Увечері 30 березня у Львівській ОДА за круглим столом обговорили план дій стосовно пільгових перевезень чиновники та власники АТП області. Про модель, яку напрацювали, обіцяють повідомити згодом, коли представлять її очільникові Львівщини. 

Пільговиків будь-які нововведення лякають, адже, на їх думку, рішення, що приймуть, у будь-якому разі вдарить їм по кишені. 

“Знаєте, чекаю найгіршого. Водії й до того зазвичай вимагали плати за проїзд або половину вартості квитка (особливо це стосується шоферів приміських маршруток). Зараз весна, часто їздитиму на дачу. Мабуть, тепер доведеться добиратися електричкою – так точно буде дешевше. Що ж робити?” – каже “Пошті” пан Ярослав. 

Влада області конфлікт із пільговиками та перевіз­никами обіцяє залагодити найближчим часом. Акцентує, що гроші за пільгові перевезення повинні повертати з державного бюджету, а не з місцевого. 

Натомість обласна влада виправдовується, що фінансування затримують з Києва. На їх думку, з можливих варіантів вирішення проблеми може бути повернення до адресної допомоги або ж обмеження кількості проїздів для пільговиків. 

“Звісно, розглядаємо декілька моделей. Коли прийматимемо кінцеве рішення, доповідатимемо голові облдержадміністрації, і тоді вже озвучимо, яка модель перевезення пільговиків працюватиме на Львівщині. Часу для вирішення цієї проблеми в нас практично нема, тож обіцяємо залагодити все у найкоротші терміни”, – зазначила “Пошті” заступник голови Львівської ОДА Ірина Гримак.

Зі слів голови Асоціації перевізників Львівщини Івана Велійки, вихід із ситуації є. Треба лише докласти зусиль, аби його знайти.

“Ми послухали владу – три місяці безкоштовно перевозили пільговиків. Нам сказали, що до кінця першого кварталу питання буде вирішено. Знаємо, що з Києва фінансування чекати не варто. Стосовно минулорічних боргів, то сумніваюся, адже з державного бюджету грошей на це не виділили. Перекрити бюджет минулого року мала б область, – розповідає “Пошті” Іван Велійка. –Нехай не повернуть тих боргів, але проблему вирішувати треба. Нема фінансування – вийдіть до людей і скажіть, що нема грошей у державі, щоби можна було забезпечити безплатний проїзд пільговикам. Чому в інших областях ці питання вирішили, а у Львівській області нібито пороблено?” 

Є лише дві категорії пільговиків, витрати на перевезення яких водії та власники АПТ готові взяти на себе: воїни АТО і діти загиблих Героїв. 

“Учасників АТО ми готові возити, якщо навіть не будемо отримувати за це коштів. Ми не маємо морального права в людей, які на сході стоять з автоматом у руках і захищають нас, щоби ми могли спокійно працювати, вимагати якихось грошей. Навіть якщо держава бідна, думаю, це та категорія, що не підлягає жодному обговоренню”, – додає Іван Велійка. 

На Львівщині міжміськими пасажирськими автобусами користуються приблизно 15% осіб від загальної кількості тих, що їздять автобусами. На приміському транспорті пільгові категорії – 80% пасажирів. Зі слів Івана Велійки, після прийняття Закону 76/8 від 28 грудня 2014-го залишилося орієнтовно 24 категорії пільговиків. В Україні це 13,5 млн людей, у Львівській області – понад 700 тис. осіб.

В інших областях України проблему з пільговими перевезеннями вирішили на місцевому рівні. 

“У кожній області свої підходи. Наприклад, в Івано-франківській упродовж півтора місяця перевозили тільки дві категорії пільговиків: воїнів АТО і членів сімей загиблих у зоні проведення операції. Влада звернулася до перевізників із проханням, і вони розширили список до п’яти категорій. На Черкащині перевізники з владою підписали меморандум – вони возять безкоштовно чотири категорії пільговиків до вирішення питання фінансування. У Чернігівській області безплатно возять дві категорії пільговиків. У Тернопільській також проблему залагодили, – каже Іван Велійка. – На Київщині такої проблеми взагалі нема, бо там возять не більше чотирьох пільговиків в одному автобусі за одну поїздку. Найкращий варіант нині діє в Полтавській області. Ми його давно пропонували нашій владі, але нас не слухають”.

На Полтавщині обмежують пільговиків кількістю поїздок. Так, будь-яка категорія пільговиків має право на 50 поїздок на рік: 10 – на міжміському транспорті, 40 – на приміському. Людина купує на автостанції чи у водія квиток. З ним і посвідченням згодом пасажир йде у відділ соціального забезпечення, пише заяву на компенсацію, додає до неї свої квитки за місяць-два і більше. Відділ соцзабезпечення виплачує гроші, які особа потратила на транспорт. 

“Що це дає? Влада має змогу порахувати, скільки коштів може з місцевого бюджету виділити на перевезення пільговиків, і розрахувати, яку кількість безплатних поїздок може запропонувати пільговим категоріям”, – додає Іван Велійка. 

Для того, аби в області запровадити полтавську модель перевезення пільговиків, владі потрібен місяць, щоби механізм роботи напрацювали соціальні служби, фінансисти. Упродовж цього часу перевізники готові й надалі безплатно перевозити пільговиків. 

“Доки все готуватимуть, ми готові перевозити людей, які того дійсно потребують: сліпих, воїнів АТО, інвалідів І-ІІ категорії… Розуміємо, що є і пенсіонери, які мають низькі доходи. Для них можемо також піти на поступки (наприклад, раз у тиждень вони зможуть безкоштовно їздити маршрутками)”, – зазначив Іван Велійка. 

Зі слів директора ТзОВ “Львівське АТП-14631” Андрія Думи, у Стрийському районі діє пілотний проект із перевезення пільговиків. 

“У Стрийському районі прийняли рішення реалізувати пілотний проект, який би дав змогу пільговикам частково компенсувати проїзд у міжміському транспорті, і зробити адресну допомогу. Що це означає? У районному бюджеті передбачили кошти, які повертатимуть перевізникам за перевезення пільговиків. Соцзахист району зібрав голів селищних рад, довідалися, скільки де проживає пільговиків. У кожній сільраді виписують проїзні документи (свого роду талони), у які вписують номер посвідчення, якщо людина має пільгу і посвідчення, – каже Андрій Дума. – Сільські голови роздають своїм пільговикам по вісім таких талонів на місяць. Пільговик за наявності посвідчення дає документ водієві, той віддає зібрані талони підприємству, а воно вже в кінці місяця чи кварталу віддає їх у соцзахист району. На підставі тих звітів отримує кошти-компенсацію за пільгові перевезення”. 

Але ця модель половинчаста, адже на державному рівні питання перевезення пільговиків не вирішено, певен співрозмовник. Перевіз­ники вважають, що соціально незахищеними верствами населення повинна насамперед піклуватися держава. 

“Перевізникам не потрібні відшкодування. Держава взяла на себе зобов’язання і має відповідати за своїх пільговиків: повертати їм гроші за проїзд, а не платити субвенції перевізникам. Моєму підприємству за 2015-ий соцзахист за договором відшкодував загальну субвенцію на суму 1,6 мільйона гривень, 350 тисяч гривень вони мені ще винні за минулий рік. Загалом же відшкодували 12% субвенцій від фактично перевезених пільговиків”, – зазначає Андрій Дума. 

Він додає, що більшість перевізників області готова на ще один, на їх думку, доволі компромісний варіант – аби пільговики платили 50% вартості проїзду в автобусах.