“Мені сорочку мама вишивала, неначе долю хрестиком вела…” – цими словами починається текст відомої української пісні, якою оспівана любов до чи не найбільшої народної цінності нашого народу, яка дісталась нам у спадщину від наших предків.
Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. У вишиванках наші пращури різними кольорами та візерунками вчились зашифровувати добру долю, щастя, радість, любов, багатство… Матері вишивали дітям сорочки, аби їх майбутнє було світлим та безтурботним. Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові.
Вишиваний одяг носили і у будень, і у свята. Найкращі сорочки тримали, звісно, “до виходу”.
Талановиті вишивальниці перешивали орнаменти із бабусиних скринь, часто змагаючись між собою – хто ж справить собі кращу до найближчого свята, а згодом гордо хизувались своїми неповторними шедеврами на святкових храмових літургіях. Наші бабусі знали чимало секретів давнього ремесла. В Україні є близько сотні “вишивальних технік”!
Кожен регіон може похвалитися своїми унікальними вишиванками, які різняться фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками… І це ще раз доводить: вишиванка – це не тільки елемент одягу та атрибут патріотичного кітчу, це дещо більше, навіть сакральне.
Свого часу Іван Франко започаткував моду поєднувати вишиванку із піджаком.
Сьогодні ж багато відомих українських дизайнерів дуже вдало обігрують наш традиційний одяг, презентуючи і на батьківщині, і всьому світові чудові зразки своєї творчості. Наш національний етноколорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій.
У гардеробі сучасного українця також є вишиванка, а то й не одна. З’являтись на публіці у вишитому одязі у наш час також дуже популярно. Звісно, більшість вибере саме вишиту сорочку і на День Незалежності. Однак чи всі, одягаючи вишиванку, розуміють значення цього одягу? Чи може для когось це спосіб постати патріотом в очах більшості? Але чи тільки патріоти носять вишиті сорочки?! Зрештою, вишиванка – це той одяг, який просто зобов’язує до чемної поведінки. Але чи лише так себе поводять ті, хто її одягає? А може для когось це радше мода – без будь-якого підтексту? Однак чи ця мода не знецінює значення вишитого одягу?
фото: Олег Огородник Вишивані звичаї наших предків
Етнолог Леся Горошко розповіла “Львівській Пошті” про те, які ж вишиванки носили наші пращури.
“Для наших предків вишиванка була щоденним одягом. Однак, якщо це була буденна сорочка, то вона переважно була менш декорована, ніж святкова. Вишивка мала оберегове та символічне значення. Наприклад, якщо у будній день людина трудилась, то візерунки були тільки на тих частинках сорочки, де людина прикладала фізичну силу – для того, щоб символи оберігали її під час роботи. Зазвичай вишиті візерунками були рукави та груди сорочки”, – розповідає етнолог.
“Кілька років тому на Покутті бачила стареньку жінку, яка в потоці щось собі там прала, і, цікаво, була одягнена у вишиту сорочку. Це свідчить про те, що колись вишиту сорочку вибирали і на будень. Робили звичну господарську роботу у ній, порались по господарству тощо. Інша річ, що вишиванка цієї старенької була зовсім скромно декорована. Такі сорочки вишивали напевно на щодень, – розповідає етнолог. – У всі часи багато декорований одяг носили жінки ще до народження дітей. Яскраво розшитий одяг свідчив про те, що жінка у розквіті сил, вона здатна народжувати. Маленькі дівчатка і старші жінки носили більш скромний одяг – не надто яскравий та кольоровий. Це було маркером віку. Зараз люди поняття не мають, що сімдесятирічна жінка не носила яскравих кольорів. Адже сьогодні всі носять те, що до душі”, – зазначає етнолог.
У сучасних вишиванках багато чужого?
Сьогодні, на погляд Лесі Горошко-Погорецької, власники вишиваних сорочок рідко задумуються про зміст того, що вишите на них. І тільки дослідники можуть справді розтлумачити зміст вишиванок, тим паче, якщо мова про старовинні сорочки.
“Сказати кілька слів про символіку вишивки – це те ж саме, що сказати кілька слів про розділові знаки. Є люди, які ціле життя досліджують вишивку, і лише на півдорозі до повного розуміння цього мистецтва. У кожній місцевості свого часу побутували свої орнаменти та колористика вишиванок. Тепер ці особливості перестають бути ідентифікатором того чи іншого регіону. Якщо ви поїхали у Косів і купили собі там сорочку, то це ще далеко не означає, що ви собі придбали гуцульську сорочку. Навіть на наших місцевих львівських ринках продають вишиванки, виготовлені у Румунії. Тому, природно, що багато тих, хто купує вишиванки, не орієнтуються, за що саме віддають гроші. Максимум можуть відрізнити машинну роботу від ручної. Лише дехто зі старожилів може сказати, що ось це сорочка косівська, а оця – космацька”, – каже вона.
Етнолог також зауважує, що сучасні вишиванки відрізняються від старовинних не лише змістом, а й формою – покроєм.
“Покрій самих сорочок також видозмінюється. Ті знання, які маю, підказують мені, що, до прикладу, коміри на сорочках – це не властиво для української вишиванки. Але тепер саме сорочок із комірами є безліч. А люди вишивають і такі, “бо такої ще не маю”. Хоча насправді коміри – це аж ніяк не українське. А все тому, що дуже часто вишивають сорочки, орієнтуючись на зразки з інтернет-ресурсів, журналів, де стільки всього різного намішано, що й годі розібратись, де правда”, – каже Леся Горошко-Погорецька.
З її слів, деякі популярні сьогодні орнаменти на сучасних вишиванках не мають великої історії.
“Квіткові орнаменти дуже пізно ввійшли у моду – лише на початку ХХ століття. До того переважали здебільшого геометричні орнаменти. Але зараз певно добра половина вишитого краму власне із квітковим орнаментом – із волошками, маками, соняшниками. Бісерні вишиванки також у певних місцевостях раніше були, але їх точно не було так багато, як зараз”, – розповідає Леся Горошко-Погорецька.
У наш час вишиванка є дуже модною. Її поєднують зі всім одягом – кому як до смаку. Зокрема, із джинсами.
“На перший погляд, вишиванка і джинси – це взаємовиключні речі. Бо колись вишиванка це була частинка традиційного одягу, а тепер цей традиційний одяг носять із тим, що є чи не найбільшим символом глобалізації. Але чомусь саме так воно прижилося. І так сучасній молоді зручно. Саме так вона собі це бачить, – зазначає Леся Горошко-Погорецька. – Сьогодні є багато вишиванок машинної вишивки, які можна собі дозволити носити і у будній день. Маю кілька вишиванок, і час до часу ще намагаюсь поповнювати свою колекцію. Здебільшого одягаю вишиванку на великі свята”.
