Львівські волонтери настільки зайняті допомогою військовим у АТО, що часто зовсім забувають про… власну безпеку.
Де тільки не розташовані пункти збору речей для військових: і у квартирах, і на вулиці. Здебільшого волонтери збирають теплі речі, ліхтарики, спальні мішки, шапки… Але в пунктах збору є й багато цінних речей, наприклад, тепловізори та інша техніка для військових, що коштує тисячі гривень.
Волонтерам люди приносять і гроші на потреби учасників АТО, тож пункти збору потребують постійної охорони. Переважно волонтерством займаються жінки, на чиї тендітні плечі падає важкий тягар – забезпечити тил військових. Через те, що у волонтерів роботи чимало, про власну безпеку їм дбати ніколи.
Їх праця потребує повної віддачі, інколи навіть буває небезпечною. Ніколи не знаєш, хто і з якими намірами приходить у пункт збору речей для військових, що приносить, адже за всім простежити неможливо.
“Пошті” львівські волонтери розповіли, що на захист міліції навіть не сподіваються. Не проводили у Львові й жодних навчань для волонтерів, не пояснювали, як діяти в небезпечних ситуаціях. А небезпек, зі слів волонтерів, у їхній роботі чимало.
Аби довести, що міліція про безпеку не дбає, деякі волонтери вдаються навіть до експериментів. Так, у Харкові Катерина Бережна каталася містом із… гранатометом у руках. Після кількагодинної прогулянки зі зброєю волонтерка дійшла висновку, що жоден міліціонер не поцікавився, що в її руках. Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.
Жінка проїхалася містом громадським транспортом із елементом ручного протитанкового гранатомета. Вона відкрито тримала зброю в руках, ніяк її не приховуючи. Шлях волонтерки почався від будівлі, в якій розташована виконавча служба одного з районів Харкова. З її слів, співробітники служби, побачивши гранатомет у руках, “хіхікали і просили сфотографуватися”. Потім Катерина Бережна спустилася в метро. Двоє хлопців, побачивши гранатомет, побоялися їхати в одному поїзді з волонтеркою. Харків’янка проїхала в метро до станції, де чергувала міліція, пройшла повз трьох міліціонерів, однак не дочекалася жодної реакції з боку правоохоронців.
“За дві години блукання містом мене бачили як мінімум три – чотири сотні людей, але ніхто не викликав міліції. Про яку готовність міста до оборони можна говорити, якщо людина може спокійно розгулювати вулицями з гранатометом і ніхто не зверне на це уваги!” – емоційно підсумувала свій експеримент Катерина Бережна.
Граната в… консервній банці
 |
фото: ipress.ua |
Волонтери руху “Допоможи фронту” двічі на тиждень організовують біля пам’ятника королю Данилу збір речей для військових на фронт.
Це роблять переважно жінки. Львів’яни волонтерам приносять як гроші, так і різноманітні пакунки. Туди приходять різні люди з різними намірами.
Волонтерка “Допоможи фронту” Люба Возняк розповіла “Пошті” про випадок, коли на збір речей прийшов військовий, у якого були проблеми з психікою. Чоловік ледь бійки не затіяв! А міліції, що мала би тому зарадити, на місці не було.
“До нас на збір речей прийшов солдат. Було очевидно, що у хлопця з психікою не все гаразд. Він затіяв бійку. Саме тоді повз нас проходив саме лікар із Львівської обласної психіатричної лікарні, і психіатр сказав, що хлопця треба негайно покласти в лікарню. Волонтерам і психіатрові довелося з бійцем близько години в кафе сидіти й чекати міліцію”, – розповіла Люба Возняк.
Із її слів, лікар казав, що солдат небезпечний, у нього серйозні психічні розлади. “Та просто так у лікарню його забрати лікар не міг – лише відповідно до протоколу міліції. Коли приїхали міліціонери, вони поплескали солдата по плечу, купили йому пляшку пива і… відпустили!” – обурюється волонтерка.
Волонтери кажуть, що міліція не проводить для них жодних навчань, не пояснює, як поводитися з неадекватними людьми, як діяти, коли приносять підозрілі пакети
Співрозмовниця додала, що згодом транспортна міліція затримала того ж військового на вокзалі. “У нього знайшли чи то зброю, чи наркотики. Волонтерки казали, що нічого подібного в бійця до того не було. Можливо, йому щось підкинули. В результаті хлопця все ж забрали в лікарню, де він досі лікується. Згодом стало відомо, що на фронті військовий зазнав неабиякого стресу: звідти привіз голову брата. Додому він не поїхав, оскільки совість парубка мучила, що не вдалося вберегти брата, – каже Люба Возняк.
– До того ж військовий був свідком розстрілу терористами колони мирних жителів, які намагалися покинути зону бойових дій. Тоді загинуло багато людей. Він бачив це на власні очі! Це все вплинуло на хлопця. Міліція ж ніяк не відреагувала на ситуацію, тож питання безпеки волонтерів треба піднімати, адже нині це дуже серйозно”.
Люба Возняк розповіла, що бувають випадки, коли люди можуть принести і небезпечні речі, замаскувавши їх під допомогу для військових. “У нас таких випадків не було. Але волонтер із Новояворівська, член Спілки афганців України, мені надіслав фотографію, коли хлопцям на передову волонтери в консервній банці, здається, гранату привезли”, – каже Люба Возняк.
Вона розповідає, що міліція навіть не проводить навчань для волонтерів, не пояснює, як поводитися з неадекватними людьми, як діяти, коли приносять підозрілі пакети.
“Мій чоловік (працює у правоохоронних органах, – “Пошта”) “приватно” робить зауваги, які я потім нашим волонтерам переказую. До прикладу, він радив, аби пакунки, які приносять до пам’ятника королю Данилу, одразу відкривали ті, хто приніс, а не волонтери”, – зазначила співрозмовниця.
Поза тим, зі слів Люби Возняк, їхня організація не зверталася з запитом до міліції, не просила про допомогу чи охорону.
Береженого Бог береже
А нещодавно волонтерів сколихнула новина, що підірвали волонтерський центр у Одесі, розташований у новому офісному центрі. Там збирали допомогу для урядових військ, що беруть участь у антитерористичній операції.
Вибухівку, найімовірніше, заклала жінка. У неї було закрите обличчя. Вона поклала пакет біля входу в бізнес-центр і пішла. Ніхто навіть не міг подумати, що в пакеті – вибухівка.
Прес-секретар УСБУ у Львівській області Ореста Кутна розповіла “Пошті”, що у Львові щодня здійснюють заходи безпеки, мовляв, для цього їм не потрібно жодної причини. Волонтери ж припускають, що подібний теракт може статись і у Львові.
Читайте також |
“Хочу забути слово “війна”. Ірина Яремко, співкоординатор Центру забезпечення військових Народної Самооборони Львівщини, – про волонтерство, добрі серця і чому держава не забезпечує бійців необхідними речами
|
“Мені страшно подумати, що в нас може статися таке нещастя. У наш Центр забезпечення військових щодня приходить чимало людей, приносять різноманітні пожертви. Інколи, буває, і не простежиш за кожним. Прийдуть, залишать пакет і йдуть...
До прикладу, цієї суботи стався досить неприємний випадок. Кожного, хто приходить, одразу питаюся, чим можу допомогти. Не кажу, що це допит. Лише хочу зорієнтуватися, що за людина прийшла, що їй потрібно, аби не було черги. А одному чоловікові дуже не сподобалося, що я так його випитую. На запитання він відреагував неадекватно. Було дуже неприємно, чесно кажучи. Не знала, чого від нього чекати”, – розповіла “Пошті” співкоординатор Центру забезпечення військових Народної Самооборони Львівщини Ірина Яремко.
Волонтерка каже: коли приносять допомогу бійцям, волонтери намагаються одразу пакунок перевірити.
У центрі забезпечення планують організувати щоденне чергування чоловіків із Самооборони. Мовляв, після ситуація в Одесі можна всього очікувати. До того ж у центрі збирають не лише речі для військових – львів’яни туди приносять і гроші на потреби армії.

|
фото: Андрій Польовий |
“Всі кошти ми тримаємо в сейфі (такому, що його не візьмеш у руки), а скринька з пожертвами стоїть у офісі, в полі зору. На щастя, крадіжок у нас не було. Та потрібно бути напоготові. Ми намагаємося в офісі однієї людини не залишати. Стараємось, аби були з нами хлопці із Самооборони, та вони часу не мають, на роботах. Поки що Бог охороняє”, – каже Ірина Яремко.
Волонтерам важко організувати якісь заходи безпеки, доводиться постійно спілкуватися з незнайомими людьми, допізна затримуватися на роботі. “Коли затримуюся допізна в центрі, то просто зачиняю двері. Про співпрацю з міліцією навіть не думали. Присутність молоденького міліціонера не вселяє жодної безпеки. Я налаштована на те, що моя міліція мене не береже, на жаль. Більше сподіваємося на “самооборонців”, відверто кажу. Наші хлопці для нас надійніші”, – резюмує співрозмовниця.
Міліціянти шукають псевдоволонтерів
Зі слів головного міліціонера Львова Сергія Зюбаненка, міська міліція наразі не думала про можливість організації безпеки волонтерів. Мовляв, правоохоронці мають справи й важливіші: до прикладу, пошук волонтерів-шахраїв.
“Мені що, поставити міліціонера біля волонтерів, аби охороняли? Чи доречніше було б посилити реагування правоохоронців?! Якщо я поставлю міліціонера, до прикладу, біля пам’ятника королю Данилові, коли там проводитимуть збір для бійців, то вже міліція буде збирати речі, а не волонтери…
Я налаштована на те, що моя міліція мене не береже, на жаль. Більше сподіваємося на “самооборонців”. Наші хлопці для нас надійніші
У центрі міста є багато нарядів. Коли щось стається, волонтер дзвонить на 102. Чотири секунди – і наряд на місці. Біля того ж пам’ятника королю Данилу в нас п’ять нарядів. А наші працівники реагують швидко. Із цим проблем нема”, – розповів “Пошті” Сергій Зюбаненко.
Він додав, що передусім львівська міліція перевіряє волонтерів, які займаються шахрайством. “Ми перевірятимемо всіх без винятку, як би мене за це не критикували. Якщо є подія та офіційне звернення – ми реагуватимемо однозначно”, – зазначив Сергій Зюбаненко.