– Може, надто голосно прозвучить, але у Львові, як на мене, немає сервісу таксі. Той ринок пасажирських перевезень, що є - це автівки «на замовлення». Тобто будь-хто, будь-коли, на будь-якому автомобілі, з будь-якою метою, з будь-яким водійським рівнем, стажем чи з будь-якою профорієнтацією може стати таксистом впродовж 15 хвилин. Йому достатньо зайти на відповідний сайт, зареєструватися, поповнити свій віртуальний рахунок і вже за 15-20 хвилин почнуть приходити замовлення. Він може зареєструватися, прийняти те замовлення і не приїхати – і що йому за це буде? Та нічого… Максимум служба таксі чи сервіс замовлення знімуть з його рахунку собі штраф або заблокують його кошти в своїй системі, а люди ж запізнились на іспит, на потяг, на літак чи в лікарню не змогли заїхати. Або ж людина, яка з певних причин захотіла почати таксувати, може поїхати на ринок, купити «шашечки» і податись шукати потенційних пасажирів. І хтозна, чи новоспеченим таксистом не буде рецидивіст, який минулого тижня повернувся із тюрми, чи хвора людина. Замовляючи «таксі», ви ж про це знати не будете! Їде машина із «шашечкою» на даху, то «сідаю, бо таксі», мабуть, подумаєте ви. А насправді… По місті Лева таксує до п’яти тисяч водіїв – з них близько 95% працюють незареєстрованими, відповідно без ліцензії і без сплати податків. Кожен з таких водіїв теоретично в будь-який свій робочий день може натрапити на спільну перевірку по таксі Трансбезпеки та патрульної поліції та, згодом, заплатити від 17 до 85 тис. грн штрафу за те, що працюють нелегально. З іншого боку, водії масово не розуміють власних ризиків та відповідальності, законодавчо не свідомі, тому ліцензії ніхто не спішить виробляти. «А для чого?!», - думають вони. Адже для того, аби її отримати, авто повинне відповідати певним вимогам, треба реєструватись фізичною особою-підприємцем (ФОП), почати сплачувати податки (5% від виручки + єдиний соціальний внесок = орієнтовно 500-600 грн). Зокрема, згідно передбачених ліцензійних умов треба, щоб автівка пройшла щоквартальне технічне обслуговування та технічний огляд раз в рік. Водій, в свою чергу, повний медогляд. Необхідно доукомплектувати авто таксометром з чекодруком, застрахувати водія і пасажирів. Сьогодні вартість ліцензії дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1450 грн. Ця ліцензія, до речі, вже давно видається підприємцю безстроковою. Але мають її лише одиниці таксистів, всі решта – навіть не уявляють, як вона виглядає… І такий от хаос буде продовжуватись доти, поки не буде зацікавленої сторони, яка би контролювала і відповідала за порядок у таксі – це може бути держава чи, до прикладу, хтось, хто монополізує таксі. А поки цього нема на ринку таксі поруч з нормальними адекватними людьми за кермом, які в меншості, проте стараються сумлінно виконують свою роботу, буде хамство, вас підвозитимуть наркомани, рецидивісти, психічно хворі, хоч на джипах, хоч на ржавих «коритах». Як наслідок, коли що-небудь трапиться, ніхто ні за що не відповідатиме – у цьому можете не сумніватись. Нема дисципліни, нема порядку – от і все. Зокрема, і тому нема «вільних автівок у вашому районі», тому мама не може дитину з Рясного у лікарню завести, тому вам пропонують сідати у «дев’ятки», що старші від вас. В службах таксі та інтернет-сервісах замовлення таксі, які вже давно зайняли місце регуляторів на місцевих ринках таксі, немає якісних механізмів ефективного набору та відбору водіїв перед допуском до роботи із замовленнями, не проводять жодного профнавчання, кваліфікаційних заліків тощо. «Танцюють всі!» перефразували у гасло «Таксують всі!». Натомість таксисти з багаторічним досвідом та позитивним мисленням знесилені від такої конкуренції та просто «розчиняються» у багатотисячних хвилях новоприбулих «підтаксовуючих», які регулярно поповнюють лави через легкодоступність входження у таке псевдо-таксі. У нас нема культури надання послуги пасажирських перевезень на таксі - це доведений факт. Проте у нас немає і культури користування даним сервісом. Пасажири не знають, за що платять гроші, не вміють вимагати відповідного рівня послуг за ті гроші, що віддають за поїздку. Пасажири часто самі провокують дефіцит на подачу авто на замовлення, одночасно замовляючи поїздку в трьох-чотирьох службах таксі, користуючись тільки тим авто, яке приїде скоріше. Замовник на пряму має впливати на те, за що платить. Наприклад, якщо б львів’янин питався у таксиста при замовленні послуги, чи той видає чек, то ті б задумались і почали шукати та встановлювати таксометри. Якщо львів’яни питатимуть у оператора служби чи водій таксі видасть їм чек, то керівники служб вимагатимуть у водіїв, щоб ті негайно встановлювали таксометри, бо на це є попит. Таксометр – це одна з основних ознак таксі в цивілізованому світі. «Таксі» без таксометра – це підміна понять. Повторюсь - це не таксі, а «авто на замовлення». Проте останніми роками взагалі попиту на таксометри нема: сервісні центри розпродують ті, що виготовлені виробником ще чотири-п’ять років тому. Ринок таксі розвалений. Міністр інфраструктури обіцяє бодай трохи покращити ситуацію із таксоперевезеннями в Україні. Для цього приймають ряд рішень, зокрема, зниження вартості ліцензії. Втім, думаю, що якщо знизять вартість ліцензії з 1450 грн до 150 грн, то лише погіршать ситуацію – і далі буде купа непрофесійних таксистів, які лише за невелику суму зможуть легалізувати свою роботу. На якість сервісу, на рівень усвідомлення відповідальності це не вплине. Адже якщо б ліцензія коштувала дорого, то люди, які наважаться на крок стати таксистами, хвилювалися б за свою репутацію, цінували б кожного клієнта – тоді по місту таксували би тільки професіонали. Натомість, вважаю, Україні треба брати приклад із-за кордону – потрібно запроваджувати обмежену кількість таксистів, прискіпливо моніторити їх роботу. Тільки, коли таксисти систематично відчуватимуть контроль зі сторони держави, тільки, коли нестимуть відповідальність за порушення, тільки тоді будуть якісні зрушення в сфері таксі, які будуть відчутні споживачу. Наразі з цього у нас нічого немає – ніхто не контролює таксоперевезення в Україні, ніхто не несе за них відповідальність.