Уже не перший місяць на прилавках львівських крамниць “майоріють” російські триколори – так містян застерігають не купувати товари, виготовлені державою-агресором, і не підгодовувати тих, хто зухвало посягнув на нашу територію.

Обов’язкове маркування у Львові з липня 2014-го: депутати на сесії прийняли ухвалу, яка передбачає обов’язкове маркування товарів російського виробництва. Тож львівські підприємці з літа один за одним почали позначувати продукцію, що вона з Росії.

А ось зараз, у 2015-ому, вже є і радикальне рішення. Зокрема, одна з торговельних мереж Львова з 1 лютого цілковито відмовилася від товарів агресора! Добре рішення! 

Зокрема, керівництво мережі “Рукавичка” прийняло рішення з 1 лютого заблокувати прийом товару зі штрих-кодом окупанта “46” та дало доручення працівникам щодо подальшого виявлення та вилучення торгових марок російського походження, замаскованих під товари з українським чи іноземним штрих-кодом. 

Просимо зрозуміти, що заміна російської продукції європейськими аналогами може вплинути не лише на якість, але й вартість товару. Та ці кошти вже не поповнюватимуть кишені тих, хто закуповує зброю проти українців”, – йдеться на офіційному сайті мережі.

Жителів Львова такі зміни не бентежать. Навпаки, вони за. Мовляв, давно це варто було зробити! “Особисто дякую таким підприємцям, які думають не лише про прибутки, а й про свою Батьківщину! Нехай це стане добрим прикладом для інших магазинів Львова. Звичайно, доведеться від дечого відмовитися, але ж, люди добрі, хіба в нас є вибір?!”, – емоційно каже “Пошті” львів’янин Олександр.

Утім, решта торговельних мереж наразі обходяться лише маркуванням російської продукції або розміщенням її на спеціально відведених полицях. Керівництво супермаркетів каже, що цього достатньо, аби містяни обходили товар стороною.

Експерти запевняють: повністю заборонити продаж товарів російського виробництва на місцевому рівні не так вже й легко, бо місто не має відповідних повноважень. Тому, питання продажу російських товарів в Україні потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні. 

“Пройде ще трохи часу і, можливо, наша держава на законодавчому рівні заборонить реалізацію товарів агресора в Україні. Та це, ще раз кажу, питання часу. Зараз бойкот має бути у свідомості кожного з нас, у тому числі і підприємців. Ніхто не пропонує їм працювати на збитки, адже на ринку завжди можна знайти замінник. Був би тільки попит, а пропозиція завжди надійде”, – зазначила “Пошті” директор департаменту економічної політики міськ­ради Ірина Кулинич.

Зі її слів, потрібно почати бодай частково бойкотувати, чи то пак, економити і природний газ, який ми у немалій кількості закуповуємо в загарбника. 

“Інколи на вулиці плюсова температура, а люди і не думають бодай трохи скрутити опалення в хатах. Виходить, що всі ми працюємо на “Газпром”. Чому б нам не постаратись утеплити домівку іншими методами. Наприклад, встановити нові двері чи вікна, або хоча б купити позабатарейний екран, який підвищить температуру в хаті на 10%. Про це теж не варто забувати!” – наголошує Ірина Кулинич.

Часто свідомі покупці, які підтримують бойкот, потрапляють у складне становище, бо відмовившись від раніше звичної для них продукції, губляться серед широкого асортименту. Про альтернативу від українського виробника знають надто мало. 

Тож, щоб показати львів’янам і туристам відповідні аналоги, деякі торгові мережі  додатково рекламують товари вітчизняного виробництва. Часто вони кращої якості, ніж закордонні, просто не такі “розпiарені”, тож люди про них, подекуди, й не чули...

“Ще у перші тижні бойкоту було навіть важко зорієнтуватись y магазині, тому їхала в супермаркет і там вже детально вичитувала інструкції. Затратила спочатку трохи часу. Та згодом відкрила для себе кілька віт­чизняних виробників, які нічим не гірші за російські, а навіть кращі і дешевші. Тепер намагаюсь підтримувати наших і купую якнайбільше українського”, – розповіла “Пошті” львів’янка Галина.

З її слів, трохи важча ситуація із дитячими сумішами. Тут хоч-не-хоч, а купити треба. Навіть якщо російське. “Що тільки в Україні не виготовляють, а звичайну суміш для малюків – зробити не можуть. На це завжди знайдуться покупці! Тому доводиться  купувати російські, бо виходу нема!”, – каже пані Галина.

Штрих-коди “46” львів’яни вже знають і ретельно розглядають той чи інший товар, а багато хто на закупах має зі собою листівку з переліком російських торгових брендів. Люди цікавляться не лише штрих-кодом, але й країною-виробником, бо товари російського виробництва можуть ховатися під різними кодами, зокрема й українським.

Для того, аби покупці довго не стояли біля вітрин магазинів, вичитуючи російський товар це чи ні, на окремій продукції з’явились також позначки “Вироблено в ЄС”. Це стосується і товарів, які раніше вироблялись у російських філіях європейських брендів. Зрозумівши, що російське – не в тренді, цей самий товар почали постачати з інших країн. Результат не забарився: містяни за європейським шикуються в чергу, мовляв, якісніше.

“Раніше купувала шампунь, який “розливали” в Росії, а недавно побачила такий, але польський, купила і була вражена. Консистенція навіть інша та і якість вища. Склалось враження, що російський розбавляють водою чи що”, – розповідає “Пошті” львів’янка Тетяна.

Певні торгові мережі ще до бойкоту російських товарів запровадили  європейське маркування. Бізнесмени кажуть, що продукція з Європи завжди приваблювала покупців, а тепер – особливо.

“Люди звикли, що Європа виготовляє на совість. А останнім часом усе частіше питаються за європейською продукцією. Як правило, імпортні товари більше трьох днів не лежать на прилавках – їх розкуповують на очах”, – повідомила “Пошті” продавець одного із львівських магазинів косметики Наталя.

Втім не у всіх крамницях можна знайти вже звичне маркування. Його або ж “нещодавно зняли, бо містяни вивчили все російське”, або ж зроду-віку не було. 

“Кожен покупець може прочитати на ціннику про країну-виробника. Додатково маркувати ми перестали, та й російського у нас не так вже й багато, бо люди, відверто кажучи, його просто не купують”, – каже продавець-консультант однієї з мереж Ірина.

Проте штрафів за відсутність маркування наразі не передбачено. Це вже радше справа принципу. А все знову ж таки тому, що на державному рівні не передбачено відмову від російського.

“Запроваджувати якісь санкції на місцевому рівні ми не маємо права. Якщо законодавством будуть передбачені норми, згідно з якими товари мають бути промарковані, тоді, можливо, і буде йти мова про штрафи”, – розповіла “Пошті” начальник відділу економічної політики міськради Вікторія Довжик.

З її слів, раніше містяни телефонували зі скаргами, чому в тому чи іншому магазині не промарковані товари. Зараз телефон мовчить. Може, тому, що жителі Львова вивчили ворожу продукцію.

“Сьогодні для свідомого львів’янина навіть маркування не потрібне. Це вже питання совісті. Тому що ви або купує російське і підтримує країну-агресора, або ж навіть не дивитеся у бік прилавків із російською продукцією. От і вся правда”, – каже “Пошті” львів’янин Михайло.