Шевченківський гай: що вже реставрували

фото: Ірина Цицак (6)

Безперечно, одним із найулюбленіших місць у Львові для містян залишається Шевченківський гай. Особливо зараз, у теплі осінні дні. Там запросто можна сховатися від метушні і умовно повернути час на близько сотні років назад та поринути в побут тодішніх ґазд і ґаздинь. Особливо велелюдно тут буває в окремі дні, приурочені до християнських чи народних свят – Великодня, Різдва, Дня хліба чи Дня гарбуза.

Але… навесні цього року громадськість била на сполох, що, мовляв, музей потрібно рятувати від занепаду. Тоді ж заявляли: пам’ятки руйнуються, землю “відмінусовують” та ще й планують будівництво візит-центру, яке точно не на часі. Після резонансу у львівських мас-медіа вперше за останні кілька років із міського бюджету розвитку виділили близько 2,5 млн грн на порятунок і реставрацію об’єктів Музею народної архітектури і побуту ім. Климентія Шептицького.

Пам’яткою архітектури вважають об’єкт, де при реставрації зберегли не менш ніж 40% автентичних елементів

Тоді ж керівництво музею зобов’язали напрацювати спільно з представниками духовного та культурного середовища міста вдосконалену Стратегію розвитку музею. Цю стратегію представили ще в липні в Українському католицькому університеті. Зі слів Романа Назаровця, директора Музею народної архітектури та побуту, за цією “дорожньою картою” вони вже працюють.

Отож, бюджетний рік підходить до завершення, тому журналісти “Львівської Пошти” та радіо “Свобода” і депутат міськради Валерій Веремчук навідалися в музей, аби дізнатися, що вдалося зробити за виділені кошти.

Із дев’яти запланованих шість пам’яток відреставровані

У попередніх матеріалах “Львівської Пошти” Роман Назаровець заявляв, що до кінця 2017-го планують відреставрувати дев’ять об’єктів. Зараз співрозмовник наголошує, що більшу частину від заплановано таки виконали. А з 2,5 млн гривень освоїли лише мільйон.

“Уже завершені роботи в церкві святого Архистратига Михаїла із села Тисовець. 30 тисяч штук ґонту на перекриття даху надали Святоіванівська лавра разом із отцем Юстином Бойком. Окрім даху, замінили

ґонтом і частини бокових стін церкви. Виконував роботу реставратор із 25-річним стажем та інші наші працівники. Територію навколо церкви ще впорядковуємо. Другий об’єкт – вже повністю відновлена хата із села Зарічево. За оцінками будівельників, від попереднього її стану залишилось лише 40% елементів. Ми зберегли все, що можна було зберегти. Ці роботи виконували коштом міського бюджету. Окрім цього, біля цієї хати була стодола – музейним коштом її також відновили. Четвертий об’єкт – пивниця зі села Орявчик, яку перекрили соломою. В етнозоні “Львівщина” зробили й гончарню, що зі села Потеличі. Ще один об’єкт, який не входив до списку, але його таки зробили, – вольєр для фазанів”, – каже Роман Назаровець.

Окрім того, тривають роботи ще на чотирьох об’єктах. Обкладають ґонтом дах школи зі села Бусовисько (1880 рік). Тут роботи виконує меценатським коштом ТМ “Лімо”. Також перекривають соломою-мервою дах стайні-стодоли зі села Пилипець. Ще два об’єкти, які фінансують із бюджету розвитку, – хата зі села Бережниця і церква святої Параскеви зі села Стоянів. Зі слів директора музею, проект на церкву вже готовий, триває експертиза. І наголошує: зараз об’єктів, які повністю розвалюються, на території музею немає!

“Якщо об’єкт протікає, ми його консервуємо. На початку року зробили інвентаризацію всіх об’єктів.

Тоді 19 пам’яток потребували реставрації. Через якийсь час до цього списку додалися ще два об’єкти, пошкоджені погодними умовами. Тож якщо відмінусувати дев’ять пам’яток, які вже зробили чи над якими тривають роботи, то ще 12 потребують уваги”, – пояснює директор музею.

Роман Назаровець стверджує, що за чотири роки жодного об’єкта не було втрачено. Навпаки, вперше за роки незалежності перевезені три пам’ятки. Усього на території музею – 110 пам’яток.

Додамо, що тиждень тому отець Юстин Бойко (колишній настоятель Святоіванівської лаври Студійського уставу УГКЦ) на своїй Facebook-сторінці повідомив, що розпочали збір коштів на перекриття ґонтом центрального храму Шевченківського гаю – Святоіванівської лаври Студійського уставу УГКЦ.

Деякі останні зміни в музеї вже видно, і цього не варто приховувати, каже “Львівській Пошті” Борис Рибак – колишній директор Шевченківського гаю, який очолював цю культурну інстанцію 17 років. Але, з його слів, ці зміни дуже повільні. Тому через це сповільнення за п’ять-сім років музею може вже й не бути…

“За рік перекривають два-три об’єкти, а потребують втручань більш ніж чотири десятки пам’яток! Тож за кілька років, на жаль, вони можуть просто завалитись, – зазначає він. – Ось, до прикладу, перекрили тисовецьку церкву. Був там на запрошення отця Юстина Бойка не раз. Перекрили її ґонтом непрофесійно. Дах замінюють, а стін не чіпають”.

Сьогодні штука ґонту коштує сім-дев’ять гривень, а на хату чи церкву треба близько 50 тисяч штук. Кошти, які виділяють, мізерні…

З його слів, дерев’яна церква зі села Кривка також протікає, як і лемківська церква. А три садиби в секторі “Рівнинне Закарпаття” догнивають. Співрозмовник не погоджується з реконструкцією хати зі села Зарічево, яку щойно завершили. Бо, з його слів, пам’яткою архітектури вважають той об’єкт, при реставрації якого зберегли не менше 40% автентичних елементів. А ця хата, яку відновили, “попередньо впала, і збудували її вже з нової деревини”.

Також співрозмовник пригадує: “У 1894 році в Стрийському парку відбулась крайова виставка, на якій були відтворені шість типових садиб з різних районів Галичини, гуцульська церква, шість придорожніх хрестів і вітряк. Це був перший тимчасовий скансен у Львові. Одну з тих хат того часу я знайшов у селі Сілець, що в Сокальському районі. Вона стоїть у етнозоні Львівщини. Сьогодні її перекрили палаткою, а дах упав”.

“Ритм” музею втрачений!

З слів Бориса Рибака, неабияка проблема полягає у тому, що втрачений темп перекриття дерев’яних пам’яток.

“Ґонт і солома – недовговічні матеріали. Солома – особливо, бо коли бойки перекривали соломою дахи, вони сіяли жито яре, і то дуже густо. Така солома могла простояти п’ять і більше років. А коли привозили солому з колгоспів, то це вже не те жито було для перекриття. Тож зараз цей темп перекриття дахів втрачено. Хіба що як варіант перекривати хати тимчасовими матеріалами – металочерепицею і чекати потрібних. Для розуміння: аби перекрити двадцять дахів соломою, потрібно “підняти” три області України, щоби нажали, помолотили, пов’язали снопи соломи. Додам, що за моїх часів ґонт коштував від п’яти до семи копійок. А сьогодні одна штука коштує сім-дев’ять гривень, а на хату чи церкву треба близько 50 тисяч. Кошти, які виділяють, мізерні…” – пояснює Борис Рибак.

І каже, що раніше при музеї працювала вчена рада, яка приймала відреставровані об’єкти. Зі слів теперішнього директора музею, зараз теж є комісія, яка оцінює виконані роботи після реставрації.

“До комісії входять працівники музею, архітектури, будівельники, реставратори, які приймають об’єкт, а потім науково-методична рада це затверджує. За потреби консультуємося з вченою радою та інститутом “Укрзахідпроектреставрація”. Саме вони консультували нас щодо стін тисовецької церкви”, – запевняє Роман Назаровець.

“Гуманітарна сфера скромна й затиснута”

Після екскурсії Шевченківським гаєм депутат Львівської міськради, член комісії фінансів та планування бюджету Валерій Веремчук зауважив: “Музею потрібно виділяти більше бюджетних коштів, зокрема на реставрацію, і має бути постійний контроль та пильна увага за їх використанням з боку громадськості та мас-медіа”. А ще, з його слів, є брак лобізму.

“Пригадую, коли ми закладали навесні в бюджет розвитку кошти на реставрацію пам’яток, це було зі скандалами, криками, нервами. За останні десять років ніхто ніколи не порушував питання виділення коштів на музей. Як на мене, ми вже до біди закопали грошей на дороги й каналізацію. Але потрібна ініціатива управління культури, яке б чітко окреслило, на що підуть міські кошти. Та вже тривалий час немає керівника управління культури в міськраді, немає заступника міського голови з гуманітарних питань… Тому у нас гуманітарна сфера дуже скромна й затиснута. А такі дерев’яні пам’ятки архітектури, які є в Шевченківському гаю, ми втрачаємо. Тому дуже важливо у 2018 році закласти гроші знову. Але вже більшу суму – хоча б удвічі”, – зазначив Валерій Веремчук.

Що думають львів’яни

Торік у Шевченківський гай навідалося понад 160 тисяч осіб. У музеї сподіваються, що за цей рік гостей буде більше. “Львівська Пошта” запитала львів’ян, які часто бувають у Шевченківському гаю, що б вони хотіли змінити в скансені.

“Ще років десять тому стан пам’яток архітектури був не до порівняння. Бачу, доріжки зробили… Мій п’ятирічний онук каже, що хотів би більше дитячих майданчиків поблизу. Але зауважу: львів’ян сюди приходило більше, коли вхід був безкоштовним”, – розповідає пан Альберт, львів’янин.

Оксана прийшла до музею з сім’єю. Жінка пригадує, коли бувала тут ще дитиною. Тоді хати були більш доглянутими.

“У дитинстві музей виглядав яскравіше. Хотілося б, щоб дітям тут було цікаво. Наприклад, потрібно доповнити зоопарк. Також до нас приїжджали родичі з Києва. Запросили їх сюди, розповіли все, що знали. Але було б краще, якби на місці був екскурсовод”, – каже жінка.

Розпочали збір коштів на перекриття ґонтом центрального храму Шевченківського гаю – Святоіванівської лаври Студійського уставу УГКЦ

Зі слів львів’янки Ірини, добре було б розчистити озеро і зберегти пам’ятки архітектури в тому стані, якому вони є сьогодні.

Директор музею запевнив нас, що над побажаннями львів’ян уже працюють.

“Цього року наша територія поповнилася козулями, осликом, сім’єю фазанів, лелеками, круками. Наш ветеринар нарахував 16 різновидів фауни. А озеро регулярно чистимо. Зараз осінь, падає листя, тож стараємося щодня його прибирати”, – зазначив Роман Назаровець.

Він нагадує, що в музеї уже працює мобільна екскурсія з аудіогідом. При вході є QR-код, який ваш смартфон може зчитати. Тоді встановлюєте додаток “izi TRAVEL”. А коли підходитимете до конкретного об’єкта, потрібно відкрити тур “Музей народної архітектури та побуту у Львові”, де аудіогід на потрібній вам мові розповість історію конкретного об’єкта музею.

Окрім того, у вихідні дні до музею курсує “Чудо-бус”, який щогодини відправляється від Львівського оперного театру до Шевченківського гаю. Уже з весни 2018-го він може курсувати щодня.

Разом із тим завершують розробку 3D-екскурсії територією скансену.

Нагадаємо, музей працює щодня з 09.00 до 18.00. У понеділок та вівторок садиби для огляду зачинені. Вартість повного квитка – 30 гривень. Студентський – 20 гривень.

Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку:

– Моя оцінка теперішнього стану Шевченківського гаю буде суб’єктивною. Звісно, хотілося б, як і завжди, аби було краще. Стратегія розвитку музею ще на етапі обговорення. Її повинні затвердити на міськвиконкомі. Нам дуже важливо, щоб була домовленість всіх сторін у цьому питанні. Стратегія має на меті збереження і реставрацію пам’яток. Загалом Львів – ключове місто за кількістю історичних пам’яток. До нас приїжджає чимало туристів, особливо на Різдво чи Великдень. Гості міста через Шевченківський не те щоби Львів для себе відкривають, а цілу Україну.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти