У Львові заперечують можливість простого обміну культурними осередками - Народного дому в Перемишлі на колишній осідок польського товариства "Сокіл" у галицькій столиці

Наприкінці червня українській громаді Перемишля можуть нарешті передати Народний дім, переговори про що тривають вже не один рік. Проте дехто подейкує, що це стане можливим, тільки якщо Львівська міська рада погодиться передати полякам будинок, який вподобає собі Товариство польської культури у Львові. Поляки натякають, що не відмовилися б від будинку товариства "Сокіл", що на вулиці Личаківській, 99, де зараз розташований Будинок школяра. Однак у міській раді не надто підтримують цю ідею.

14 травня у Перемишлі відбудеться засідання робочої групи з підготовки спільної сесії Перемишльської та Львівської міських рад. На цій зустрічі, зокрема, мають обговорити дату передачі будівлі Народного дому в Перемишлі українській громаді. На думку Марії Туцької, яка очолює Перемишльське відділення Об'єд­нання українців Польщі, після передачі будинок може перетворитися на справжній осередок української культури в Перемишлі.

Спершу польська сторона говорила про можливість викупу будівлі українською громадою, оцінивши її у 500 тисяч доларів США. Гроші на це навіть заклали в обласні бюджети Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Однак після того, як це питання набуло міждержавного рівня, Польща вирішила компенсувати громаді Перемишля втрату будинку. Ще торік міністерство оборони Польщі передало на баланс Перемишля гарнізонний будинок офіцерів, натомість влада міста зобов'язалася віддати українцям Народний дім. Однак досі цього не зробила.

- Будівлю треба якнай­швидше передати українській громаді, - переконаний Володимир Квурт, секретар Львів­ської міської ради та співголова спільної робочої групи. - Затягувати далі процес не можна через багато різних обставин. Передусім в контексті домовленостей президентів двох країн, добросусідських відносин та того, що Народний дім є пам'яткою архітектури, яка перебуває в аварійному стані та потребує негайного ремонту.

Однак у Львові кажуть, що на попередніх спільних українсько-польських переговорах нібито йшлося про своєрідний одночасний "обмін" бу­дівлями: міська влада Перемишля передає Народний дім українській громаді, а натомість Львівська міська рада має передати якийсь будинок для потреб Товариства поль­ської культури Львівщини. Про таку можливість говорили і раніше. Щоправда, колись в цьому контексті згадували будівлю театру ЗОКу на вулиці Городоцькій. Тепер же, за словами Остапа Козака, депутата обласної ради, як один з варіантів польська сторона розглядає приміщення колишнього польського товариства "Сокіл" на вулиці Личаківській, де сьогодні розташований Будинок школяра.

- Це обов'язок польської сторони повернути Народний дім українській громаді. Цей процес був давно започаткований. Якісь нові переговори між Львівською та Перемишльською міськими радами лише спричинили безлад. У результаті це може призвести до того, що українська громада таки не отримає свого Народного дому. Про передачу полякам будівлі на вулиці Личаківській, 99, не може йтися, оскільки нині там є Будинок школяра, - переконаний Остап Козак.

Натомість Володимир Квурт спростовує чутки, нібито поляки готові лише до одночасної передачі. За словами секретаря міської ради, це два зовсім різних питання.

- Передача Народного до­му - це питання міждержавних переговорів. Львів не може втручатися у міждержавні переговори. Нас хвилюють лише інтереси української громади у Перемишлі. Ми зацікавлені в тому, щоб передача будинку нарешті відбулася.

За словами пана Квурта, враховуючи інтереси поль­ської громади у Львові, місь­ка рада справді готує кілька пропозицій щодо створення Дому польської культури у нашому місті. Однак це не можна розглядати як обмін будівлями. За словами секретаря міськради, польська сторона, звісно, зацікавлена, щоб передачі будівель відбулися одночасно, але розуміє, що це практично не можливо зробити, хоча б через відмінності польського та українського законодавства.

- Мені видалося, що польська сторона з розумінням ставиться до цього питання. Я переконаний, що нині жалітися на те, що польські організації не мають підтримки у Львові, немає підстав, - переконаний депутат міськради.

Проти можливості такого "обміну" висловлюються й експерти, стверджуючи, що це може стати початком процесу реституції для України. Адже маючи один прецедент передачі будівлі, яка колись належала полякам, мимоволі Львів може запустити ефект доміно.

Водночас у львівській Ратуші розглядають ще один варіант - замість передачі польському товариству якогось будинку, йому пропонують земельну ділянку для будівництва польського культурного центру. Зокрема, посадовці міськради говорять про можливість такого будівництва у сквері поряд з костелом святого Антонія, який є за адресою вул. М.Заньковецької - вул. Лисенка, 32. Щоправда, і тут не все гладко. Проти такого будівництва різко висловилися мешканці навколишніх будинків. Вони навіть надіслали відповідного листа до Президента та прем'єр-міністра України. За словами Миколи Бандрівського, археолога та мешканця будинку, який розташований неподалік від скверу, цей сквер у ХVІІІ ст. був римо-католицьким кладовищем, на якому проводилися захоронення парафіян-поляків і монахів. Окрім цього, за словами пана Бандрівського, це єдине місце в околиці, де можуть відпочивати літні люди та гуляти діти.

Попри відсутність пого­дження того, де може постати майбутній польський народний дім у Львові, посадовці та депутати міської ради вже наступного тижня їдуть у Перемишль з налаштуванням таки визначити дату урочистої передачі Народного дому українській громаді.

Довідка

Народний дім громада наших земляків збудувала у Перемишлі для власних культурних потреб ще 1904 року. Споруда у стилі українського модерну є однією із найцікавіших архітектурних пам'яток епохи. Свого часу тут виступало чимало видатних діячів української культури, зокрема оперна співачка Соломія Крушельницька. Після переселення українців, з 1947-го по 1956 рік, українська громада не використовувала Народний дім. А з 1956 року Об'єднання українців у Польщі почало орендувати в держави половину приміщень колишнього Народного дому, включно з театральним залом. На початку 2000 року будинок перевели з державної власності в комунальну, віддавши його на баланс Перемишля.

Наразі будинок перебуває в аварійному стані і терміново потребує ремонту.