Від наглої і несподіваної смерті…

Кожне земне життя має свій початок і кінець. І як не прикро, але для кожного приходить свій час. Прощання з покійником, віддання йому останніх почестей завжди було дуже вагомою складовою релігії та культури загалом. І нині гідно провести в засвіти своїх рідних і близьких є дуже важливим передусім для живих, для тих, що сумують через відхід близької людини. Тож поширення інформації про те, що відтепер щодо всіх смертей потрібна судово-медична експертиза, а дозвіл на неї видає суддя впродовж 72 годин, спричинило справжній ажіотаж.

Нові зміни – новий клопіт

Найбільше сколихнуло громадськість повідомлення у ЗМІ, що відтепер судово-медичну експертизу проводитимуть щодо всіх покійників, навіть тих, які тривалий час важко хворіли. Розмови про поховання нині можна чути всюди: в маршрутках, магазинах, у поліклініці… “Як то так, то вже й помирати не можна?! Скільки ж то коштуватиме, аби поховати небіжчика, бо аби не зволікали, треба буде заплатити? Ну добре, один, не подумавши, вніс поправку, а чим думали інші?!” – обурюються люди. “Що ж це діється? Людина тяжко хворіла, намучилася за життя, а їй і по смерті спокою нема? Навіщо ті експертизи?! – запитує львів’янка Галина. – І так горе, а тут ще по дозволи бігай…”

І справді, з 15 березня в Україні внаслідок змін, внесених до Кримінального кодексу через так звану “поправку Лозового”, впроваджують нові правила захоронення померлих, що, на думку експертів, спричинить чимало проблем як для родичів покійного, так і для правоохоронних органів та судів.

Ці зміни були прийняті Верховною Радою ще 6 жовтня, однак лише невдовзі до набуття ними чинності в Україні розпочалося обговорення, як зарадити цій проблемі. На нинішньому засіданні народні обранці мають розглянути законопроект, який би дав змогу усунути їхній недогляд. Але чи вдасться їм це зробити – побачимо. А наразі…

То що ж змінилося?

Дотепер, якщо помирала людина, приїжджали на виклик медики (вдень – дільничний лікар, вночі – бригада швидкої допомоги), які констатували смерть, та поліцейські, які видавали протокол огляду трупа. За необхідності слідчий відкривав карне провадження і відправляв тіло в морг із постановою на проведення судово-медичної експертизи. Без такої постанови морг не може прийняти тіло!

Віднині слідчий вже не може призначати експертизу, натомість його зобов’яжуть звертатися по дозвіл на проведення експертизи до суду. На винесення рішення суддя має 72 години. Як відомо, суди і так перевантажені, тож як вдасться оперативно займатися ще й дозволами на проведення судово-медичної експертизи, невідомо… Слідчі ж переймаються тим, що у випадку вбивства важко проводити його оперативно, якщо тільки дозволу на експертизу доведеться чекати три доби… До того ж, що робити з тілом, якщо морг без постанови його не приймає…

Не все так страшно!

Проте, як розповіли “Львівській Пошті” в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, назагал процедура не змінилася – змінився порядок документообігу. Якщо людина була онкохвора чи похилого віку, тривалий час хворіла та померла вдома і не має ознак насильницької смерті, то достатньо експертного висновку лікаря та поліцейського. Так само це не стосуватиметься людей, які померли в лікарні. Тут процедура така сама, як була. Натомість це стосується раптової смерті. Приміром, ішла людина вулицею, їй стало зле і вона померла або лягла спати і не прокинулася. Так само, як і насильницької смерті, тобто випадків, де причину смерті потрібно встановити. Тож християнська молитва “Від наглої і несподіваної смерті сохрани нас, Господи!” набуває нової актуалізації.

“Слідчі звертатимуться до суду – суд виноситиме постанову – судово-медичний експерт проводитиме розтин – результати розтину скеровуватимуть у прокуратуру і аж тоді прокуратура даватиме дозвіл на захоронення. Наразі говоримо про віртуальні речі, про те, з чим ще не зіштовхнулися на практиці. Процедура може бути така, а може й змінитися. Питання, як бути з доправлянням тіла в морг без постанови на експертизу, поки ще вирішується. В різних областях по-різному. У нас також є деякі напрацювання, але вони ще в процесі роботи. Безперечно, це питання буде врегульоване. Сподіваємося також на злагоджену й ефективну роботу депутатів Верховної Ради над законопроектом, розробленим Нацполіцією, ухвалення якого має зняти цю напругу”, – зазначають у львівській Нацполіції.

Оксана Куманська-Нор, заступник начальника Головного управління юстиції у Львівській області з питань державної реєстрації:

– Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України містить главу “Слідчі розшукові дії”. Багато коментарів і резонансних заяв викликали нібито кардинальні зміни до приписів статті 242 КПК “Підстави проведення експертизи”, редакція якої вступає в законну силу 15 березня 2018 року . Тож для того, аби розібратися в ситуації, пропоную проаналізувати дві редакції вищезгаданої статті 242 і знайти відповідь на запитання, чи справді будь-яка смерть особи є підставою для видачі слідчим суддею доручення для проведення експертизи. Так, до сьогодні була чинною така редакція статті 242: “Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання”. Тобто мовиться про те, що норми даної статті стосуються підстав проведення експертизи ВИКЛЮЧНО в рамках кримінального провадження! Редакція статті 242 “Підстави проведення експертизи”, яка вступає в законну силу з 15 березня 2018 року (текст редакції взятий із порівняльної таблиці законопроекту), сформульована так: “Експертиза проводиться експертною установою, експертом чи експертами за дорученням судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, або якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання”. Отож, норми цієї статті і далі регламентують підстави проведення експертизи ВИКЛЮЧНО в рамках кримінального провадження! Доручення саме судді та суду необхідне для проведення експертизи, проте виключно у випадку, якщо настала смерть особи, внаслідок якої відомості про злочин внесені у Єдиний реєстр досудового розслідування. Зміни, як бачимо, виключили право сторони кримінального провадження звертатись безпосередньо до експертів для проведення експертизи. Водночас і далі діє Порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я, прокуратури України про встановлення факту смерті людини. Цей порядок затверджений наказом МВС, МОЗ та Генпрокуратури ще 28.11.2012 року і зареєстрований в Мінюсті 18.12.2012 року. Останній передбачає такі визначення, як “насильницька смерть”, “підозра на насильницьку смерть”, “смерть за місцем проживання” і передбачає порядок дій і взаємодії працівників названих структур, зокрема й у разі смерті особи за місцем проживання без ознак насильницької смерті або підозри на таку. Цей порядок регламентує, що, повідомляючи про факт такої смерті, “фельдшер закладу охорони здоров’я констатує факт смерті, проводить зовнішній огляд трупа, за результатами якого інформує органи внутрішніх справ і адміністрацію закладу охорони здоров’я про можливість встановлення причин смерті без паталогоанатомічного розтину для видачі родичам лікарського свідоцтва про смерть”. І для нас, органів реєстрації актів цивільного стану, якраз лікарське свідоцтво про смерть є підставою для видачі документа “Свідоцтво про смерть”. Жодних змін до цього положення не внесено, воно й далі діє. І у випадку настання ненасильницької смерті, за відсутності кримінального провадження, не потрібно жодних доручень слідчих суддів для проведення експертизи! Тобто зміни стосуються процедури проведення експертизи у випадку, якщо відкрита кримінальна справа, а далеко не кожна смерть є підставою для внесення записів до ЄРДР. Кожну заяву про вчинення злочину (а для цього мають бути підстави) вносять у Єдиний реєстр досудових розслідувань. Якщо ж відомостей у цьому реєстрі немає, то немає й підстав для застосування приписів цієї статті. Отже, приводу для ажіотажу та паніки немає! Але саме незнання наших прав, наших законів є нагодою для різних маніпуляцій суспільною свідомістю через поширення різного роду коментарів. Ми закликаємо людей максимально знайомитись зі своїми правами! 2018 рік Указом Президента України визначений роком реалізації загальнонаціонального проекту “Я МАЮ ПРАВО”. Лише знаючи свої права, ми можемо вільно та грамотно ними розпоряджатися. Гасло цього проекту – “Знаю, вмію, захищаю”. Саме ці слова мають стати нашим основним лозунгом на шляху утвердження України як правової держави, де громадяни знають свої права.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти