– У християнстві є таке поняття любові – ”харіс”, що в перекладі зі старогрецької означає ”жертовна любов”, любов, коли ви готові чимось пожертвувати задля інших. Ця любов є проявом нашої християнської свідомості, проявом того, що ми є направду християнами. Декларативне християнство – це коли людина каже, що вона християнин, але ніяких добрих діл не робить, залишається на рівні слів. Воно не має жодного значення ні для світу, ні для тієї особи, яка декларує себе християнином. Тому й апостол Яків говорить, що ”віра без діл мертва є”. Тобто наша віра скріплюється нашими ділами. У часі Великого посту християнин повинен задуматись над своєю вірою і як цю віру зреалізувати в світі. Добра поведінка, милосердне ставлення до потребуючих, до тих, що втратили матеріальні цінності, залишилися на узбіччі життя, до жертв військового конфлікту, дітей-сиріт, стане якраз проявом нашої віри. Зараз в Україні дуже багато внутрішніх переселенців, людей, які не мають свого житла, і наша увага до цих людей нехай проявиться в розділенні з ними паскою, писанкою, кільцем ковбаси чи іншим добром. Бо любов до ближнього і є проявом досконалості християнської віри, що надихає нас на добрі вчинки. Коли учні спитали Христа: ”По чому будуть знати, що ми є Твої учні?”, Христос відповів: ”Якщо буде любов між вами”. Оця любов повинна проявитися в нас під час Великого посту і підготовки до Пасхи ділами милосердя! До цього часу на Великій вечірні благословляють хліб, вино та оливу. Ця традиція сягає перших років християнства, коли багатші приносили до храму їжу та ділилися нею з нужденними. І сьогодні, коли на великі свята йдемо до миропомазання, то беремо маленький шматочок хліба з вином у пам’ять про ті часи, коли багаті ділилися з бідними. Торік перед Великоднем, завдячуючи парафіянам і доб­рочинцям храму, ми відправили на схід нашим бійцям 80-ої аеромобільної бригади пасхальні гостинці. В суботу, перед Пасхою, один із вояків цієї бригади з позивним ”Брат” по телефону розповів мені, що дорогою від пошти до частини вони роздали більш ніж половину всіх великодніх гостинців тамтешнім дітям та літнім жителям, які через війну не мали змоги приготувати пасхальний сніданок. Відтак прошу всіх, хто хоче цього року поділитися великодніми стравами з нашими вояками, принести свої дарунки в четвер, 13 квітня, з 9.00 до 14.00 до храму Хреста Господнього (вул. Замарстинівська, 9, вхід із просп. В. Чорновола), де вони будуть освячені та відправлені на схід. Останній тиждень посту в народі називають Страсним тижнем. Це той час, коли в людини є потреба задуматись над Христовою любов’ю, яка є найвищою любов’ю. Це час, коли треба молитовно пройти Хресну дорогу, впорядкувати могили своїх рідних та могили наших Героїв, духовно очиститись, тобто висповідатись, і чинити діла милосердя, щоби з гідністю зустріти світле Христове Воскресіння. Остання субота перед Пасхою раніше була днем Хрещення, а час посту – періодом підготовки людей до цього Таїнства. В цей день у церквах служать літургію, яка так і називається – Літургія Хрещення. Тож прошу всіх нехрещених чи тих, що знають когось нехрещеного, прийти чи привести цю людину зранку до храму на літургію, щоб ця людина долучилася до великої християнської родини і прославляла Воскресіння Христа. У прийдешні великодні свята хочу побажати нашому народові в першу чергу миру. Бо і Христос, коли воскрес та прийшов до апостолів, найперше сказав їм: ”Мир вам!”. Бажаю всім благополуччя, скорішого закінчення війни, щоби батьки і діти вернулися до своїх родин, міцного здоров’я та пасхальної радості! Хочу, щоби кожен із нас разом з Плащаницею похоронив у собі раба і воскрес з Христом вільним національно і духовно!