Минулорічна зи­ма за­пам’яталася революційними і, на жаль, трагічними подіями. Ми з виру майданівських подій потрапили у вир військових.

Львів торік у ніч із 18 на 19 лютого спалахнув: горіли райвідділи міліції, обласні  прокуратура та міліція. Розлючені активісти, серед яких, припускають, були провокатори, розгромили чимало адмінбудівель міста. Згодом цю ніч символічно назвуть Ніччю гніву. 

Натовп палив автомобілі, крав зброю, печатки і штампи. Під їх гарячу руку потрапили і три пам’ятки архітектури, в яких розтрощили чимало меблів і розбили багато цінних вітражів. Із розгромлених торік райвідділів міліції Львова досі не вдалося повністю відновити Франківський – бракує коштів.

Сьогодні турбує те, що за рік (!) так і не з’ясували, хто мародерствував та займався вандалізмом у ту ніч і чому нікого досі не покарали. Також досі повернута не вся (!) викрадена зброя. 

Міліціянти кажуть, що та ніч більше запам’яталася їм масованим вандалізмом і пограбуваннями, ніж протестами. 

“Адміністративні будівлі були понищені настільки, що по-іншому, як вандалізм чи мародерство, їх не назвеш! Багато псевдоактивістів непогано на цьому заробили, адже одне, коли оргтехніка потрощена, і зовсім інше, коли її просто нема”, – зазначив у розмові з “Поштою” начальник міського управління міліції Сергій Зюбаненко. З його слів, у Ніч гніву кожен активіст переслідував власну мету: хтось трощив меблі за ідею, а хтось палив вигідну для себе документацію.

“Тієї ночі серед хлопців упізнав кількох колишніх ув’язнених, тому не дивно, чому горіли протоколи. Вже пізніше з’ясували, що всі дії були наперед спланованими і добре продуманими”, – каже Сергій Зюбаненко. Саме тому, з його слів, зловмисники діяли в балаклавах і масках, тоді як львівські активісти  облич не закривали. Незнайомці здебільшого й зривали процес переговорів із активістами та йшли напролом.

“Були хлопці, які справді під час розмови розуміли, що це наше спільне майно і відновлювати втрачене доведеться спільними зусиллями, а були такі, що навіть чути нічого не хотіли й тільки підливали у прямому значенні масла у вогонь”, – говорить Сергій Зюбаненко. 

Деяке майно вдалося вберегти від рук мародерів шляхом переговорів, однак дещо добряче постраждало. Покараних же досі нема. “Всі активісти амністовані рішенням Верховної Ради. Хто діяв у Ніч гніву – невідомо… Була інформація, що курсанти з Харкова. Щоправда, я її ані підтвердити, ані спростувати не можу!” – наголосив Сергій Зюбаненко.

З його слів, розслідують лише справу про викрадення зброї. Нагадаємо, що в Ніч гніву з райвідділів мі­ліції Львова викрали понад тисячу її одиниць. Аби повернути поцуплене, правоохоронці організовували навіть спецоперації, під час яких осіб, що добровільно повертали вкрадене, до кримінальної відповідальності не притягували. Наразі вдалося знайти лише четверту частину вкраденого.

“Повернули 364 одиниці вогнепальної зброї та понад 15 тис. боєприпасів різного калібру. Хтось здавав добровільно, дехто просто підкидав, у когось вилучали примусово. Було й таке, що знаходили зброю в різних місцях Львова. Проте більша частина зниклого й далі перебуває на руках, тож роботи ще багато”, – зазначила в розмові з “Поштою” керівник прес-служби міліції Львівщини Світлана Добровольська.

У Ніч гніву у Львові у приміщеннях, що є пам’ятками архітектури, побили й багато цінних вітражів, яким понад 100 років. Зі слів фахівців, виготовлені вони фірмою Желенського ще у 1900 – 1907 рр., тому становлять неабияку цінність для міста. Понищені вітражі у обласній прокуратурі вдалося відреставрувати. Працювали над відновленням малюнків на склі Юрій Миколаїшин і Олег Янковський.

“У будинку обласної прокуратури, що на проспекті Шевченка, 17 – 19, розбили ті вітражі, які у грудні 2013-го тільки встановили у великій залі після реставрації. Загалом у будинку є три великі вітражі: на сходовому майданчику, у великій і в малій актових залах. За рік нам вдалося все відреставрувати. Допомагало нам у цьому німецьке бюро “GIZ”, – розповіла “Пошті” начальник управління охорони історичного середовища міськради Лілія Онищенко.

З її слів, окрім вітражів, від рук вандалів постраждали раритетні меблі. “На другому поверсі побили шафки, а також двері, що ведуть у кабінети (ще з тими старовинними “рідними” клямками). Їх повиламували. Наразі всі уламки ми позбирали в ящики і сподіваємося, що найближчим часом приведемо до ладу”, – зазначила Лілія Онищенко. На це, зі слів співрозмовниці, потрібно немало-небагато – 200 тис. грн. 

Досі не менше зусиль потрібно докласти, аби привести до ладу всі потрощені приміщення. Зокрема, йдеться про Франківський райвідділ міліції, який постраждав чи не найбільше. 

“Наразі лише з допомогою підприємців відновлюємо знищене. Від держави коштів дуже мало, тож робимо все, що можемо. Частково відремонтували кабінети, вставили нові двері та вікна, придбали нові меблі. Комп’ютери наразі кожен сам собі приносить”, – пояснює Сергій Зюбаненко. З його слів, куди гірша ситуація із зруйнованими комунікацією та покрівлею Франківського райвідділу міліції. На їх відновлення  потрібні чималі кошти.

“Тут своїми силами не вдасться навести порядку, адже мова про мільйони. Нещодавно у Києві піднімав це питання на рівні міністерств, просив, аби допомогли з фінансуванням. Особливо не тішить Франківський райвідділ: там лише 20% будівлі приведені до належного стану, решта – руїни. Будемо сподіватися, що Київ таки допоможе”, – зазначає Сергій Зюбаненко. 

Як писала “Пошта”, після погромів містяни завмерли в очікуванні: міліція нормально працювати не могла, на 102 не завше відповідали, а дбати про безпеку Львова було треба. 

Відтак активні і небайдужі львів’яни після буремної Ночі гніву задля уникнення напруження “криміногенної ситуації” швиденько мобілізувалися й почали спільно патрулювати місто. Волонтери взяли ситуацію у свої руки тому, що тоді, в лютому, міліція фактично перестала виконувати свої обов’язки і не могла гарантувати спокою на вулицях. Якщо пригадати, ювелірні магазини, розташовані в середмісті, навіть позабирали з вітрин усю продукцію.

 Аби у Львові було безпечно, активісти Народної Самооборони Львівщини, “Варти-1”, “Варти-700”, “Скелі”, “Дорожнього конт­ролю Львова” й Автосотні  цілодобово патрулювали вулиці, дороги, виїзди з міста та в’їзди до Львова, організовували велопатрулі. Вони оперативно реагували на виклики містян і таки якісно впоралися з роботою, за що їм дякуємо! 

“Так звана Ніч гніву започаткувала низку безсон­них ночей у Львові, адже майже вся охорона міста перейшла під відповідальність громадських активістів. Громада Львова зорганізувалася і стала на захист рідного міста. А в ніч з 18 на 19 лютого, аби вберегти адміністративні будівлі Львова, ми оперативно відправляли туди наших людей. Декого таки вдалося стримати. Згодом також до нас зверталися по допомогу консульства, біля яких патрулювали наші активісти”, – розповів “Пошті” керівник Народної Самооборони Львівщини Валерій Веремчук.

І добре, що у ті лютневі дні знайшлися добровольці-активісти, бо якби не вони – ситуація була би значно гіршою. “Наступного дня після тривожної ночі частина правоохоронців, ризикуючи життям, усе ж вийшла на роботу. Номер 102 не працював, тому ситуація в місті була напруженою. У Залізничному районі тоді навіть банк обікрали. Тож дуже добре, що охороняти місто допомагали активісти”, – каже Сергій Зюбаненко.

Варто зазначити, що Ніч гніву згуртувала жителів Львова, нагадавши всім, що безпека нашого міста в наших руках. Хто, як не ми, стане на його захист? До слова, сьогодні громадські об’єднання  й далі активно долучаються до охорони міста, співпрацюють із правоохоронцями та щодня патрулюють середмістя й околиці Львова.