Найуспішнішим пунктом євроінтеграції львів'ян можна з упевненістю визнати вста­новлення євровікон. Контраст пластику та пощерблених часом історичних будівель ріже око всім, окрім, звичайно, чиновників, які пасивно "контролюють" процес. Проте межі здорового глузду тенденція переходить тоді, коли її підхоплюють ті, кому доручено історію фіксувати і зберігати...

Уже кілька місяців на фасаді... Львівського історичного музею, що на площі Ринок, 6, красуються нові вікна, але інформація про відсутність пого­дження документації на їхнє встановлення з'явилася тільки минулого тижня. За словами директора цього музею Богдана Чайківського, ані у журналістів, ані у чиновників не мало виникати зараз претензій, бо вікна не псують зов­нішнього вигляду будівлі ні кольором, ні структурою. Нюанс  відсутності на це документації директор не бере до уваги, аргументуючи тим, що оцінювати треба якість роботи.

- Чому благородство слід­кувати за історичною спадщиною виявляється лише у бюрократичній тяганині? Де були чиновники та журналісти, коли кватирки вікон історичного музею падали на вулицю, становлячи небезпеку для людей?  - обурено коментував ситуацію "Пошті" Богдан Чайківський. - Я не бачу тепер жодних причин для претензій, ми справу зробили добре...

За словами Лілії Онищенко, начальника управління охорони історичного середовища ЛМР, жодних проектних дозволів на зміну вікон музей не отримував, проте вона не має претензій до якості та кольору вікон. Суттєвим недоліком, натомість, начальниця вважає місце розміщення вікон, позаяк у паспорті будинку чітко видно, що вікна повинні бути встановлені набагато глибше. Нині для музею, за словами пані Онищенко, передбачені штрафи, але вони справи, звісно, не вирішать. Управління скерує потрібну документацію на перевстановлення вікон.

Директор музею наразі наполягає на тому, що нічого не змінюватиме. Натомість пан Чайківський порадив придивитися до Чорної кам'яниці,  яка розташована поряд з музеєм. Вже кілька років працівники музею пишуть листи до місцевої, обласної та державної влади з проханням врятувати кам'яну фігуру на даху кам'яниці, проте на їхні заклики ніхто не реагує. Час від часу уламки від скульптури падали просто на перехожих, музейники навіть прив'язували кам'­яні деталі залізним дротом, та навіть такі "винаходи" не стимулюють владу реставрувати поруйноване.