Європейське місто без вигод
“Пошта” довідалась, коли у Львові нарешті побільшає громадських вбиралень, зокрема і в районах міста, і містянам та туристам не доведеться проситись у туалети місцевих кнайп
фото: Андрій Польовий
Містяни і туристи дедалі частіше нарікають на малу кількість громадських вбиралень у місті Лева, зокрема, що стосується середмістя, адже тут чи не найбільше скупчення людей, особливо у вихідні. Нині у Львові понад 20 громадських туалетів, серед них є платні, є безкоштовні, а є й такі, що взагалі не функціонують. Ті, що функціонують не завжди у належному стані та ще й запахи, м’яко кажучи, не з найприємніших! Зайти туди теж не кожен відважиться, що не кажіть. Особливо такий вигляд вбиралень незрозумілий для туристів, у яких на батьківщині все зовсім навпаки.
Та якщо в центрі ще можна натрапити на якусь вбиральню, то на периферії й таких вигод нема. А чому?! Відтак, якщо дуже закортить, то будьте готові проситись до клозету найближчого кафе. Якщо пощастить, вас впустять, якщо ж ні – хоч до вітру йдіть!
В Європі ситуація з WC, звичайно, набагато краща. От, наприклад, в Берліні, окрім великої кількості громадських вбиралень, кожен турист може просто зайти в будь-яке кафе чи паб (чи навіть музей) і, залишивши символічні 50 євроцентів, справити потребу.
Водії громадського транспорту теж бідкаються, вимагають обладнати кінцеві зупинки маршрутів хоча б біотуалетами, та реакції нема.
Відповідно до санітарної норми, у місті мають працювати щонайменше дві вбиральні на квадратний кілометр. Однак коштів на впорядкування занедбаних туалетів, звісно, немає, а про облаштування нових й поготів. Комунальники кажуть, що здалось би бодай старі вбиральні відновити і відкрити для відвідувачів, адже вони якраз розташовані у місцях найбільшого скупчення людей. Та це теж “традиційно” питання часу і грошей.
Лише три туалети на… весь центр
Як повідомили “Пошті” у відділі комунального господарства Галицької райадміністрації, у центральній частині Львова діють три платні громадські вбиральні – на проспекті Свободи, на площі Соборній і на площі Ринок.
“У середмісті працюють три туалети. Звісно, цього недостатньо, адже вулиці міста повні люду, який має природні потреби. Є ще також вбиральні, які не функціонують, бо їх санітарний стан жахливий і вони потребують капітального ремонту – там треба облаштувати мережі, забезпечити технічним інвентарем. Зокрема, йдеться про туалети на площі перед пам’ятником Данилові Галицькому, про туалет у Стрийському парку. Це все кошти, яких наразі нема”, – зазначив у розмові з “Поштою” начальник відділу комунального господарства Галицької райадміністрації Львова Микола Захарків.
Львів’яни про ці туалети знають, а от туристи не зажди. Відтак гості міста скаржаться на відсутність інформації про вбиральні у Львові, більшість із яких ще й не функціонує або має неналежний стан.
“Приїхав до Львова два тижні тому. Місто у вас, чесно кажучи, прехороше. Та от біда: гуляючи вуличками, нема куди до туалету сходити. Запитав одного перехожого, то він сказав, що туалети є, але ліпше туди не йти, а попроситись у якусь ресторацію. Мені так незручно було заходити в заклад лише по природній потребі, що аж мусів на каву присісти, бо то, як на мене, не зовсім гарно”, – зазначив “Пошті” турист із Польщі.
Втім, комунальники запевняють, що зараз у Львові діє рішення місцевих чиновників про те, що туалети у громадських закладах міста відкриті для кожного. Тобто незалежно від того, будете ви щось замовляти в ресторані чи ні, ви маєте повне право сходити туди в туалет. Таким чином влада міста прагне подолати проблему із відсутністю громадських туалетів у місті.
“Хоч туалетів і справді бракує, проте заклади громадського харчування зобов’язані дозволяти людям зайти у їхній туалет – такий документ діє у Львові і його ресторатори повинні дотримуватись”, – зазначив Микола Захарків.
Проблему вирішать містяни?
Через брак вбиралень жителі центральної частини міста змушені терпіти неприємний запах у двориках австрійських будинків. Вже тепер люди облаштовують вхідні брами домофонами чи встановлюють спеціальні коди, а колись додому йшли, закриваючи носа руками.
“Живу на вулиці Коперника. Навпроти мого будинку – нічний клуб. Відвідувачі зажди чомусь ходили у наш дворик “по потребі”. Питання: чому не сходити у туалет цього кафе? Скільки ми не сварились, не виганяли тих невихованих швабрами, вони все одно заходили і з кожним роком той сморід збільшувався. Прибиральницю завжди шкодували, бо вона, бідолаха, скільки хлоркою не мила, а результат не тішив. Нарешті із сусідами встановили домофон. Тепер маємо дворик, а не громадський туалет для всіх і вся”, – тішиться львів’янин Юрій.
У Берліні, окрім великої кількості громадських вбиралень, кожен турист може зайти в будь-яке кафе чи паб (чи навіть музей) і, залишивши символічні 50 євроцентів, справити потребу
Аби вирішити проблему із нестачею туалетів, містянам варто бути більше ініціативними і скаржитись, писати відповідні звернення.
“Свідомий того, що у місті бракує туалетів. Але містяни на це не скаржаться, а саме їхні заяви і мали б вирішити проблему. Якщо люди не скаржаться, то відповідно виходить, що й проблеми нема, а якщо і є, то не така глобальна. Містяни, вочевидь, вміють собі дати раду, а для туристів варто розвішати у місті якнайбільше інформаційних вказівників до вбиралень”, – акцентує Микола Захарків.
Не впускають пияків і безхатьків
Зайти у туалет найближчої кнайпи теж не завжди зручно. Без питання “дозвольте, будь ласка…” не обійдешся. Та й відвідувачам не дуже приємно їсти, коли над головою стоїть ціла черга бажаючих “випорожнитися”. Та персонал закладу здебільшого досить лояльно ставиться до таких відвідувачів, тим паче, коли у туалет проситься дитина чи вагітна жінка.
”За день таких відвідувачів дуже багато. Одні соромливо шукають туалету, інші питають, чи можна або ж взагалі пропонують гроші. Та у нас не прийнято брати за таке гроші. Якщо людина має потребу, то ми тільки раді їй допомогти. Щоправда, трапляються не зовсім совісні люди, які залишають багато сміття чи крадуть мило або серветки. Та це, на щастя, одиничні випадки. Багато пияків заходить. Ми і їх впускаємо, адже відмовити якось неморально”, – розповіла “Пошті” адміністратор однієї з найбільших мереж кав’ярень Львова Оксана.
Така практика діє і за кордоном. Зокрема, у Німеччині. Там вас з радістю впустять до туалету готелю, кафе чи навіть музею. Трохи інша ситуація у Франції та Італії.
“Ми не забороняємо користуватись нашою вбиральнею. Не пускаємо лише пияків та в окремих випадках безхатченків, бо пізніше той туалет не намиєшся. Така практика нормальна. До прикладу, у Німеччині це все прописано на законодавчому рівні – у будь-який час доби вас впустять у будь-який туалет громадського закладу. В Італії і у Франції взагалі не хочуть впускати – байдуже чи це дитина чи вагітна жінка. Та загалом Європі така практика знайома. Ми мусимо їм відповідати!” – зазначив “Пошті” власник ресторанного бізнесу у Львові Марк Зархін.
Ілько Лемко, львовознавець
– У принципі у будь-якому цивілізованому місті має бути достатня кількість громадських вбиралень – це одна із ознак цивілізаційного суспільства. Наразі ситуація із туалетами у Львові складна. Туалетів мало і це проблемно. За Польщі були громадські вбиральні по всьому місту, одна з них розташовувалась біля теперішнього пам’ятника Данилу Галицькому, поблизу вулиці І. Франка. Там зараз теж є туалет, щоправда, він недіючий. Зараз ведеться мова про встановлення пам’ятника на цьому місті, бо там колись були могили козаків Хмельницького, які полягли під час облоги Львова. Потім поляки на цьому ж місті поставили громадську вбиральню, що, звісно, не толерантно стосовно українців. На пляці Пруса (нині це площа Івaна Франка) ще була одна вбиральня. На площі Ринок, 45 була найпопулярніша у свій час львівська кнайпа “Атляс” Едуарда (Едзя) Тарлерського. Тоді й виник знаменитий львівський вислів “зайти до пана Едзя”. Тарлерський дозволяв усім за символічну плату заходити до туалету “Атлясу”. Охочих було багато, бо у ті часи на площі Ринок був базар. Відтоді, як хтось хотів піти до туалету, казав, що “йде до пана Едзя”.
Зараз теж і самі львів’яни, і приїжджі заходять у ресторації з метою справити потреби. Щоправда, не всі власники дозволяють таке. Хтось навіть за це гроші просить. Як на мене, то це навіть принизливо для ресторації, тим паче, якщо до туалету проситься дитина.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
