День Перемоги чи День Пам’яті?

фото: galinfo.com.ua 2016

За роки незалежності в Україні стало популярним слово “декомунізація”. Процес триває, однак із кожним роком розвіяти міфи, створені в часи Радянського Союзу, стає щораз важче. Зокрема, “культ перемоги”, який далі пропагує Росія, породжує ворожнечу та міжусобиці між українцями. Одні кажуть, що святкувати 9 травня не має змісту – краще вшанувати пам’ять жертв Другої світової війни 8 травня, як це роблять у Європі. Інші вважають, що 9 травня потрібно й далі святкувати як День перемоги над нацизмом, адже це перемога наших предків. Думки в суспільстві розділилися. Тема дуже важка, тому, мабуть, варто залишити її для дискусій лише історикам і науковцям. Наша країна в роки війни зазнала чималих втрат – загинув кожен п’ятий українець. Тому сьогодні ми повинні пам’ятати про цей злочин проти людства і шанувати загиблих героїв.

Львів’яни по-різному ставляться до 9 травня. “Навіщо за стільки років щось змінювати? Перемога над Німеччиною насправді була! Однак маємо пам’ятати про мільйони жертв… Тому, на мій погляд, все ж варто 8 травня зробити Днем пам’яті жертв Другої світової війни, а 9 травня святкувати День перемоги над нацизмом. Так буде справедливо. Бо людей, які пережили війну, залишилися одиниці. Дуже нерозумно нам вирішувати і щось змінювати, адже ми не були на війні, нам цього ніколи не зрозуміти. Мої бабця з дідусем пройшли війну, для них 9 травня було найбільшим святом!” – розповідає “Пошті” львів’янин Олександр.

“Вважаю, що гуманніше відзначати 8 травня як День пам’яті та примирення. Перемога насправді була, та здобули її занадто дорогою ціною. Розумію, що для людей, які пережили війну, 9 травня важливий день. Однак війна забрала мільйони людських життів. Це страшно! Маємо вшанувати пам’ять цих людей, а не робити свято з трагедії. Вважаю, що 9 травня – це своєрідна пропаганда Росії: “Ми виграли, ми молодці, ми найкращі!”. Від цього потрібно відходити. Це дуже важко, особливо для старшого покоління. Та, думаю, потрібен час, аби кожен українець визначив для себе пріоритети. Що важливіше: організувати святковий парад чи вшанувати пам’ять загиблих?” – запитує студентка Франкового вишу Вероніка.

9 травня: вдома чи в середмісті?

Головне управління Національної поліції Львівської області інформує, що публічний порядок під час святкування Дня Львова, зокрема 9 травня, будуть забезпечувати понад 700 поліцейських.

“Головну увагу працівники поліції приділятимуть охороні публічного порядку під час урочистостей та святкових заходів. Це, звичайно, проспект Свободи, площа Ринок, парки та сквери. Очікуємо приїзду до Львова туристів – і з інших міст України, і чужоземців, тому на автобусному та залізничному вокзалах, в аеропорту також будуть посилені заходи безпеки”, – розповідає заступник начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області полковник поліції Андрій Таран.

Перемога насправді була, та здобули її занадто дорогою ціною

Та чи справді є чого боятися львів’янам 9 травня? Богдан Шкарада, екс-начальник міліції Львівщини, запевняє, що планувати масові заходи варто не в останній день, а заздалегідь.

“Кожен захід має організаторів, які подають заявки в міську раду. Напередодні проводять бесіду з ними, аби ті стежили за громадським порядком. Бо якщо щось станеться, то відповідальність буде покладена на організаторів. У заявці вказують кількість людей і планують, скільки знадобиться працівників поліції. Коли щось стається – викликають підмогу. Тобто не всіх поліцейських виводять, багато сидять у машинах неподалік місця проведення заходу і чекають сигналу, – каже “Пошті” Богдан Шкарада. – Думаю, що зараз, коли триває війна на сході, провокація може бути у Львові, Харкові, Одесі – будь-де! Тому все ж таки варто посилити охорону, бо наслідки можуть бути надзвичайно тяжкими”.

З його слів, сутички 9 травня виникають між львів’янами та, зокрема, представниками політичних партій. У людей різні погляди та ідеологія стосовно цього дня.

“Одні святкують під червоними прапорами, інші цього не допускають, тому виникають сутички. Колись 9 травня до Львова привозили людей із інших областей, аби дестабілізувати ситуацію в Західній Україні. На щастя, в останні роки такого не траплялося. Людина, яка приїхала подивитися на архітектуру міста, не зможе дестабілізувати ситуацію. Це повинна бути спланована, організована провокація цілої групи осіб”, – запевняє екс-начальник міліції Львівщини.

фото: архів 2011

Війна за історичну пам’ять!

Якщо говорити про львів’ян, то їхні позиції можуть різнитися з огляду на історичні традиції та менталітет, каже керівник Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду “Відродження” Оксана Дащаківська.

“Оскільки львів’яни мають більш європейську ідентичність, то для них найбільш близькою є європейська практика вшанування жертв, які загинули та постраждали в Другій світовій війні. Це ж стосується міфів про війну, яку в радянські часи називали Великою Вітчизняною. Тепер ми знаємо, що мир підписали все ж таки 8 травня. Наша історична пам’ять дуже насичена війнами цього періоду і жертвами. Тому святкування Дня перемоги у Львові немає, але вшанування жертв ніхто не заперечує”, – пояснює вона.

Кожен українець має визначити для себе пріоритети. Що важливіше: організувати святковий парад чи вшанувати пам’ять загиблих?

Отож, мабуть, варто відмовитися від терміна “Велика Вітчизняна війна”, який радянська влада використовувала з метою пропаганди. Адже в Радянському Союзі 9 травня стало державним святом лише в 1965 році, за часів Леоніда Брежнєва.

Як уже писала “Пошта”, українці пам’ятають найбільший злочин проти людства та шанують пам’ять мільйонів жертв війни. Пам’ятають криваві злочини Сталіна і його наступників після перемоги… Зокрема, Сталін зі своїм оточенням назвав Великою Вітчизняною війну з Німеччиною 22 червня 1941 року, коли Гітлер напав на СРСР. Та Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року, і на її початку Гітлер зі Сталіним були союзниками. Не можна забувати й про пакт Молотова-Ріббентропа 1939-го, в якому дві тоталітарні імперії поділили між собою Східну Європу. Не можна забувати масові репресії, які розпочала радянська влада, прийшовши в 1939 році на територію Західної України…. То чого ж дивуватися із такого ставлення львів’ян до святкування Дня перемоги?

Володимир В’ятрович, історик, голова Українського інституту національної пам’яті:

– Вважаю, що варто зробити 8 травня Днем пам’яті та примирення, при цьому зберігати 9 травня як День перемоги над нацизмом. Державні заходи та вихідний зробити 8 травня, аби Україна нарешті відійшла від радянського зразка та наблизилася до європейського. Розумію, що є різні думки. Проте переконаний, що більшість молодих українців підтримують цю пропозицію. Сутички 9 травня виникають не лише у Львові. Це один із тих днів, який використовує російська пропаганда для відновлення свого впливу на пострадянському просторі. День перемоги був одним з найважливіших днів у календарі Радянського Союзу. Зараз Росія робить спроби це нагадати, аби посилити свій вплив. Тому львів’яни, як і інші свідомі українці, проти 9 травня, бо вважають цей день невід’ємним елементом радянського минулого. Якщо ми хочемо наблизитися до європейського формату, то варто замінити День перемоги на День пам’яті. Українці, які відстоюють перенесення 9 травня на 8 травня, насправді знають історію. Адже капітуляція Німеччини відбулася саме 8 травня. Якщо відмовимося від святкувань 9 травня, то нарешті відійдемо від радянського міфу про Велику Вітчизняну війну. Говоритимемо про Другу світову війну у ширшому контексті, а не так, як вчили у радянські часи.

Ігор Бездух, десантник, учасник бойових дій:

– Сьогодні важлива охорона будь-де, а тим паче 9 травня, бо в суспільстві різне ставлення до цього дня. Для одних це День пам’яті, для інших – День перемоги. Дехто хоче попіаритися, дестабілізувати ситуацію. Вважаю, що це День пам’яті жертв Другої світової війни! Не розумію, хто взагалі може досі виходити на паради, якщо тих людей, які воювали, залишилися одиниці. На паради ходять люди, які взагалі не мають жодного відношення до війни. Думаю, найбільше виникає сутичок через приїжджих. Аби дестабілізувати ситуацію в Західній Україні, показати, які тут “кровожерливі бандерівці” до ветеранів, а потім це все буде у російських мас-медіа, на весь світ буде “роздуто”. Люди, які не знають історії, а махають кулаками, навіщо тут живуть? Якщо немає розуму, то навіть на передовій таких не потрібно. На передовій потрібні люди, які вміють думати, мають силу духу, патріоти своєї країни. Загинуло багато українців та представників інших народів… Покласти квіти? Це треба в душі пам’ятати! А зробити парад, вийти, щоб показати, який ти патріот, це дурня і показуха!

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти