“Не варто ховатися за когось, якщо здоровий – треба сміливо йти”
Мобілізація №4: на Львівщині у навчальному центрі готують військових новобранців
фото: регіональний медіа-центр МОУ
Війна зовсім поруч. І дарма, що віддалені від Донбасу куточки країни не здригаються від обстрілів.
Можливо, хтось ще й не відчув, що таке війна. Обстріли й сльози по той бік екрана зачіпають душу, лякають, та все ж не всі готові… готові боронити свою свободу. Не всі готові віддано працювати задля перемоги і вірити, як ці незламні духом воїни-новобранці, “що українців не зламати”.
Повістка, військкомат, медогляд, КПП навчального центру, пункт прийому особового складу, місце інструктажу, розподіл за спеціальностями, екіпірування, переодягання, відправка до дому усіх “цивільних” речей, 26-добове навчання, а потім військова частина, підрозділ, бойове злагодження і… війна, чи пак, АТО.
Такий недовгий шлях на війну, такий короткий – з цивільного до військового. “Військкомат – це межа між армією і цивільним життям, всі вони розуміють, що не йдуть на весілля…”, – зазначає керівник Західного регіонального медіа-центру Міноборони України Олександр Поронюк.
Географія новобранців
 |
| фото: регіональний медіа-центр МОУ |
Військові кажуть, що готуватимуть бійців за майже тридцятьма спеціальностями чи не з цілої України.
“Готуватимемо командирів механізованих підрозділів, командирів танкових підрозділів, командирів підрозділів наземної артилерії, самохідної артилерії, артилерійської розвідки, фахівців з виховної роботи. Загалом близько тридцяти військових облікових спеціальностей, за якими проводитимемо підготовку”, – каже перший заступник начальника Академії сухопутних військ полковник Олександр Сивак.
Перші кілька сотень бійців уже розподілили за спеціальностями, і вже за кілька годин вони приступили до навчань. Поки що помітно, що збираючи й розбираючи, уже мабуть вдесяте, автомат більшість із них тужить за домівкою, хвилюється чи не плаче дружина, чи не сумує за батьком донька, а у когось син… “чи побачу я ще свого сина?”, – думає Андрій, військовозобов’язаний із Черкащини. А в Богдана тремтять руки, говорити він не хоче, мовчки складає автомат, хлопець молодий, з вигляду трохи більше двадцяти…
Зараз вони трохи невпевнені, військові жартують, що з них ще домашній затишок не вивітрився
Зараз вони трохи не впевнені, військові жартують, що з них ще домашній затишок не вивітрився. Втім, кажуть, що зовсім скоро причини суму стануть мотиваційними стимулами, і нині невпевнені новобранці завтра стануть справжніми вояками.
Максим, невисокий, худорлявий чоловік:
“Сьогодні лиш перший день як ми тут, нещодавно приїхали. Переодягаємось. Дали нам форму, а у волонтерів я нічого не просив. Наразі мені абсолютно вистачає того, що дали мені тут. Форма тепла і зручна. Буду офіцером служити у артилерійській розвідці”.
“Сьогодні лиш перший день як ми тут, нещодавно приїхали. Переодягаємось. Дали нам форму, а у волонтерів я нічого не просив. Наразі мені абсолютно вистачає того, що дали мені тут. Форма тепла і зручна. Буду офіцером служити у артилерійській розвідці”.
Сергій, 48 років
“Мобілізований. Я 22 роки працюю на залізниці. Маю звання капітана, що робитиму у війську скажуть, бачте, ще не вдягнувся. Настрій в мене бойовий, а як інакше додому ж потрібно повертатись. Повернусь і скажу: “Ну все, тепер до нас жодна нечисть не пертиме”. Я служив, та то давно було, ще у 1984 - 1986 роках, в Одеському прикордонному загоні. Зараз же у війську все змінилось, сподіваюсь, модернізувалось. Те, що я вивчав, то минуле. Треба поновлювати знання і навики. А вдома залишилась жінка, діти. Звісно, вони не раділи з того, що йду, з того, куди йду, але нічого…”
“Мобілізований. Я 22 роки працюю на залізниці. Маю звання капітана, що робитиму у війську скажуть, бачте, ще не вдягнувся. Настрій в мене бойовий, а як інакше додому ж потрібно повертатись. Повернусь і скажу: “Ну все, тепер до нас жодна нечисть не пертиме”. Я служив, та то давно було, ще у 1984 - 1986 роках, в Одеському прикордонному загоні. Зараз же у війську все змінилось, сподіваюсь, модернізувалось. Те, що я вивчав, то минуле. Треба поновлювати знання і навики. А вдома залишилась жінка, діти. Звісно, вони не раділи з того, що йду, з того, куди йду, але нічого…”
 |
| фото: регіональний медіа-центр МОУ |
Василь, 26 років
“Я за власним бажанням звернувся до військкомату, потім мені дали повістку, так мобілізували. Я з Черкаської області, до служби працював кадастровим реєстратором у службі держземагентства. Мама, батько, сестра, племінниця – усі чекають. Я їх готував до того, що піду у військо, вони це прийняли як належне. Я вважаю, що недостатньо знаю, вмію, але я тут. У війську не служив, закінчив військову кафедру. Служити йду із бойовим настроєм. Головна моя мета, щоби у нас був спокій, щоби можна було працювати, розвиватися, чогось досягати! Якщо сподобається, на контракті залишусь”.
“Я за власним бажанням звернувся до військкомату, потім мені дали повістку, так мобілізували. Я з Черкаської області, до служби працював кадастровим реєстратором у службі держземагентства. Мама, батько, сестра, племінниця – усі чекають. Я їх готував до того, що піду у військо, вони це прийняли як належне. Я вважаю, що недостатньо знаю, вмію, але я тут. У війську не служив, закінчив військову кафедру. Служити йду із бойовим настроєм. Головна моя мета, щоби у нас був спокій, щоби можна було працювати, розвиватися, чогось досягати! Якщо сподобається, на контракті залишусь”.
Олег, невисокий кремезний чоловік років п’ятдесяти
“Треба все заново починати вчити, пригадувати мало. А я служив на Далекому Сході, в Азії, в Україні. Я артилерист із Бердичева. Та все ж, думаю, 26 днів буде цілком достатньо, щоби навчитися, пригадати, зібратися докупи. Я прийшов добровільно. Такі справи в країні, що не дає совість вдома сидіти. Тут умови чудові, там гірше буде. Я готовий вернутися в стрій, маю 27 років вислуги, на пенсію пішов у 2003-ому, пенсії досить. Не варто ховатися за когось, якщо здоровий – треба сміливо йти”.
“Треба все заново починати вчити, пригадувати мало. А я служив на Далекому Сході, в Азії, в Україні. Я артилерист із Бердичева. Та все ж, думаю, 26 днів буде цілком достатньо, щоби навчитися, пригадати, зібратися докупи. Я прийшов добровільно. Такі справи в країні, що не дає совість вдома сидіти. Тут умови чудові, там гірше буде. Я готовий вернутися в стрій, маю 27 років вислуги, на пенсію пішов у 2003-ому, пенсії досить. Не варто ховатися за когось, якщо здоровий – треба сміливо йти”.
 |
| фото: регіональний медіа-центр МОУ |
Дмитро, високий, кремезний чоловік років сорока
“Я йшов за власним бажанням – не брали. Потім прийшла повістка. Запитали, чи готовий, кажу, що звісно. Майже всі знайомі і рідні казали, що я дурень, що йду. А всі, хто служить, підтримують. Я їду, щоб моя донька спокійно жила, щоб вся сім’я жила. Навіщо мені в Черкасах отаке, як у Донецьку. Про те, куди їду, спершу знала лише дружина. Для доньки я на заробітках, але певне скоро й вона довідається. Дізналась мама, плакалась батьку, боляче дітей на війну відправляти. Йду з настановами боронити і повернутись живим, щоб ростити дітей і внуків побачити. Маю з собою натільний хрестик, жінка дала. Ще не знаю, чим займатимусь у війську. Я за спеціальністю інженер-будівельник. Служив у прикордонних військах 10 років. Стріляти вмію зі всього, що можна переносити”.
“Я йшов за власним бажанням – не брали. Потім прийшла повістка. Запитали, чи готовий, кажу, що звісно. Майже всі знайомі і рідні казали, що я дурень, що йду. А всі, хто служить, підтримують. Я їду, щоб моя донька спокійно жила, щоб вся сім’я жила. Навіщо мені в Черкасах отаке, як у Донецьку. Про те, куди їду, спершу знала лише дружина. Для доньки я на заробітках, але певне скоро й вона довідається. Дізналась мама, плакалась батьку, боляче дітей на війну відправляти. Йду з настановами боронити і повернутись живим, щоб ростити дітей і внуків побачити. Маю з собою натільний хрестик, жінка дала. Ще не знаю, чим займатимусь у війську. Я за спеціальністю інженер-будівельник. Служив у прикордонних військах 10 років. Стріляти вмію зі всього, що можна переносити”.
Віктор, невисокий чоловік років сорока п’яти, розглядає гранатомети.
“Це гранатомети, вони майже не розбираються. Ось ці – одноразові, ці – багаторазові. Раніше я таким не користувався. Знаю, що до нього йде граната і пороховий заряд. Вони з’єднуються, вставляються у цю частину, гранатомет закладають на плече і практично все, готовий до бою. Важать вони в середньому чотири-шість кілограмів. Віддачі майже не мають. Наразі навчаємось теорії… Я старший лейтенант. Зараз згадую все, що знав, та сподіваюсь ще багато чому навчусь. Ми вчимося, адже українці все можуть. При теперішній війні треба вміти стріляти зі всього, різні випадки можуть бути, треба знати все. Сподіваюся, нас тут навчать. Служитиму мабуть в інженерних військах. Спеціальність – дорогобудування і містобудування. Настрій мій бойовий. У цивільному житті займаюсь сільським господарством, розводжу кроликів. Я з Волинської області”.
“Це гранатомети, вони майже не розбираються. Ось ці – одноразові, ці – багаторазові. Раніше я таким не користувався. Знаю, що до нього йде граната і пороховий заряд. Вони з’єднуються, вставляються у цю частину, гранатомет закладають на плече і практично все, готовий до бою. Важать вони в середньому чотири-шість кілограмів. Віддачі майже не мають. Наразі навчаємось теорії… Я старший лейтенант. Зараз згадую все, що знав, та сподіваюсь ще багато чому навчусь. Ми вчимося, адже українці все можуть. При теперішній війні треба вміти стріляти зі всього, різні випадки можуть бути, треба знати все. Сподіваюся, нас тут навчать. Служитиму мабуть в інженерних військах. Спеціальність – дорогобудування і містобудування. Настрій мій бойовий. У цивільному житті займаюсь сільським господарством, розводжу кроликів. Я з Волинської області”.
Комплект бійця: чим забезпечують
 |
| фото: регіональний медіа-центр МОУ |
Олександр Поронюк додає, що більше таких випадків, коли мобілізований прибув у навчальний центр не за фахом, і йому кажуть, що не можуть його прийняти, мовляв, їдь назад у свій військкомат, то люди кажуть, що будуть виконувати будь-яку роботу, стануть на будь-яку спеціальність, тільки не відправляйте у зворотному напрямку.
Зважаючи на всі хиби минулих мобілізацій, до війська беруть здорових і забезпечують усім необхідним. Можливо, не все так гладко, та все ж певність, що хлопці не воюватимуть голіруч – є.
Про комплект речового майна, що воно таке і наскільки практичне, “Пошті” розповів начальник речової служби Академії сухопутних військ Віталій Маліновський.
“У комплект речового майна, який ми видаємо офіцерам, входить головний убір за сезоном, костюм камуфльований, куртка утеплена, штани утеплені, білизна натільна, білизна тепла, шкарпетки літні, шкарпетки зимові, черевики з високими берцями, ремінь брючний, балаклава. Крім того, з інвентарних речей – казанок алюмінієвий, фляга, горнятко, ложка, сумка. Такі речі, як бронежилети та шоломи кевларові вояки отримуватимуть у частинах, звідки відбуватимуть у зону проведення АТО”, – на одному диханні промовив військовий.
Проте на запитання, чи передбачено, що військовий у зоні АТО змокне, змерзне і йому доведеться скинути форму, аби висушити, відтак доведеться одягти іншу форму, Віталій Маліновський відповів: “Ми видаємо прорезинений костюм для захисту від дощу, курточку і штани”.
 |
| фото: регіональний медіа-центр МОУ |
Також неабияк військові тішаться підтримці із-за кордону, а саме з Канади й Польщі. “Взуття, білизна, зимові куртки, теплі штани – допомога з Канади; рушники, речові мішки, балаклави – допомога з Польщі”, – каже Олександр Поронюк.
Мобілізація триває. Мобілізація духу, сил, військової потуги… і хай там що, яких би зусиль не докладав ворог, аби зламати дух і патріотичне натхнення, новобранці вірять, що це йому не вдасться. Адже вони тут, вони надихають, вони спонукають не здаватись.
 |
| фото: регіональний медіа-центр МОУ |
До теми. Львів на сто відсотків виконає завдання щодо мобілізації, – певен міський голова Львова.
Втім, важливим залишається питання матеріально-технічного забезпечення військових та підготовки новобранців. Також мер у відеозверненні наголосив, що подає інформацію щодо кількості мобілізованих львів’ян для тих, хто дозволяє собі “дорікати мешканцям західних областей, що вони недостатньо активно йдуть до війська”.
“Відповідно до завдань четвертої хвилі мобілізації, до війська мають мобілізувати 692 львів’ян. Зараз 574 призовники уже отримали повістки, і з них 442 – вже з’явились до військкоматів. Багато з тих, кому приходять повістки, виявляється, уже служать добровольцями або волонтерами на війні на сході. Динаміка говорить, що Львів на всі 100% виконає завдання по мобілізації”, – зазначив Андрій Садовий.
Нагадаємо, як писала “Пошта” під час першої хвилі мобілізації, 2015 року від Львівщини мобілізують 3 тисячі військовозобов’язаних і резервістів. Про це повідомляв в. о. начальника відділу обліково-мобілізаційної роботи Львівського військового комісаріату Роман Хардель.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Зважаючи на це, на полігоні розгорнені наметові містечка, в яких також проживатимуть військовослужбовці. Наразі йде комплектування навчальних груп, незабаром приступимо до 26-добової підготовки особового складу.
Під час підготовки вояки відновлять свої навички. Офіцерський склад отримає ті навички, які потрібні для керування підрозділами.
Ми зробили висновки з перших хвиль мобілізації, тож тепер основа курсу – це практичні заняття. Заняття на озброєній техніці, на місцевості. Практичні заняття з засобами зав’язку і з засобами ураження.
Кожне заняття просякнуте тим досвідом, якого набули наші Збройні сили в час проведення “гібридної” війни. Відповідної якості набула й українська форма одягу. Вона витримає “навантаження” експлуатаційні і температурні.
Зараз отримуємо абсолютно свідомих людей, які бажають внести свій вклад у обороноздатність держави. Після проходження навчання боєць знатиме, як поводитись на полі бою, як використовувати засіб ураження. Військовослужбовець адаптується і знову навчиться правильно застосовувати індивідуальну зброю, автомат, кулемет, гранатомет і всі інші засоби.
Вони навчаться як правильно укриватися від обстрілу, як правильно надягати засоби індивідуального захисту. Відновлять навички з водіння бойової машини і багато іншого. Потім військового скерують у підрозділ. Там відбудеться злагодження. Після цього – участь у бойових діях.