У Львові планують створити комісію, яка працюватиме над проблемами настінних малюнків
- Ми розуміємо, що зупинити це явище неможливо, що це своєрідний спротив чинному порядку, але якщо залишити ситуацію поза увагою, то це явище стане просто загрозою нашому місту, - каже Анатолій Забарило, депутат міської ради, автор запиту до міського голови Львова про створення комісії, яка б працювала над проблемами настінних малюнків.
Графіті - не видумка сучасного світу. Ще на розкопках Помпеїв знаходили написи, зроблені у стилі графіті. Та сьогодні це явище набуло значних масштабів. Щойно пофарбовані стіни, спаплюжені незрозумілими написами, можна побачити по всьому місту.
- Рух графіті треба запровадити у певні рамки, щоб не забороняти людям малювати, але й зберегти будинки від шкоди, якої їм завдають балончиками з фарбою, - говорить депутат міськради. - Ми повинні запропонувати якусь альтернативу, знайти спільну мову з графітистами, аби цей рух не дійшов до критичної точки. Знаю, що написи на стінах - це своєрідна мітка території, це перші кроки графітистів-початківців, які відтворюють "візитку" автора. Але у деяких країнах це явище стало загрозою архітектурним цінностям. На боротьбу з його наслідками у Німеччині, наприклад, щороку витрачають сотні мільйонів євро. Ми мусимо уберегти Львів від такої перспективи.
Справжні райтери мають свої чіткі правила: заборонено розмальовувати споруди, які мають історичну цінність, житлові будинки, а особливо малювати на кладовищах.
- До мене звертається чимало львів'ян, які кажуть: щось треба робити. Сьогодні з цим явищем стикаються тільки ті, чиї будинки, кафе, магазини вже стали "полотном" для художників. До прикладу, підприємці хочуть купувати плівки, які легко мити, й ними обклеюють стіни кафе, магазинів. Та не кожен підприємець може дозволити собі такі витрати, а перефарбовувати фасад - задоволення надто дороге, - каже Анатолій Забарило. - Але боротися з цим явищем самому - марна справа. Тож зараз час вирішувати такі питання на рівні місцевої влади. Треба спробувати досягти порозуміння між людьми, які хочуть малювати, і потребою збереження архітектури.
На думку депутата, у кожному районі насамперед слід знайти місця, де представники цієї субкультури зможуть малювати. Це можуть бути стіни будинків у львівських двориках, бетонні огорожі промислових об'єктів, які не мають належного вигляду. Але після оздоблення вони можуть стати значно привабливішими, нести у собі естетичний момент.
Анатолій Забарило переконаний, що люди, які погодяться працювати у рамках закону, завжди зможуть знайти собі місце для творчості, й для цього не потрібно буде псувати нещодавно відновлені фасади. Певна річ, у протестному середовищі художників-початківців із балончиками в руках будуть такі, хто не погодиться працювати у запропонованих владою межах, до них доведеться застосувати жорстких заходів.
- У нас є певні норми законодавства, яке регулює відповідальність за такі порушення. Наприклад, якщо на будівлях будуть нецензурні вислови, то це - вже дрібне хуліганство, за яке передбачено або штраф від 51 до 119 грн, або адміністративний арешт терміном до 15 днів.
Великі написи і малюнки на стінах будинків розцінюють як грубе порушення суспільного порядку. За такі порушення передбачено позбавлення волі до шести місяців або штраф до 50 середньомісячних зарплат, - каже автор пропозиції. - А ось, наприклад, у Німеччині за розмальовування будинків за допомогою балончика можуть навіть ув'язнити на термін до трьох років.
Окрім того, є закон про охорону історичної спадщини, який також передбачає відповідальність за такі порушення. Щоб боротися з порушниками, є достатньо законних підстав, важливо, щоб правоохоронці фіксували такі порушення і складали протоколи.
На думку Анатолія Забарила, першим кроком до порозуміння мала б стати організація своєрідного фестивалю, на якому б представники влади змогли б "познайомитися" з провідними майстрами графіті. На цю зустріч, переконаний депутат, змогли б "підтягнутися" й неформали, для яких, очевидно, визнані метри є авторитетами. Відтак мав би розпочатися діалог про визначення місць для втілення райтерських задумів, а також розмова про відповідальність за порушення визначених правил.
- Цей діалог мала би продовжити комісія, яку обов'язково бачу постійною, яка б об'єднала усіх зацікавлених осіб для вирішення цієї надзвичайно актуальної проблеми. Переконаний, що більшість львів'ян бажає бачити своє місто ошатним, а його архітектуру - автентичною, а не схожою на нетрі гетто.