Знищення потужного військового навчального закладу та необґрунтоване витрачання мільярдів на створення нових навчальних баз під час війни – зрада національних інтересів України. Тож військові та курсанти академії теж виступають проти так званої "реформи" академії, проте, кажуть вони, що в цьому питанні вони безсилі…
"Академія сухопутних військ – флагман у військовій освіті в Україні. В академії найкраща навчально-матеріальна та бойова база. Тож вважаю, що неправильно забирати з академії військову підготовку курсантів. Додатково розгорнути в Україні військові навчальні заклади – доцільно, а реорганізовувати академію – ні. Академія визнана у світі, як один з найкращих військових навчальних закладів. Тим паче у час українсько-російської війни академія має важливе значення для усієї країни. Скажу відверто, колектив академії потужний, як науково-викладацький так і командний склад", – каже "Пошті" екс-начальник автомобільної служби академії сухопутних військ підполковник Володимир Оліярник.
З його слів, за три роки війни половина військових з академії пройшли АТО. Тобто вони мають бойовий досвід. До того ж велике значення має те, що академія розташована саме у Львові, – це має великий вплив на патріотичне виховання курсантів.
"Якщо уряд прийме рішення про реорганізацію академії, то, звісно, виконаю цю вказівку. Моєї думки ніхто не питає, бо військові зобов’язані виконувати вказівки "зверху". Говоритиму відверто, наразі в Україні війна, тому вчиняти будь-які дії стосовно академії недоцільно. Коли настане мир та стабілізується економіка, тоді можна говорити про реорганізацію, думати над перевагами та недоліками цієї ідеї. Військові службовці не розуміють як біля кордону з Росією робитимуть навчальний заклад, це не вкладається в голові. Тим паче за кошти, які потрібно вкласти у військовий навчальний заклад, доцільніше було б закупити зброю та одяг для бійців", – розповів "Пошті" один з полковників академії сухопутних військ
Курсанти академії теж не вірять, що військові факультети перенесуть.
"Знаю, що точної інформації щодо реорганізації академії поки немає. Звісно, ми, студенти, чули, що у планах створити інститут морально-психологічного забезпечення. Та не думаю, що розформують військові факультети. Бо в академії дуже велика технічна база, яку потрібно перевозити, а це займе багато часу та коштів. Тут чотири факультети, і, звісно, нам цікаво навчатися з курсантами інших спеціальностей. Наприклад, я артилерійський розвідник і мені цікаво, як проходить навчання у моїх майбутніх колег з наземної артилерії або інженерів, з якими в майбутньому можу зустрітися на службі. Але якщо з академії заберуть факультети, то кожен день буде одне й те саме: підйом, пари, відбій… До того ж в країні війна, тому говорити про якісь зміни у військовому навчальному закладі недоречно", – розповів "Пошті" курсант академії сухопутних військ Максим.
Микола, студент третього курсу, такої ж думки. "Про реорганізацію академії багато інформації. Та насправді ніхто не знає, що у нас найбільша та найкраща матеріально-навчальна база. Академія є міжнародним співробітником багатьох країн. У нас найбільший та укомплектований полігон для практичних занять – Міжнародний центр миротворчості і безпеки, тобто Яворівський полігон. Це один із найбільших полігонів в Європі, площею понад 30 гектарів. Загалом вважаю, що слабких сторін у академії немає. Кожен офіцер, педагог та курсант щодня працює задля покращення показників академії", – зазначив у розмові з "Поштою" курсант академії сухопутних військ Микола.
“Віримо, що таки переможе здоровий глузд”
Олександр Ганущин, голова Львівської облради, – про важливість Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного для України та чому її варто зберегти, а не руйнувати
 |
фото: прес-служба ЛОР |
– Від травня у Львові військові, представники влади та громадські активісти дискутують про намір Міністерства оборони України реформувати Національну академію сухопутних військ у Львові. Прошу сказати, про що йдеться?– У Міністерстві оборони України виникла ідея на базі цивільного(!) вишу в Харкові, де є, м’яко кажучи, не зовсім дружнє ідеологічне середовище, якщо порівнювати зі Львовом, вкласти кілька сотень мільйонів і створити там новий військовий інститут для підготовки майбутніх офіцерів танкових підрозділів. Важливо зауважити, що практика розподілення війська на окремі інститути, існує лише у двох країнах світу – Росії та Китаї. Всі інші країни йдуть шляхом одного єдиного закладу, бо розуміють необхідність концентрації ресурсів та необхідного спільного навчання.
Відтак сьогодні у Львові ми вже маємо навчальну базу – Національну академію сухопутних військ, інтегрований процес та потужний Яворівський полігон. Натомість у Харкові ми не маємо нічого. Там нема ні начальної бази, ні казарм чи полігону. Є завод Малишева і наміри міністра оборони України зробити ще один інститут. На це піде сотні мільйонів! І жодного виправдання цьому процесу немає.
Як би нам не розказували про те, що і у Львові, і в Харкові залишать навчальні бази – дійсність буде іншою. Для початку заберуть зі Львова дві танкові спеціальності, а раптом виявиться, що в новоствореному Харківському інституті не вистачатиме вступників – після чого заберуть звідси ще одну спеціальність. Тоді ж насправді за кілька років у нас тут хіба що залишиться інститут морально-психологічного забезпечення. Що б нам не розказували, усе це ми вже проходили у 2007-2013 роках у часи прем’єрства та президентства Віктора Януковича. Однак, тоді ми, принаймні, знали проти чого ми боремося.
– То все ж, у кінцевому результаті відбудеться реформування академії чи руйнування?
– Тут швидше бачу відкриту, “підсолоджену” загальними фразами ідею про необхідність відкриття ще одного інституту, а відтак знищення академії, як єдиного видового закладу і найголовніше – інтегрованого закладу.
– Як вважаєте, чому це питання порушили саме у час, коли на сході України тривають бойові дії?
– Людям властиво жити незрозумілими монументальним проектами і, наприклад, “відроджувати” славу танкового інституту, тобто це як глухий совок. Натомість у Львові потрібно розвивати академію. І, безумовно, “Широкий лан” на території Чорного моря, бо це в перспективі, коли НАТО стане до нас ближче. Але аж ніяк не Харків за 70 км від Росії.
Це безглузде рішення. Думаю, ймовірно, є середовище, яке просто хоче “нагріти руки” на майні чи бюджетних грошах і яке штовхає наше Міністерство в неправильному напрямку.
– Чому, на вашу думку, важливо зберегти академію у такому ж статусі як сьогодні?
– Видові навчальні заклади в рамках видів військ, тобто окремо військово-морські сили, сухопутні війська, війська протиповітряної оборони – це те, чим живе сьогодні сучасний світ. Оскільки в кожному з таких видових закладів танкісти вчаться працювати поруч із піхотою, артилерією, інженерами, то випрацьовується схема, де офіцер взаємодіє в навчальному процесі з іншими. Сьогодні він може керувати танковою ротою, а завтра – механізованим батальйоном. Тож місія навчального закладу: дати навички і зробити можливим його професійний ріст за межами військової спеціальності. Все це працює з 2005 року на базі Національної академії сухопутних військ. Та це не тільки наш профіль, це й досвід провідних країн НАТО. Наприклад, якою багатою не була б Америка, там не дозволяють собі розділити сухопутні війська на окремі інститути, як це хочуть зробити у нас. Там діє відомий заклад West Point – єдиний видовий заклад, де вчать і танкістів, і артилеристів, і артилерійських розвідників, саперів тощо. Що і робить Національна академія сухопутних військ з 2005-го.
Втім радянська дійсність, в якій виховувалися всі наші генерали, включно з Міністром оборони України, є абсолютно іншою. Тоді була практика, що в кожному обласному центрі мало бути своє училище. Та ми давно вже не живемо в Радянському Союзі.
– Що плануєте робити далі, якщо таки це питання пролобіюють у Києві?
– Зараз триває збір підписів за е-петицію проти знищення академії, яку зареєстрував парламентар Ігор Васюник. Безпрецедентною є та подія, що на засіданні Кабміну два рази розгляд питання по Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного відкладали. Наступний тиждень, зокрема, середа буде вирішальним днем: або переможе радянська концепція, як намагання “розпиляти” в непотрібному напрямку кілька сотень мільйонів, або все залишиться, як є. Тоді ми переможемо остаточно. Віримо, що зрештою таки переможе здоровий глузд.
Розмовляла
Марія Терендій