– Досить незвично читати таке повідом­лення від поліцейського. З одного боку, обурення пред­ставника влади зрозумілі: він намагається поводитися ввічливо, дбати про дотримання вимог закону в діях громадян, а натомість чує грубощі та фрази, які чомусь надто близько западають йому в душу. З іншого боку, виглядає так, що завищені очікування були не тільки в громадян щодо нової поліції, а й у поліції щодо громадян. У перших такі очікування зрозумілі (кредит довіри до нового органу влади в момент його створення був чи не 100%), але в державних службовців вони можуть вказувати на їх, так би мовити, соціальну незрілість. Те, що громадяни у відносинах із поліцейськими робитимуть не лише “селфі”, а час від часу – правомірно чи неправомірно – протистоятимуть чи виявлятимуть непокору, було очевидно та закономірно. Будь-яка дія зумовлює протидію. У випадку із застосуванням владних повноважень до людини остання може намагатися “дати відсіч” і поводитися при цьому як незаконно, так і аморально. Автор повідомлення, безсумнівно, правий у тому, що змінюватися повинна не лише влада, яку він представляє, а й ті, що на виборах доклали зусиль до її формування. Проте бути на словах готовим до змін і, так би мовити, приміряти на собі зміни, які певним чином обмежують свободу, це не одне й те ж. Ми повинні бути ввічливими одне до одного. Однак суперечок і часом безглуздих дискусій поліцейським у їх діяльності не оминути. Якщо представник державної влади, що контактує з населенням, не може виграти словесний бій із обуреним автомобілістом, то чи не варто такому держслужбовцеві вдосконалити вербальні навички? Існують нескладні техніки ведення суперечок, які заганяють агресивного співрозмовника в кут, не порушуючи при цьому закону. Ідеальних суспільств не буває, отже, немає таких, де всі беззастережно виконуватимуть вказівки поліцейських. Я би навіть сказав, що беззастережне їх виконання бажане не в усіх випадках, бо поліцейські – такі ж громадяни, що можуть помилятися, неправильно оцінювати ситуацію і, до речі, не завжди виявляють компетентність у тому, що роблять (на жаль, переконався в цьому у кількох бесідах щодо застосування окремих Правил дорожнього руху у Львові). У цих ситуаціях теж можна грубо сказати, що в головах таких поліцейських нічого не змінилося. Але чи варто?..

– Здебільшого українці в усьому хочуть бачити зраду, тож часто пропускають перемоги. Громадяни повинні зрозуміти: якими емоціями себе оточиш – таким і бачитимеш світ довкола. Не треба нарікати, що хтось чогось не зробив. Потрібно самому діяти, бодай на своєму рівні! Патрульна поліція створена не тільки для профілактики злочинності та охорони громадського порядку, а й для просвітництва і для того, щоб на власному прикладі показувати, яким має бути суспільство та держава. Поліцейські повинні розуміти, що просвітництво і взірцева поведінка – їх повсякденна робота. Можливо, це навіть найважча частина реформ. Ніхто не казав, що буде легко. Поліцейські не мають права скиглити, адже службу створювали і їх відбирали для зовсім інших цілей.