– Процедура визнання певної території зоною надзвичайної екологічної ситуації відбувається наступним чином: за поданням органу місцевого самоврядування Кабмін готує подання до Президента, він видає указ, після чого Верховна Рада приймає відповідний закон. Яким буде рішення Кабміну та Президента щодо Львова? Очевидно, вони будуть перевіряти підстави, на основі яких робиться висновок про необхідність введення режиму надзвичайної екологічної ситуації. Чи вигідно ухвалювати таке рішення? Насправді це питання давно перебуває в політичній площині. І все залежить від акцентів та електоральних переваг, які будуть отримувати гравці. Садовий таким чином демонструє: м’яч на полі команди Порошенка. І команда ця навряд чи захоче приміряти на себе роль крайньої, а роль героїв-рятівників вони вже приміряли. Тому ймовірним буде сценарій зволікання і можливе ситуативне, точкове втручання щодо вивозу сміття зі Львова. Досвід Володимира Гройсмана, прем’єр-міністра України, в минулому –міського голови Вінниці, свідчить, що мерська посада дає можливості для політичної кар’єри. Але чи є у нашого міського голови Андрія Садового такі амбіції? Декілька разів він заявляв, що місто для нього важливіше. Разом із тим лідерство в політичній партії, фракція в парламенті дають підстави говорити про дещо більші політичні плани. Чи є він головним кандидатом і опонентом Порошенка? Чи пропонував Садовий альтернативу Президенту? Чи критикував його? Це робила партія “Самопоміч”, маюче відмінне бачення антикорупційної політики, децентралізації та роботи з окупованими територіями. Якби у нас була культура якісної парламентської публічної дискусії, ми отримали б більш якісну, виважену політику. А так у нас політика зводиться до загравання з електоратом. Чи ситуація зі сміттям використана для політичних змагань? Так. Але, очевидно, такими є неформальні правила нашої політики – користуватися слабкістю опонента. Зволікання з вирішенням “сміттєвого” питання насамперед не вигідне громаді. Бо саме ми втягнуті в політичні змагання, можливо, дехто навіть очікує розгортання ситуації: що гірше громаді, то кращі для цього політичні змагання. Але політики і чиновники повинні розуміти: рівень критичного мислення росте, громадськість розуміє ігри, у які втягнута, а тому це може бути не вигідно і головним політичним гравцям.

– Після того як проблему львівського сміття перенесли в площину політичного протистояння, тепер відповідальність за сміттєву кризу в місті мають нести дві сторони – Андрій Садовий та Адміністрація Президента. Проблема зі сміттям не виникла вчора, міський голова Львова не вирішував її протягом десяти років, і те, що сталося, це його відповідальність. Банкова почала блокувати вирішення сміттєвої кризи задля того, аби знищити рейтинг Садового. Але зараз львів’янам начхати на рейтинг Садового, на рейтинг Президента – їм потрібне вирішення проблеми, аби місто не потонуло в смітті! Політичні висновки люди вже зробили і покажуть це на виборах, а зараз потрібно об’єднатися та зробити все для вирішення проблеми. Проте ми бачимо зовсім інше: вони й досі хворобливо воюють у політичній площині, від чого потерпають жителі міста. Звернення Садового до вищого керівництва держави щодо необхідності оголосити Львів зоною надзвичайної екологічної ситуації – це, по суті, визнання міським головою своєї безпорадності та нездатності вирішити найбільш гостру кризу, що виникла у Львові за його керівництва! І ми бачимо, що уряд не йде на поступки. Введення надзвичайної ситуації нічого не вирішить! Фракція “Народного контролю” у Львівській міській та обласній раді чітко працюють на вирішення проблеми. У міськраді наші депутати запропонували низку пропозицій, зокрема, відразу після Грибовицької трагедії ми вимагали оголосити інвестиційний конкурс на будівництво сміттєпереробного заводу. Але Садовий проігнорував ці пропозиції. Оскільки ми розуміли, що в міськраді все контролюється мером, почали діяти через облраду. Саме завдяки нашій ініціативі був підписаний меморандум щодо вивозу сміття. Це стало першим реальним кроком для вирішення сміттєвої кризи. Але чиновники Садового саботували його виконання. У меморандумі є пункт, де чітко прописано, що саме Львів, його виконавчі органи влади, укладають із відповідним містом – підписантом документа договір про прийом сміття. Тож зараз має бути дуже активна діяльність саме міських чиновників. Треба їхати на засідання відповідних рад, з якими підписали документ, спілкуватися з людьми про їхні потреби, про їхні можливості. Доносити інформацію, що кошти для міст передбачені: Львів уже виділив 20 мільйонів гривень першого траншу, область – 15 мільйонів.

– У Верховній Раді всі мудрі і всі добре розуміють, що проблема зі сміттям у Львові – це штучна проблема, яка має під собою політичну основу і навіть співзвучна із політичним переслідуванням, бо її використовують як метод знищення конкурентів. Тому я б дивився на цю проблему не так з точки зору її вирішення, як, власне, в контексті політичної боротьби між більшістю і опозицією, між Президентом України і міським головою Львова, який є лідером політичної сили і який в очах Петра Порошенка є його найбільшим конкурентом на президентських виборах у 2019 році. Тому це цинічний спосіб боротьби з конкурентом. Чому цинічний? Бо в заручниках опинилося фактично ціле місто. Це тиск на Андрія Садового, щоб він відмовився від своїх президентських амбіцій, якщо вони в нього є, і тиск на його політичну силу, щоб вона займала більш лояльну позицію до влади. Це очевидно. Минулого тижня я був присутній на презентації в Кабміні національної стратегії поводження із ТПВ в Україні. Цю стратегію підготували за участі Європейського банку реконструкції та розвитку і німецького бюро GIZ. Відкриваючи засідання, міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак зазначив, що він вітає наявність цієї стратегії, яку почали розробляти після Грибовицької трагедії, бо, власне, відсутність цієї стратегії, законодавчої бази і є головною причиною, чому в Україні досі не вирішена проблема зі сміттям. Це проблема не тільки Львова, а всієї України! Якщо міністр визнає, що це проблема держави, яка не створила відповідних умов, не запровадила певних критеріїв залучення інвестицій, виділення земельних ділянок, то це треба взяти до уваги. Тому львів’яни повинні розуміти корінь проблеми, а не просто нарікати, що сміття давно не вивозять. Чому сміття не вивозять? Та тому, що блокують, використовуючи адміністративний ресурс, – прокуратуру, обладміністрацію, тиснуть на сільських та міських голів у області, на власників полігонів, використовують патрульну поліцію, яка зупиняє автівки, що вивозять сміття, не дають місту співпрацювати, не дивлячись на підписаний меморандум. Зрештою, завод все одно повністю не вирішить проблеми, все одно буде потрібне сміттєзвалище, бо не існує технології, яка повністю утилізує ТПВ! Думаю, рішення Президента щодо звернення Андрія Садового оголосити Львів зоною надзвичайної екологічної ситуації буде таким, як і всі попередні, тобто ніяким. Будуть розповідати, що проблема виключно в компетенції органів місцевого самоврядування. І якщо місто не може її вирішити, то нехай громада думає, що їй робити з таким міським головою… У цивілізованій країні керівництво мало б у таких умовах зробити все для того, щоби врятувати Львів. Свого часу в Італії, у Неаполі, держава створила окремий орган, який був наділений надзвичайними повноваженнями, і керівник того органу міг в обхід загальноприйнятних процедур (закупівлі, екологічних вимог) ухвалювати термінові рішення задля врегулювання сміттєвої ситуації, яка на той час досягала величезного масштабу. Питання: чого домагається наша влада? Досягти такої ж ситуації, щоб іще більше загострити настрої людей, налаштувати їх проти міської влади і остаточно дестабілізувати ситуацію з єдиною метою – не допустити Садового до президентських виборів у 2019-ому.

– Не виключаю того, що насправді у Львові введуть надзвичайний екологічний стан. Проблема зайшла так далеко, що простих рішень уже немає. Втім потрібно розуміти і наслідки такого рішення та розібратися в причинах, які підштовхнули до його прийняття. Зрозуміло, це і некомпетентна політика місцевого керівництва у вирішенні даного питання, і використання маніпулятивних технологій у спілкуванні з керівниками міст області, і невиконання зобов’язань, які брало на себе місто… Все це у сукупності призвело до того, що до влади Львова немає елементарної довіри мешканців та керівників областей. Не виключаю в цьому питанні й політичну складову. Позаяк несправедливо, що потерпають жителі Львова. Насправді громадяни міста є заручниками політичних ігор. Політики різних рівнів, як кажуть у народі, “загралися”. Зрозуміло, що зараз потрібна консолідація сил органів центральної і місцевої влади. Екологічна катастрофа насправді не за горами! Робити вигляд, що все саме собою вирішиться – неправильно. Також питання: чому дійшли до такого рішення лише після того, як минув рік з дня трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі? Поетапно це потрібно було вирішувати ще років десять тому, а то й раніше. Запевняю, що депутати Львівщини не відсторонилися від “сміттєвого” питання. Раніше за нашої ініціативи в обласній адміністрації відбулися круглі столи, де був підписаний меморандум та розподілені завдання між органами державної влади. Саме депутати розробили проект меморандуму. Та з такими потугами, як його підписували, відверто кажучи, ще тоді не бачив готовності міста до ефективного вирішення сміттєвої кризи у Львові. У підсумку нічого з цього не виконане. Що б хто не казав, політична складова у цьому питанні є. Немає політичної волі як на найвищому рівні, так і на місцевому для вирішення “сміттєвого” питання у Львові.

– Не знаю, яким буде рішення Президента і уряду щодо визнання Львова зоною надзвичайної екологічної ситуації, але тут треба називати речі своїми іменами. Хто просить про це рішення? Міський голова Андрій Садовий, який напевно самотужки не може впоратися із ситуацією, що склалась у Львові. Вважаю, якщо для того, щоб вирішити цю ситуацію, треба провести перевибори до місцевої ради, то, вочевидь, треба провести перевибори. І вибирати тих людей, які зможуть дати собі раду. Зі свого боку можу сказати, що я готова брати на себе відповідальність ту, яку беру, і показувати, що можу це зробити. Але, на жаль, як би я не хотіла змінити країну, я не можу паралельно бути лікарем, збирачем сміття, мером чи ще кимось іншим. Я є народним депутатом України, який у межах своєї компетенції робить абсолютно все, щоб ситуація змінилася, тому що я ходжу та їжджу Львовом, тут живуть мої діти, і мене так само турбує неприбране місто, як і будь-яку нормальну людину. Найбільша точка неповернення була, мені здається, тоді, коли сміття залишили на Пасху… Ситуація є дуже складною з точки зору політичної, бо все це – політична гра, у ході якої хтось хоче здобути дивіденди ціною здоров’я, життя пересічного громадянина міста Львова. Так, це є. Але це й бездіяльність – зухвала, зверхня, щоденна. Цього також не можна відкидати. Для того, щоб вирішити питання львівського сміття, треба почати ним займатися. Забути про політику, про свої амбіції, про плани “при смітті” тощо, а не розказувати лише про те, що всі навкруги погані, що хтось комусь заважає. Нам завжди, ціле життя хтось заважає. Треба почати із себе, а не кивати на когось! Я особисто стараюся своє сміття максимально сортувати, хоча такої позиції не мають багато моїх сусідів. Все лушпиння, наприклад, везу в село на перегній. Вважаю, що містяни також повинні щось робити, аби продукувати меншу кількість відходів.