– Українські абітурієнти обирають освіту за кордоном з різних міркувань. Наприклад, хлопці частіше їдуть туди на навчання, аби не потрапити до армії. Також часто польська освіта значно дешевша порівняно з українською. Багато українців виїжджають на заробітки до Польщі. Тому краще одразу здобути польську освіту і мати змогу влаштуватися на роботу менеджером чи маркетологом. Одна річ перебирати картоплю чи цибулю, а друга – отримати освіту та влаштуватися на гідну роботу за кордоном. Якщо оцінювати освіту в Польщі чи в інших країнах Східної Європи, то можна сказати, що їхня освіта зробила великий крок вперед. Важливий момент, що у Польщі на бакалавра потрібно вчитися три роки, а в Україні – чотири. Після бакалаврату в Польщі є можливість одразу влаштуватися на хорошу, високооплачувану роботу. А в Україні роботодавці шукають переважно магістрів. Тобто тепер, щоб здобути вищу освіту в Україні, потрібно вчитися понад п’ять років. Вступна кампанія для українців у Польщі дуже проста: подаєш документи, оплачуєш навчання і вчишся. Тобто ніяких вступних іспитів чи зовнішнього незалежного оцінювання немає! І це суттєво, бо не потрібно переживати, нервувати і платити гроші за репетиторів. Є й варіант безкоштовного навчання для українців у Польщі – карта поляка. До речі, в усіх польських вишах на дипломі присутня емблема ЄС. А це означає, що студент з таким дипломом спокійно приїжджає в будь-яку країну Європи, здає документи у відділ кадрів і має роботу. Тим паче, що нині в Польщі є проблема кваліфікованих кадрів, бо частина талановитих поляків виїхали до Європи. Українська освіта потребує термінового реформування. По-перше, в нас потрібно ліквідувати як мінімум 200 ВНЗ. По-друге, викладачам варто підвищити заробітну плату хоча б до польського рівня – до 20 тисяч гривень на місяць і збільшити фінансування тих вишів, що залишаться. За чотири роки українські бакалаври вивчають майже 60 предметів, а в Польщі вони опановують не більш ніж 30 дисциплін. Кількість предметів та навантаження у студентів там у рази менше. Тому з навчальних планів усіх українських ВНЗ потрібно вилучити половину предметів, які нікому взагалі не потрібні, – ті предмети, які студенти повинні зубрити. А залишити лише ті, що потрібні для вищої освіти. Тобто треба скоротити 60 предметів до 30-ти. Бо сьогодні студент приходить в аудиторію, і йому там читають таку “єресь”, яка не потрібна ні в Україні, ні за кордоном, ні викладачеві, ні студентові. Так склалося…. Також варто забрати всю паперову роботу: протоколи, дозволи, плани, звіти. Це збереглося в нас ще з радянських часів, і сьогодні нікому не потрібне. Це пережитки минулого!

– Студенти обирають освіту за кордоном з міркувань стабільності. Тобто студент має гарантії, що після закінчення чужоземного вишу у нього з’явиться можливість працювати за спеціальністю та отримувати високу заробітну плату. Сьогодні економічна та соціальна ситуація в Україні не найкраща. Наша держава не дає ніяких гарантій, що після закінчення українського університету наш громадянин знайде гідну роботу. Є студенти, які повертаються на батьківщину після одержання закордонного диплома, а є й такі, що залишаються жити та працювати на чужині. Повертаються наші студенти додому з сімейних і патріотичних міркувань. І намагаються влаштуватися на роботу із закордонним дипломом. Однак у нашій державі роботодавцям не завжди важливо, якого вишу у вас диплом. Тобто заробітна плата не залежить від того, який ВНЗ закінчив працівник. Все залежить лише від багажу знань та досвіду. Сьогодні найперспективніша сфера в Україні – IT, яка потужно розвивається і має перспективи. У інших сферах – проблеми… Тому українці сьогодні спрямовують свій вектор на зарубіжжя. На мій погляд, наша система освіти потребує потужного реформування. Варто почати з покращення економічної та соціальної ситуації в країні. Зокрема, важливою є проблема нашої освіти – корупція. Зараз я студент четвертого курсу факультету міжнародних відносин. Однак якщо б я був абітурієнтом, то не змінив би свого вибору – все одно вступив би до українського вишу. Звісно, є бажання поїхати за кордон та отримати додатковий досвід закордонного зразка, та лише з перспективою повернутися на батьківщину.