У Львові з 1 травня тариф за одноразовий проїзд у маршрутках підняли до 3 грн. А з 1 червня підняли тариф і на проїзд в електротранспорті до 2 грн загальний та до 1 грн пільговий.

Подорожчанню проїзду у міському автотранспорті передували громадські обговорення і активні дискусії між владою, громадою і перевізниками. Перевізники обіцяли “покращення”, влада – сприяння у запровадженні е-квитка. Невдовзі після подорожчання перевізники потішили львів’ян транспортним поповнен­ням.

На міських маршрутах, які обслуговує комунальне АТП №1, з’явилося 18 нових автобусів марки “Еталон”. А наприкінці жовтня маршрутом №2 поїхав перший тролейбус від львівського “Електрону” – Т19101, виготовлений спільним українсько-німецьким підприємством. Довжина тролейбуса – 12 метрів, він низькопідлоговий і може вмістити 106 осіб, з них сидячих – 34 місця. Незадовго після цієї транспортної новинки львівськими коліями почав курсувати уже другий трамвай “Електрон”, але не п’яти, а трисекційний. 

Говорили цього року і про електробус, який мав з’явитися на дорогах до кінця 2014-ого. У мерії певні, що цей вид транспорту найбільш екологічний і є прикладом раціонального використання на пасажирському транспорті дешевої (порівняно з бензиновим і дизельним паливом) електроенергії. Та, ймовірно, ця транспортна новація порадує містян аж у 2015-ому. 

26 квітня у Львові запрацювали боларди. Відтак у центр міста можуть заїжджати лише трамваї, спецтехніка та карети швидкої допомоги. Висувні стовпці збивали близько 20 разів: то карета швидкої допомоги, то сміттєвоз, то легковик в’їхав. У жовтні на просп. Свободи облаштували окрему смугу для громадського транспорту. 

Амбітний проект Львова – “Трамвай на Cихів” цьогоріч вдалось втілити на 30%. Реалізація проекту була розпочата шість років тому, у 2008-ому, однак потім заморожена. 

Попри непередбачувані обставини, труднощі, що виникли під час будівництва, все ж обіцяють – трамвай на Сихів поїде наприкінці 2015-ого. Довжина колії 11,5 км в обидва боки. Основні проблеми, через які відбувається затримка будівництва – непередбачений проектом ремонт аварійного колектора на вул. Стуса; конфлікт із перенесенням ринку “Санта-Барбара”, на місці якого мають прокласти колію. 

Тендер на виконання робіт виграла компанія ONUR. Проект фінансується за рахунок кредиту від ЄБРР у 6 млн євро, гранту німецького уряду у 5 млн євро та за кошти з міського бюджету – 6,2 млн євро. Кредит надано на 7 років і повинен бути погашений дванадцятьма рівними частинами кожних півроку з однорічним пільговим періодом.

Для “Арени Львів” 2014-ий став найбільш прибутковим із часу його відкриття – передусім стадіон рятує донецький “Шахтар”. Футбольний клуб вкладає чимало зусиль у відновлення інфраструктури стадіону. 

Донецький “Шахтар” взяв на себе витрати по догляду футбольного поля. Окрім того, “Шахтар” винаймає приміщення на “Арені Львів”, у якому відкрив патріотичний фан-шоп. Утримання стадіону в день коштує приблизно 20 тисяч гривень. У 2013-ому на стадіоні було зовсім спокійно – провели лише два матчі, два концерти й виставку. 

Натомість у 2014-ому кількість подій збільшилася в рази, самих лише матчів провели аж 24, а ще був бокс, конференції, концерти (травневий концерт гурту “Океан Ельзи” зібрав 40 тис. глядачів), фестиваль та вечірка. Також у 2014-ому над спорудою нависла загроза можливої дискваліфікації через провокацію з фаєрами під час матчу Україна – Македонія 12 жовтня, та все обійшлось. 

Від 1 грудня ДП НЕК “Укренерго” запроваджує аварійні графіки відімкнення електропостачання. Усе через виникнення дефіциту потужності в єдиній енергосистемі України для збереження її цілісності. 

Хаотичні відімкнення вразили містян, які хоч і були готові до економії, все ж не підготувались до того, що світло вимикатимуть без попередження на дві-три години і щодень майже на тих жe вулицях. Львів’яни вимагають конкретних графіків відімкнення, адже від раптового вимкнення електропостачання ламається техніка, не лише побутова, а й на підприємствах, люди застрягають у ліфтах. 

Енергетики пропонують вимикати електропостачання за конкретним графіком, проте міська влада не “готова” їх погоджувати. Міський голова наполягає, що електропостачання має бути безперебійним. Мерія не погоджує графіків, які подає Львівобленерго, аби енергетики не “перекидали” на владу відповідальність за відімкнення і їх наcлідки. 

У 2014-ому в будинках в історичній частині Львова за спільного фінансування GIZ та мешканців відреставровано 25 балконів, 103 вікна та 15 брам. Також у центрі міста відремонтовано три внутрішні двори – на вул. Наливайка, 17, Коперника, 30 та Дрогобича, 10. 

У рамках українсько-польського проекту “Збереження спільної культурної спадщини” проводили реставрації у чотирьох храмах Львова – Вірменській катедрі, Латинській катедрі, церкві Петра і Павла, а також костелі 

св. Антонія. Також  відновлювали надгробки на Личаківському цвинтарі. Цьогоріч на площу Ринок, 3 повернули скульптуру Глорії, щоправда, не оригінал, адже він “законсервований” і зберігається  у Львівському історичному музеї. Через те, що скульптура була дуже понищена, її прибрали з фасаду. Наболіла для Львова реставрація музею Пінзеля, її вкотре переносять. Цього року дах музею накривали поліетиленом, аби запобігти стрімкому руйнуванню. 

У ніч з 18 на 19 лютого Львів пережив небачений спалах обурення, який назвали “Ніччю гніву”. Тоді розлючені люди, серед яких, припускають, були й провокатори, розгромили з десяток адмінбудівель міста. 

Палили казарми і автомобілі, під гарячу руку вандалів потрапили і три пам’ятки архітектури, де, окрім меблів, розбили і багато цінних вітражів. Понищили вітражі в обласному та міському управліннях міліції та приміщенні обласної прокуратури. Розгромили всі райвідділи міліції Львова, щоправда досі не вдалось відновити лише Франківський. 

Для цього потрібні ще півмільйона гривень, яких у міліції немає. Із райвідділів міліції за ніч викрали понад 1200 одиниць різної зброї, проте майже за рік після цієї події вдалось знайти лише половину.

У Львові після лютневої буремної Ночі гніву і задля уникнення напруження “криміногенної ситуації” громадські активісти почали спільно патрулювати місто. 

Волонтери взяли ситуацію у свої руки ще й тому, що тоді, у лютому, міліція фактично перестала виконувати свої обов’язки і не могла гарантувати спокій на вулицях. Аби у місті було безпечно активісти – а це “Народна Самооборона Львівщини” (керівник Валерій Веремчук), “Варта-1” (голова виконкому громадської організації Ігор Зінкевич), “Варта-700”, “Скеля”, “Дорожній контроль Львів”, Автосотня, “Рабів до раю не пускають” – цілодобово патрулювали вулиці, дороги, виїзди з міста та в’їзди, організували велопатрулі. 

Активісти оперативно реагували на виклики містян і гарно впоралися з роботою.

Майже 10 тис. переселенців прийняла у 2014-ому Львівщина на тимчасове проживання. За офіційними даними, в області знайшли прихисток 2 800 жителів Криму та 6 700 –  Донеччини і Луганщини. 

З них понад три тисячі переселенців проживають у Львові. Насправді цифра куди більша, адже не всі внутрішні мігранти зареєструвались. У Львівській ОДА припускають, що насправді в області переселенців більше на 40 – 60%.

Кримці в області почали шукати прихистку на початку березня, коли півострів окупували “зелені чоловічки”. А воєнні дії на сході країни змусили донбасців залишити свої домівки. На Львівщину жителі Донеччини та Луганщини почали прибувати ще у травні. Зараз серед проблем переселенців – нестача грошей, пошук тимчасового житла та роботи.

Під час Революції Гідності загинули 20 мешканців Львова та області, яких після прощання на Майдані в Києві, привезли поховати до Львова. П’ять тисяч містян зібралось на похорони львів’янина Юрія Вербицького, з яким прощалися 24 січня. 

Чоловіка викрали і закатували під Києвом за те, що він “бандерівець”. Поховали на Личаківському кладовищі, і вже після цього похорону мало не кожного тижня до міста привозили нових Героїв Небесної сотні, аби рідні провели їх в останню путь. Нині ж щодня зростає кількість загиблих в АТО.

“З початку війни на сході ми втратили 130 наших Героїв, мешканців Львова та області”, – про таку сумну статистику говорить мер Львова Андрій Садовий. У Львові заупокійна літургія та прощання з героями найчастіше відбувається у Гарнізонному храмі св. ап. Петра і Павла, а ховають їх на Личаківському кладовищі.

105 псевдозамінувань зафіксували міліціянти на Львівщині впродовж року, близько 100 із них – у Львові. На щастя, жодне не підтвердилось. 

Серед “замінованих” – залізничний та автовокзал, аеропорт, готелі, гостели, супермаркети, ресторани, ринки, ратуша, ЛОДА, Франківська райадміністрація, військові частини. Не оминули навіть психіатричну лікарню, що на вул. Кульпарківській. Зі слів начальника міліції Львівщини Дмитра Загарії, левова частка дзвінків надходили із зони АТО, тому так і знайшли винуватців. 

А от у Львові телефонували і з міських таксофонів, навіть мобільних номерів, здебільшого психічно хворі люди, або ті, що перебували у стані алкогольного сп’яніння. Кожне таке “замінування” обійшлося бюджету держави – понад 37 тис. грн за один виїзд.

У 2014-ому у Львові відбулось чимало флешмобів. У такий спосіб львів’яни  декларували свою позицію. Так, з нагоди 149-ої річниці від дня першого виконання гімну “Ще не вмерла Україна” тисячі містян прийшли на площу Ринок, аби заспівати повну його версію. До акції долучилися спудеї усіх львівських вишів. 

Вони виклали тризуб синіми та жовтими аркушами і принесли 20-метровий прапор України. Провели у Львові й акцію, присвячену Кобзареві. На пл. Ринок 500 учнів зібралися разом та з трьох сторін будівлі утворили слова “Шевченко – Львів – 200”, тримаючи в руках прапорці жовто-блакитного кольору. Провели львівські активісти флешмоб і до дня народження Путіна, аби нагадати, хто веде війну з Україною. 

Близько 60 молодих людей зібрались на площі перед пам’ятником Шевченкові, щоб на імпровізованій карті України зобразити жертв війни. За сигналом режисера флешмобу хлопці та дівчата під звуки вибухів падали на землю, тримаючи в руках аркуші з написом “Україна без Путіна”. 

Фото: Андрій Польовий, Євген Кравс, censor.net.ua, petrapavla.org.ua, прес-центр ГУ ДСНСУ у Львівській області, архів “Пошти”