“Останні кілька днів попит на борошно, олію, цукор і крупи зріс настільки, що ми не встигаємо поповнювати запаси, все доставляємо ці продукти й доставляємо. Дефіциту нема. Люди запасаються. Наскільки це раціонально – не знаю. Також нині багато купують енергоощадних лампочок, свічок, запитують про ліхтарики. Трохи зменшився попит на побутову хімію”, — пояснили “Пошті” в одному з найбільших супермаркетів міста. 

Директор департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації Осип Магур такий купівельний ажіотаж пояснює дефіцитом гривні і каже, що нестачі продуктів нема.

“Дефіциту продуктів нема. Є дефіцит гривні. Національна валюта знецінюється. Те, що є в залишку, люди намагаються витратити на продукти першої необхідності. Заробітна плата не змінилася, пенсії ті ж. На ринку нема дефіциту. Грошей у людей нема! Паливно-мастильні матеріали дорожчають, добрива збільшились у ціні втричі, пестициди також. Вартість хліба теж підвищиться. Кілограм уже зараз коштує майже 12 гривень! А ми ж не купляємо стільки. Нині хліб подорожчав на 10 відсотків. Львівщина отримує зерно з Аграрного фонду, запасів достатньо.

Цукром і олією ми забезпечені повністю від місцевих виробників. Цукрового буряка виростили стільки, що маємо навіть надлишок. За кордон цукор не так і вигідно продавати. Ціна на нього буде підвищуватись, але не катастрофічно. У нас усе прив’язується до долара, відтак і ціна бензину стрімко збільшується. Підвищилась і вартість мінеральних добрив, а власних у нас нема. Ціни на продукти підвищилися втричі, як і валюта”, — розповідає Осип Магур.

Щодня, купуючи продукти першої необхідності за цінами, що постійно підвищуються, львів’яни нарікають на міську владу. Мовляв, чому посадовці нічого не роблять: хтось міг би контролювати ціни, бо це ж львівські магазини, податки платять до міського бюджету, а з людей по три шкури деруть. Але в ратуші відповідають, що на ціни не мають жодного впливу. За ними мав би стежити Антимонопольний комітет.

“Є Антимонопольний комітет, і він мав би конт­ролювати ціни. Найкраще було б, якби в області фінансувалося сільське господарство, існували певні програми, дотації ішли виробникові на вирощення зернових культур або рогатої худоби, до прикладу. Нині це є, але в дуже малій кількості, адже відомо, в якому стані перебуває держава. Продовольча безпека має стояти на рівні з військовою! Заробляємо копійки, ціни на продукти підвищуються, все дорожчає. Люди бояться голоду, тож намагаються запастися за старими цінами”, — каже Осип Магур. 

Той, хто запасся продуктами, задумується і про одяг. А він у магазинах тепер коштує захмарно дорого, особливо враховуючи те, що мінімальна зарплата українця становить 1 218 гривень. Видається, потрохи нам узагалі доведеться відмовлятися від імпортних товарів, бо їх ціна прив’язана до курсу долара.

“Хотів оновити гардероб, тож поїхав у торговий центр. Заходжу в перший магазин, а там джинси коштують 2 399 гривень, сорочка – 800, а торгова марка така, що ніколи й не чув. У іншому магазині джинсові штани, які придбав на початку грудня за 349 гривень, уже по 699. На джинсах у іншому магазині просвічується старий цінник із написом “499 гривень”, а сьогоднішня вартість – 1 139. У взуттєвому магазині доведеться викласти 2 400 гривень за весняне взуття, у магазині джинсового одягу – мінімум 700 за штани і 450 за сорочку. Рік тому воно коштувало 400 – 500 гривень і 180 – 280 відповідно. Бачу, Краківський ринок стане знову модним”, – пише користувач Дем’ян Данилюк у своєму Facebook.

Раніше ті, кого не цікавив одяг брендових магазинів, купували його на ринках, але тепер і там ціни не надто різняться. На ринках міста також покупців поменшало, бо речі закуповують за долари. Тепер у тренді стануть секонд-хенди.

До теми. У Хмельницькому половина місць на ринку, який вважається найбільшим у Західній Україні та одним із найбільших у Східній Європі, закриті, про це УНІАН повідомив в.о. міського голови, секретар Хмельницької міськради Костянтин Чернилевський. Він зазначив, що ситуація погана через різкий стрибок курсу долара.

“Негайно потрібно стабілізувати економіку. Малий бізнес, зокрема ринки, мляво працює в період галопуючої інфляції. Водночас варто було б переходити на імпортозамінювальні товари. Потрібно розвивати власне виробництво”, – сказав Костянтин Чернилевський. За його словами, якщо курс гривні не підніметься, доходи не збільшаться і покупцям нічого буде робити на ринках через низьку купівельну спроможність.

“Не подорожчає лише молоко”

Експерти пояснюють: змушені підвищувати ціни, бо дорогі ресурси. Через подорожчання міндобрив і пального, які залежать від курсу долара, збільшується й ціна не лише імпортованих продуктів, а й українських. 

– Державне регулювання  ціни мінімальне і не розповсюджується на жодну культуру, на жодний продукт. Той же Аграрний фонд підвищив ціни ще торік у серпні – вересні на 30 відсотків  на борошно. Нині Міністерство аграрної політики не є соціальним міністерством. Саме тому, на мою думку,  треба зважати на те, як є у Європі (переходити, до прикладу, до прямих грошових дотацій, соціальних виплат для соціально незахищеного населення). Тоді би проблема зникла. 

– Якщо взяти, ціна чого і на скільки підвищилася, передусім ітиметься про фрукти й овочі. Фрукти дорожчі, бо вони великою мірою залежать від курсу долара. В Україні імпорт фруктів за минулий рік складає більше 600 мільйонів доларів. Але це було у 2014-ому. Зараз же багато компаній відмовляються далі закуповлювати фрукти у зв’язку з таким курсом долара. Оскільки закупівля (скажімо, фруктів) зменшується, вартість збільшуватиметься. Імпорт  напряму залежить від курсу долара: якщо він підвищуватиметься, меншою буде кількість і вищою ціна.

Якщо зважати на наші види продукції, за рік крупи (гречана, пшоно, манна, вівсяна) збільшилися в ціні на 42 відсотки. Все почалося з гречаної крупи. Її кількість неправильно розрахували, а потім почали спекулювати: підвищили ціну. Зараз вона знизилась, але не відповідає тій вартості, що би мала бути. Яйця також подорожчали. Вони ніби і власного виробництва, але в нашій області ніхто не виробляє комбікормів, а це одна з основних складових, що займає велику частку в собівартості. Корми завозять або з-за кордону, або з інших областей, а це транспортні витрати. Додається також сезонність.

Ситуація з цукром теж дуже “цікава”. Були заяви, що виробили 1 мільйон 800 тисяч тонн, чого достатньо для внутрішнього ринку. Але на це впливає і експорт. Якщо взяти до уваги вартість цукру в Україні, то вона досить низька, коли порівнювати з іншими державами. Власниками цукру є багато комерційних структур, які вирощують буряк, а потім його продають. Враховуючи те, що робиться, сьогодні їм вигідніше той буряк продати за долари за кордон, ніж у своїй країни за гривні.

– Основний чинник, який впливає на вартість продуктів, – передусім неузгодженість дій по вертикалі “уряд – місцеві органи влади”. Колись формувалися регіональні запаси зерна. Зараз цього нема. Звісно, доклалося підвищення курсу валюти, відтак і всіх компонентів або навіть матеріально-технічних ресурсів, які серйозно впливають на собівартість продукції. 

Була заява першого заступника міністра аграрної політики, що хліб коштуватиме 10 гривень, але він, радше, робив прогноз із точки зору ситуації з Аграрним фондом, а це сприйняли неправильно (як заклик до дії), і вже через кілька днів люди почали масовано купувати борошно. Високопосадовцям треба бути коректнішими і дозувати таку інформацію, адже вони мають знати, що можуть спровокувати підвищення ціни, а дехто на тому може нагріти руки. 

– Не можу сказати, чи достатньо в країні борошна, чи ні, бо це завдання влади. Але у Львівській області є певні проблеми, бо ми вирощуємо зерно третього і другого класу. У попередні роки ми закуповували 70-80 тисяч тонн за межами Львівської області для того, щоб випікати хліб вищого ґатунку. Якщо купувати привезене борошно або зерно за тими цінами, що є, це однозначно приведе до подорожчання хліба. 

Тут треба розібратися, скільки Аграрний фонд може дати борошна за ціною, зафіксованою там торік. Якщо перемолоти зерно з минулого року, то однозначно, що курс долара не вплинув би на формування собівартості цього борошна чи зерна. Воно мало би бути дешевшим. Отож потрібна ще порядність і контроль. З іншого боку, зараз триває підготовка до весняно-польових робіт, багато зерна ще є в господарствах. Ті ж постараються продати його якнайдорожче, аби купити пальне чи мінеральне добриво.

– Якщо взяти молочний блок, то він не мав би дорожчати. Він найменш вразливий до підвищення цін. Торік по всіх роздрібних ринках країни збільшення ціни на молоко було лише 17,5%. Зараз потрохи йдемо до весни, тож буде наростати виробництво молока. Зараз є тенденція зниження поголів’я, але молочна група все ж не повинна суттєво дорожчати. А от із м’ясом може бути проблема. Росія відкриває свої кордони для м’яса, і це може бути приводом до того, що компанії почнуть скуповувати його і експортувати в Росію.

Це може викликати внутрішнє напруження по ціні. Хоча зараз, зокрема зі свининою, ситуація більш-менш нормальна: в нас достатньо запасів. Яловичина в нас у дефіциті. Є тенденція до підвищення ціни через збільшення вартості корму. Росте ціна на зерно, а це – основний компонент. Птиця – найдешевший сегмент м’яса (займає близько 75 відсотків структури). Але дрібні і великі “приватники” курчат завозять із Польщі, тож і на птицю ціна може підвищитися, бо злотий зараз коштує вже вісім гривень. 

Варто зазначити, що розмір мінімальної зарплати залишається на позначці 1 200 гривень. Якщо взяти набір продуктів харчування першої нобхідності, додати подорожчання цін на електроенергію, які прогнозують, а ще послуги ЖКГ, а потім уявити сім`ю з трьох осіб, із яких працює лише один і має мінімальну зарплату, задумайтесь, як за ці гроші прожити…