Хочеш бути пластуном? Будь!

Станиця, курінь, сходини – слова, які нині зацікавлюють все більше львів’ян. Хто такі пластуни, з якого віку і де можна записати дитину в Пласт та чим він так приваблює молодь

Діана Кормухіна №64 (2076), четвер, 16 серпня 2018

фото: plast.org.ua

Пласт – це національна скаутська організація, основна мета якої виховати доброго громадянина. Пласт навчає бути сильним духом і тілом, а ще залишатися ініціативним, розумним та небайдужим. Тут чекають усіх охочих віком від двох до 106 років – саме стільки часу ця організація уже існує на теренах України.

Пластуни, як і інші діти, люблять веселощі, вміють добряче розважитись і посміятись. Однак вони все роблять, зважаючи на пластові обов’язки, а їхніми кумирами є герої Холодного Яру, Крут, Майдану. Пластуни змалку розуміють: щоби в Україні жилося краще, потрібно почати з себе! Колись до Пласту доєднався син Івана Франка, нині – діти сучасних львів’ян. Що й казати, Пласт став у нашому місті запорукою доброго виховання.

Від пташат до сеньйорів

Найменші пластуни – це пташата (діти від двох до шести років), далі йдуть новаки (шість – одинадцять років), юнаки (одинадцять – вісімнадцять років), старшопластуни (вісімнадцять – тридцять п’ять років) і сеньйори (після тридцяти п’яти років). Тобто кожен охочий віком від двох до 106 років може потрапити у пласт, розповів “Львівській Пошті” Голова Львівського осередку Пласту Матвій Дух.

“Пласт – це молодіжна організація скаутського напрямку. Особливість нашої організації полягає у тому, що існуємо на теренах України уже понад 106 років. Після Революції Гідності Пласт – найбільш затребувана молодіжна організація. Ми не просто раз на рік вирушаємо у табори. У нас є ціла програма на 6-8 років – проба (книга з певними завданнями для пластунів на рік – “Львівська Пошта”). Цілий рік ми займаємось з дітьми, а потім на таборах влітку закріплюємо ці знання”, – каже Матвій Дух.

З його слів, кожна проба – це новий ступінь. Відповідно діти цілий рік вивчають щось, потім це закріплюють на практиці і отримують певний ступінь.

“Кожен ступінь відкриває дитині можливість поїхати на різноманітні табори. Загалом влітку пластуни відвідують один – чотири табори, усе залежить від скаутських знань. Бо табори – це не лише виживання у лісі. Враховується і загальна ерудиція дитини. Також є профільовані табори, що відбуваються взимку, де вчать дітей і волонтерів зимових видів спорту – сноубординг, лижі”, – розповів Матвій Дух.

Влітку пластуни відпочивають, відвідують лише пластові літні табори, а навчання у Пласті розпочинається восени. “Щоб потрапити у Пласт, необхідно зареєструватись на сайті (lviv.plast.org.ua). А восени прийти на перші сходини (заняття – “Львівська Пошта”), де дитина познайомиться зі своїм наставником та іншими пластунами”, – каже Матвій Дух.

Три обов’язки та 14 точок пластового закону

У пластунів є правила, які кожен конче зобов’язаний дотримуватись – пластовий обов’язок, який складається з трьох пунктів та 14 точок пластового закону, розповів Матвій Дух.

“Коли пластун досягає певного ступеня, то він складає пластову присягу - Три головні обов'язки пластуна. Вона означає, що пластун розуміє і усвідомлює цінності організації, готовий йти далі, розвиватись. Перший обов'язок - Бути вірним Богові і Україні. Другий обов’язок – це присяга будь-якого скаута - допомагати іншим. Третій обов’язок – слухатися пластового проводу і жити за пластовим законом, який, власне, і включає 14 точок ідеального пластуна, до якого прагне кожен учасник нашої організації”, – каже Матвій Дух.

фото: blogspot.com

З його слів, Пласт – це неприбуткова організація, самостійно оплачувати дітям заходи організація не в змозі.

“Батьки сплачують кошти за перебування дитини у таборі та щоквартальні внески за оренду приміщення, де діти займаються цілий рік. Усі приміщення у Львові орендуємо, тож вартість кожного з них різна. Поки що проводимо заняття у чотирьох районах міста. Однак надалі маємо цілий план, щоб Пласт був у кожному мікрорайоні Львова. Сподіваюсь, що невдовзі так і буде”, – каже Матвій Дух.

З його слів, Пласт – організація, що відкрита для кожного. Головне – бажання і зусилля. Бо Пласт – це не просто організація, яка щось дає. Людина також має вкладати свої час, зусилля, робити добрі справи.

Історія Пласту

Організація Пласт з’явилася у Львові восени 1911-го. Її заснували три українські інтелектуали і педагоги – Петро Франко, Олександр Тисовський та Іван Чмола. 12 квітня 1912-го відбулася перша пластова присяга. Згодом, у 1913-ому, сформували організаційний пластовий комітет, який об’єднав пластові гуртки в масштабну крайову організацію.

Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР і ЗУНР. Нині Пласт – найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка є в багатьох країнах світу (США, Аргентині, Канаді) та об’єднує пластунів України й української діаспори. В Україні кількість пластунів становить понад 8 тисяч осіб. Організація діє у 23 регіонах нашої держави.

Пласт виховав не одне покоління активних громадян. З ним пов’язані імена борців за незалежність України – Василя Кука, Олени Степанів; політичних провідників, військовиків, науковців – економіста Богдана Гаврилишина, який очолював законодавчий орган Пласту – Крайову пластову раду, Любомира Романківа, якому завдячують сучасні HDD, громадського діяча Юрія Старосольського, історика Ореста Субтельного; релігійних діячів – Любомира Гузара та Бориса Ґудзяка; діячів культури і мистецтва – Квітки Цісик, Олега Кандиби-Ольжича, Миколи Колесси, Віри Селянської-Вовк, Надії Світличної, Марти Тарнавської. Також пластуни були активними учасниками Революції Гідності, п’ятеро пластунів загинули у війні на Сході Україні.

Крім того, є ще ряд людей, які не належали до Пласту, але в різний час допомагали йому. Це Августин Волошин, Дмитро Донцов, Олена Теліга, Філарет, Андрей Шептицький. Почесним пластуном є науковець Ігор Юхновський, лідер гурту “Тартак” Сашко Положинський. Крім того, за роки відновлення в Україні Пласт уже виховав нове покоління молодих спеціалістів, які успішно працюють юристами, лікарями, науковцями, істориками, журналістами, а також добрими фахівцями у інших галузях.

14 точок Пластового закону або “ідеального пластуна”

• Пластун словний (завжди дотримується даного слова, незважаючи на перепони);

• Пластун сумлінний (кожне діло, за яке добровільно взявся, виконує якнайкраще);

• Пластун точний (дотримується визначених меж початку чи кінця якогось заняття або виконання дорученого завдання);

• Пластун ощадний (без потреби і користі не витрачає ні грошей, ні часу, ні енергії. Якщо щось залишається, зберігає на той час, коли буде потрібно);

• Пластун справедливий (він без вагання признає і віддає кожному все, що тому належить. У кожному змаганні дотримується засад “чесної гри”);

• Пластун увічливий (допомагає у добрій справі, якщо є потреба, уступає, кому слід, першість і гарно поводиться з усіма. Його ввічливість не повинна робити враження принизливості, бо це суперечить лицарським законам);

• Пластун братерський і доброзичливий (почуває себе братом усіх пластунів, а також інших людей. Він не дошкуляє нікому, не кривдить живих істот. Працює у відповідності до своїх сил для добра, скріплення і розвитку власного народу, без сліпої ненависті до загалу членів іншої національної спільноти);

• Пластун зрівноважений. (Не діє ніколи під впливом хвилинних настроїв гніву, розпачу тощо).

• Пластун корисний (займається тим, що приносить справжню користь собі самому та іншим. Також цінує та шанує працю інших людей);

• Пластун слухняний пластовій старшині (слухається пластової старшини згідно з обов’язуючими правильниками. Не виконує наказу, який суперечить пластовим законам);

• Пластун пильний (ніколи не пропускає нагоди навчитися чи довідатися чогось корисного для розвитку свого духу, своєї працездатності. Спостерігає за довколишнім світом і помічає усі дрібні деталі та зміни, що відбуваються у ньому);

• Пластун дбає про своє здоров’я (шанує і плекає здоров’я як цінність і передумову своєї працездатності. Не робить нічого, що могло б підірвати його сили або спинити розвиток організму. Він енергійний і вірить у свої власні сили);

• Пластун любить красу і дбає про неї (намагається допомагати оточуючій нас красі своїм виглядом, одягом, вчинками, мовою, визнаючи правила доброї поведінки, гарної мови і поширює це знання власним добрим прикладом);

• Пластун завжди доброї гадки (не розгублюється і не впадає у розпач навіть у найважчих ситуаціях. Завжди спокійний, схильний до веселощів).

Терміни в Пласті

• станиця – місцевий пластовий осередок (наприклад: станиця Львів);

• рій або гурток – група однолітків від шести до десяти осіб у новацтві або юнацтві;

• гніздо або курінь – об’єднання двох-чотирьох роїв або гуртків;

• братчик/сестричка – виховник у новацтві;

• друг/подруга – виховник у юнацтві;

• сходини – заняття рою або гуртка.

Блаженніший Любомир Гузар:
– Принцип пластового виховання – це водночас принцип самовиховання.

Юрій Андрухович, письменник:
– Вважаю, що винятково здібні та цікаві молоді люди групуються саме в Пласті.

Марічка Бурмака, співачка:
– Ідея Пласту життєпереможна. Це як виховна організація, де вчать молодих людей дисципліни, виживання у диких умовах, спортивного орієнтування. Це й культурна освіта, патріотичний дух.

Вахтанг Кіпіані, журналіст:
– Пласт – це романтика і справжня свобода робити добро для своєї країни.

Олег “Фагот” Михайлюта, вокаліст гурту “ТНМК”:
– Пласт, як на мене, це справжня українська самоідентифікація! З дитинства!

Олександр Ярмола, лідер гурту “Гайдамаки”:
– Пласт – це те, що як ніколи потрібне зараз українській молоді.

Юрій Журавель, музикант, лідер гурту “ОТ ВІНТА”, художник:
– У Пласті росте потужна, правильно спрямована молодь – класна, адекватна і бадьора, в якої повно сил та наснаги.

Росава, співачка:
– Пласт дає джерело знань і джерело певного світосприйняття. І якщо цей процес живий, чому б ні? Це чудово!

Цитати, зібрані з пластового порталу plast.org.ua та firtka.if.ua

Отець Михайло Димид, доктор канонічного права і богослов’я, пластун сеньйор довір’я, лицар куреня “Орден хрестоносців”:

– Пласт – це велика родина, яка має певні ідеали. Основа українського Пласту – Бог і Україна. Там усі допомагають один одному, розвиваються у формі гри. Гра – дуже важливий формат, у ній пластун вчиться правил, за якими “грають” у суспільстві, з природою, Богом. Ось нещодавно мій 17-річний син проходив пробу “Три пера”. Він три доби виживав у горах, мав лише три сірники, не мав права комунікувати з іншими, лише писав щоденник. Я спершу входив до СУМ (Cпілка української молоді – “Львівська Пошта”) – така ж система скаутингу, яка більше наголошує на національному. Згодом став студентом у Римі, і там познайомився з теперішнім владикою Борисом Ґудзяком, який заохотив мене перейти у Пласт. Хоч насправді ідеї СУМу і Пласту є близькими – любов до Бога і до України. Це був лише позитивний досвід просвітництва, лідерства, пізнання. Звісно, згодом я заохочував і своїх дітей прийти у Пласт. Сьогодні вони дуже задоволені, дякують мені за те, що колись я записав їх у Пласт і передав їм ті цінності. Вважаю, що дітей варто віддавати у гуртки при парафіях, при школах. Також можна віддавати дітей у Пласт. Є чимало таких організацій. Однак Пласт таки має свою історію. З Пласту вийшли Роман Шухевич, Степан Бандера, Любомир Гузар, Петро Франко, Квітка Цісик і ще чимало інших відомих українців. Тобто який би напрям людина не обрала згодом, вона завжди матиме ті цінності у душі. Пласт вчить працювати у команді, не бути егоїстом і ділитись. Також бачити красу природи, шанувати її, спільно молитись до Бога.

Надія Цюра, пластунка-сеньйорка, курінь “Ті, що греблі рвуть”:

– Для мене Пласт – це стартовий майданчик, де є багато місця для різностороннього особистісного розвитку. Пласт – це моя велика родина. Тут я знайшла більшість своїх друзів. Це частинка мене, мого життя, і я б не хотіла від цього відходити. У Пласті завжди є чим зайнятись як дітям, так і дорослим. До слова, мої діти їздять на пластові табори відколи їм виповнився один рік. Пласт – це моє добровільне рішення, і моя відповідальність. Він дає знання, навички і формує цінності! З юнацького віку я розпочала свою мандрівку в Пласті. Відтоді я зі своїми друзями-пластунами промандрували через Чорногору до Ґорґан, створили гурток “Волошки” куреня ім. Марусі Чурай, проводили заняття для діток на Левандівці. У Пласт я потрапила у 1991-ому. Тоді моя подруга розповідала мені, що планує влітку мандрувати горами з пластунами. У такому віці це було так цікаво, що для мене це стало захопливим викликом! Тоді ми вперше навідалися у місце, де збиралися пластуни. А коли я вперше потрапила на пластовий табір, то зрозуміла, що не все так просто. Звісно, це вимагало певних навиків, зусиль, відповідальності, уважності, лідерства. Крок за кроком, рік за роком. Пласт формував мої стосунки з людьми, і мою особистість. Пласт сприяв моїй самоорганізації, став для мене школою, яка допомагала пізнавати мистецтво життя. А найголовніше – запалив у мені іскру! І певна, тепер її важко загасити! Як співається у гімні Пласту: “Бути вірним Богові та Україні, допомагати іншим”!

Оксана Муха, співачка, до 100-літнього ювілею Пласту видала пісні пластунів у збірнику “При ватрі”:

– Пласт – це моє дитинство і формування моєї свідомості. Пласт об’єднує, там формується правильна свідомість і мрії. У Пласті людина знаходить себе. Певна, Пласт – це та організація, яка допоможе Україні об’єднатися. Я потрапила у Пласт у 1991-ому. Відверто скажу, навіть не знала куди я йду. Мама привела мене з сестричкою на перші сходини. Пригадую, що, заповнюючи анкету, думала, що там йдеться не лише про свідомість, мандри. Думала, що у Пласті ще вивчатимемо якісь предмети, як у школі. Сьогодні усі мої друзі з Пласту. Насправді ця організація дала мені мрію. Пригадую, як ми мандрували горами, і я почала відчувати природу. Ми багато співали, я навчилась грати на гітарі. Багато гарних, змістовних українських пісень прийшли до мене саме з Пласту. До речі, з чоловіком я теж там познайомилась. Помітила, що у Пласті не приживаються люди, які не мають правильного коріння або які не знайшли себе. Тобто Пласт – це момент просвітлення. Люди, які приходять туди, починають краще розуміти хто вони, звідки вони, стають більш спорідненими з цією землею. Вважаю, що Пласт – чудове проведення часу замість сидіння вдома за комп’ютером. Певна, ніхто не пошкодує, віддавши дитину у Пласт!

Володимир Двожак, підприємець:

– У юності пластував, а нині двоє моїх синів у Пласті, і я їм радо у цьому допомагаю. Саме зараз вони перебуваються у літніх таборах. Вважаю, що Пласт – це певний стиль життя, в якому зовсім інше бачення світу. Це зовсім інше виховання, середовище. Це вміння радіти життю! Пластуни вміють веселитись, завжди знайдуть собі корисне заняття, люблять природу. Вони виростають справжніми патріотами своєї країни. Пластун ніколи не переживає, що він щось забув, бо з нічого може зробити все. Також не менш важливим для мене як для батька є те, що у Пласті немає шкідливих звичок. Пласт – це зовсім інше виховання. Коли дивлюся на однокласників своїх дітей, які не належать до Пласту, то одразу помічаю різницю. Певен, Пласт – це школа виживання! Пригадую випадок, коли 10-річний хлопчик приїхав на літній табір і уже наступного дня почав битися в істериках, кидатись на старших, вимагати телефон, казав, що не може там більше бути і що їсти, те, що вони готують, просто неможливо. Тобто усе життя цей хлопець сидів у комп’ютері та планшеті, а тут раптом мама вирішила зробити з нього чоловіка. Словом, приїхала ця жіночка, спробувала їжу, подивилась, як вони живуть. Нічого поганого вона у цьому не побачила, а її син в сльозах на колінах просив його забрати звідти. Тобто віддати дитину в Пласт – це теж непросто. Коли мої сини були молодші, то не до кінця розуміли для чого їм Пласт, їм не дуже подобалось туди ходити. Пригадую, коли вони поїхали на перший пластовий табір, то телефонували, просили забрати. Мовляв, там важко, треба працювати. Однак я їм пояснив, і вони себе перебороли. Бо ж Пласт – це не лише розваги, там потрібно працювати! Діти мають навчитись напинати намети, розпалювати багаття, готувати на вогні, носити дрова тощо. Подекуди вночі вони не сплять, стійкують. На щастя, зараз діти підросли, усвідомили, і дуже задоволені. Однак до того було стільки роботи проведено! Що стосується грошей, то не скажу, що Пласт – це великі капіталовкладення. Наприклад, табір обходиться близько 1500 гривень. Ці кошти йдуть на організацію та харчування дитини впродовж 14 днів. Вважаю, що це досить бюджетно. Що ж стосується пластових сорочок, шортів, штуців, то вони коштують так само, як і звичайний одяг. Не вважаю, що це затратний вид дозвілля для дитини. Деякі види спорту обходяться в рази дорожче. Однак скажу відверто, що готовий платити більше, бо я бачу результат! Головне, щоб діти хотіли цим займатись.

Мар’яна Возниця, головний лікар дитячої лікарні ОХМАТДИТ:

– Колись давно, ще коли я навчалась у 10 класі, моя однокласниця Роксолана Лемик написала мені на уроці записку: “Поїхали на вихідні в Брюховичі. Там будуть установчі збори Пласту”. Тоді я уже знала від батьків і від родини в діаспорі, що це за організація. Навіть читала книгу “Життя у Пласті”. Тому мене дуже зацікавила така пропозиція, я поїхала, і відтоді наче почалась якась гра. На жаль, я не затрималась у Пласті надовго. Однак це залишилось в мені на все життя! Те товариство, ті цінності. Сьогодні чимало моїх друзів – це ті люди, з якими ще в юності зустрілась у Пласті. Я надзвичайно пишаюсь тим, що колись була частинкою цього. Знаєте, як співається у гімні Пласту: “У Пласті росте новий люд”. А ще там є про цілі, що найстрашніше: “В безділлі змарніти, цілі в житті не знайти!”. Сьогодні моя донька у Пласті. Певна, що батькам варто скеровувати своїх дітей у Пласт. Хоча у моєму випадку, це був вибір моєї дитини. Тож батькам варто бодай розповісти своїй дитині про Пласт, запропонувати, спробувати. Це ж не як за радянських часів, коли усіх дітей у піонери віддавали. Дитина має сама захотіти стати частинкою Пласту.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти