Як повідомили “Пошту” в департаменті агропромислового розвитку Львівської ОДА, станом на 1 січня 2015 року у Львівській області загальна площа земель становить 2183,2 тис. га, із них сільськогосподарських – 1262,1 тис. га, в тому числі ріллі – 793,8 тис. га. Решта – природні сінокоси, пасовища, багаторічні насадження, перелоги. 

“У процесі роздержавлення та приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств на Львівщині розпаювали 598 тисяч га сільськогосподарських угідь, із них 479 тисяч га ріллі.  351 тисяча громадян набула право на земельну частку (пай). Крім розпаювання, у приватну власність громадяни отримали землю іншими способами, відповідно до законодавства України. Усього земель у власності та користуванні громадян (станом на 1 січня 2015) 827,9 тисячі га, в тому числі 803,9 тисячі га сільськогосподарських”, – зазначив “Пошті” начальник відділу організації виробництва, маркетингу продукції рослинництва й технічного забезпечення департаменту агропромислового розвитку ЛОДА Ігор Вус. 

Із його слів, здебільшого землі Львівщини засіюють зерновими і технічними культурами, овочами і традиційно картоплею, а також кормами для худоби. 

Якщо селяни, володіючи земельними ділянками, не господарюють на них із якихось причин, то здають в оренду. 

“Землю в оренду здають на договірних умовах за відповідну плату, яка не може бути нижчою за 3% від оцінки землі. Державні та комунальні землі, відповідно до законодавства України, передають в оренду виключно на конкурсних засадах”, – зазначив Ігор Вус.

За його словами,  в області не так багато агрохолдингів, утім є великі сільськогосподарські підприємства. І перші, і другі займаються інтенсивним виробництвом, що має переваги й недоліки.

“Масштабні підприємства, зокрема холдинги, маючи більш потужний фінансовий ресурс, ведуть інтенсивне виробництво: сучасні індустріальні технології на інноваційній основі з відповідним рівнем насінництва, мінерального живлення, захистом рослин, технічним забезпеченням. Їхня продукція – конкурентоздатна на світових ринках”, – зазначив Ігор Вус.

Співрозмовник зазначив: технології пішли вперед. З одного боку, це спростило роботу людям, але з іншого – вони втратили роботу. 

“Великі підприємства займаються в основному індустріальними культурами. Проте в силу високої індустріалізації маємо низьку зайнятість населення на підприємствах. Конкуренто­здатність їх продукції у світі забезпечується порівняно низькими зарплатами, родючістю ґрунтів, пільговими умовами аграрного виробництва в Україні”, – зазначив Ігор Вус.

Менші за площею землекористування підприємства більш наближені до території свого виробництва, проблем цієї території.

“Малі фермерства запов­нюють нішу трудомістких культур, чим збільшують зайнятість і наповнюють асортимент сільськогосподарської продукції. Змушені підтягуватися до рівня технологічності великих  підприємств, аби витримати конкуренцію. А вона – позитивний фактор”, – резюмує Ігор Вус. 

Родючість земель нашого краю приваблює не лише українців, а й іноземних інвесторів із різних куточків світу. 

“Іноземні інвестиції в сільськогосподарському виробництві області надходять здебільшого з Великої Британії, Швеції, Данії, Німеччини, Австрії та Арабських Еміратів. Цікавляться також представники Польщі та Угорщини”, – каже Ігор Вус.

Зі слів співрозмовника, залучення іноземних коштів сприяє  розвитку агропромисловості не лише Львівщини, а й України загалом. Це сприяє створенню робочих місць для селян, які не мають змоги працевлаштуватися на селі. 

“Україна в принципі зацікавлена в залученні іноземних інвестицій, особливо зараз, проте важливо, щоб вони працювали не тільки на прибуток інвестора, а й створювали додатковий капітал Україні, робітникам давали достойну заробітну платню, а світу не сільськогосподарську сировину, а кінцеву для споживання продукцію!” – акцентує Ігор Вус.

Економічні експерти радять власникам великих паїв не продавати землю, а здавати її в оренду, при цьому тільки на довготривалий період.

“Оренду потрібно оформлювати на тривалий час, а не на п’ять років. Це нормальна світова практика. Тим паче, це вигідно, бо не потрібно продавати землю, але й орендна плата йде. Тим паче, коли землю продаєте і бачите, що вона не задіяна, то повернути її ніяк не можна. Натомість договір оренди дає таку змогу. Продаж може принести моментальний дохід”, – зазначив “Пошті” економічний експерт Ростислав Слав’юк.

Із його слів, прогалини в земельному законодавстві сприяють розпорошеності земель України і Львівщини зокрема. 

“Щодо земельного законодавства, то зараз, на жаль, нема повноцінного реєстру. Відтак велика кількість земель не може знайти свого власника, бо справжні померли, а земля в той час була в оренді. Це підтвердження того, що в земельному комплексі дуже багато прогалин, якими хтось користається”, – зазначив Ростислав Слав’юк.