– Під час протікання покрівлі мешканцям не варто розраховувати на відшкодування, бо це все одно що чекати повернення вкладів Ощадбанку Радянського Союзу. Той, хто каже, що відшкодує, каже неправду… Треба зрозуміти, що будинки – спільна власність громадян, тому громадяни повинні доглядати і слідкувати за дахами, як це роблять люди у цілому світі, а не чекати, поки затече. Мешканці повинні вчасно звертатися зі своїми потребами. З нового року, коли вступить у дію закон про ОСББ, місто зовсім не буде займатися будинками, оскільки усе буде покладатися на власників будинків. У нас є програма з ремонту дахів, але необхідно, щоб мешканці зверталися зі скаргами, коли формується бюджет на рік. Все впирається у фінанси, але насамперед вирішуються критичні питання, наприклад, коли заливає квартири, де аварійна ситуація. Якщо плоский дах, то, як на мене, вже можна самим зібратися і засмолити покриття, тому що місто не в змозі все зробити. У нас ще є такий момент, коли мешканці першого поверху не хочуть платити за ліфт, тому що “я не їжджу”, а шостий чи сьомий не хоче платити за ремонт даху, тому що “мені не тече”. Ми не навчені до колективного співжиття. Коли людина живе у приватному секторі, вона має свій будинок, який сама збудувала, який сама утримує, ремонтує, проводить до нього комунікації. Така людина абсолютно все сама робить, не за чийсь кошт, попри те, що навіть гідної дороги чи путньої каналізації нема біля того будинку, але мешканець спокійно дає собі раду. А ми всі знаємо, що дати раду у власній хаті значно дорожче, не всі ж олігархи живуть у хатах. Тут люди живуть у багатоквартирному будинку, де затрати є мінімальні, але всі знають, що щось конкретне повинен зробити “хтось”, лампочку повинен нам вкрутити “хтось”, а ми її не купимо, бо “чого ж то я маю лампочку вкручувати”. У нас жахливо в’ївся оцей соціалістичний принцип. Ми ніяк не можемо усвідомити, що ми є власниками не тільки власної квартири, але й сходового майданчика, що не можна видовбувати з нього плитку, “бо мені на дачу треба”. Є такі будинки, в яких стоять у під’їзді вазони із квітами, все прибрано, побілено, а є такі, де все пошарпано, пописано дітьми. І тут запитання: чиї діти це роблять? До тих пір, коли ми будемо сподіватися на “хтось”, будуть текти дахи і не тільки. Коли підтоплює підвали, то це подвійне питання. Коли інтенсивний дощ, тоді підтоплює у всьому світі: від Токіо до Вашингтона – ми не виняток. Те, що днями провалилася машина, то таке буває і в інших містах світу. Витягнули вантажівку, відремонтують дорогу. До речі, є кількість води, яку здатні прийняти гідролюки у Львові. Якщо кількість води поступає більша, то закони фізики ще ніхто не відмінив. Потік “зависає”, і вода тече по вулицях. Якщо підтоплює будинки, то треба звертатися в ЛКП чи райадміністрацію. Може бути ситуація, коли дощоприймач забитий. Чисткою дощоприймачів займаються райадміністрації, але місто має промивати каналізації, а на увесь Львів є одна машина для цього. До слова, у Кракові таких машин є п’ять. Усі мешканці повинні зрозуміти, що ми відповідальні за ситуацію в місті. Якщо ми чекатимемо, коли все зробить мерія, ЛКП, то нічого не буде. Коли нарікають, що винне ЛКП, починаєш просити, щоб створили об’єднання співвласників, то ніхто не хоче. Коли буде ОСББ, тоді люди самі будуть збирати гроші, самі вирішуватимуть, де, що і як лагодити. Якщо буде щось не так, тоді хай нарікають на свого голову ОСББ і вчаться відповідальності. Свого часу у Балтійських країнах, зокрема у Таллінні, прийняли закон, що усі мають створити об’єднання співвласників. Упродовж півріччя, хто не створив об’єднання, той залишається без світла, води, каналізації і всіх комунальних вигод. Півроку усі помучилися, але питання вирішили.