Більшість людей, які у 90-ті виїхали за кордон, їхали на заробітки із однією метою: заробити гроші і забезпечити гідне існування своїй сім’ї. Вони сподівались, що фінансова складова допоможе їхній родині. Однак моя подруга, мама якої виїхала за кордон у ті часи, неодноразово мені говорила, що кошти коштами, але немає нічого ціннішого, ніж мамина підтримка і любов. І ніякі гроші цього не замінять!
Сьогодні потрібно, на мій погляд, робити акцент на тих дітях, чиї батьки перебувають на заробітках за кордоном, щоби ці молоді люди були вмотивовані після закінчення навчання залишатися працювати на своїй землі. І щоб їздили за кордон тільки на відпочинок, а в Україні намагались себе реалізовувати. Також важливо наголосити, що наші заробітчани водночас зробили дуже багато для нашої країни. Адже заробленими грішми вони підтримують нашу економіку, пересилають чималі кошти на навчання дітей. Під час Революції Гідності та від початку війни наша міграція внесла і продовжує вносити свій, суттєвий, вклад, зокрема матеріально підтримує нашу армію. Тому сьогодні Україна зобов’язана створити усі умови, аби повернути цих людей в Україну і дати їм можливість гідно жити на своїй землі. Сподіваюсь, з часом це вдасться реалізувати!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
