Микола Кміть, голова Львівської обласної державної адміністрації, про перший рік роботи, підготовку до Євро-2012 і про те, що все можна змінити, якщо дуже захотіти

Учора минув рік, відколи львівському бізнесменові Миколі Кметю зателефонували зі Секретаріату Президента і запропонували очолити Львівську облдержадміністрацію. А вже 28 лютого на офіційному сайті Президента з'явився указ про призначення пана Кметя на цю посаду. Новий очільник області ніколи не займався політикою і не працював у державних органах влади. Тож з'явилися підстави сподіватися, що робота у стінах будинку на вул. Винниченка стане новим етапом розвитку не лише для самого пана Кметя, але й для підпорядкованої йому Львівщини. Про свій перший рік у ролі чиновника, про те, що вдалося здійснити, а що ні, про плани та перспективи регіону Микола Кміть розповів в ексклюзивному інтерв'ю "Пошті".

- Пане Миколо, чи рік Вашої діяльності на посаді голови Львівської ОДА виправдав Ваші сподівання?

-Робота для мене була нова, тому нічого не загадував, а виходив із завдань, які поставив переді мною Президент. Бачив потребу економічних перетворень, концентрації коштів, інвестиційних зрушень, реалізації Євро-2012. Президент підтримав ці напрямки, а також звернув мою увагу на освіту, культуру, охорону історико-архітектурної спадщини регіону. Також він порадив сконцентруватися і вести кілька напрям­ків, а не розпорошувати зусиль.

...Це був дуже важкий рік. Я приходив із бажанням планово працювати, натомість уже за кілька місяців стався буревій, потім - повінь. Тому перші вісім місяців робота тривала у дуже рваному режимі. Також  насиченим виявився міжнародний графік, чого я не очікував. За цей рік у Львові суттєво розширилася мережа консульств. Цей напрям роботи не був запланований, проте він виявився дуже потужним інст­рументом розв'язання багатьох проблем регіону. Йдеться передусім про допомогу для охорони здоров'я та про кошти на операції конкретним людям, за що ми дуже вдячні дипломатичним установам.

- А які результати роботи в напрямку підтримки підприємництва? Чи вдалося полегшити життя львівському бізнесу?

- Кажуть, якщо влада не заважає, то підприємці дадуть собі раду. Тут все залежить від людей на місцях. Бо в одному місті дуже добре ставляться до підприємців, а в іншому - адмі­ністрації свідомо тиснуть на бізнес. Тому потрібно було змі­нити саме ставлення чиновників до підприємництва. Думав, що зробити це буде значно простіше. Навіть через півроку моєї роботи траплялися випадки, коли потенційним інвесторам казали, що вони мають давати гроші на розвиток міста. Йшлося не про хабарі, а про ремонт доріг чи шкіл. Але такими благими намірами вбивають підприємництво. У нас запроваджують негласний податок на інвестиції. Він може бути, якщо країна захлинається від надлишку інвестицій. Але в нас такого не може бути. У районах нас зрозуміли раніше, а найскладнішою ситуація виявилася у Львові. Тут на словах міська влада виявляла розуміння, а на практиці підприємцям, які, наприклад, хотіли побудувати будинок, вказували на існування фонду розвитку міста. Життя нас змусило поставитися до цього інакше. Нині регіону потрібні реальні інвестиції, і кожен голова райадміністрації знає, що розмова зі мною починається із запитання, скільки інвестовано в район, коли й з якими інвесторами він зустрічався.

- Ви задоволені обсягами інвестицій у регіон за минулий рік?

-  Інвестиції - не така швидка річ. 2007 року було дещо більше інвестицій, ніж 2008-го. Але на це є об'єктивні причини: за перше півріччя, поки не було кризи, ми випереджали графік інвестицій минулого року на 40%, а в другому півріччі деякі інвестори, які мали прийти в регіон, відмовилися від проектів. Йдеться про заморожені наразі проекти житлового кварталу у Лисиничах та заводу "Пежо-Сітроен". Але менші проекти таки залишилися. Ми розраховували до кінця року на 350 млн грн, а отримали 319. Але така тенденція є загалом в Україні. Окрім того, варто враховувати й реінвестиції компаній у статутні фонди своїх підприємств. А статистика їх не враховує. Статутні ж фонди підприємств Львів­щини за минулий рік збільшилися утричі, до 11 млрд грн.

- Розкажіть про найбільші інвестиційні проекти, які наразі реалізуються.

- Швидко просувається справа інвестиції компанії "Лафарж" (один зі світових лідерів виробництва будівельних матеріалів - "Пошта"), яка має намір побудувати цементний завод на Львівщині. "Лафарж" у поточному році виділяє
50 млн євро, а загальний обсяг інвестицій проекту сягає 260 млн євро. Активний проект - шахта "Любельська" - перша приватна шахта в Україні. Задекларовано, що у 2009 році тут буде створено 3 тисячі нових робочих місць. Ці проекти почалися ще до мене, однак ми їх зрушили з місця і активізували. Нещодавно зустрічався з директором компанії "Лакма" (великий виробник лакофарбових матеріалів в Україні - "Пошта"), яка має підприємство у Дрогобичі. Вони хочуть розширювати підприємство і переміститися ближче до інтелектуальної робочої сили, тобто до Львова. Ми виділяємо їм ділянку, і тут теж інвестицій на 8 млн грн. Є проект побудови великого гірськолижного комплексу у Тисовці, і вже є інвестори - група народних депутатів. Тобто, попри кризу, інвестиції все одно є.

- Іноземні інвестори нарікають на законодавчі й бюрократичні перепони у реалізації проектів. Чи можливо щось зробити на рівні ЛОДА, щоб спростити ці процеси?

- Я не буду оцінювати наше законодавство. Є міжнародні рейтинги, де Україна за складністю ведення бізнесу посідає 156 місце. Потрібно змінювати підхід до дозвільної системи. Цьогорічний інвестиційний форум буде присвячено саме цьому. Ми запросимо спікерів із п'яти держав світу, які за цим рейтингом мають найсприятливіше для ведення бізнесу законодавство, порівняємо його зі своїм і визначимо, що нам треба зробити. Підготуємо документи, подамо їх до Києва і спробуємо зрушити цю справу з мертвої точки. Бо можна сидіти на місці і казати, що у всьому винен Київ і нічого неможливо зробити, а можна таки намагатися щось змінити.

- Однією з таких важких змін є й адміністративна реформа, яку Ви ініціюєте на теренах Львівщини?

- Адмінреформа - це зменшення видатків на управління. Адже половина сільрад не заробляє навіть собі на зарплату! І ми змушені, наприклад, з освіти та медицини забирати гро­ші, щоб оплачувати роботу чиновників. Таку реформу дуже складно зробити. Але во­на дасть величезний ефект. Потрібно зібрати конституційну більшість у Верховній Раді, яка б проголосувала за такий експеримент у Львівській і, можливо, ще якійсь області. Це можна підвести під вибори 2010 року і змінити організа­ційну структуру регіонів Львів­щини. І до кінця 2010 року ми б мали шалений позитивний результат. Це, до речі, теж один із моментів виходу з кризи.

- Ви зараз намагаєтеся до­стукатися до держави щодо прийняття Антикризової програми, яку Львівська ОДА напрацювала спільно з підприємцями. Проте наразі у Києві не вельми зважають на ці пропозиції...

- По-різному трапляється. Усе залежить від тиску. Один депутат нічого не зробить, але якщо їх там 30... Крім того, потрібно ще самому телефонувати, нагадувати... Наприклад, питання гуртожитків можна було вирішити лише на законодавчому рівні. Дві-три поїздки до Києва - і вийшов і закон Верховної Ради, і указ Президента. Це дуже марудна робота, яка займає багато часу, але все одно потрібно діяти. Хоча зараз це ускладнюється, бо у Києві багато енергії займають політичні протистояння...

- Наскільки Вам вдається бути поза цими політичними протистояннями?

- Я не знайшов в Україні такого законодавства, згідно з яким голова обласної держа­в­ної адміністрації має бути полі­тичною фігурою. Звісно, ця ро­бота є політичною, бо я працюю на державу і, відповідно, представляю політичну силу, яка є при владі. Але коли ти приходиш до влади, потрібно працювати для людей і виконувати свої програми.

- Можете сказати, що сьогодні у Вашій діяльності Ви маєте підтримку і Президента, і Кабінету Міністрів, і Верховної Ради?

- Я маю підтримку. І ніхто ніколи мені не сказав, що ти не з тої політичної сили... І депутати від Партії регіонів дуже активно йдуть на співпрацю. Для прикладу, коли я був у Донецьку, то мене вразило надзвичайно приязне ставлення до голови обласної адміністрації Львівщини. У них тоді день і ніч будувався стадіон, тепер стадіон так само будується в нас тією ж компанією.

- Чи задоволені Ви підготовкою до Євро?

- Задоволеним я зможу бути у 2012 році. А зараз потрібно відслідковувати графіки робіт. Але певний прорив є і разом з реальними роботами з'являється оптимізм. Адже оцінити проект важко, його ніхто, окрім фахівців, не бачить. Сподіваюсь, невдовзі ми побачимо техніку не лише на стадіоні, але й на летовищі. І коли люди бачитимуть реальну роботу, тоді з'явиться й довіра.

- Щодо багатьох питань підготовки до Євро часто складається враження, що міська влада Львова перебуває у протистоянні з владою області...

- Це не протистояння. Це, радше, різні погляди на ту саму проблему. Це нормально. Це новий проект, ресурсів бракує, але ми разом над ним працюємо, хоча часто і справді маємо різне бачення. Тоді доводиться виробляти єдине бачення. Хоча я вважаю, що від початку законодавчо функції щодо підготовки до Євро були розподілені неправильно. З одного боку, голова адміністрації є відповідальним за проведення Євро на своїй території, з іншого боку - скрізь пишуть "міста-господарі", тобто це відповідальність міського голови. Отже, немає єдиної відповідальної особи і це розпорошує увагу і ресурси...

-  Коли Ви прийшли на посаду, одним із Ваших недоліків політологи вважали відсут­ність команди, з якою Ви могли б втілювати в життя заплановане. Чи вдалося створити таку команду?

-  На будь-якій посаді команду потрібно створити. Бо не можна шукати функції під людину, потрібно шукати людину під функції. Тому я намагався вивчити можливості тих, хто тут працював, і коли з'явилася можливість змінити людей, то намагався зробити певні покращення. Важливі два параметри: вміння і мотивація людини. На цих стовпах і будував команду. Але кадрова ситуація в країні потребує іншого підходу. Потрібно переходити на контрактну форму роботи, де є чіткі вимоги до зробленого. Виконує людина ці вимоги - працює, ні - значить іде. Наше законодавство куди лояльніше до цього ставиться, тому так і працюємо.

- Якою  є Ваша мотивація до подальшої роботи на посаді голови ЛОДА?

- Коли щось робиш і бачиш результат, комусь допомагаєш, запускаєш якийсь проект - тебе переповнюють позитивні емоції і для цього варто працювати.