Один із найстаріших європейських некрополів потребує підтримки та реставрацій. На Личаківському кладовищі львів’ян хоронять із 1786 року, нині там поховано більш ніж 400 тисяч людей. 

За три століття там знайшли спочинок чи не найвпливовіші містяни: мери, губернатори, генерали, політичні та культурні діячі. Та от біда: практично 90% усіх поховань родичі не відвідують, адже багатьом могилам більше ста років. Тому найпомпезніші гробівці втрачають красу. 

Проте старовинний некрополь належить до культурної спадщини не лише України, а й усієї Європи: там спочивають чехи, французи, австрійці, німці, вірмени, поляки. І для того, аби могили мали належний вигляд, долучатись повинні всі. Адже догляд за гробами покійних – обов’язок кожної людини.

Уже сім років триває українсько-польський проект “Збереження спільної культурної спадщини”, під час якого вдалось привести до ладу близько двох десятків надгробків. 

Цього року на Личаківському цвинтарі у рамках програми відреставрують ще вісім об’єктів, серед яких і пам’ятник великому Каменяреві. Всі роботи, які виконають за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі, триватимуть з травня до осені 2015 року. Реставрувати надгробки будуть спільно польські та українські фахівці.

“З 2008 року Львівська міська рада спільно із Міністерством культури Польщі проводить програму реставрації польських, українських та вірменських пам’ятних надгробків на Личаківському кладовищі, що у Львові. Щороку реставрується п’ять-шість пам’ятників, цього року більше – аж вісім. Усі роботи фінансує Міністерство культури та національної спадщини Польщі”, — розповіла “Пошті” начальник управління охорони історичного середовища міськради Лілія Онищенко. 

Тож у цьому році заплановано реставрувати такі об’єкти: надгробки Гонорати Божецької, Юзефа Чуловського, усипальницю Івана Франка та продовжити роботи з реставрації родинного склепу Северина Гощинського. Також відновлять надгробки Францішка Яворського, Станіслава Кемпінського, Артура Міліковського та пам’ятник родини Скрипців.

“Спільно з польськими майстрами ми чистимо структуру надгробків, відновлюємо втрачені елементи, при потребі – укріплюємо фундамент. Головним нашим завданням є збереження пам’яток архітектури, адже вони справді неповторні”, – розповів “Пошті” скульптор-реставратор, що працює на Личакові Тарас Бенях. З його слів, працювати з поляками досить легко, ба більше – можна багато цікавого навчитись. “Майстри з Польщі мають свою техніку виконання реставраційних робіт і навіть матеріали, про які раніше ми не чули”, – зазначив реставратор.

Дирекція музею позитивно оцінює таку співпрацю, мовляв, самі б не дали собі ради. “Дуже добре, що в рамках програми реставрують і один-два пам’ятники відомих українців та вірмен. Адже в принципі міністерство культури Польщі могло б ремонтували лише гробівці поляків. Тому їм за таку толерантність потрібно віддати належне”, – зазначив у розмові з “Поштою” директор ЛКП “Музей “Личаківський цвинтар” Михайло Нагай. Зі слів співрозмовника, дирекція неодноразово зверталась і до почесних консулів Франції та Австрії з проханням долучитись до відновлення усипальниць французів та австрійців. Втім, наразі відповіді нема.

“Ситуація в країні така, що зараз, мабуть, не до того. Але все-таки будемо сподіватись, що вони відгукнуться. Як-не-як це могили їхніх предків. Адже своїм коштом все привести до належного стану – ми не в змозі. Я навіть боюсь називати потрібну суму – вона захмарна!” – пояснив Михайло Нагай. 

Попри брак фінансів дирекція все ж береться за ремонт окремих елементів Личаківського некрополя. За гроші, отримані за вхідні квитки на кладовище та за поховання, покращують благоустрій, відновлюють старі обеліски та ремонтують давно забуті могили. А торік господарськими коштами відремонтували одну з цвинтарних “брам-близнюків”. Реставрація обійшлась у 114 тисяч гривень. Крім цього, за словами директора меморіального музею-цвинтаря, цього року реставруватимуть другу вхідну браму, що з боку вулиці Пекарської.  

“У цьому році  візьмемося за другу браму. Хочемо також замостити площу біля неї бруківкою і зірвати старий асфальт. Якщо буде можливість, своїми коштами і коштами бюджету відреставруємо надгробки на могилах колишнього директора львівської поліції Йоахима Хотинського, директора львівської академічної гімназії Іллі Кукурудза та професора Корнила Заклинського – першого дослідника Запорізької Січі. А до великодніх свят встановимо пам’ятники чотирьом героям Небесної сотні”,  – розповів Михайло Нагай.

За словами директора, біля меморіалу воїнам УГА та біля поховань бійців АТО – теж треба прокласти і замостити декілька алей. Поблизу могил героїв треба відновити частину зруйнованого цвинтарного муру. Площа біля поховань мерів і відомих діячів Львова теж потребує впорядкування. Одним словом, роботи по вуха... Були б гроші!

“За приблизними підрахунками, ремонтні роботи обійдуться у 700-800 тис. грн. Якщо надійдуть ще якісь гроші з міського бюджету, “друге життя” отримають ще кілька надгробків відомих львів’ян”, – розповів директор некрополя.

За кошти музею щороку на кладовищі усувають прогнилі дерева, які часто, зі слів фахівців, своїм корінням руйнують пам’ятники. Також зрізають гілля та кущі, які можуть упасти на гробівці. Доглядають працівники кладовища і самі надгробки, які вже ніхто не відвідує: вичищають скульптури, миють, відновлюють пошкоджені деталі.

Не менш важливим для Личакова є залучення спонсорів, які б погодилися за власний рахунок провести реставрацію об’єктів некрополя.

“Тішить, що незважаючи на таку ситуацію в країні, люди все ж відгукуються і готові допомогти у відновленні. Так торік один меценат проклав клаптик дороги на кладовищі, встановив бордюри. Також до відновлюваних робіт долучаються студенти Львівського коледжу імені Івана Труша”, – зазначає Михайло Нагай.  

Зі слів співрозмовника, щоб відремонтувати надгробок відомого пивовара Роберта Домса, дирекція музею навіть звернулась до наступників броваря – львівських підприємців-пивоварів. 

“Сподіваємось, що вони відгукнуться на наше прохання. Крім цього, ми будемо повторно відправляти запити з пропозицією спонсорської співпраці в Київ. Тільки так нам вдасться навести порядок”, – зазначив Михайло Нагай. 

У той час, коли одні готові працювати, аби гробівці Личакова мали належний вигляд, інші збиткують… Хтось краде вінки, штучні квіти, хтось – бронзові таблички та букви. Аби вберегти неповторні скульптури музею від таких горе-відвідувачів, керівництво вирішило навіть встановити камери відеоспостереження. Результат не забарився...

“Поки що встановили 11 камер, втім, це мало – треба ще п’ять-шість. Чесно кажучи, камери дуже допомагають. Наприклад, торік  саме завдяки відеоспостереженню затримали жінку, яка крала бронзові таблички та букви з написів. Вона діяла хитро: робила вигляд, що молиться, а насправді вдавалась до таких нелюдських дій”, – повідомив Михайло Нагай.

З його слів, після перевірки злодійка зізналась у скоєному злочині та показала сумку з награбованим. Також жінка повідомила, де заховала другу сумку. Багато букв і табличок було зірвано з могил довоєнного часу. Нещодавно камери відеоспос­тереження зафіксували ще одного крадія. Побачене надзвичайно вразило працівників цвинтаря. 

“Уявляєте, жінка намагалась поцупити вінки і квіти з могил загиблих в АТО та героїв Небесної сотні, а потім продати награбоване іншим людям. Спочатку на неї не звернули уваги, бо зазвичай біля могил героїв щодень багато відвідувачів. Злодії ж діють зазвичай дуже хитро і розпізнати їх серед туристів важко”,  – резюмує директор кладовища Михайло Нагай.