Амбіції на львівський “Диснейленд”
“Пошта” дізналась, коли розпочнеться відновлення Парку культури ім. Богдана Хмельницького,чи позбудеться він залишків “радянщини”, чи вийде на європейський рівень та коли побачимо нові каруселі
фото: фейсбук-сторінка Оксани Наконечної
Вже не одне покоління львів’ян, пригадуючи дитинство, обов’язково, пов’язують його із Парком культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького: його атракціонами, лавочками, старими і величними деревами.
Проте нині все це вже не виглядає так гарно і яскраво, як було тоді. Час бере своє, і за десятки років у парку все помітно “зносилось”, тож потребує оновлення. Нині процес ревіталізації (відновлення) парку обговорюють громадські активісти, вносять свої пропозиції.
Згодом, після воркшопів, експерти напрацюють остаточний проект і почнуться пошуки інвестора.
Колись тут гуляла міська знать
Мало хто знає, що у далекому XIX ст. в районі нинішнього входу у Парк культури був Пелчинський став, він живився потічком, що далі впадав y річку Сорокa. На цій водоймі спорудили військовi купальні в стилі ампір. Тут гуляла міська знать, взимку влаштовували ковзанку. Як зазначено на офіційному сайті парку, до початку XX ст. став пересох, y 1921 році його остаточно засипали, проклавши вулицю Пелчинську (тепер Вітовського).
На місці нинішнього критого басейну “Динамо” від початку XX століття взимку функціонувала найбільша у Львові публічна ковзанка з електричним освітленням, а влітку там були тенісні корти. Звідси, від кортів, вгору до Кадетської школи тягнувся невеличкий Пелчинський парк, який займав фактично ту частину нинішнього парку, що знаходиться між центральною алеєю та вул. Гвардійською. У верхній частині парку від вул. Гвардійської вздовж вул. Стрийської до вул. Лижв’ярської пролягав вже у 20-х роках XX ст. дуже занедбаний Стрийський цвинтар, який “совєти” остаточно ліквідували в процесі розбудови парку.
Парк культури, яким він є зараз, почали створювати в 1951 році. У його партерній частині побудували фонтани і арки над входом, а центральна алея піднімалася вгору до зведеного вже пізніше Монумента Слави. Міський парк культури і відпочинку став основним місцем проведення більшості міських свят, а з 1984-го – “пам’ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення”, нині його загальна площа аж 26 гектарів!
 |
| фото: geolocation.ws |
Зараз, гуляючи в парку, швидше можна сказати, що він старий, ніж старовинний. Атракціони застаріли, і хоча їх щороку ремонтують, фарбують та оновлюють, сучасних дітей таким “раритетом” вже не здивуєш. А от придбати нові каруселі комунальне підприємство не може, бо не настільки самоокупне…
“Парк заробляє сам на себе за рахунок атракціонів та надання в користування території для торгівлі, проведення подій. На розвиток парку місто нічого не виділяє. Лише щороку отримуємо до 50 тис. грн на озеленення. У 2010 році міськрада ухвалила збільшення статутного фонду парку на суму близько 4 млн грн. Наразі парк недоотримав ще 3,4 млн грн. Цього року нам мали виділили 500 тис. грн, але кошти ще не надійшли”, – розповіла “Пошті” адміністратор парку Оксана Наконечна.
З її слів, зелені насадження нині також не в найкращому стані, є навіть аварійні дерева. Велика частина парку просто занедбана, заросла самосівами, тож парк дає собі раду як може. Ось на початку березня там висадили кілька кущів туї та самшиту, а до кінця квітня планують посадити катальпи, сакури та вишні.
Відкритий кінотеатр, велодоріжки і нові атракціони
Про нагальну потребу ревіталізації парку у місті говорили давно, бо ж з кожним роком він стає все старішим, тож потребує масштабнішого оновлення. Минулого тижня у Львові провели громадське обговорення цього довготривалого та масштабного процесу.
Усі небайдужі до долі Парку культури висловлювали свої ідеї щодо того, які новації слід запровадити, аби вивести його на якісно новий рівень. Ті ж, хто не мав можливості прийти на слухання, писали свої ідеї на сторінці парку у Facebook.
Каруселі розмальовують художники До відновлення ще далеко, тому аби люди продовжували ходити до парку, треба щось робити вже сьогодні. Як розповідають в адміністрації парку, аби старі атракціони мали охайніший вигляд, вирішили залучити художників. Ті придумають, як їх краще розмалювати, затвердять свої ідеї, а згодом і втілять їх. Необхідні матеріали надасть парк, а як заохочення там пропонують квитки на гойдалки. “Вже зголосилося 12 художників, зараз вони готують ескізи, і як тільки погода дозволить – почнуть розмальовувати атракціони. Цього року розмалюють “Сонечко”, “Грибок”, “Вальс”, “Веселі гірки” та скульптури лева і черепахи при вході у містечко атракціонів. Загалом у парку є 12 атракціонів, усі в робочу стані окрім “Вихору”, його закрили на ремонт. Щороку кожен атракціон проходить діагностичне експертне обстеження Західним експертно-технічним центром та Дежгірхімпромнаглядом у Львівській області. Цього року вже проводили перевірку і атракціони отримали дозвіл на експлуатацію”, – розповідає Оксана Наконечна. З її слів, через те, що атракціони старі, поточні ремонти, фактично, проводяться постійно в процесі експлуатації. Найстаріший же атракціон – це “Автодром”, він був введений в експлуатацію в 1979 році! Щоправда, з того часу усі його елементи замінили: зварили новий павільйон, замінили підлогу, закупили нові машинки. |
“Процес ревіталізації вже почався, відбулись перші громадські обговорення, далі (23-24 травня) у парку проведемо воркшоп, до якого залучимо архітекторів, ландшафтних дизайнерів, представників бізнесу, мешканців міста. В результаті розробимо технічне завдання для другого, вже міжнародного воркшопу, який відбудеться в середині липня, – розповідає Оксана Наконечна. – На нього приїдуть спеціалісти з Німеччини, Польщі та Білорусії. Впродовж тижня вони у групах розроблятимуть проекти, потім оберемо переможця. Далі оголошується тендер на розроблення вже самого проекту, який затвердить міськрада та профільне міністерство. Ревіталізація Парку культури – це довготривалий процес, на роки. До нього залучимо здебільшого спонсорські та грантові кошти, залучимо до проекту волонтерів”.
З її слів, у парку планують почати реалізацію проекту розвитку вже з середини 2016 року. Нині там працюють над залученням коштів з різних джерел: інвесторів, спонсорів, грантів, зокрема і іноземних.
“Від ревіталізації передусім чекаємо нових ідей, інноваційних рішень наявних проблем та основне, залучення різних середовищ людей до парку. Парк оживе лише у тому випадку, якщо він буде цікавий мешканцям, якщо вони будуть сюди приходити і гарно проводити час. Ну і звісно, в результаті реалізації проекту розвитку будуть розвинені різні зони парку – спортивна, розважальна, відпочинкова, з’являться нові атракціони, покращиться благоустрій”, – каже Оксана Наконечна.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Фінансове питання дуже важливе, бо парк є комунальним підприємством, яке має саме на себе заробляти. Яку функцію в розвитку громади повинен виконувати парк культури? Напевно, не тільки відпочинкову чи розважальну. Такі місця у великих містах (а Львів є великим містом) повинні виконувати екологічну функцію, культурну, комунікаційну, щоб це було місце, де можуть зустрічатись люди різних поколінь.
Не так давно у парку з’явилась молода команда менеджерів, яка почала активно задумуватись над тим, чим цей парк може стати для міста і як вирішити його нагальні проблеми. Вони зробили первинний ескіз ревіталізації парку, зміни його зонування, створення нових зон, можливостей.
Зараз є завдання зробити так, аби це був парк чотирьох сезонів, не лише літній. Ці молоді люди мислять вже абсолютно новими категоріями. Дуже правильно зробили, що винесли свій проект на громадське обговорення активістів, активні слухачі і учасники подали багато слушних пропозицій, зауважень, корегувань проекту. Це був лише перший крок до того, щоб парк змінився, далі таких кроків буде багато.
Звісно, ми розмірковували над тим, за який кошт будемо втілювати остаточно напрацьований проект. Нагадаю, що парк за формою своєї діяльності є Львівським комунальним підприємством. А отже, має сам заробляти на свій розвиток. А для того, щоб парк на себе заробляв, він має мати інструменти заробітку: починаючи від атракціонів (бо це найбільш очевидний інструмент заробітку) і закінчуючи проведенням у парку якихось партнерських подій.
За проведення різних подій парк може брати оплату за місце, амортизацію своєї території, можливо, після цього будуть залишатись якісь речі. Наприклад, хтось подарує сцену, освітлення чи щось подібне. Інвестор прийде тоді, коли побачить у парку перспективу. А вона буде тоді, коли парк стане живим, привабливим, сучасним місцем. Бо, коли там буде тільки захаращена територія лише для вигулу собак, то ніхто інвестувати в цей парк не захоче! Кожна інвестиція вимагає капіталу і менеджменту. Інвестор дає можливості і фінанси, а менеджмент і розвиток, зазвичай, справа приймаючої сторони. Коли інвестор побачить, що це живе, людне, привабливе місце, що там є з ким говорити як з партнером, тоді будуть інвестиції. Впевнена, так і станеться.
Коли люди перестануть інвестувати у війни, то може вони почнуть інвестувати в розвиток. Наразі треба відвоювати спокій і мир… Хоча, я думаю, що такі речі можна і треба робити паралельно. Конфлікт це така річ, яка може тривати і десять років, але це не означає, що ми маємо чекати десять років, коли це закінчиться, бо за цей час зруйнується все, що ще було живим. Тому треба робити паралельні речі.