– Книга – це як вікно або можливість, це річ, яка все більше прив’язується до людини, яка передає ту чи іншу емоцію, насправді надихає. Для мене насамперед книжка – це мотивація, і її важливість у тому, що коли є емоційний спад, то вона дає піднесення. Наприклад, інколи бувають непрості ситуації, тоді книжка допомагає знайти їм вирішення. Форум, з того, що я бачу, набирає все більших обертів. Цьогоріч є дуже багато подій, особливо у суботу і неділю відбуватиметься чимало заходів, дискусій. Книга, яку зараз читаю, це “Зона прибутку” Адріана Сливоцького – дуже захопливе і пізнавальне чтиво. Також маю дуже багато планів стосовно покупок на Форумі. Приглядаюся, що ж купують мої колеги чи знайомі, тому паралельно складаю перелік, у якому вже 15 книжок, які хочу придбати. Деякі книги з того переліку про економіку, інші – авторитетні та цікаві книжки від Українського Католицького університету, декілька художніх книжок. Форум дає більшу змогу не заплановано щось купити, а просто емоційно. До слова, вчора був на презентації цікавої книжки “Сестра моя, Софія” від газети “День”, а таких презентацій і цікавих книжок упродовж Форуму чимало.

– Книга для мене – це радше відпочинок. Шкода, що часу за читанням проводжу не стільки, як би хотілось. Як депутат, мушу слідкувати за оперативною інформацією з інтернету, за тим, що важливе для депутатських рішень, звернень тощо. А книга дає змогу відірватись від буденних проблем, від рутини, заглянути в історію, бо люблю якраз історичну та пригодницьку літературу. Книга дає змогу поринути у трохи іншу атмосферу. Остання книга, яку прочитав, це “Кров – свята” Володимира Шовкошитного, яка описує часи становлення УПА, період війни. Зізнаюсь, читав її на одному подиху з першої сторінки. Люблю також братів Капранових, Марію Матіос, ну і класиків, звичайно. Коли попадаєш на Форум, очі розбігаються, не знаєш, що вибрати. Головне, щоби грошей вистачило. Минулого Форуму із дітьми вийшли з двома торбами книжок – діти собі щось прикупили, а я собі. Сподіваюсь, що і на цьогорічному вересневому книжковому ярмарку придбаємо цікаву літературу.

– Для мене книга – це зажди хвилювання від зустрічі з автором, який висловлює свою позицію у художньому, публіцистичному, історичному чи науковому стилі. Університет бере активну участь у Форумі – у будівлі університету проходять презентації книг. У ці дні заплановано 37 подій. Велика вдячність і авторам, і видавцям, які в непрості часи, все-таки тиражують і доносять думку людей, які є творчими особистостями. Вважаю, це є свідченням того, що незважаючи на наш меркантильний, прагматичний час, час уніфікації і до певної міри інтернаціоналізації, ми все-таки бачимо, що є творчі люди, які прагнуть принести нове світобачення у сьогодення. Обов’язково відвідаю Форум видавців. Наукової літератури мені в силу певних обставин не бракує, тому хотілося б придбати щось художнє, особливо поезію. Сподіваюсь із допомогою дружини, яка є активною читачкою, познайомитися з цікавими речами і поповню свою бібліотеку. Останнє, що перечитував, – це український переклад Франcуази Саган “Трохи сонця в холодній воді” та “Здрастуй, печаль!”. Це художні книги, але в них багато і філософських речей. І ще прочитав книжку покійного філософа Сергія Кримського “Під сигнатурою Софії”.

– Для мене книга – це і нові знання, і відпочинок. Тому що, коли читаю про архітектуру, то і відпочиваю і дізнаюсь багато нового. Здебільшого надаю перевагу власне професійній літературі – про архітектуру, про мистецтво, про їх історію загалом. На інші книжки, на жаль, бракує часу. Остання книга, яку прочитав, це була книга, присвячена павільйону Данії. На Форумі вже придбав дві книги про Малевича, книги для дітей про Митрополита Андрея Шептицького і “Каналізації міста Львова” Павла Гранкіна – дуже чудова книга, я захопився.

– Для мене, в основному, книга – це знання, тому що з неї доводиться дуже багато черпати, щоб набувати тих знань і згодом ділитися ними з вірними. Завжди з’являються нові дослідження у тій чи іншій духовній тематиці, тому такі речі, як читання, для мене є знаннями. Буквально позавчора прочитав книгу-розмову з Папою Франциском “Боже ім’я – Милосердя”, яка була нещодавно видана київською друкарською групою. Це інтерв’ю з Папою на тему Божого Милосердя, тому що ми власне перебуваємо у 2016 році – році Божого Милосердя. Це найсвіжіше, що вдалося прочитати. Для мене найбільш улюблена книга до читання – це книга-трилогія Йозефа Ратцінґера – Бенедикта XVI “Ісус з Назарету”( ч. І: “Від хрещення в Йордані до Переображення”; ч. ІІ: “Від в’їзду в Єрусалим до Воскресіння”; “Пролог. Дитячі роки Ісуса”), де автор викладає своє розуміння Христа. Не хочу видаватися пафосним, але це дійсно моя улюблена книга. На днях вдалося побувати на Форумі видавців, заглядав до низки видавництв, які є досить спеціалізованими. Дуже мені симпатизують книжки з львівського видавництва “Свічадо”, до вподоби також “Дух і Літера”, які мають низку цікавої богословської літератури. Ще збираюся повернутися на Форум і обов’язково щось придбати.

– Без книжки, мені здається, життя б не було. У дитинстві, коли навчився читати, книга була для мене просто якимось фантастичним зачаруванням. Для мене це було таке відкриття, таке щастя, ну просто другий світ. Бо одна річ, коли ти маму слухаєш, батька, сусідів, сестер, і зовсім інша, коли починаєш читати Марко Вовчок, Тесленка, Василя Стефаника, вже не кажу про Тараса Шевченка, поезія Кобзаря – то взагалі феноменальність. Панаса Мирного також читав та й, зрештою, всю літературу, що у ті часи була у сільській бібліотеці. Коли вже був студентом, то збагнув, що для професії мені вже треба якісь професійні книги. Познайомився тоді із глибокою зарубіжною літературою. А вже, коли почав працювати, то почав читати критичні зауваження, якісь розвідки історичні. Можу навіть сказати, що найбільше люблю історичну книжку. Нещодавно прочитав книгу Чернілевського Станіслава “Чеський зошит”. З автором я давно знайомий – понад три десятки років. Пам’ятаю його ще студентом. Але, коли прочитав “Чеський зошит”, то був дуже вражений. Знав, що поруч зі мною талановита людина, добрий чоловік, прекрасний поет, але все одно відкрив для себе цілий світ, прочитавши його книгу. Зараз є дуже багато графоманів, які пишуть, що в голову прийде. Але ж є такі прекрасні письменники, як от Чернілевський, Драч, Вінграновський, Сосюра. Ними не начитаєшся! З цьогорічного форуму вже маю презенти від знайомих і незнайомих мені людей, що й купувати не приходилось. Все закладене книжками – вже не знаю, коли їх читатиму. У неділю, 18 вересня, буду на презентації книги “Режисура без вихідних” – про Богдана Струтинського написали книгу. Ну, і принагідно на ярмарок загляну.

– Без книжки ніяк не мислю свого життя. Десять років працював у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника і займався ідентифікацією стародруків. Є такі книжки, які вдалося “проковтнути” одразу, а були такі автори, коли брав їхні творіння до рук, то мені хотілося самому писати. Наприклад, після Жуль Верна і Артура Конан-Дойля, власне Конан-Дойля до вподоби був більше “Загублений світ”, аніж “Шерлок Холмс”. А є такі книжки, які так і не зміг подужати, скільки не брався, це, скажімо, “Пригоди бравого вояка Швейка” Ярослава Гашека. Наприклад, “Майстер і Маргарита” теж свого часу досить тяжко читав, але отримав величезне задоволення, коли перегорнув і прочитав останню сторінку книжки. Книжки, як люди, мають свої характери. До речі, коли зайти у книгосховище, то там відчувається особлива енергетика, при чому вона дуже часто намішана. Поки автор займається книгою, то вона наче дитина, а коли її видали, то вона отримує свою долю. На сьогодні до книжок звертаюся не просто для того, щоб взяти і прочитати, а заглядаю у них, щоб знайти інформацію, йдеться зокрема про краєзнавчу літературу. Люблю спершу брати довідкову літературу про книгу, щоб знати, чим вона “дихає”, а вже потім можу братися безпосередньо за саму книгу. Художня література для читання потребує відповідного настрою, зрештою, як і кожна книжка. Взагалі читання книжки – це інтимний процес. Коли дивимося якесь кіно чи відео, то задіяний суспільний аспект, а коли читаємо книжку, то це таїна на двох. Книжка ближча і цікавіша, бо залишається ви і книжка наодинці. Книжка – це частина мого життя. Зараз у процесі читання чотиритомника “Большой полутолковый словарь одесского языка” Валерія Смирнова. На Форумі найперше хочу дізнатися, що нового вийшло про Львів. Тепер важко шукати літературу про наше місто, тому що зазвичай інформацію перевидають або списують. Нових і цікавих досліджень мало. Декілька разів вже перечитував Леопольда фон Захер-Мазоха “Дон Жуан з Коломиї” і “Венера в хутрі” та інші його твори. Також точно буду брати на Форумі комікс “Кіборг: історія Трьох”, це про захист донецького аеропорту. Люблю дитячу літературу, особливо віршики – вони такі вже файні!

– Буду неоригінальною і скажу відверто, що дуже давно не мала такого щастя та радості бути вдома наодинці в тиші і зануритися у глибоке читання книжки. Такий шалений ритм життя, починаючи з Майдану, що часом додому навіть не приходиш, а ледве-ледве дотягуєш ноги, але тим не менше книга є відпочинком. А знання – це коли читаєш літературу стосовно своєї професії. Але у будь-якому випадку книга є знанням, бо навіть лірика і детективи приносять знання, оскільки набираєшся від них чогось нового. Книжка, що тепер читаю і яка зараз зі мною, це “Війна не поставила нас на коліна” волонтера Юрія Скобала. Скажу відверто, що мені не хочеться зараз читати якихось інших романів, окрім про війну, про наших героїв, солдат. Це дуже серйозна література, тому що коли таке читаєш, то ніби кожного з них знаєш, тобі відомо про їхні героїчні вчинки і особисті історії. Не знаю, чи мені вдасться потрапити на Форум, тому що обмаль часу, але якщо все-таки буду там, то із задоволенням пошукаю Жадана і невеличку збірку Ліни Костенко, щоб мати завжди із собою таку собі “захалявну” книжечку. Вдома маю неформатні книжки, яких із собою не поносиш. А от бракує захалявних книжок, щоб у будь-який момент можна відкрити на будь-якій сторінці і зануритися у безконечно глибоку й неперевершену поезію. На жаль, мушу зізнатися, що за останні три роки “відстала” від чогось нового, але маю на то виправдання. Мені однозначно приємніше брати до рук паперову книжку. Люблю її запах. Пам’ятаю пахощі кожної прочитаної. У мене вдома дуже багато книжок різного характеру і ми дуже багато ділимося з бібліотеками, але є такі книжки, які ніколи нікому не подарую і не віддам, хіба що колись дітям та внукам. Бо ті книги, як члени сім’ї чи невід’ємна частина нашої родини. Наприклад, це “Сальвадор Далі. Альбом”, який, можливо, не є традиційною книжкою для читання, але вважаю, що такі речі мають бути у кожній домівці.

– Книга – це як спосіб буття для викладача, науковця, лектора і для журналіста. Книга дозволяє рости, вчитися і вчити, є так званим дороговказом, може постійно розширювати світоглядні горизонти і дає можливість залишатися в інтелектуальній динаміці. Останню книгу-новинку, яку вдалося прочитати, – Луцій Анней Сенека “Діалоги” за перекладом з латинської Андрія Содомори. Уже відвідала Форум і вдалося придбати кілька книг. Одна з них – “Сестра моя, Софія”, видавництво газети “День”. Це серія про культурно-цивілізаційні зв’язки України і Болгарії. Придбала Мірча Еліаде “Трактат з історії релігії”, видавництва “Дух і Літера”. Це знову ж таки новинка, так зване порівняльне релігієзнавство, це також один з найвідоміших творів видатного французького філософа та релігієзнавця румунського походження. Він аналізує сакральне і профанне у різних релігіях. Також придбала книгу “Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури” Ігоря Шевченка, яку переклала з англійської Марія Габлевич. Сам автор вже покійний, але його тексти є знаковими у історичній науці і у тому напрямі, що стосується вивчення Візантії в історії нашої культури. Встигла також придбати Степана Процюка “Варвари”, це найновіша книга автора, що вийшла на днях, а також Оксану Забужко “І знов я влізаю в танк…”. Зараз електронна книга – це віяння часу і ми змушені йти в ногу з часом, тому що сьогодні існує маса літератури і власне цей доступ в електронному форматі дозволяє бути присутніми та черпати ті пласти інформації, які є в реальному доступі. Але з іншого боку паперова книга залишиться, тому що є сенсорні відчуття: запах, дотик, можливості повернутися до книги. Науковці стверджують, що коли ми читаємо електронну книгу і паперову книгу, то насправді є задіяні різні ділянки мозку. Коли ми читаємо паперовий варіант книги, більше запам’ятовуємо з друкованого, аніж з електронного формату. Особисто я віддаю перевагу друкованому варіанту, хоча йду в ногу з часом, бо нема на то ради.

– Книга – це для мене беззаперечно відпочинок. Тому, коли маю вільну хвилинку, завжди проводжу її з книгою. До того ж завдяки книзі відволікаюся від усього навколо, це для мене як невеличка фортеця, що дає змогу перенестися із головними героями у їх світ. Я велика шанувальниця Ліни Костенко, безмежно закохана в її поезію, а тому дуже люблю читати її творіння. Як би це дивно не звучало, але я люблю перечитувати шкільну літературу, тому недавно перечитала ще раз “Марусю Чурай”. Дуже хочу потрапити на Форум, жодного року не пропускаю його, тому обов’язково туди завітаю. А щодо книги, яку на ньому придбаю, то ще не визначилась, бо Форум щоразу пропонує стільки цікавого! Знаю лише, що точно мушу придбати книгу українського автора.