“Тримаймося разом”: живий ланцюг волонтерів

Кілька сотень волонтерів міста й області 23 травня біля пам’ятника Тарасові Шевченку об’єднались у живий ланцюг “Тримаймося разом” на підтримку українських Героїв, які воюють на неспокійному сході

На центральну площу міста волонтери, які є надійним тилом для бійців, прийшли дружними командами: рух “Допоможи фронту”, Центр забезпечення військових і Центр допомоги сім'ям учасників АТО Народної Самооборони Львівщини, рух “Hand made по-львівськи” й ініціатива “Львівський Лицар”.
Саме вони забезпечують одягом, взуттям, амуніцією та технічними засобами бійців, плетуть маскувальні сітки та маскхалати, готують сухі борщі та інше. Усі певні: волонтер – це стан душі, тож волонтером може стати кожен! А ще вони закликають: долучайтеся, бо потрібні й ваші руки!

Волонтери вшанували хвилиною мовчання загиблих побратимів і бійців, під час заходу розгорнули великий синьо-жовтий стяг, на якому кожен охочий залишив свій підпис. Прапор єдності помандрує в інші міста – його підписуватимуть волонтери в інших регіонах. 

“Дорогі друзі-волонтери, всім щиро дякую за нашу спільну зустріч! Нас насправді багато, і це точно не всі волонтери, які працюють на перемогу, для яких життя кожного солдата є цінним. Ми з вами є рушійною силою! Якщо триматимемося разом дуже міцно, дуже вірно – перемога не за горами! Я вірю в це! Слава Україні!” – написала у соцмережі Facebook волонтер руху “Допоможи фронту”, організатор заходу “Тримаймося разом” Люба Возняк.

“Волонтерський ланцюг – стільки позитивних емоцій. Тішить, що нас так багато, що всі ми спільно працюємо заради однієї великої мети – перемоги! Разом нас багато, нас не подолати!” – зазначають волонтери Народної Самооборони Львівщини.

Спитає випадковий перехожий:
“Чи можна стати з Вами у ланцюг?”
Та ж бути волонтером може кожен!
Там хлопці борються, допоки тут є рух.
Ставайте з нами, дайте ще долоні,
Для кожного роботи через край!
На полі бою хлопці, у полоні,
Потрібна зброя, борщ потрібен, чай…
Щодня б я міг ходити на концерти,
Проводити, можливо, краще дні,
Та серце кличе бути волонтером,
Тому що НЕ ОДНАКОВО МЕНІ.
Малюнок дівчинки із українським стягом,
Шкарпетки, в’язані бабусею вночі,
Броня не було небо, щоб їм дахом
На хліб смачне варення з аличі.
На жаль, коли вгорі не можновладці,
Щоб далі ще міцнів вояцький дух,
Не можемо сидіти ми без праці,
Бракує часу, сил, бракує рук.
Від серця знов лунає нам наказом:
“Допоки ще країна у вогні,
Єднаємося! Ми маєм бути разом!”
Промовте кожен: “НЕ ОДНАКОВО МЕНІ”.
Юрій Федечко
Фото: “Книжкова сотня”, Віталій Українець, “Народна Самооборона”, Тарас Грень
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4739 / 1.55MB / SQL:{query_count}