Дитинство – це, певно, найчудесніша пора в житті людини! Тільки згадайте, як це: вихором вибігти на вулицю і підстрибуючи помчати на дитмайданчик, аби вмоститись на гойдалці чи позмагатись з вітерцем на карусельці. Що ще тоді потрібно було для щастя?!
Втім, теперішній малечі такі “забаганки” навіть не завше доступні. Адже деякі майданчики у Львові старі, знищені і давно потребують ремонту. А гойдалки там старші від батьків дітвори, яка там грається...
Повсюди стирчать залишки залізяччя, а в пісочниці нема піску. Та в окремих районах і цього немає. Малеча змушена шукати розваги у сусідніх дворах. Аби туди потрапити, їм частенько потрібно перейти дорогу, а без старших це небезпечно. Коротко кажучи, ситуація не з кращих!
Вже у 2015-ому міська влада обіцяє потішити дітвору новими ігровими майданчиками, а каруселі радянських часів мають полагодити. Ще б пак?! Вибори на носі, а тому працюємо чи робимо вигляд, що працюємо, у поті чола. Тим часом близько двохсот аварійних майданчиків міста чекають на капремонт.
Всього на ремонтні роботи з міського бюджету розвитку передбачено 2,1 млн грн. Втім, цих коштів вистачить лише на 31 травмонебезпечний дитмайданчик. Решта 170 традиційно зачекають...
Недитячі проблеми дитячих майданчиків
Щоб трохи розважити малечу, батьки водять їх на прогулянку туди, де дитячі забавки у належному стані. Одне з таких місць – дитячий майданчик у парку І. Франка.
Дітлахів тут стільки, що ніде голці впасти, а на кожні гойдалку і гірку шикуються цілі черги. Та й батькам тут, здається, спокійніше – сидять на лавочці з газетою чи книгою, а не ходять попід атракціонами, аби вчасно зловити свою дитину. Щоправда, так було не завжди.
“Відремонтували майданчик у 2006-ому, а потім повторно у 2013, якщо не помиляюсь. От ми і зачастили сюди. Тут безпечніше і діткам подобається. Бо живемо на Одеській, то там цілком протилежна ситуація з майданчиком. Все на доброму слові тримається! Гойдалки були несправні, карусельки перехилені. Чесно кажучи, не дозволяла своїм тут гратись. А тепер аж любо глянути!” – зазначила у розмові з “Поштою” львів’янка Анастасія.
Втім, так пощастило не всім діткам. Ті, що живуть дальше від центру, катаються на поламаних або ж взагалі не катаються. Бо не мають де...
 |
фото: Андрій Польовий |
“На кінці Зеленої дитячих майданчиків обмаль. Не всім вистачає! Та й гойдалки там такі, що страшно дитину саджати. Але ж мої діти їх так люблять, що категорично заборонити кататись не можу. Звичайно, хотілося б, щоб міська влада зайнялась цим питання. І не лише до виборів, як це у нас переважно буває!” – зазначає “Пошті” львів’янин Маркіян.
Дитячі майданчики перебувають на балансі ЛКП, проте останні можуть робити лише дрібний поточний ремонт. І то не завше. Тому тамтешні жителі часто нарікають на роботу комунальників, мовляв, “помалювали гірку, а ремонтувати не хочуть”. Тому громада береться своїм коштом споруджувати ігрові зони.
“У мене знайомі проживають на Пасічній. Вони на спілку із сусідами закупили дві гойдалки, пісочницю і гірку. І мають чистий спокій! Я ще трохи почекаю, якщо не буде ініціативи від місцевої влади, то будемо самостійно встановлювати”, – повідомив Маркіян.
На радість малечі
В управлінні молоді і спорту міськради “Пошті” розповіли, що найбільша потреба у дитячих майданчиках є у районах Рясне-1, Рясне-2, де відстань між об’єктами може сягати до 1000 метрів.
“Загалом у місті близько п’ятисот дитмайданчиків. Двісті з них потребують ремонту. Але зробити все й одразу не виходить. Торік привели до ладу три дитмайданчики, цього року заплановано 31. Минулого року ремонтували менше, бо якраз почались бойові дії у країні і великі суми перечислили на потреби армії. Цьогоріч все ж плануємо виконати планові ремонти на майданчиках”, – зазначає “Пошті” начальник управління молоді та спорту міськради Володимир Шнайдер.
З його слів, для цього кожне ЛКП міста отримає по 50 тис. грн. Більше 90% коштів розраховано на заміну старого радянського обладнання. І лише 10% на упорядкування цілком нових ігрових площадок.

“У 90-ті роки із матеріалів, що залишились після будівництва будинків, робили майданчики. У Львові таких понад 40. Конструкції дивні та небезпечні, тому ремонтувати їх нема сенсу. Легше повністю замінити атракції. Там, де зовсім нема майданчиків, встановимо нові. Мова йде про густозаселені райони, у яких велика відстань між дитмайданчиками ”, – пояснює Володимир Шнайдер.
Також співрозмовник закликає мешканців прилеглих майданчиків не бути байдужими до ремонту атракцій. Будь-яка допомога буде корисною і зайві руки не завадять. Тож до роботи!
“Ми заохочуємо батьків не бути байдужими і долучатись бодай до висадки дерев чи упорядкування клумб на дитмайданчику. Нехай люди зроблять так, як хочуть, і тоді не буде претензій. Також дуже важливо, аби громада брала активну участь у догляді за майданчиком після його спорудження. Адже у місті більше п’ятисот ігрових зон і проконтролювати порядок на кожному з них напрочуд важко. Тому, шановні батьки, бабці і дідусі, будьте більш ініціативніші!” – акцентує Володимир Шнайдер.
Дитмайданчик – не для дорослих посиденьок!
Утім, часто-густо львів’яни самі ж винні у такому стані майданчиків. Молодь вечорами нерідко розпиває алкоголь та розважається там. А пісок із пісочниць зникає, бо люди забирають його для своїх домашніх улюбленців.
“Ночами із майданчиків линуть такі шуми-гами, що спати неможливо. А вранці бачу, як прибиральниця мішками пляшки з-під пива звідти виносить. Ходять тут всякі. Колись навіть наркомани були, бо голки знаходили. Але ж там дітки граються! А ще сусідка для своїх котиків увесь пісок з околиць визбирує. Та й не вона одна”, – нарікає жителька Личаківського району Наталя.
Ночами із майданчиків линуть такі шуми-гами, що спати неможливо. А вранці бачу, як прибиральниця мішками пляшки з-під пива звідти виносить
Аби поборотись із горе-відпочивальниками посадовці навіть запровадили ноу-хау – інформаційні таблички. Та чи дієві такі методи?! “Бува, батьки вдень там діток на гойдалках гойдають, а ввечері там же розпивають пиво з друзями. Ну хіба так годиться?! Саме тому з 2013-го на кожному відремонтованому нами майданчику встановлюємо інформаційний щит. Там у зрозумілій формі прописані правила поведінки на майданчиках. Також там вказані телефони міліції, гарячої лінії міста і адреса сторінки управління у Facebook. Таким чином намагаємось будувати конструктивний діалог із громадськістю міста”, – пояснює Володимир Шнайдер.
З його слів, управління співпрацює з активним осередком львівських матусь над створенням карти усіх дитмайданчиків міста. “Це дасть змогу контролювати стан кожного і при можливості одразу ліквідовувати неполадки”, – резюмує Володимир Шнайдер.
Куди звертатись, аби обладнали дитмайданчик?
Необхідно звернутися з листом на ім’я начальника управління молоді, сім’ї та спорту Львівської міськради через Центр надання адміністративних послуг (адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, вхід з боку ратуші). Листа, написаного в довільній формі, можна принести особисто або надіслати поштою.
У листі треба задекларувати своє бажання (що хочете, аби поблизу конкретного будинку постав дитячий ігровий майданчик). Добре, якщо у ньому схематично покажете розташування ділянки (можете й намалювати її в довільній формі). Це потрібно для того, аби потім не виникло нюансів, що це не та ділянка, де ви хотіли б бачити майданчик. Під цим листом може міститися як ваш підпис, так і кілька – інших мешканців (таким чином ви покажете, що це ваша спільна позиція).
“Після звернення перевіримо, чи запропонована вами земельна ділянка є наявною в ухвалі про затвердження схеми розміщення дитячих майданчиків у відповідному районі, чи ні, і що місто робитиме далі, аби її внесли. Ви обов’язково отримаєте відповідь з коротким описом дії управління щодо цього питання, –
зазначав “Пошті” у березні 2015-го Роман Андрес, головний спеціаліст управління молоді, сім’ї та спорту міськради. – Крім того, можете звернутися телефоном 297-59-17, аби оперативно перевірити чи є ділянка в ухвалі, чи немає”.
Там легко візуалізується політична партія чи кандидат, який його встановлює. Разом із тим, дитмайданчиками опікуються відповідні ЛКП або ОСББ, однак кошти на ремонт можуть бути надані в обсязі не більше 5% від бюджету відповідного ЛКП, інші – надає місцева рада. Відтак ремонт майданчиків – найбільше залежить від ради та від депутатського корпусу.
Очевидно, увага до дитмайданчиків – це намагання допомогти і показати присутність депутатів y громаді. Як наслідок, виник зворотний зв’язок – виборці звикли, що досягнути чогось найлегше перед виборами, а значить тоді й зростає кількість їхніх запитів до обранців.